автореферат диссертации по архитектуре, 18.00.01, диссертация на тему:Опыт комплексного изучения архитектуры деревянных церквей Киевщины на протяжении их формирования (IХ-ХVIII ст.)

КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

РГЗ ОД

} На правах рукопису

ІВАШКО Юлія Вадимівна

ДОСВІД КОМПЛЕКСНОГО ВИВЧЕННЯ АРХІТЕКТУРИ ДЕРЕВ’ЯНИХ ЦЕРКОВ КИЇВЩИНИ НА ПРОТЯЗІ ЇХ ФОРМУВАННЯ /IX - XVIII ст. /

18.00.01 - Теорія і історія архітектури та

реставрація пам’яток архітектури

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури

Київ - 1 9 9 7

Дисертацією е рукопис.

Роботу виконано на кафедрі основ архітектури і архітектурного проектування Київського Державного технічного університету будівництва і архітектури.

Науковий керівник - кандидат архітектури, професор ЧЕПЕЛИК Віктор Васильович

Офіційні одокєагЕ - доктор архітектури, професор Ж8РИК Геннадій Іванович

кандидат архітектури, ст.наук.співроб. КІЛЕССО Сергій Костянтинович

Провідна установа - інститут УКРПРОЕКГРЕСТАВРАЦІЯ

Захист відбудеться 26 червня 1997 року о ІЗ годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради по захисту докторських і кандидатських дисертацій Д 01.18.04 при Київському Державному технічному університеті будівництва і архітектури.

Адреса: 252037, Київ-87, Повітрофлотськкй проспект, ЗІ, ауд.ЗІ9.

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Київського Державного технічного університету будівництва і архітектури.

Автореферат розісланий 15 травня 1997 року.

Вчений; секретар Спеціалізованої вченої ради, кандидат архітектури, доцент

В.О .Тімохін

ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Культура українського народу увібрала в себе народні традиції та обряди, пісенну творчість, літературу, народне мистецтво та архітектуру. Ці складові елементи культури створюють образ народу і виступають осново® його ментальності.

Б українському народі органічно поєднались - з одного боку -дотримання традицій православ"я і висока духовність, з другого- залишки поганських вірувань, обожнювання природи і ототожнювання . людини з нею. Це поєднання двох таких різних джерел відобразилось в мистецтві та архітектурі, де поздналксь християнські традиції і мотиви, які прийшли ще з поганських часів.

Б системі народних цінностей надзвичайно важливе місце займає дерев"яна церковна архітектура. Разом з тим, якщо церкви Західної України, Полісся, Поділля та Лівобережжя були досліджені і описані, то свідоцтва про церкви такого великого регіону як Київщина досить розрізнені і ке створюють цілісної картини архітектури цього регіону. Донедавна церкви Київщини розглядались лише в контексті етнографічних зон Полісся, Середньої Наддніпрянщини і Східного Поділля. Саме а поняття "Київщина” трактувалось як суто адміністративно-територіальне,

В зв"язку з цим здається актуальним висвітлення особливостей архітектури дерев"яних церков Київщини на основі дослідження пак"-яток та факторів, які вплинули на формування церковної архітектури. Неможливо висвітлити особливості храмового будівництва без розгляду природно-кліматичних, історичних особливостей, культурно-мистецьких подій, етнографічних регіонів, народного світогляду і релігійних традицій, тощо. .....

Багато питань, які стосуються безпосередньо вивчення дерев"я-нох архітектури, залишались досі поза увагои дослідників. Зокрема, це містобудівні аспекти народного церковного будівництва, висвітлення функціональних та планово-типологічних особливостей деревинних церков Київщини,' виявлення залежності будівельного матеріалу від поширення певних порід в повітах Київської губернії і вплив порода дерева на довговічність і ступінь деталізації церков, кошозяційні рішення з просторовістю, об"змяістп та ін. .

. Однією з недосліджеяих досі галузей дерев"янох церковної ар-

хітехтуря Київаршн та і всієї Україна є акустика. В роботі лише намічені основні напрямі її дослідження та деякі попередні вяснов-ки на основі теоретичних розрахунків, які потребують обов'язкової перевірки не основі натурних вимірів та досліджень фахівців з акустик®,

Питання композиційних і худокньо-образккх особливостей дерев”я-еех церков хоча і досліджувалось попередниками, проте Київщина як окремий регіон не розглядалась, а ці особливості викладались узагальнено для церков різних регіонів. Питання поєднання церковко; канонів і‘ архітектурних форм, відповідності зовнішнього членування внутрішньому, пропорції та метроришіки розглядались не достатньо повно. Це е стосується і систематизації типів народних оркаментів, які зустрічаються в церквах Київщини. Не було висвітлено описи дерев*янЕх церков Київщини в художній літературі, літературні олесй були відокремлені від архітектурознавчгх.

