автореферат диссертации по строительству, 05.23.05, диссертация на тему:Властивостi i технологiя вогнетривких бетонiв iз застосуванням вторинных продуктiв

РГ8 ОН

' ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ПШЕРЕРт-ШІВЕЛЬНИЙ ІНСТИТУТ . . .

, На правах рукопису

НОСОВА Ірина Костянтинівна

ВЛАСТИВОСТІ ІІ ТЕХГОЛОГІЯ ВОГНЕТКгеКИХ БЕТОНІВ . ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ВТОРИННИХ ПРОДУКТІВ

05.23.05. Будівельні матеріали і внробіг

Автореферат

дисертації на. здобуття- наукового ступеня кандидата технічних наук

Дніпропетровськ 1993

Робота викопана в Дніпропетровському інженерно-будівельно-ыу інституті.

Науковий керівник: доктор технічних наук, професор .

В.М.Пунагін .

Офіційні опоненти: доктор технічних наук, професор

М.Д. Щеглова

кандидат технічних наук, доцент 0,1. Бі гун.

Провідне підприємство: Дніпропетровське дочірне орендне

підприємство НДІ будівельного виробництва

Захист дисертації відбудеться ковтпя 1953 р. о

І&годині на засіданні спеціалізованої Ради К 068.32 .02 "Будівельні матеріали і вироби" Дніпропетройського інженерно-будівельного інституту за адресою: ц .Дніпропетровськ, вул. Черні*^ шевського, 24-а, ДІБІ, кімн. 202. '

3 дисертацією мокна ознайомитеся в бібліотеці ДІБІ.

Автореферат розісланий " ЦфДОАи# 1993 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради, к.г.н., доцент

А.К.Карпухіна

- З -

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОЕОТИ

Актуальність тем я: У зв"язку з переходом на ресурсозберігаючі технології підвищується актуальність збільшення виробництва і розширення застосування жаростійких бетонів. Особливо це важливо- на об'єктах металургійної промисловості. Вирішення цього завдання можливе в результаті розширення сировинної бази жаростійких бетонів і поліпшення їх йізико-механічних властивостей. Намічено збільшити обсяг виробництва жаростійких бетонів до 15% від загального обсягу виробництва вогнетривів при одночасному гарантуванні їх вогнестійкості і довговічності.

а порівнянні з випалювальними виробами жаростійкі бетонн дозволявсь підвищити продуктивність праці завдяки повній механізації виробництва бетонів;

- скоротити трудові витрати більш як в 3 рази при ремонтах Футеровок теплових агрегатів і тривалість кладки футеровки більп я:с у 5 разів;

- підвищити стійкість футеровок теплових агрегатів у ряді випадків більш як на ЗОЙ внаслідок зменшення термічних напружень у кладці;

- скоротити питому витрату вогнетривів на одиницю продукції, що випускається, і транспортних витрат більи як на ?0£ в результаті підвищення стійкості футеровок.

Мета роботи:

Уетов даної роботи є поліпшення Фізико-механічних властивостей жаростійких бетонів на алюмосилікатному або кремнеземистому заповнювачах і рідкому склі шляхом введення до складу ви-сокоглиноземистих відходів або ставроліту. .

Завдання дослідження:

Для досягнення поставленої мети і підтвердження робочої гіпотези необхідно вирішити такі завдання:

- дослідити і розробити склади жаростійких бетонів на алюмосилікатному або кремнеземистому заповнювачах і рідкому склі;

- дослідити фізико-механічні властивості бетонів при нагріванні; .

- 'Т'ізико-механічними методами дослідити зміни фазового складу ма.триць-бетонів при нагріванні;

- дослідити деФормативні властивості /податливість/ бетонів; .

- провести дослідно-промислову перевірку результатів дослід-

пень. ■ .

