автореферат диссертации по документальной информации, 05.25.03, диссертация на тему:Документальний потiк з icтopii украiнського селянства та аграрних вiдносин i його вiдображення в бiблiографiчнiй iнформацii (друга половина XIX - початок XX ст.)

КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИИ ІНСТИТУТ КУЛЬТУРИ

РГб ой

і ■ , На правах рукопису

•" ” 'І'ІО' .

СОШИНСЬКА ЯРОСЛАВА ЄВГЕНІВНА

Документальний потік з історії українського селянства та аграрних відносин 1 йото відображення в бібліографічній інформації (друга половина XIX - початок XX ст.)

06.25.03 - бібліотекознавство 1 бібліографознавство

• АВТОРЕФЕРАТ '

дисертації на здобуття наукового ступеня

- кандидата історичних наук

Київ -

1994

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському державному Інституті культури

Наукові керівники: кандидат Історичних наук, професор

■ БАБИЧ Василь Степанович,

' кандидат економічних наук, професор ЦИБУЛЯК Григорій Дем’янович

Офіційні опоненти:

1. Доктор історичних наук, професор .

САРБЕИ Віталій Григорович

2. Кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник

СЛОБОДЯНИН Михайло Семенович -

Провідна організація - Український державний аграрний університет

спеціалізованої вченої р .. . . кому державному

Інституті культури (м.Київ, вул. Щорса, 36)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського державного інституту культури (м.Київ, вул. Щорса, 36)

Захист відбудеться

на засіданні

Автореферат розісланий "(£”

1994 РОКУ

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

1. Загальна характеристика роботи.

Актуальність теми зумовлюється перш за все тим, що розвиток суспільної думки в Україні протягом останніх років, внаслідок отримання державної незалежності, викликав вибух Інтересу громадськості до минулого 1 сучасного буття українського народу. Цьому в значній мірі сприяло звільнення історичних досліджень від тривалого засилля догматичних схем, ідеологізації, суб’єктивних оцінок, обмеженого доступу вчених до архівних джерел, замовчування 1 перекручення Історичних подій, фактів. З необхідністю переосмислення вітчизняної Історії тісно пов’язані потреби правдивого відтворення розвитку як української історичної науки в цілому, так 1 окремих напрямків наукових досліджень, одним з яких була 1 залишається багатовікова історія українського селянства та аграрних, відносин. .

■Для подальшого функціонування Історичної науки, використання досвіду Історичного пізнання необхідно здійснити комплексний науковий аналіз окремих 11 ланок, реконструювати їх розвиток в теоретичній та Історичній формах, вивчити 1 оцінити внесок кожного конкретного дослідника тощо. На жаль, на сьогодні Існує певний розрив між обсягом накопиченого історико-наукового матеріалу 1 його теоре-тико-концептуальним осмисленням.

Поряд з наукознавством та Історіографією, у з’ясуванні проблем з історії історичної науки в Україні значна роль відводиться історичній бібліографії. Вона, як кожна науково-допоміжна галузева бібліографія, поряд'зі своєю основною суспільною функцією, яка полягає в інформаційному забезпеченні науки, виконує історіографічну та наукометричну функції. Наслідки наукової діяльності в галузі історії України знаходять своє відображення в галузевому документальному потоці, а останній, в свою чергу, є об’єктом бібліографічної діяльності. Таким чином, різноманітні бібліографічні посібники є інформаційними моделями документального потоку., з історії України 1 відображають еволюцію історичної науки в Україні, а також характер і структуру науково-дослідницької діяльності.

. Отже, актуальність теми обумовлена сучасними потребами української Історичної науки та рівнем історичного знання, які вимагають розроблення теоретико-методологічних проблем історіографії.

Об’єктом дисертаційного дослідження є вузькогалузевий потік первинних 1 вторинних документів з історії українського селянства та аграрних.відносин, що функціонував у 2-й пол. XIX - поч. XX ст.

Предметом є процес формування, розвитку 1 функціонування даного документального потоку як відображення окремого'напрямку науко-

вих досліджень, його видова і тематична структура.

Хронологічні рамки для об’єкту дослідження - 2-а пол. XIX -поч. XX ст. - було обрано у зв’язку з важливістю даного періоду у розвитку української Історичної науки, коли об’єктивні економічні та соціально-політичні зміни в житті суспільства сприяли розширення та поглибленню історичних досліджень. Саме в цей період, з появою наукових праць І.В.Лучицького, О.М.Лазаревського, Д.І.Багалія,

О.Я.Єфименко, М.С.Грушевського та 1н. було розпочато грунтовне вивчення Історії українського селянства та аграрних відносин. Крім того, визначений період характеризувався початком переростання вітчизняної Історіографії у самостійну наукову дисципліну та появою першого бібліографічного джерела з історії України.

Розробленність теми. В цілому, українська Історична та бібліографічна наука накопичила певний Історіографічний, джерелознавчий та бібліографічний матеріал, що дало змогу автору визначити основних суб’єктів формування документального потоку з історії українського селянства та аграрних відносин досліджуваного періоду, розглянути їх діяльність, виявити та проаналізувати видову і тематичну структуру документального потоку. Однак, опрацювання дисертантом значного масиву Історіографічної літератури показало, що в українській історіографії .відсутні спеціальні комплексні праці з досліджуваної проблематики. Окрім того, навіть загальна історіографічна ситуація в Україні 2-і пол. XIX - поч. XX ст. вивчена недостатньо. Дана проблема ще в 20-х роках XX століття привертала увагу визначного українського Історика, академіка Д.І.Багалія. На той час Існували лише Історіографічні праці М.П.Василенка, М.С.Грушевського, В.С.Іконникова, в яких знайшов певне відображення доробок українських науковців з проблем Історії українського селянства та аграрних відносин.