Нарешті, не було виявлено основних архітектурних зон, на які поділяється Київщина, не виявлено, які школи тут сформувались.

Визначення особливостей дерев"яного церковного зодчества стало об'єктом дослідження таких видатних мандрівників та вчених, як Щілешіський у ХУІІ ст., Д.Іяфліз Дедяйліз/, Л.Похилевич, ЇІ.Гла-зунов, М.Закревськиі та Ш.Захарченко, М.Соколовський в XIX ст., В.КарповЕч, 1 .Кашаін, "В .Щербина, В.КржчевськЕЙ, З.Сіїданський та

B.Січенський, Г.Павлупький, О.Уваров, 0.Еовгаїькгї, Й.Стргкговсь-кий, К.Моклозськей, Ф.Щмїт, Б.і Д.Щербаківські, Б.Залозецькнй на початку XX ст., МЛрагана, С.Таранушенка, П.Юрченка, ГДогвжна, ЮЛсєєва, Б.Чеселшса, І.Могктпа, С.Кілессо, В.Завада. Цікаві матеріали з питань деревТяної церковної архітектура були опубліковані в "Енархиальннх ведомостях", в збірниках наукових праць товариства імені Шевченка, в "Збірнику секції мистецтв" та ік.

Систематизацією дерев^яних церков займалися І.Каманік, ВДер-бина, Є.Сіцішський -та В.Січенськек, Г.Павлуцький, В .і Д.Щербаків-ські, М.Драган, С.Таранушенко, П.Юрченко, Г.Логвия, В.Ченелик,

C.Кілессо, В.Завада та ін.

Щодо поглядів на витоки дерев"яног церковної архітектури, то тут вчені дотримувались різких поглядів: наприклад, Б.Карпович та Г. Пав луцький виступали за місцеве походження церков, хоча не виключали впжву візантійських аналогів, й.Соколовський та Є.Сі— датський виступали за візантійське походження дерев"янкх церков,

В.Залозепьккй - за західні впливе, за повну самобутність - В.Кар-пович, К.Мокловськкй, О.Уваров, В.і Д.Щербаківські та В.Кри-чевський. Можливість візантійських впливів в поєднанні з місцевими традиціями відзначав і 0 .Новацький. Питання пропорційності в народному зодчестві досліджувалось С.Таракушенком, ЇЇ.Юр-чеккок, В.Самойловичем, В.Чепеликом.

В означеному переліку найбільш серйозними роботам в галузі дослідження дерев*якої архітектур® були праці З.Сіцинського та В.Січинського, Г.Павлуцького, В.і Д.Щербаківських, М.Драга-на, С.Таранушенка, П.Юрченка, Г Логвика, ЮЛсєзва, ВЛепелкка. Найбільш розширені узагальнюючі таблиці /правда, переважно по церквах Західної України/ були складені М.Драганом.

Архітектура Еерев"янкх церков окремих регіонів України /Полісся, Поділля, Лівоберегжі, Західна Україна/ досліджувалась багатьма видатними вченши, які присвятили її вивченню багато наукових робіт. Стан хе вивчення дерев"янох архітектур2 Київщини залишався незадовільним, на оснобі до слідження наукових робіт попередників свідчення про дерев"яні церкви виступають розрізненими і недостатньо повними. Сучасний розвиток суспільства на Україні, який звернувся до вивчення найціннішої частини своєї історико-культурної спадщини, особливо потребує знання столичного регіону. Виникла необхідність комплексного розгляду архітектури дерев"яних церков в загальному контексті історичних та культурно-мистецьких особливостей Київщини. Висвітлення питань, які були згадані вище і які досі залишалися поза увагою дослідників, визначило характер робота.

Метою дослідження е виявлення і узагальнення особливостей церковної архітектури Київського регіону, виділення архітектурно-етнографічних зон на цій території і основних шкіл народного культового будівництва, які тут склалися.

Задачі дослідження.

1. Виявлення факторів і їх впливів на характер дерев"яної церковної архітектури.

2. Визначення містобудівного аспекту церковного будівництва.

3. Дослідження функціонально-типологічних і конструктивних особливостей з систематизацією планів церков, типів конструкцій, виявленням акустичних особливостей.