Наукова но'в изна: ‘

Наукова новизна роботи полягає в такому:

- встановлено, що підвищення міцності жаростійкого бетону при- вигині досягається за рахунок введення до його складу як мікронаповнювача високоглиноземкстої речовини /мінералізатора; що містить Fe О /;

- показано, що необхідна термічна стійкість шамотного бетону забезпечується Формуванням структури певної податливості;

' - доведено, їдо податливості бетону і підвищенню його термічної стійхсості сприяє утворення податливих містків у структурі матеріалу за рахунок використання ферохромового шлаку;

- встановлено, що підвищення термічної стійкості і міцності кремнеземистих мас досягається за рахунок більш повної їх тркдішітизації, яка забезпечує більш рівномірне розширення у всьому температурному інтервалі.

. Практична значимість роботи полягає в розробці і впровадженні вогнетривких кварцитових блоків і панелей для футерування печей металургійних агрегатів і устаткування на основі запропонованої сировинної суміші вогнетривкого бо-току/А.с. і’ Т65І5І7/. Рапропонована методика прогнозування і призначення складів жаростійких бетонів із заданими властивостями із застосуванням відходів Вільногірського гірничозбагачу-вального комбінату.

Апробація роботи: .

Матеріали дисертації були повідомлені на: науково-технічному семінарі, Челябінськ, І98Ср.; Всесоюзній науково-технічній конференції, Ташкент,' І965 р.; Всесоюзній науково-технічній-нараді, Боровичі, 1985 р.;координаційній нараді, Махачкала,

1966 р.; ХХШ Міжнародній конференції в галузі бетону і залізобетону, І591 р.; П Міжнародній конференції "Матеріали для будівництва", Дніпропетровськ, 1993 р. ■

Публікації: •

По темі дисертації опубліковано 7 друкованих робіт, одер-гаке Г авторське свідоцтво.

Обсяг дисертації:

Дисертація викладена на іАЬ сторінках машинописного тек-

сту, містить 35 рисунків, 3 таблиць, список використаної літератури включає 'і 10 літературних джерел. '

’ ЗМІСТ РОТОТЇЇ

Основні теоретичні і практичні питання виготовлення і за- , етосувашш жаростійких бетонів розроблені д.т.н., процесором К.?.Пекрасовш і його школою, величезний внесок у подальакй розвиток науки про жаростійкі бетони і вогнетривкі маси зробили Г.Н.Александрова, Б.А.Альтшулер, її.П.Будников, Ю.П.Горлов,

К .Е .Горяйнов, В .В .Жуков, Г.Т.Книжна, ъ. І .Мельникова, Л.Т’.Мило-занов, В.їЛосквін, В.Т.Мурашов, ВЛ.Прядко, Г.Д .Салиапоз,

А.П.Тарасова та багато інпих. Зараз в галузі застосування рідкого скла для жаростійких бетонів працюють: А.Н.Абизов, •

І .ї>.Вольїі, М.Г Ласле.шикова, ВЛЛилонов, А ,т>.Польща, Н.АЛ>о-ннчов, А.Н.Чертов та ін. Х.Л.Некрасовнм і його школой розроблена широка номенклатура жаростійких бетонів на рідкому склі.

Розроблені ними склади жаростійких бетонів одержали застосування в агрегатах хімічної, целюлозно-паперової промисловості, а також у промисловості будівельних матеріалів.

Прете розпарення застосування’ жаростійких бетонів особли- ' во в металургійній промисловості пов”язане з необхідністю роз-сирення їх сировинної бази і застосування добавок мінералізаторів, які поліпшують ^ізико-технічнї властивості жаростійких бетонів. На підставі аналізу існуючих поглядів можна вважати, що існує два підходи в поясненні тверднення і зміцнення в"ялучих на рідкому склі. Зміцнення пов"яза'не з гідратацією двокальціє-вііх силікатів і коагуляцією кремнезему або збезводнюванням рідкого скла і його хімічною взаємодієюз оксидами шлаку з утворенням гідросилікатів кальцію. " ■

Наші були зроблені такі висновки: . .

- для тверднення бетонів на рідкому склі необхідно вводити до складу ініціатори тверднення;

- найбільш перспективними для цієї мети є шлаки металургійного виробництва, що містять у своєму складі і

СЯ.