Історичну довідку про вивчення української історії М.П.Василенко подав у розвідці "К истории малорусской историографии и малорусского общественного строя" (1894) та в статті, підготовленій для Енциклопедичного словника Брокгауза-Єфрона. Видатний український історик М.С.Грушевський присвятив ряд робіт періодам розвитку українознавства, в тому числі й історичної науки. Серед цих праць заслуговує на увагу нарис "Развитие украинских изучений в XIX в. и раскрытие в них основных вопросов украиноведения" (1914). Не втратила своєї актуальності й фундаментальна праця професора Київського університету В.С.Іконникова "Опыт русской историографии", яка знайомила наукову громадськість з багатогранною діяльністю Київської археографічної комісії, українських наукових товариств, губернських

- з -

архівних комісій, статистичних комітетів, часописів щодо вивчення вітчизняної історії взагалі та окремих аспектів аграрної історії України зокрема.

Однак, систематичної праці з української Історіографії, яка давала б повне уявлення про стан українських Історичних досліджень, ще не було. Це пояснювалось тогочасним загальним становищем української Історичної науки, яка, за словами Д.Дорошенка, тільки недавно почала відокремлюватись в самостійну наукову галузь.

Наступним періодом у розвитку української історіографії стали 20-30 роки XX от. Майже одночасно з’явилися історіографічні праці Д.Дорошенка, Д.Багалія, І.Крип’якевича. Монографія Д.Дорошенка "Огляд української Історіографії" (1923) 1' сьогодні є взірцем

історіографічного дослідження. Вона вміщує чимало цінної Інформації для визначення суб’єктів формування документального потоку з історії українського селянства та аграрних відносин, встановлення видової і тематичної структури названого потоку.

Значну наукову цінність має й "Нарис історії України на соціально-економічному грунті" Д.І.Багалія (1928). Грунтовний історіографічний вступ до праці висвітлює історію української історичної науки, починаючи з досліджень Д.Бантшп-Каменського та І.Маркевича 1 закінчуючи працями 20-х років нашого століття. Окремі розділи присвячено аналізу творчої спадщини М.С.Грушевського,

B.Б.Антоновича та інших українських істориків, які розробляли проблеми з історії українського селянства та аграрних відносин. ’

Більш поглиблене вивчення історіографії української історичної науки почалося лише .з кінця 50-х років нашого століття. Однак, проблеми історіографії 2-ї пол. XIX - поч, XX ст. не отримали на-' лешого висвітлення. Найбільш відомі дві оглядові історіографічні праці Л.А.Коваленка, які дещо фрагментарно аналізували стан розроблення досліджуваної проблематики. "

Певну історіографічну інформацію з Історії українського 'селянства та аграрних відносин подано у працях С.І.Крандієвського ,

C.Злупко, І.С.Лободи, В.П.Таплицького та 1н., присвячених питанням Історіографії економічної історії України. Окремі відомості з історіографії досліджуваної проблеми знаходимо у роботах Д.Ф.Вірника, Л.Г.Іванової, Л.Я.Корнійчук, А.І.Сторчака, С.А.Шаблія й ін.

' Заслуговує на увагу праця П.Кгашенка "Компути та ревізії XVIII століття" (1930). Перша частіша названої роботи є своєрідною джерелознавчою та історіографічною студією, в якій автор грунтовно аналізує комплекс виявленого ним історико- статистичного матеріалу 1 праці дослідників історії українського селянства та аграрних

відносин (0.Лазаревського, І.Лучицького, Д.БагалІя, М.Володимирсь-' кого-Буданова, В.МякотІна й 1н.).

. В цілому, основну Інформацію про еволюцію документального потоку з історії українського селянства та аграрних відносин як відображення окремого напрямку наукових досліджень дисертанту довелося розшукувати у різноманітних історіографічних роботах, нарисах та коротких повідомленнях про творчий шлях окремих українських Істориків, діяльність наукових товариств, архівних комісій, Інших Історичних установ та організацій, часописів тощо.

Вивчення життєвого й творчого шляху українських вчених, які займалися проблемами Історії українського селянства та аграрних відносин, у вітчизняній Історіографії було неоднозначним. Чи не найбільше публікацій було присвячено О.М.Лазаревському (роботи М.П.Василенка, В.Г.Сарбея, М.І.Марченка, Л.К.ПолухІна й ін.) та

0.Я.Єфименко (роботи Д.І.Багалія, В.О.СмолІя, П.Г.Маркова й 1н.). Останнім часом правдиву історичну оцінку дістала наукова діяльність М.С.Грушевського, М.П.Василенка. З’явилась грунтовна монографія

B.В.Кравченка про Д.І.Багалія. Не можна не згадати дослідження

C.ТомашІвського про В.Б.Антоновича (1906), яке досі не втратило своєї актуальності. З життєвим та творчим шляхом видатного українського Історика, його громадською діяльністю знайомить й монографія Д.Дорошенка (1942). У доробку українських історіографів є роботи про творчу спадщину письменника, вченого 1 громадського діяча

1.Я.Франка та українського економіста С.А.Подолинського.