4. Характеристика композиційних рішень та художньо-о браз-

них особливостей дереБ"янкх церков Київщини, яка передбачав розгляд основних принципів просторової і об*ємно-просторової композиції, її пропорційних відношень та метроритміки, деталізації, тощо.

Методика дослідження. З метою отримання висновків використовуються науково-теоретичні методи дослідження, які включають вивчення історико-архітектурнжх, літературних, архівних джерел, ознайомлення з об"ектамн в натурі, проведення обмірів та виконання малюнків і креслень, типологічну систематизацію рівень, порівняльний аналіз церков, тощо.

0 б " ВКІ ок дослідження виступають дерев"-яиі церкви Київщини.

Предметом дослідження є загальний процес формування та розвитку дерев"яних церков Київщини в період з IX до поч.ХІХ століть, з переважною увагою до Х7П-ХУІІІ ст.

Автором були зібрані матеріали, які стосуються існуючих та втрачених дерев"яних церков 32-поч,ХІХ ст., загальна кількість яких становила близько 2318 церков, з них збереглося досьогодні лише 27 /їй/.

Межі дослідження охоплюють територію Київщини із врахуванням найбільшого наближення цих кордонів до архітектурно-етнографічного ареалу.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що дерев”яні церкви Київщини вперв® зведені б єдину систему, на основі літописних, наукових, художньо-мистецьких джерел встановлена загальна кількість дерєв'*яних церков, загальні кількісні показники їх групування за типологічними ознаками: 1-, 2-, 3-, 5-верхі церкви та церкви з опасаннями і без них, із врахуванням тих, що не збереглися, але зображення яких дійшли до нашого часу. Крім того, визначено кількість церков, збудованих в кожному з повітів на трьох етапах церковного будівництва /ІХ-ХІІІ, ХІУ-ХУШ,ХІХ-ХХ ст./. Спираючись на роботи попередників, автор подає загальну картину виникнення та розвитку дерев"яних церков Київщини, розглядаючи її згідно з природно-кліматичними умовами, Історичними процесами, етнографічними, соціокультурни-ми та містобудівними факторам. Складено термінологічний словник дерев"яного будівництва.

Практичне значення роботи визна-

чається актуальністю при вивченні дерев"яної церковної архітектури, ряд висновків може бути використаній для аналізу існуючих пам"яток та проведення реставраційних робіт. Нове церковне будівництво ще не маз під собою грунтовних підвалин, тому викладені положення дають можливість проектування нових храмів згідно з композиційними особливостями і традиціями, виробленими народними майстрами. Це допоможе запобігти еклектиці в сучасному церковному будівництві, сприятиме правильному підходу до реставрації, експлуатації та відбудови існуючих пшл"яток.

Можливим здається також розширення експозиції Музеїв просто неба в с.Пирогів та м.Переяслав-Хмельницькиі за рахунок відтворення на основі існуючих обмірів однієї чи кількох найвизначніших цєрков-пам"яток з зазначеного переліку: м.Трипілля, Тараща, с.Велика Березянка, Лісовичі, Дибинці, Свердликів, Медведівсько-го монастиря та деяких інших, які за гармонійністю форм і досконалістю композиції перевершують майже всі існуючі нині деревині церкви /крім, хіба що, церков с.Зарубинці, Тулинцг та Дашів/.

На захист викосяться питання містобудівних, фуккціонально-пшошгічних, конструктивних, композиційних, художньо-образних особливостей дерев"яних церков Київщини з їх класифікацією, визначенням основних архітектурних зон і шкіл та стадій розвитку.

Обсяг та структура р об о т и - 188 сторінок друкованого тексту, 56 таблиць ілюстрацій, які вміщують схеми, креслення, малюнки, фотографії. Натурні зображення представлені в малюнках, креслениках та фотографіях, виконаних автором. Бібліографія складається з 231 позиції. В додатках до основної частини дисертації автором складено посторінкові примітки, термінологічний словник дерев"яного будівництва, що містить 321 термін.

Основні положення дисертації розкриті в доповідях автора на 52-й, 53-й, 54-й, 55-й та 56-й науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Київського Державного технічного університету будівництва і архітектури в І99І-І996 роках, на Міжнародній конференції "Діяльність музеїв просто неба у збереженні культурної спадщини та відродженні духовно от ей народу", присвяченій 25-й річниці створення Музею народної архітектури та побуту України в 1394 році, та в 16 публікаціях в журналах та

газетах Киева.

КОРОТКИЙ ЗМІСТІ ДИСЕРТАЦІЇ.