Була досліджена міцність жаростійких бетонів в залежності від їх властивостей. Раціональні склади визначались еимнлекс-гратчастим методом. Оскільки жароотійкий бетон повинен бути і термічно стійким, то як заповнювач був застосований дрібнозер-

- б -

нистий заповнювач з розмірами зерен від 0,1і* до 5 ш.

Враховуючи, що розроблений бетон повинен працювати при високих температурах, вміст рідкого скла не варіюваний і прийнятий рівним \5% понад сто. 8а вихідний параметр була прийнята границя міцності при стиску після сушіння при 200°С. Як вихідні компоненти прийняті: Ферохромовий шлак - Х-і , мікронаповню-вач - /високоглиноземистий відхід/ - , заповнювач -

?ля з'ясування впливу базового складу і структури в"яяучо-го в контактних зонах на міцність бетону при нагріванні проводились термічні /7ТА/, рентгеноїТ'азові /Р*А/ і мікроскопічні дослідження в"яжучого при нагріванні.

діаграма "Склад - міцність"

Математична модель міцності жаростійкого бетону:

Раціональні склади бетону з плаваючим заповнювачем після сушіння, які визначаються з діаграми "Склад-міцність", при • стиску містять компоненти в таких кількостях /мас.$/: заповнювач - 73,0...75,0; мікронаповнювач - °.2,5; -ферохромовий шлак -

2,0...?,5; рідке скло - Т5^' понад сто.

Нами дослідаений разовий склад структури в"яжучого і контактних зон на міцність бетону при нагріванні. РГА і РЗД піддавались порошкоподібні проби зразків, одержані зіскоблюванням шару матеріалу з поверхні заповнювача, а мікроскопічні дослідження проводилися з відколків контактних зон.

' В процесі сушіння, з спливанням часу, або при підвищенні температури відбувається полімеризація гелю кремнекислоти до колоїдних частинок, радикалів і плівки, яка супроводжується підвищенням міцності бетону. Полімеризація протікає за схемою:

п[8і ('ОН)^3СвіО (ОН)д^г, + п Нг0 -*(5; Ог)п +2.п Н20

Між частинками різного рівня утворюються коагуляційні контакти із зв'язками електростатичної ггачроди.

Крім того, в процесі сушіння в"яжучого полімеризуються радикали кремнезему /-5і-0 - Лі - ОН /, об'єднуючи міцність прошарком колоїдні частинки кремнезему. Полімеризація кремнезему в контактних зонах була виявлена за екзоефектом на кривій ДТА в зоні температур Т?0...300°С. В результаті на поверхні частинок мікронаповнювача утворюється плівка з колоїдних агрегатів кремнезему. Ця плівка в місцях контакту частинок мікронаповнювача-склеює їх, утворюючи фазові контакти. Показано, що основний внесок у міцність в"яжучого після сушіння роблять два типи містків між частинками мікронаповнювача. Перший тип містків включає мік-роагрегати гідратованих мікрочастинок шлаку, а другий - плівку з колоїдних агрегатів кремнезему. •

При нагріванні до 500°С відбувається дегідратація тісї незначної кількості гідросилікатів кальцію, яка є в контактних зонах, йіо призводить до їх повного збезводнювання. При цьому в контактних зонах починають протікати твердофазові реакції, відбувається утворення нових сполук, що видно по широкому екзоефек-ту в Інтервалі температур 300...Т000°С. На широкий екзоефект в інтервалах температур 700...Р000С і РОО...ТООО°С накладається ще два екзое^екти, які свідчать про утворення двох побічних сполук, що відрізняються від основної.

При нагріванні жаростійкого бетону до 500°С в контактних зонах "В"яжуче - заповнювач", так же як і в контактних зонах мікронаповнювача, відбуваються процеси дегідратації, про що свідчить втрата маси,і одночасно протікає полімеризація кремнезему.

яка виявляється по невирішеному екзоефекту в інтервалі 120...

. ,.250°С. Широкий екзоефект на кривій .ЯТА в інтервалі 250...

. ..Т?00°С з екзоефектом в інтервалі ТТОО..Л200°С, який накладається на нього, вказують на протікання в контактних зонах твер-дофазових реакцій і утворення нових сполук.