З наукових товариств, що займалися проблемами Історії України 1 в тому числі історії українського селянства та аграрних відносин, найбільшу увагу Історіографів привернуло Харківське Історико- філологічне товариство (ХІФТ). Серед робіт, присвячених його діяльності, є праці сучасників (Є.К.РєдІна, М.Плевако, М.Ф.Сумцова), а в 70-80-х роках нашого століття з’явилась низка Історіографічних досліджень В.Г.Сарбея, В.З.ФрадкІна, В.С.Шандри та ін., які всебічно аналізують внесок товариства у вивчення вітчизняної Історії взагалі та досліджуваної проблематики зокрема.

Ще не привернула належної уваги Історіографів багатогранна діяльність Наукового товариства їм.Шевченка у Львові ■ (НТШ). Різноманітні повідомлення про нього часто з’являлися в періодичних виданнях на початку століття, окрему історіографічну працю було підготовлено В.Дорошенком (1913). Однак сучасна Історіографія в цілому згадує про Товариство лише як Інституцію, очолювану М.Гру-шевським. Виняток становить книга академіка Г.В.Кучера "Наукове товариство їм.Т.Шевченка: Два ювілеї", яка є першою спробою моног-

рафічно представити Історію та науковій доробок НТШ.

Українському науковому товариству в Києві (УНТ) присвячене дисертаційне дослідження Т.О.Щербань. Авторка всебічно розкрила внесок УНТ в розвиток національної культури. Розроблено й історіографію Історичного товариства Нестора-літописця (ІТШІ), заслуговують на увагу роботи М.П.Колесника. Окремі Історіографічні матеріали знайомлять нас з доробком Одеського товариства історії та старожиг-ностей, губернських архівних комісій (ГАК).

Слід згадати Історіографічні праці, присвячені діяльності Київської археографічної комісії - одного з суб’єктів формування документального потоку з історії українського селянства та аграрних відносин. Робота II провідного діяча О.І.Левицького "Пятидесятилетие Киевской комиссии для разбора древних' актов" (1893) ввела до наукового обігу значний фактичний матеріал і до останнього часу була, по суті, єдиною студією, спеціально присвяченою цій комісії. Огляд та аналіз окремих опублікованих Комісією джерел знаходимо в працях Г.Я.Сергієнка, М.П.Ковальського, А.К.Швидько та ін. Комплекс видань Київської археографічної комісії з історії України періоду феодалізму було грунтовно та всебічно проаналізовано у дисертаційному дослідженні 0.І.Журби.

Окрему групу історіографічних матеріалів _становлять розвідки та повідомлення про.діяльність українських наукових часописів. Серед них найбільш численними є матеріали про "Киевскую старину". Привертає увагу дисертація В.М.Матях, присвячена висвітленню на сторінках даного журналу проблем з історії України XVI - XVIII ст. взагалі та аграрної Історії зокрема.

Питання еволюції,документального потоку з історії українського селянства та'аграрних відносин частково розкрито 1 в джерелознавчих працях І.О.Гуржія, М.П.Ковальського, М.А.Литвиненка. Першим комплексним аналізом матеріалів земської статистики як історичного джерела до історії України можна вважати дисертаційне дослідження

А.М.Зубка. . , .

Певну Інформацію про розвиток української історичної бібліографії та відображення в бібліографічній Інформації документального потоку з історії українського селянства та аграрних відносин зазначеного періоду знаходило у працях І.П.Крип’якевича, І.І.Корнєйчнка, С.В.Сороковської, М.П.Гуменюка. Проблеми розвитку української Історичної книги та інших документальних джерел наукової Інформації, їх типів 1 жанрів розглянуто в.роботах А.С.Беляева та С.Г.Кулєшова. Серед теоретичних досліджень проблем'галузевого бібліографознавства 1 документальних потоків зокрема за своєю нау-

ковою значимістю вирізняються праці Г.Ф.Гордукалової,

Н.А.Сляднєвої, І.С.ШишкІна, Л.В.Ласькової, Е.Б.Рокицької та 1н.

Джерельною базою дослідження, перш за все, Оули українські наукові періодичні та продовжувані видання, які, по-перше, вміщували на своїх сторінках бібліографічну інформацію з Історії України в цілому та Історії українського селянства і аграрних відносин зокрема, по-друге, публікували документальні джерела, наукові студії та іншу первинну інформацію з визначеної проблеми. В процесі роботи над темою було опрацьовано найбільш науково значимі матеріали з виявленого документального потоку, Історіографічні праці, літературу критико- бібліографічного характеру (рецензії, огляди тощо).

Певну частину документального потоку з Історії українського селянства та аграрних відносин, яка створювалась сільськогосподарськими товариствами 1 організаціями, вміщувалась в періодичних та продовжуваних . виданнях сільськогосподарської тематики та відповідно відображалась в сільськогосподарській бібліографії, дисертант вважав об’єктом окремого дослідження.