Подана робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та додатків, які включають посторінкові примітки, перелік літератури, словник термінів та ілюстрації.

У вступі пояснюється актуальність дослідження, визначається мета та завдання роботи, проводиться огляд історії дослідження дерев"яної церковної архітектури, аналізуються літошго-ні, архівні, наукові та літературно-мистецькі джерела. Визначено, які об"єкти розглядалися кожним з дослідників, які аспекти пройшли поза їх увагою і потребують більш глибокого розгляду. Там же вксвітдено структуру та характер роботи.

Т першому розділі, який має назву "Загальний огляд", подається зв"язок між лриродно-кліиатичними, територіально-! сторичними , філософсько-світоглядними, етнографічними і антропологічними особливостями Київщини і її дерев"яною церковною архітектурою. Природні, економічні, етнокультурні та державницько—політичні умови вплинули на історичні процеси, які, в свою чергу, зумовили зміну кордонів Київщини в різні часи. Внаслідок цього дерав"яна архітектура зазнавала то розквіту в чаеи економічного, політичного та національного піднесення, то, навпаки, занепаду в часи воєнних, політичних та економічних лихоліть.

Мальовничий рельєф Київської землі сприяв створенню шедеврів містобудівних ансамблей, де дерев”яна церква ставала невід"ємним елементом сільського чи міського ландшафту, особливо коли була домінантою, органічно вшсувчись в навколишній пейзаж.

Найбільша кількість дерев"яяих церков витворилась в центрах політичного, духовного, торговельного та культурно-мистецького життя. В часи князівські /К-ХІІІ ст./ зростання кількості об"зд-нанжх навколо Києва земель сприяло швидкому розвитку дерев°яного будівництва. Образ церкви мав узагальнюватись, тиражуватись, оскільки дерев"яні церкви будувались на замовлення князя майстрами-древоділами в різних місцях.

Ослаблення Київської Русі, починаючи від смерті Ярослава, занепад Київщини по татаро-монгольському погромі прямо позначилися на дерев"яному церковному будівництві. Відродження Київщини за часів литовського панування, а потім в часи козацькі сприяло

відновленню дерев"яного будівництва. Спочатку фундаторами церков була патріотична верхівка - православні князі та шляхта, потік місце її зайняли місцеві громади ремісників і козацтво, як захисники національної церкви. Кращі зразки дерев"яного церковного будівництва буди створені при безпосередній участі їх фундаторів і ктиторів, козацьких старшин, простих козаків, городян.

В роботі зроблена спроба встановити зв”язок між особливостями рішення народного костшу, зимових будинків і типами деревинних церков. На основі їх розгляду простежуються процеси формування дерев"яної архітектури внаслідок взаємодії двох складових частин - автохтонної культури та принесеної внаслідок міграцій, а частково і запозиченої, а також завдяки впливу стадіально-стильових явищ європейської архітектури. Можна виділити зв"язок народної орнаментики і народного костдау з типами дерев"яких церков. Регіони з мадюориаментованими, небагатоярусашш монохромними типами косішу /Полісся/ відповідають низьким нерозвиненим вгору церквам, регіони, де переважають поліхромні активно структуровані багатоярусні типи народних костшів і барвиста орнаментика /південна Київщина/ - церкви високі, багатоярусні. Найпростіші типи дерев*яних церков походять від хати, зв"язок між церквою і хатов простежується і в спільних орнаментах, в оздобленні вікон і дверей, в прикрашенні іитер"еру рушниками та квітами, тощо.

Дерев^яна церковна архітектура виникла на стику офіційного візантійського православ"я і глибинних дохристиянських традицій.

В несприятливих ушвах релігія, культура і мораль та, відповідно, і дерев"яна архітектура занепадали, тоді як в сприятливих умовах національна церква ставала провідником духовного і культурної« життя.

В другому розділі розглядаються містобудівні та функціонально-конструктивні особливості дерев"яних церков.

Раніше дерев"яна церква займала головне, найбільш мальовниче, розкрите з усіх боків місце в забудові села. Більшість старих сіл Київщини в ХУГІ-Г/ПІ от.були иало двірними, вільно розташованими і складалися з окремих частин-куткїв, кожний з яких нерідко мав свою церкву. Серед вільно розташованого села виникав свозрідний громадський центр - майдан або площа, де збиралися люди і де найчастіше ставили церкву. Основні варіанти розміщення церков в за-

будові такі: І - відносно рельефу: І/ на пагорбі, 2/ в низині II - в структурі населенного пункту: І/ в центрі, 2/ на околиці,

З/ на кутках.