Термічний аналіз контактних зон дозволив виявити в них різні процеси, щовідбуваються при нагріванні, але з його допомого» не вдається визначити базовий склад новоутворень. Тому був проведений рентгенофазовий аналіз зразків контактних зон, нагрітих до різних температур.

базовий склад в"яжучого, нагрітого до 200°С, представлений в основному еЛ-АІа0з / d - 0,85; 0,255; 0,289; 0,209; 0,Т74; 0,Т6 нм/ і в значно меншій кількості у-2CaO'SiOz /d = O.SPS*. 0,3; 0,275; О,T9? нм/, AI203‘S'^ / of =0,335; 0,2Р?; О,T9? нм/.

іїідвицення температури нагрівання в"яжучого до 600°С не призводить до значних змін у базовому складі.

На рентгенограмах зразків в"якучого, термооброблених при 900°С, відзначається інтенсивність піків, що відповідають • Це свідчить про його взаємодію з компонентами містків зв"язку. Взаємодія АІг 05 , що знаходиться в поверхневому шарі

частинок мікронаповнювача з y-2Ca0‘Si02 , присутнім у частинках шлаку, призводить до утворення:

Са

4-8г^.ІЗ-64 «S'0,56 08 » Са А Із 64 Si Os

що ідентифікується по максимумах з <д = 0,364; 0,302; 0,299; 0,25?; 0,?3 нм. ' . •

Крім наведених сполук,в містках другого типу утворюється г/аСаЛІ^ьОп (0,7 fl/a MShO*<?,ЗСаАІг5»г 08 ) ідентифікований по максимумах з міжплоцинними відстанями'. -

d = 0,386; 0,37?; 0,33; О,БО?*; 0,29^; 0,25? нм. "

На рентгенограмі в"яжучого, термообробленого при 1200°С, не виявляється поява нових сполук у значних кількостях, але в той ; же час спостерігається збільшення вмісту Са^-82 АІ з-е4 Sio,0|j по збільшенню інтенсивності відповідних максимумів з d =

= 0,?5; 0,25 нм. :

Нагрівання зразків контактної зони до 600°С і більш високих температур призводить до кристалізації Л/о2 Si2 Од , що визначається на рентгенограмах по диференціальних максимумах

з d - 0,4?т; 0,290; 0,26 нм. При нагріванні в контактній

зоні утворюється і альбіт л/аДІвізОа / =0,409;

0,36; 0,5? нм/. Найбільша кількість альбіту відмічається у зразках, нагрітих при £ = Т?00°С.

Ч контактній зоні при нагріванні до 900°С і вище помічається утворення в незначній кількості і апортіту Са2 АІ22і208 / с( = 0,375; 0,??;‘0,?9Т им/.

Разовий аналіз дозволяє нам визначити мінералогічний склад сполук, що витікають в процесі твердофазових реакцій при нагріванні в"яжучого і бетону, але ке несе інформації про їх положення в структурі. У зв"язку з цим були проведені дослідження мікроструктури в"яжучого при нагріванні і контактної зони "3"яжуче-заповнювач". . : ' _

При розколюванні зразка в"яжучого руйнування проходили до містках першого типу-, представлених мікроагрегатами дегідрато-ваних мікрочастинок шлаку. Це одне із свідчень того, що найбільш слабкою ланкою структури в"яжучого при нагріванні до інтенсивного утворення ноззих сполук є містки першого типу.

Імовірно, ио частина зрослих частинок цього містка представлена Са.,-3/, АІ і -є /і 5їо(зб 08 ' .В мікроструктурі в"яжучого, нагрітого до ?00оС, добре видно сполучення частинок електроко-рундового иламу містками другого типу, представленими, певно, Л/аСа ЛІэ 0їв . а також рідкою Фазо».

. Нагрівання бетону до 900°С призводить до утворення в контактній зоні "й"якуче - заповнювач" містків двох типів. Між поверхнею заповнювача і частинками мікронаповнювача утворюються місткя з базовими контактами, представлені як л/аАІ йг3 08 так і Саг Ліг 0& ; . На поверхні злому заповню-

вача добре видно голчасті кристали муліту.