Методологічно дисертація грунтується на діалектичних принципах наукового пізнання. В II основу покладено історико-генетичний метод, який допоміг послідовно розкрити якості, функції та динаміку об’єктів вивчення. У дослідженні використано методи проблемно-тематичного та структурно- типологічного аналізу. Бібліографічне освоєння документального потоку з історії українського селянства та аграрних відносин, що функціонував в 2-й пол. XIX - поч. XX ст., проводилось за допомогою його бібліографічної моделі. Створення такої формалізованої модельної конструкції здійснювалося двома способами:

1) виявленням елементів потоку під час перегляду СІЄ УІзи групи українських періодичних та продовжуваних видань, які, за попереднім аналізом, становили інформаційне "ядро";

_ 2) розшуком бібліографічної інформації про елементи потоку,

вміщеної в цих же виданнях, 1 уточненням 11 за допомогою різноманітних бібліографічних джерел (від каталогів бібліотек до приста-тейних списків і підрядкових приміток).

В процесі моделювання, названого документального потоку поряд з принципом повноти відображення застосовувалися принципи семантич-ності і прагматичності (наукової 1 суспільної цінності документів), а також ряд формальних обмежень (мовних, хронологічних, географічних та ін.), тому створена модель не претендує на повноту, однак дає уявлення про складний об’єкт дослідження. Ураховано як перші, так 1 наступні публікації того чи Іншого елементу потоку (в

. - 7 -

т.ч. й окремі відбитки)рецензії.

Мета роботи. Дослідити видову 1 тематичну структуру документального потоку з Історії українського селянства та аграрних відносин, що функціонував у 2-й пол. XIX - на поч. XX ст., проаналізувати відображення даного документального потоку в українській бібліографічній Інформації того ж періоду.

Відповідно до мети дисертації було сформульовано завдання:

- виявити генезис 1 еволюцію документального потоку з

Історії українського селянства та аграрних відносин, що функціонував у 2-й пол. XIX - поч. XX ст., як відображення окремого напрямку наукових досліджень; .

- визначити основних суб’єктів, що формували даний документальний потік, охарактеризувати їх діяльність;

-■ встановити видову і тематичну структуру досліджуваного документального потоку; .

- охарактеризувати.окремі комплекси матеріалів у потоці;

- проаналізувати стан тогочасної поточної та ретроспективної бібліографічної .інформації з історії українського селянства та аграрних відносин.

• Наукова новизна дисертації полягає в тому, що це, по-суті, перше дослідження, в якому розкриваються тенденції формування 1 розвитку документального потоку з історії українського селянства та аграрних відносйн як відображення одного з важливих напрямків Історичних досліджень в Україні. В роботі визначаються головні суб’єкти формування названого документального потоку, дається характеристика їх конкретного внеску у створення потоку. Дисертантом комплексно вивчені видова 1 тематична структура потоку, опрацьовані 14 українських наукових періодичних та продовжуваних видань з метою виявлення матеріалів до Історії українського селянства та аграрних відносин. Автором виявлені та охарактеризовані українські джерела бібліографічної Інформації з досліджуваної проблематики кінця XIX -поч. XX ст., введені в науковий обіг незаслужено забуті матеріали а Історії українського селянства та аграрних відносин.

На захист виносяться такі положення:

■ і. В 2-й пол. XIX - поч. XX ст. в Україні внаслідок об’єктивних соціально-економічних процесів, розвитку громадсько-політичного 1 культурного життя, консолідації української нації та зростання національного самовизначення склалася така історіографічна ситуація, яка сприяла розширенню проблематики Історичних досліджень, внутрішній спеціалізації та диференціації Історичної науки, появі нових форм історичних праць та нових типів історичної книги 1 тім

і* ■"

. - 8 -самим обумовила виникнення 1 розвиток таког.о напрямку наукових досліджень як Історія українського селянства та аграрних відносин, а також формування відповідного документального потоку.

2. Головними суб’єктами створення названого потоку в Україні були наукові товариства ( НТШ, УНТ, ІТНЛ, ХІФТ, Одеське товариство Історії та старожитностей); археографічні установи (Київська археографічна комісія, ГАК); статистичні відділи земств; науковий друкований орган "Университетские известия" та часописи "Киевская старина", "Україна", "Літературно-науковий вісник"; окремі представники української Історичної, юридичної та економічної наук.

3. У вузькогалузевому документальному потоці з історії українського селянства та аграрних відносин, що функціонував у 2-й пол. XIX - поч. XX ст., виділяються такі окремі комплекси матеріалів:

- джерела до історії українського селянства та аграрних

відносин XIV - XVIII ст., що вводились до наукового обігу; -

- статистичні матеріали, підготовлені 1 видані статистичними відділами земських установ;

- наукові Історичні та економічні дослідження;

- різноманітні замітки, повідомлення, кореспонденції, що містили фактичний матеріал про аграрні відносини та господарсько-економічне становище селянства у досліджуваний період.

4. Документальний потік знаходив своє відображення у тогочасній бібліографічній інформації з даної проблеми, яка. ще не сформувалася в окрему систему, однак, займала значне місце в-українській бібліографії (як поточній, так 1 ретроспективній).

Практична значимість. Основні положення та висновки дисертації можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць з української Історіографії, джерелознавства та Історичної бібліографії, при підготовці підручників та навчально-методичних посібників. Матеріали роботи можуть стати у пригоді для створення інформаційної бази з Історії українського селянства, та аграрних відносин, подальшого вивчення закономірностей формування, розвитку 1 функціонування галузевого комплексу бібліографічного забезпечення даного напрямку Історичних, досліджень. .