Розташування церкви на пагорбі в центрі села зустрічається найбільш часто, тоді як розташування церков в низині трапляється рідко. Мовна назвати п"ять основних типів розташування церков в старих селах відносно вулиці, найбільша кількість церков знаходилась в центрі села - біля дороги чи з відступом від неї. Орієнтація церкви стосовно вулиці значення не мала, визначальною була східна орієнтація вівтаря.

До складу церковної садиби входили: церква, дзвіниця, часом -комора, часто - посвячений цвинтар. Ця частина садиби найчастіше огородяувалась парканом. На відміну від XIX ст. /синодальний період/, до поч. XIX ст. канонічних вилог щодо розміщення дзвіниці і церкви відносно входу до садиби не було. Відомі два варіанти розміщення дзвіниці відносно церкви: стоїть оіфемо і прибудована до церкви. Друтий тип був поширений в синодальний період, першй зустрічається в старих церквах, на його основі утворюються три основні варіанти розташування дзвіниць.

Функціонально-струетурники еленентами церкви були бабинець, основна нава, вівтар, ризниця та паламарня. В давні часи в церквах жди розташовувались згідно статі та віку. Таких схем відомо чотири. В західному зрубі, а іноді біля північної стіни центрального зрубу було місце для жінок, дівчата нерідко стояли окремо, ближче до центру основної нави. Чоловіки групувались біля південних дверей, біля північної стіни центрального зрубу, парубки стояли біля західної стіни центрального зрубу. В центрі основної нави ближче до солеї стояли дітн /окремо хлопчики і дівчатка/, перед ними - сільська старшина, Таке розташування людей у відправі не суперечило функціональній схемі обряду.

Питання генези дерев"яних храмів, типології церков цікавило багатьох вчених, починаючи з В.Карповича і закінчуючи П.Юр-ченком, ГЛогвином, Ю.А.СЄ6ВИМ, Б.Чепедиком. На території Київської губернії виділяються дво-, три- та п"ятизрубні церкви з однією, двома, трьома та л"ятьма банями. Встановлено вісім можливих типів двозрубннх церков, двадцять вісім типів тризрубних церков та шістдесят типів хрещатих п"ятизрубних церков. Найбільш поширеним був тип тризрубної триверхої церкви.

Можна виділити три основні груш дерев"яних церков: первісні, з використанням архаїчних форы, бароккові, змішані - з поєднанням особливостей першгх двох, а також ті, які мали прибудови, зроблені в часи класишзму-акліру або синодального будівництва. Поряд з церквами інших повітів, окремо розглядаються київські дврев"яні церкви, оскільки Київ завади був центром політичного, економічного, духовного та культурного лиття» На жаль, в ХП-ХХ ст. київських церков залишалося мало, тому точно проаналізувати можна лише деякі з них. Б цілому для київських церков характерні поліські традиції дерев"яного будівництва, які з часом зазнали сильних впливів стшш барокко.

На довговічність, кількість та образність церков впливала наявність чи відсутність якісного будівельного матеріалу. Ареал поширення певної породи співпадає з матеріалом церков на цій території.В зоні Київського Полісся церкви переважно соснові, в центральній та південній Київщині - дубові. Можна виділити дві групи деревинних церков: церкви з брусів /під обпивання/ і церкви з кругляків /без обшивання/. Більшість церков Київщини були збудовані з брусів /під обшивання/.

Перехід від квадрату стін зрубу до гранчастого верху відбувався за допомогою заломів чи парусів, конструкція жорсткості зрубу забезпечувалась ригелями або мала т.зв. похилі клини /безригельна/. Стіни з'єднувались в кутах замками. Зрубна конструкція відзначалася міцністю, вона була розрахована на сприйняття тривалих навантажень. Завдяки таким конструктивний засобам, як зміщення верхів від центрів зрубів до головної осі або до центру, нахил стін зрубів, пірамідальність композиції ліквідувалось переобтяження граней центрального зрубу вагов зрубів суміжних. Для захисту підвалин від дощу, а людей від негоди в деяких церквах використовували опасання.

Якість звучання в церкві залежала від форми зрубів, місця кліросів, розмірів церкви, ярусності, наявності арок-вирізів.