Збільшення нагрівання бетону до Т?00°С не призводить до зміни контактної зони "В"яжуче - заповнювач", знижується міцність • бетону як при стиску, так і розтягненні до 15# у порівнянні з міцністю при 500°С. Зниження міцності обумовлено збільшенням вмісту рідкої фази і вкладу термофлуктуаційного механізму у розривання зв"язків. Також проводились дослідження властивостей бетону рри нагріванні.

Дослідження деформацій бетону при першому нагріванні показало, що його усадка не перевищує 1% і становить 0,5$ при Т?00°С. Підвищення температури нагрівання призводить до збільшення коефіцієнта лінійного термічного розширення, що пов"ядаие з нззавер-

шеністю формування макро- і мікроструктури бетону після першого нагрівання, а також її деструкції.

Усадка розроблених складів бетону при температурі І?00°С становить 0,5...0,б£, а коефіцієнт лінійного термічного розширення в інтервалі температур 400...1200°С - /3.. .6/хіО“^.

їїот нагріванні бетону до ?00°С спостерігається деяке підвищення міцності. Це пов"язане із завершенням процесу полімеризації кремнезему в містках другого типу. Збільшення температури до 600°С призводить до деякого зниження міцності, що пов"язане •з термоФлуктуаційним розривом зв"язків у контактах містків обох типів.

■ Нагрівання бетону до 900°С підвищує його міцність як при стиску, так і пои розтягненні, що пов"язане з перебігом твердо-фазових реакцій і утворенням нових фаз. ■

Проведеними дослідженнями встановлено, що виникаючі при сушінні і першому нагріванні внутрішні напруження є однією з причин, які знижують міцність бетону.

Найбільші внутрішні напруження розвиваються при нагріванні

Їетону в інтервалі 870.. .І?00°С.♦ При введенні до складу бетону

о 6$ ставролітового концентрату внутрішні напруження при першому нагріванні в інтервалах В70...І?00°С знижуються на 20...25%, а міцність на розтягнення підвищуються на 40...

На підставі проведених досліджень розроблений.режим першого нагрівання бетону: підняття температури із швидкістю 20°С/год до 200°С; ізотермічна видержка при цій же температурі - б год; подальше нагрівання із Швидкістю 30°С/год до температури 600°С з ізотермічною видержкою 5 годин і наступним підняттям температури із швидкістю 30°С/год. Визначено, що при нагріванні розроблених складів бетону до Т800°С-їх щільність знижується на 15... 20%. ' ■ Визначення термічної <гтійкості проводили при величині амплітуди теплозмін Т000°С і розглядали з матеріалознавчої пониції.

7ля з'ясування внеску в термічну стійкість податливості /повзучості/ і визначення раціонального складу бетону щодо термічної стійкості дослідження проводили з використанням симплекс-гратчастого методу планування експерименту. За вихідний параметр була прийнята термічна стійкість у повітряних теплозмінах від 1000 °С. •

Діаграма 'Склад - міцність" для кварцитового бетону

а/ після сушіння при 200°С

Ч ‘1. А . 6 6

Л Ьмісм сгпаЬ^олт\у(уо

б/ після випалювання при ІЗІ0°С

Ра вихідні компоненти прийняті: ферохромовий шлак - Х/ ) мікроиапопнввач - ; заповнювач - Л& •

Математична модель термічної стійкості бетону має вигляд:

ТС = 126 Л-і -Ч12Хг +НОХъ лЧбХЛг. ^ XД2

Б діаграми "Склад - термічна стійкість" видно, що збільшення Елісту Ферохромового плаку і зшгаешія вмісту мікронаповнвва-ча /в досліджених межах/ призводить до підвищення термічної стійкості бетону. При цьому зона раціональних складів зміщується в сторону збільшення вмісту шлаку з 2,5% для максимальної міцності до 6% для максимальної термічної стійкості. Це, очевидно, повязано з тии, що збільшення вмісту плаку в бетоні призводить до утворення великої кількості містків першого типу, а,отже, збільшується податливість структури в контактних зонах і підвищується термічна стійкість бетону.