Апробація роботи. Основні положення дослідження обговорювались на засіданнях кафедр бібліографознавства та Інформаційних ресурсів, Історії України Київського державного Інституту культури, щорічних звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів Інституту (1991 - 1993 рр.), Всеукраїнській науково-теоретичній . конференції "Бібліотека 1 бібліотечна професія в умовах

інформатизації суспільства" (Київ, 1993). Наслідки роботи використовуються при проведенні практичних, лабораторних та семінарських занять з дисципліни "Бібліографія суспільних наук". Основні положення та наслідки дослідження викладено в трьох публікаціях.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, приміток, списку джерел та літератури, додатків.

. .2. Короткий зміст дисертації.

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предает, хронологічні рамки. Подано історіографічний огляд опрацьованої літератури, охарактеризовано джерельну базу, методологію та методику дослідження. Викладено мету, завдання, наукову.1 практичну значимість наслідків дослідницької роботи, положення, що виносяться на захист. ■

Розділ перший присвячено висвітленню генезису 1 еволюції документального потоку з Історії українського селянства та аграрних відносин як відображення окремого напряму наукових досліджень. Дисертант_ вважав за доцільне розглянути дану проблему на тлі за-гальноісторичного процесу,- який відбувався в Україні у 2-й пол. XIX

- їїо'ч. XX ст. У параграфі першому вказаний період характеризується

як якісно новий етап в Історії української Історичної науки. Сукупність об’єктивних соціально-політичних, економічних та національно-культурних чинників сприяла піднесенню систематичного наукового студіювання проблем українознавства. Автор звертає увагу на активізацію діяльності в даному напрямі Існуючих науково- історичних центрів, новостворених Історичних товариств 1 установ, національних наукових шкіл, науково-просвітницьких осередків (громад) та наукових часописів. Змінилася й форма історичних праць: поряд з багатотомними дослідженнями історії України в цілому з’яви-* лися грунтовні вивчення окремих, проблем, а також невеликі роботи з певних тем. ' •

Аналіз розвитку національної історичної науки в 2-й пол. XIX

- пбч. XX ст. в історичній ретроспективі засвідчив її подальшу спеціалізацію та диференціацію, розширення проблематики досліджень, акцентування уваги науковців на■ вивченні проблем соціально- економічного розвитку України 2-1 пол. XIII - XIX ст., процесів заселення різних регіонів України, формування 1 зростання феодального землеволодіння, процесів класових 1 станових розшарувань, закріпачення селянства, народних рухів та інших форм соціального протесту.

Відзначається, до об'єктами Історичного, економічного 1 статистичного дослідження стали й актуальні тогочасні питання ліквідації залишків кріпосного права, "особливого" шляху розвитку Росії у розрізі Історії аграрних відносин та генезису селянської общини тощо. , ’

Дисертант наголошує, що збільшення кількості публікацій Історичних джерел та накопичення значної маси фактичного матеріалу обумовили появу грунтовшрс монографічних студій І.Лучицько-го, 0.Лазаревського, В.Антоновича, Д.БагалІя, О.Єфименко, М.Гру-шевського та Інших вчених, в яких розглядалися різноманітні аспекти аграрної історії України.

Все вищесказане дозволило зробити висновок про формування та функціонування в 2-й пол. XIX - поч. XX ст. документального потоку з Історії українського селянства та аграрних відносин як відображення окремого напрямку наукових досліджень.

' В другому параграфі автор вважав за доцільне коротко охаракте-. ризувати багатопланову'наукову діяльність головних суб’єктів формування досліджуваного документального потоку, використовуючи інформацію як з відомих історіографічних джерел, так 1 розшукану в процесі дослідження. Це, на його думку, дозволило об’єктивніше оцінити внесок кожного з визначених суб’єктів у формування названого документального потоку. . .

Чільне місце серед суб’єктів займало НТШ. Наслідком багатогранної наукової діяльності структурних підрозділів даної інституції, голови Товариства М.С.Грушевського та окремих його членів (О.Барвінського, С.ТомашІвського, І.Кревецького, І.Крил’якевича та 1н.) було опублікування значної кількості документальних матеріалів 1 монографічних розвідок з історії українського селянства та аграрних відносин в археографічній серії "Жерела до історії України -Руси", серійному виданні "Руська Історична бібліотека", на сторінках "Записок Наукового товариства їм.Шевченка" та часопису "Літературно- науковий вісник".

Аналіз бібліографічної моделі названого документального штоку свідчить, що чимало елементів потоку було введено до наукового обігу членами УНТ, здебільшого шляхом їх вміщення у своїх "Записках" та науковому щоквартальнику "Україна". Дисертант підкреслює ■важливу роль у формуванні документального потоку з історії українського селянства та аграрних відносин наукових товариств, створених при університетах: ІТЮІ, ХІФТ, а також Одеського товариства Історії 1 старожитностей. -

Суб’єктами формування досліджуваного документального -потоку

визначено й українські археографічні установи - Київську археографічну комісію та ГАК. Останні зробили Істотний внесок у вивчення Історії України XVII - XIX ст., зокрема станових відносин, питань землеволодіння, народних рухів, проведення реформи 1861 року та 11 наслідків тощо. Автор також акцентує увагу на діяльності статистичних відділів (комісій) земств та визначних українських статистиків П.ЧервІнського, О.ШлІкевича, О.Русова й 1н,, зусиллями яких було введено до наукового обігу значну кількість матеріалів основної та поточної статистики з питань соціально-економічного розвитку України 2-ї пол. XIX - поч. XX ст. Охарактеризовано діяльність першого українського наукового історичного журналу "Киевская старіша", на сторінках якого було опубліковано чимало документальних джерел, грунтовних науковій студій, різноманітних заміток 1 повідомлень до Історії українського селянства та аграрних відносин. •