В третьому розділі, який має назву * Композиційні і художньо-образні особливості дерев"яних церков Київщини" , виявлені основні принципи побудови композиції, пропорційності, метроритміки та масштабності церков, розглянуто характер окремих частин церкви і деталей. В основі композиції лежить відповідність церковній символіці, гармонійне сполучення об”еиів, ярус-

ність, всефасадкість та симетричність. Композицію внутрішнього простору слід розглядати на таких основних прикладах; "восьмерик на четверику" та "восьмерик на восьмерику". Кожний з цих прикладів утворює свій ряд, на основі збільшення кількості ярусів, які розкриваються: в інтер"ері. Б церквах Київщини виділено три основні типе ліхтарів: декоративний, сліпий і освітлений.

Дерев"яні церкви Київщини були побудовані на основі пропорційних відношень - цілочислетх та іраціональних, на основі модулю - ліктя чи топорища. Проаналізовані церкви вкладаються в пропорційну формулу ІіІЗ, відношення на основі сторони та діагоналі центрального зрубу та на основі модулю-топорища М, де М -40-50 ск. Ритмічні ряди церков складаються з співвідношення стін ярусів та дахів ярусів, так само як і вікон центрального верху. Висота стін ярусів зменшується вгору, тоді як висота дахів може або збільшуватись вгору, або зменшуватись. Маківка збільшується, щоб заверштк ряд.

Масштабність дерев*яних церков пов"язана з розмірами людини, з розмірністю частин об"ему, з розмірністю цілого і співвідношення церкви і навколишнього середовища. По відношенню до навколишньої забудови та цриродаого оточення виділяють: І/ контрасне домінування; 2/ ньюансне домінування; 3/ церква підпорядковується оточенню. Масштабність визначається композицією, розчленуванням фасадів, кількістю ярусів, тощо. Нерозчленовакі церкви виглядають більш масивними. Вкзначаиьнжкамг масштабності виступають також верхи, вікна і двері, для підсилення перспективності вікна можуть зменшуватись вгору, розмірами вікон і їх формою можуть виділятись толовні і другорядні ОбяЄМН.

В церквах Київщини виявлено п"ять типів верхів: поліський, південно-васильківськкй, правобережно-наддніпрянський, східно-подільський з трьома різновидами та "слобожанський".

Церква, що тяжіли до Поділля, мали найбільший нахил стін, поліські - найменший. Використання нахилу стін до центральної осі "збирало" всю композицію до центру, тектонічно розподіляло вагу, забезпечувало разом з нахилом заломів багаторазове відбиття звуку, створювало своєрідний стереоефект.

Найбільш характерною для Київщини була вертикальна обшивка зрубів, яка сприяла ілюзійному підвищенню церков і мала не тільки естетичні, а й конструктивні та експлуатаційні переваги.

- ІЗ -

В дерев"яшіх церквах прикрашали різьбою одвірки, лиштви, карнизи, скоби, іконостаси. Кожний орнамент мав своз місце розгадування. Так, найчастіше мотив вервечки можна побачити на сволоках і одвірках, на профілі піввала, ови /іоніюг/ тільки на чверті вала, об"еше різьблення по ребру дошки або балки зустрічається тільки на церковних скобах. Зустрічаються старі орнаменти /до ХУІІ ст./ : зубчики, нігті, бочечки, вервечка, косиця, трикутнички, ромби, Т-тадібні мотиви, половинки "перських перців*, та нові орнаменти /ХУІІІ ст., перейшли в часи барокко з кам"яної архітектури/: ови, наш ста, сухарякг.

Різноманітністю відзначалось оздоблення арок-вирізів, стовпчиків, іконостасів. Скульптура використовувалась для оздоблення інтер"ерів перевално в тих повітах, де були сильними поліські впливи. Хоча, поряд з різьбленням, розписи в інтер"ерах церков Київщини зустрічалися рідко, відомо близько 20 церков, які мали розписи фрагментарного характеру.

Особливе місце займає образ деревинних церков з художній літературі - у Т.Шевченка, М.Гоголя, 1 .Нечуя-Іевидького, К.Паустов-ського.

Після розгляду основних особливостей дерев"яної церковної архітектури Київщини можна сфоркулаватз деякі висновки.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Дослідження адміністративних, Історичних, етнографічних, мовних, антропологічних, архітектурних чинників виявили вплив зовнішніх факторів на формування дерев"яної церковкої архітектури Київщини.

Мовна виділити такі основні варіанти розміщення церков:

І - відносно рельєфу: І/ на пагорбі, 2/ в низині П - в структурі населенного пункту: І/ в центрі, 2/ на околиці,

З/ на кутках.