Проведені експерименти щодо повзучості свідчать про те, що більш податлива структура жаростійкого бетону характеризується більпо» термічною стійкістю і що із збільшенням вмісту ферохромового шлаку в бетоні до б$ підвищуються миттєва повзучість на

70...Т5# і термічна стійкість.

Встановлений раціональний вміст компонентів бетону ¡¡¡одо термічної стійкості: заповнювач - 76%, мікронаповнпвач - 20$, Ферохромовий шлак - б#, рідке скло - 15% понад сто. При цьому Я = ЗР ЧПа, а Г) = 127 теплозмін.

, В кремнеземистих бетонах термічна стійкість і міцність після нагрівання практично взаємозв'язані, тому раціональні склади бетону визначали щодо міцності. .

При проведенні експериментів варіювались такі компоненти: ■

ставроліт ~ X ’> ферохромовий шлак - Хг і кварцит Ха .

Математична модель міцності бетону після сушіння: ’

Ксуш =28,6* X, +15,78 Хд+28,06Хз+6 2,5 ХЛ Ч0.5І КіХьЩ&М.

після випалювання: .

Ивип = Н9^+2(Щ2 + ЗІ2Х3-М^ ХДг +И5ХЛ5+П2ХгХз

Виявлено, що основний внесок у міцність бетону роблять містки другого типу, а в термічну стійкість - містки першого типу і податливість.

По діаграмах "Склад - міцність", побудованих на підставі одержаних моделей, визначені раціональні склади бетону, які міс-

тять компоненти в такону співвідношенні: кварцит - 92...$3$, ферохромовий шлак - 2...3,5%, ставролітовий концентрат - б...

В%, рідке скло - Т5^ понад ТОО$. ;•

У виробничих умовах Дніпровського металургійного заводу розроблена і впроваджена технологія виробництва панелей з розробленого складу кремнеземистого бетону для Футерування нагрівних колодязів. При цьому були знижені трудовитрати, підвищена цеханоозброєність футерувальних робіт, строк слуяби футеровки

і скорочені строки ремонту нагрівальних колодязів.

На основі розроблених складів і технологічних параметрів одержані панелі чільні сто 22500.. .23000 кг/м3 і міцністю 22 ... 23 Мїїа після сушіння.

злгллып гасновки '

Т. Розроблені нові склади каростінких бетонів на рідкому склі з алюмосилікатним і кремнеземистим заповнювачем, які мають підвищену термічну стійкість і температуру застосування.

2. Методом математичного планування експериментів визначені оптимальні склади жаростійких бетонів щодо термічної стійкості, що містять такі компоненти:

а/ мулітокремнезеїшстнй заповнювач ~ 65f;

мікронаповнювач - відхід стерлітомакського заводу - 17$; Ферохромовий шлак - 5%; рі^ке скло - ІЗ#;

б/ кварцитовий заповнювач - 52,5$; ,

мікронаповнювач - .тонкомелений кварцит - 27$;

■ ставролітовий концентрат- - 6$; .

ферохромовий шлак - 2,5$; рідке скло - 12$. '

3. т>ізико-хімічними методами /рентгенофазовий, термічний, еяектронномікроскопічний/ аналізу виявлено, цо в бетоні: з алюмосилікатним заповнювачем зв"язок в контактних зонах здійсняється за допомсзгою мікроагрегатів з гідратовашіх частинок шлаку і колоїдних агрегатів кремнезему; з кремнеземистим заповнювачем - в основному за допомогою колоїдних агрегатів кремнезему. При нагріванні до 1200°С в бетоні з алюмосилікатним заповнювачем в контактних зонах формуються агрегати з Cqi8?

ЖШ.'30ь ; СаАІг5іг0& , а в контактних зонах бетону з кремнеземистим заповнювачем альбіт і кирштейніт. .

4. Встановлено, що введення до складу кремнеземистого бетону ставролітового концентрату призводить до збільшення вмісту в ньому тридиміту після випалювання при І350°С.