В другому розділі дисертації розглянуто видову 1 тематичну структуру документального потоку з Історії українського селянства та аграрних відносин, що функціонував у 2-й пол. XIX - поч. XX ст. Аналіз бібліографічної моделі потоку засвідчив, що 2/3 частини з всієї кількості елементів потоку було вміщено на сторінках періодичних та продовжуваних видань. Характерною особливістю стало опублікування статей окремими відбитками (близько 1/6 частини), що сприяло оперативному розповсюдженню наукової Інформації визначеної проблематики. '

Дослідження видової структури документального потоку з Історії українського селянства та аграрних відносин дало змогу виділити в ньому окремі комплекси матеріалів. В першому параграфі охарактеризовано наслідки діяльності українських археографічних установ, редакцій періодичних видань, членів наукових товариств, окремих археографів щодо введення до наукового обігу джерел названої проблематики xlv - XIX ст. Аналіз наповнення окремих томів "Архива Юго-Западной России"-(АГОР) та "Жерел до Історії України -’ Руси" свідчить про опублікування в даних археографічних серіях значної'кількості документів, які висвітлювали економічне та юридичне становище українського селянства, розкривали динаміку різноманітних форм експлуатації, характеризували категорії селян, їх повинності, розвиток процесу закріпачення селянства, Ілюструвалі різноманітні форми соціального протесту народних мас тощо.

Дисертантом охарактеризовано публікації матеріалів Генерального слідства про маєтності та Рум’янцевського опису як цінних джерел до аграрної історії України, в яких простежувались шляхи зростання феодального землеволодіння, його характер і форт в 2-й пол. XVII -

XVIII ст., містилися відомості про окремі категорії феодально залежного селянства, розміри опбдаткування, класову боротьбу.

Певну частину документального потоку формували окремі публікації документів на сторінках видань ГАК, ХІФТ, НТШ, ІТНЛ, "Киевской старини", які можна розподілити'на групи відповідно до тематики висвітлюваних проблем: з питань землеволодіння, Історії закріпачення селянства різних регіонів України, народних рухів та селянських заворушень тощо. Оригінальною формою введення до наукового обігу фактичного матеріалу були своєрідні огляди джерел, коли дослідники в описовій формі наводили документальні відомості, аналізуючи як окремі джерела, так 1 розкриваючи певну проблему з Історії українського селянства та аграрних відносин.

Таким чином, одним з комплексів матеріалів в досліджуваному документальному потоці були публікації документальних джерел названої проблематики, які значно розширили 1 збагатили масив документів та фактичних даних з Історії українського селянства та . аграрних відносин. ' ’

В другому параграфі розглядається комплекс матеріалів земської статистики як цінних джерел до аграрної історії України 2*1 пол.

XIX - поч. XX ст. Охарактеризовано наповнення збірників з основної статистики, які вміщували відомості про селянські 1 поміщицькі господарства, їх прибутки, агрономічну 1 економічну організацію поміщицьких господарств, умови праці та'заробітки селян. Подано Інформацію про періодичні видання поточної статистики 1 публікації досліджень земств з різноманітних питань: вивчення руху населення по території повіту чи губернії, виходу селян з общинг та переселення їх на вільні землі, селянського підприємництва, одноразових обстежень селянських господарств тощо.

Параграф третій присвячено тематичному аналізу наукових історичних та економічних розвідок визначеної проблематики. Опрацювання бібліографічної моделі досліджуваного документального потоку свідчить, що провідною темою наукових досліджень з історії українського селянства та аграрних відносин було вивчення проблем землеволодіння (праці В.Антоновича, М.Вололимарського- Буданова,

Ф.Леонтовича, Д.Міллера, Д.Багалія, 0.Лазаревського, І.Лучицького,

В.Мякотіна, І.Каманіна й 1н.). В кінці XIX - поч. XX ст. у вітчизняній' Історіографії Інтенсивно досліджувалися різні аспекти общинного питання (розвідки І.Лучицького, О.Єфименко, М.Довнар-Запольсь-кого, М.Василенка й 1н.). -Значна частина праць українських вчених висвітлювала Історію кріпосного права (роботи В.Мякотіна, М.Васи-лекка, М.Довнар-Запольського, В.Щербини, 0.Лазаревського, В.Будзи-

новського, І.Кревецького, І.Лучицького, І.Франка). Однією з проблем, яка активно вивчалася в українській Історіографії, були колонізаційні процеси на українських землях 1 їх значення в соціально-економічному житті України XVI - XVIII ст. (праці Д.БагалІя, М.Володимирського- Буданова, М.Грушевського й 1н.). Чимало наукових розвідок присвячено народним рухам та іншим формам соціального опору (роботи О.Бфименко, В.Антоновича, В.Іконникова, С.ТомашІвського,

0.Левицького, І.Кревецького, М.Ясинського й 1н.). Окремо виділяється група досліджень гайдамацького руху (праці В.Антоновича, О.Єфименко, Д.Яворшщького, Я.ШульгІна й 1 н.).