На архітектуру церков, композицію зрубів, місце та кількість вікоя і дверей вплинула функціональна схема культової відправи. Взагалі за кількістю зрубів на Київщині виділяються двозрубні, тризрубні та п"ятизрубні церкви. Можна назвати вісім типів дво-зрубних церков, двадцять вісім типів тризрубних і шістдесят типів п"ятизрубякх церков. Зруби були прямокутними, витягнутими

як по горизонталі, так і но вертикалі, квадратні, гранчасті - повністю чи тільки з зовнішнього боку. Досить поширеним було сполучення квадратних зрубів з гранчастими.

За кількістю верхів на Київщині виділяються одно-, дво-, трита п"ятиверхі церкви, з яких найбільш поширеним е тип триверхої тридільної церкви.

Переважання на територіях окремих новітів колишньої Київської губернії певних порід дерев відбивалось і в дерев"яному церковному будівництві. Так, де церкви будували з якісної деревини, вони були більш високими, міцними і замінювались рідше. Найбільш поширеними породами для будівництва були сосна та дуб. Дахи, накоти та бані церков вкривались дранкою, гонтом, соломою, лубом, очеретом, а з ХП ст. - бляхою.

Акустика в дерев"яних церквах залежала від конфігурації зрубів, місця кліросів, розмірів церкви, її внутрішнього об"©яу. В високих ярусних церквах міг виникати ефект гудкості, тоді як в низьких приземкуватих церквах звук швидко згасав, ставав металевим.

В основі композиції дерев"яних церков лежать гармонійне сполучення об"єиів, ярусність, всефасадкість і симетричність. Проаналізовані церкви вкладаються в основні пропорційні формули на основі цілочислених відношень, відношення І:УЗ, на основі сторони та діагоналі центрального зрубу та на основі модулю-топорища, де М - 40-50 см.

В церквах Київщини можна виділити п"ять основних типів верхів.

В оздобленні одвірків, лиштв, скоб, іконостасів широко використовувалось різьблення. Найбільш часто зустрічаються орнаменти: зубчики, нігті, бочечки, вервечка, косиця, трикутнички, ромби, Т-подібні мотиви, половинки "перських перців", ови, намиста, сухарики.

На основі розгляду загальних чинників, містобудівних, функціонально-типологічних, конструктивних, композиційно-образних особливостей дерев"яних церков можна виділити на території Київщини дві архітектурні школи: центрально-поліську та середньонадцніпрян-ську київську /сюди включається і школа з подільськими впливами/. Для центрально-поліської школи характерні архаїчні форми низьких церков на простих тридільних планах /найчастіше восьмерик на четверику/. Середньонаддніпрянська київська школа формувалась як перехідна між Поділлям і Лівобережжям, виникла вона на основі вза-

ємодїх центрально-поліської та подільської шкіл і виробила баштовий тип церков на ускладненому три- або п"ятидільному плані.

На території Київської губернії виділяються три архітектурно-етнографічні регіони.

Характерною київською школою можна вважати середньонаддніп-рянську київську і говорити про Київщину Б межах цієї школи. Розвиток форм йшов від найпростіших до багатоярусних. Модель формування дерев"яної архітектури Київщини склалася на основі зв"язку між природними, ландшафтними, етнографічними, містобудівними, культовим, історикові граційними, конструктивно-технічними та стадіально-стильовими особливо стягле. Головна відмінність церков Київщини полягає в виробленні витонченого баштового типу церков та церков київсько-подільського типу, в особливих формах верхів, в орнаментиці, тощо. Київщина виступає зв"язуючим елементом між західним і східним регіонами. В архітектурному плані Київщина займає таке ж важливе місце, як і суміжні регіони, що підносить її до рівня як загальноукраїнського, так і світового значення.

Список наукових праць, опублікованих по темі дисертації:

1. Ю.В.Івашко-Бадзюх. Пам"ятки дерев”яної архітектури Києва ХЗУ-ХПІІ століть. // Міністерство культури України Національна парламентська бібліотека України Інформаційний центр з питань культури та мистецтва. - К., 1995. - Вип.І. - 15 с.

2. Ю-В.Іватко-Бадзюх. Дерев”яні церкви Київщини // Київська Старовина. - 1994. - № 5. - С.63-66.

3. Ю.В.1вашко-Бадзюх. Дерев"яні церкви Київщини: історія і

сучасність Ц Вітчизна. - 1994. - 9-Ю. - С.138-142.

4. Ю.В.1вашко-Бадзюх. Дерев"яні шедеври Київщини // Наука і суспільство. - 1994. - # II—12. - С. 14-16.