5. Визначено, з(о із збільшенням вмісту ферохромового шлаку

в бетоні з алюмосилікатним заповнювачем до 6г на ТО...15# підвищується його миттєва повзучість і термічна стійкість. '

6. Виявлено, що в бетоні з'кремнеземистим заповнювачем розвиток внутрішніх напружень при сушінні і першому нагріванні Д(? 800°С не залежить від вмісту модифікуючої добавки - ставролітового концентрату. Введення ставролітового концентрату в бетон з кремнеземистим заповнювачем призводить до зниження внутрішніх напружень на 20...25^ при нагріванні до І250°С /з 1,8 МПа до 1,4 МПа/ і підвищення міцності на розтягнення на 40...42%

/з 1,4 до 2,0 МЯа/. ' .

7. Встановлено, що введення до складу бетону з крзмнеземпс-•рм заповнювачем до 6% ставролітового концентрату призводить до підвищення його термічної стійкості в б разів /з 4 до.24 повітряних теплозмін/ внаслідок зниження термічних напружень і під- . вищення міцності.

Р. Виявлено, що в результаті превалювання внеску в передачу тепла кондукцією при нагріванні з 200°С до 600°С коефіцієнт теплопровідності бетонів знижується ка Ю...Г5#, а при нагріванні з 600 До ГЗС0°С збільшується на 25...30# у порівнянні з

найменшим внаслідок збільшення внеску передачі тепла випроміню-ванняи. ■ , г

9. Розроблені склади бетонів мають такі властивості: .

- бетони з алюмосилікатним заповнювачем - густина 2320 кг/м3,

міцність після сушіння - 88 МПа, коефіцієнт теплопровідності при 600°С - 0,8...О,85 Вт/м*°С, лінійний коефіцієнт термічного розширення в інтервалі 400...І200°С - 4,540 6^/гр«А , термічна .

стійкість - Т27 повітряних теплозмін, температура служби Т400°С;

- бетони з кремнеземистим заповнювачем - густина 2150 кг/м3,

міцність після сушіння - 20 МПа, коефіцієнт теплопровідності при 6,00°С {Ъ*//ЛлС ЛІНІЙНИЙ 'Коефіцієнт термічного розширення в інтервалі 400.-. ,Т200°С - 16•10~6 термічна

стійкість - 24 пові'тряні теплозміни, температура служби - Т550°С.

ОСНОВНІ ПОЛОІЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ОПУБЛІКОВАНІ В ТАКИХ РОБОТАХ: -

І. Защита раиных панелей нагревательных колодцев от агрессивного воздействия сварочных шлаков. Тез. докладов научно-технического семинара. Челябинск. 1984. Носова Т.П., Беспроскур-ный И.А. . '

2 . Огнеупорные строительные конгломераты на основе попутних продуктов ярои/ишленности. Тез. докладов Всесоюзной научнотехнической конференции. Ташкент. 1985. Носова Т.П., Беспроо-куряый И J.

' Э. Совершенствование огнеупорных конгломерационннх композиций за счет применения пластификаторов. Стендовый доклад яа Всесоюзной научно-технической конференции. Ташкент, 1985. Носова Т.П. '

4. Улучшение свойств'огнеупорных бетонов при использовании ПАВ. Тезисы докладов Всесоюзного научно-технического совещания. Боровпчи, І9Є5. Публика A.R., Дибров Г.?., Беспроскурннй И.А.

- 5. Огнеупорный бетон на основе отходов огнеупорного произ-

водства для подин нагревательных колодцев. Металлургическая и горная промышленность, № 4, І9Є5. Дибров Г.Д., Беспроскурннй И.А.

6. Огнеупорный бетон на основе хромоотходов и пластифици-. рованного жидкого стекла. Тезисы координационного совещания. Махачкала, I9P6. Публика А.Я.

7. Использование промышленных отходов в жаростойких композиционных составах. Материалы ХХШ Международной конференции в области бетона и железобетона. ISST. Носова Т.П.

8. Сырьевая смесь для огнеупорного бетона. А.о. № I65I5I7 зарегистрировано 22.0Т.9Т г. Передистый Л.Г., Фетисова В.М. и Др.

9. Подбор составов бетонов для панелей нагревательных колодцев. П-я Международная конференция "Материалы для строительства", 5-7 октября 1993 г. Днепропетровск. Пунагин В.Н.