Зміни в соціально-економічному житті України пореформеного періоду викликали активне обговорення аграрно-селянського питання 1 в економічній літературі кінця XIX - поч. XX ст. В працях українських економістів було викладено концепцію агротехнічного та економічного розвитку селянського господарства (роботи В.Будзиновсько-го), розкрито нові тенденції розвитку економічних відносин в сільському господарстві (праці В.Будзиновського, В.Постнїкова,

1.Реви, М.Рклицького, А.Ярошевича, М.Гехтера й 1н.).

Таким чином, проведений змістовий аналіз бібліографічної моделі свідчить, що українські вчені в 2-й пол. XIX - поч. XX ст. досягли значних успіхів у розробленні багатьох проблем з Історії українського селянства та аграрних відносин. Увага дослідників., в основному, зосереджувалась на вивченні проблем землеволодіння та землекористування, з’ясуванні передумов та шляхів виникнення кріпосного права в різних регіонах України, соціально-економічного становища селянства, форм повшшісно-податкової системи тощо. Особливе місце у вивченні аграрної Історії України займали дослідження проблем общини та антикріпосницької боротьби українського селянства, економічні дослідження. _

Слід зауважити, що особливістю переглянутих в ході дослідження періодичних видань була численність заміток, повідомлень, кореспонденцій, які відбивали боротьбу різноманітних концепцій вирішення аграрно-селянського питання, характеризували господарсько-економічне становище селянства в 2-й пол. XIX - поч. XX ст., платежі 1 повинності селян, їх капітали 1 діяльність селянських банків тощо. Це дозволило виділити у досліджуваному документальному потоці четвертий комплекс матеріалів. •

Третій розділ дисертації присвячено відображенню документального потоку з Історії українського селянства та аграрних відносин в українській бібліографії кінця XIX - поч. XX ст. Виклад даної проблеми дисертант починає з короткого нарису загального стану бібліог-

- и -

рафічної діяльності в Україні досліджуваного періоду, наголошуючи на розвитку галузевих науково-допоміжних бібліографій, зокрама

історичної, та появі бібліографічних праць, присвячених окремим темам 1 проблемам. Підкреслюється, що аналіз бібліографічної Інформації з історії українського селянства та аграрних відносин

свідчить про надзвичайне розпорошення її в різноманітних науково- допоміюшх посібниках.

В першому параграфі розглядається відображення досліджуваного документального потоку в поточній бібліографічній Інформації. Дисертант характеризує діяльність українських наукових періодичних 1 продовжуваних видань та окремих бібліографів в даному напрямку. Це дозволило йому зробити висновок, що найбільш повну бібліографічну реєстрацію нової ' літератури зазначеної проблематики здійснювали "Киевская старина" та "Записки Наукового товариства їм.Шевченка". На сторінках даних видань склалася досконала система поточної бібліографічної Інформації з українознавства, значне місце в якій займали повідомлення про елементи досліджуваного потоку. Сповіщалося як про окремо видані матеріали, так 1 про вміщені на

сторінках численних періодичних видань. Застосовувались різноманітні способи бібліографічної характеристики літератури: від неповного бібліографічного опису та коротких анотацій до розгорнутого реферату чи критично-бібліографічної статті. ■

Дисертант обгрунтовує значну наукову цінність ■ бібліографічної Інформації, підготовленої співробітниками "Киевской старины" В.Антоновичем, М.Василенком, 0.Лазаревським, Д.Багалієм. Останній, по-суті, ' першим перейшов від рецензування матеріалів з історії українського селянства та аграрних відносин до їх критико- бібліографічного аналізу з елементами реферування.

Значну кількість бібліографічних повідомлень визначеної проблематики було вміщено в бібліографічних відділах наукового та літературно-публіцистичного журналу "Україна" (1907) та одноіменного

наукового трьохмісячника українознавства УНТ, "Літературно-наукового вісника"."Университетских известий". Окремі бібліографічні відомості публікувалися в "Чтениях Исторического общества Нестора-летописца", виданнях ХІФТ. Відображалися як публікації джерел й різноманітних статистичних матеріалів, так 1 наукові праці українських Істориків, економістів, юристів з історії українського селянства та аграрних відносин.

Характерною рисою поточної бібліографічної інформації досліджуваної проблематики було взаємне оповіщення в бібліографічних відділах періодичних видань про матеріали, вміщені- на їх

сторінках. Часто зустрічаються й повідомлення про рецензування тих чи інших елементів потоку. Це свідчить про зародження системоутворюючих зв’язків між вторинними елементами потоку.

В другому параграфі охарактеризовано відображення досліджуваного потоку в ретроспективній бібліографічній інформації. Проаналізовано фундаментальні праці О.Левицького ’Талицко-русская библиография XIX ст." та "Українська бібліографія Австро-Угорщини", "Указатель источников для ознакомления с Южной Русью" Д.Дорошенка, "Исгаіпіса" 0.Гуцала, "Опыт русской историографии" В.Іконникова, бібліографічні покажчики літератури з історії кріпосного права в Росії С.АвалІанІ, краєзнавчі бібліографічні праці Д.БагалІя, А.Леонтьева, А.Маркевича й 1н.