5. Ю.івашко-Бадзюх. Дерев"яна церковна архітектура: погляд крізь віки // Людина і світ. - 1995. - й 9, - С.37-39.

6. Ю.В.Ївашко-Бадзюх. Секрети давніх майстрів // Людина і світ.

- 1996. - й 7. - С.6-9.

7. Ю.В.Івашко-Бадзюх. Дерев"яні церкви Києва // Старожитності. -1993. - № 7-8. - С.2І.

істарию-гпшмічнЕ вйонуоажя ;

ЛИОНИ/ЗаВ.НаУЛКВ/': і

і-ГОлісся і Волинь,її-Харгши і Пр^дрпдпя.Щ-Падллі.1 ¡^Слобожанщина і Пошшнл.у^вдс ІЇднїмв’я1 ГИхшітрянщина/, ?і-ПШдиь- :

і-Київська оауг-житамгешл СБлд-Відаицькл ое\,

|\НО!ЗОГВУі,-ШЛИни)л™-пт'іі ^ЧЕРКАСЬКА ОБЛ.

СУ44СНЕ РАЙОНУЗАННЛ ЖИТЛА/34 Омйлоои^

і - Чорнобильський р-н г-ІОАНЬКОСЬКИЙ З-ЛДОМИШЛЬСЬКИЙ

й-Макарііхьіш 5-Бєрдичівси<ім є • КоРСУНь-ШЕСчв-ікіа 7-Черкаський о- [айсинськиманаїі' -Манькіоський

-ДЕРЕВИНІ В ЗАКЛАДКУ І .....

.5 'О'- ПЛЕТЕНІ З ХВОРОСТУ " "-ОЧЕРЕТЯНІ

УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ:

■ -етнографічні кордони Полісся за ВСлмойловичем -------етнографічні кордони Київського Полісся за ВЗазадші

ЕТНОТОФІЧНЕ РМЮНУПАННП КРІТСЬКОЇ ГУБЕРНІЄ ЗАВІАМОЙЛШЖЧЕМ ' ?7Т-ГЛИНІТНІ БОТІ 7-ПОЛІССП 2-ПОДІЛЛП 3-СЕРЄ4НЯ НАДДИПРЯНЦЖА/ШДНПРда'Я/"^

"”>»»»-ЕТНОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ ЗА П.ЮРЧЕНКОМ

......-районування народного костюму/а*Полісся,б-Наддніпрянщина/ _

□ а□ -ИЙОНУВАННЯ ЖИТЛА за Т.КосиіНою/Т-поліський ЦЕНТРАЛЬНИЙ,'тг-цвпвмьнауквгінськиі* _ _____________________ — ПРАВОВИІПСН'/Л Д»Д)3-6«ЮЧИ^»'

QjiCOWWU':

Ивашко Ю.В. Опыт комплексного изучения архитектуры деревянных церквей Киевщины на протяжении их формирования /1Х-ХУТН ст./« Рукопись диссертации представлена на соискание ученой степени кандидата архитектуры но специальности 18.00.01«,- Теория и история архитектуры, реставрация памятников архитектуры» Киевский Государственный технический университет строительства и архитектуры, Киев, 1997,

В диссертации рассмотрен общий процесс формирования и развития деревянных церквей Киевщны в период с IX до начала ХГХ сто Исследования представляют общую картину становления деревянной архитектуры с рассмотрением природно-климатических, исторических, этнографических и социокультурных факторов, а также градостроительных, функционально-конструктивных, композиционных и художественно-образных особенностей,, Определено общее количество деревянных церквей на Киевщине с группировкой их в единув систему, место Киевщины среди других регионов Украины и модель формирования деревянной культовой архитектуры«,

Ключов! слова: дерев"ян! церкви, арх!тектуряо-етнограф!чнf зони, вколи народного культового <5уд!вництва.

Ivashko .Т.7. Experience in Complex Investigation of the Timber Churches Architecture in Region of Kiev in its Development /the 9th - 18th centuries/. The manuscript of the thesis is presented for soliciting the master's degree in architecture, speciality 18.00.01,- Theory and History of Architecture, Restoration of Architectural legacy. Kiev, 1997.

The thesis examines the general process of origin and development of timber churches of Kiev's region in the 9th to early 19th centuries. Che research presents the general view of the formation of wooden architecture with due regard for environement-climatic, historical, ethnographical and social-cultural factors as well as the town-building, functional, compositional and artistic features. The timber churches of Kiev’s region were determined in their number and systematized. The place of Kiev’s region among other Ukraine's regions as well as the model of development of sacred wooden architecture were fixed.