Певне відображення досліджуваний документальний потік отримав в покажчиках змісту українських наукових періодичних 1 продовжуваних видань, що виходили в кінці XIX - поч. XX ст. ( "Записок Наукового товариства їм.Шевченка", "Чтений Исторического общества Несто-ра-летописца", "Сборника Харьковского историко-филологического общества", "Записок Одесского общества истории и древностей", "Известий Таврической ученой архивной комиссии", "Киевской стариш", "Университетских известий", "Літературно-наукового вісника"). В досліджуваний період було підготовлено 1 видано ряд бібліографічних покажчиків праць українських Істориків, зокрема й тих, хто займався дослідженням проблем з Історії українського селянства та аграрних відносин (0.Лазаревського, М.Володииирського-Буданова, Д.БагалІя, М.Грушевського).

Таким чином, відомості про літературу визначеної проблематики вміщувалися як в універсальній ретроспективній бібліографічній Інформації з українознавства, так 1 в галузевих, тематичних, персональних 1 краєзнавчих бібліографічних джерелах. За формою дані бібліографічні посібники були покажчиками, списками та оглядами (як окремо виданими, так і несамостійними). В більшості випадків бібліографічна інформація мала сигнальний характер, причому в бібліографічному описі не завжди наведено необхідну кількість елементів.

Наслідки проведеного дисертаційного дослідження дозволили зробити ряд ВИСНОВКІВ: •

- внаслідок об’єктивних соціально-економічних, політичних та національно-культурних процесів в 2-й пол. XIX - поч. XX ст. в Україні склалася така Історіографічна ситуація, яка обумовила формування документального потоку з Історії українського селянства та аграрних відносин як відображення окремого напрямку наукових

досліджень; . .

- головну роль у формуванні названого документального потоку відігравали українські наукові товариства, археографічні установи, статистичні відділи земств, наукові часописи, окремі представники української історичної, економічної та юридичної наук; .

- даними суб’єктами наукової діяльності було проведено значну роботу для розшуку, обробки, аналізу та опублікування великої кількості документальних джерел, опрацювання величезного фонду статистико- економічної Інформації, завдяки чому значно розширився 1 збагатився масив документів та фактичних даних з Історії українського селянства та.аграрних відносин;

- в кінці XIX - поч. XX ст. з'явилися наукові дослідження з

історії українського селянства та аграрних відносин, які вміщували цікаві концепції, глибокі теоретичні обгрунтування та висновки, сприяли розгортанні) дискусій з окремих питань, чим 1 стимулювали подальше студіювання різноманітних аспектів даного напрямку наукових досліджень; '

- в названому документальному потоці виділяються такі окремі комплекси матеріалів: джерела до історії українського селянства та аграрних відносин XIV - XVIII ст.; публікації матеріалів статистичних відділів земств; наукові Історичні та економічні дослідження; різноманітні замітки, повідомлення, кореспонденції, що містили фактичний матеріал про аграрні відносини та господарсько- економічне становище селянства В 2-Й пол. XIX - ПОЧ. XX СТ.;

- наслідки аналізу видової 1 тематичної структури документального потоку свідчать про значний науковий та інформаційний потенціал його елементів, незалежно від жанру 1 форми видання;

- бібліографічна Інформація з Історії українського селянства та аграрних відносин відображала Існуючий вузькогалузевий документальний потік, однак мала високий ступінь розсіяння 1 характеризувалася лише кількісним накопиченням інформації та зародженням системних ЗВ’ЯЗКІВ;

- наслідки моделювання та бібліографічного освоєння названого документального потоку дають можливість сучасним Історикам- аграрникам та Історіографам більш повно відтворити загальну еволюцію Історичного процесу в Україні, розвиток української Історичної науки в цілому та окремих 11 напрямів, виявити актуальні та недостатньо вивчені проблеми; сприяють активізації використання окремих елементів потоку в науково-дослідній ДІЯЛЬНОСТІ; вводять до наукового обігу значну кількість незаслужено забутих джерел та праць;

- вивчення даного документального потоку є першим кроком на

пляху створення Інформаційної бази з Історії українського селянства га аграрних відносин, розроблення загальної концепції галузевого комплексу бібліографічного забезпечення окремого напрямку Історичних досліджень, максимального використання Існуючого бібліографічного потенціалу. •

Основний зміст дисертації викладено в публікаціях:

1. До проблеми створення Інформаційної бази з історії ук-

раїнського селянства // Бібліотека 1 бібліотечна професія в умовах Інформатизації суспільства: Тез. доп. Всеукр. наук. конф., 22 -■ 24 верес. 1993 р. - К., 1993. - С.74-75.

2. "Киевская старина" як бібліографічне джерело з історії українського селянства // Збірник статей аспірантів Київського державного Інституту культури. - К., 1993. - С.57- 63.

3.- Проблеми 1 перспективи розвитку галузевого комплексу

бібліографічного забезпечення досліджень з Історії України // Тез. до XIX та XX звітних наук. конф. проф.-викл. складу та аспірантів 1н-ту / М-во культури України. Київ. держ. ін-т культури. - К.,

1992. - 4.2. - С.24-25.

ГШп. до друку а*.<''*■«>> формат 60у

Папір друк. № * . Спосіб друку офсетний. Умови, друк. арк. *,95

Умови, фарбо-відб. 4*» . Обл.-вид. арк. /с '

- Тираж (&& . Зам. .Уз _____

Фірма «ВІПОЛ» ~

252151, Київ, вул.• Волинська, 60.