автореферат диссертации по документальной информации, 05.25.04, диссертация на тему:Библиотека и архив Б.Д. Гринченко как источник по истории народного просвещения на Украине кон. XIX - нач. ХХ в.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА „ ім. В.І ВЕРНАДСЬКОГО

Р По ОД

- Ь дьн ¡9^ '

___/ ; \ На правах рукопису

ЗУБКОВА Наталії Михайлівна

Бібліотека і архія Б Д.Грінчеяха л* джерело з історії народної яросвіяя України кін. XIX- яоч. XX ст.

$5.25.<!М — кншозмаесзпео

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ-1994-

Дисертації» е рухопие.

Робота виконана в Інституті рукопису Центральної наукової бібліотеки іи. Б.І.Вернадеького Національної Академії наук України

Науковий керівник: '

Доктор історичних наук — Дубровіна Любов Андріївна

Офіційні опоненти: ,

1. Доктор історичних наук — Пінчук. Юрій Анатолійович

2. Кандидат історичних наук — Ківшар Т акія Іванівна

Провідна організація — Український державний педагогічний університет ім. 1<1 П. Драгомааова

Захист идйудеться <.¿¿_» 1994 року о 14 годині

на засіданні спеціалізованої рада Д 01-31.01- по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук у Центральній науковій бібліотеці ім. В.І.Вернадеького Національної Академії наук за адресою: 252039, Київ, просп. 40-річчя Жовтая, 3.

З дяеертзційо можна ознайомшиел в Центральній науковій бібліотеці ім. В.І.Вервадського Національної Академії наук за адресою: ‘252039, Київ, просп.40-річчя Жовтая, 3.

Автореферат розіслано ^ » ^¿¿/¿У^/г&#?і994 р. '

Вчений секретар спеціалізованої ради, кандидат економічних шук

А.О.Чекмарьов

Актуальність дослідження та ступінь наукової розробки теми.

Дослідження розмітку духовної культури України в сучасних умовах дадеолопзацп суспільства набував все більшого значення в •зв'язку з необхідністю створення об'єктивної концепції історії України взагалі й історихо-культурних процесів зокрема. Історія в особах —це особливо актуальне питання для реабілітації нації й суспільства після століть гноблення й постійного деформування природних процесів їх розвитку. Найважливішим е не лише повернення імен і? забуття, а й визначення їх реального впливу на суспільні процеси, з одного боку, і впливу суспільства на формування видатних осіб, що складають основу розвитку духовності народу та держави, я іншого. Отже, на нашу думку, початок розвитку книгознавчо-археографічних досліджень сукупної книжково-рукописної спадщини як фактора розвитку духовних процесів суспільства — справа надзвичайно перспективна.

Бібліотечне та архівне зібрання Б.Д. Грінченка е одними з найвизначніших об’ехтів для здійснення таких досліджень. Адже вони включають вг лише матеріали його власної багатогранної життєдіяльності, а й містять численні документи, що характеризують історкко-культуршга розвиток України кін. XIX - поч. XX ст. Комплекс зібрання становить близько 18 тис. одиниць зберігання (бібліотека — понад З тис., архів — понад 14 тка.) і, що найважливіше, — •вберігся він майже повністю.

Віблі отека Б.Д. Грінченка була реконструйована за рукописним каталогом Марії Миколаївни Грінченко (дружини Б.Д. Грінченка) співробітниками ЦНБ як. цілісна збірка. Вона складаються з художніх творів видатних і менш відомих письменників України (близько 340 авторів), Росії та багатьох зарубіжних країн, брошур, відбитків статей, журналів з різних галузей науки, з проблем національної та світової культури, громадського життя, історії, педагогіки, фзлосо-

фи, мовознавства, літературознавства, етнографії, фольклору, мистецтвознавства, освіти, історії церкви, природничих наук (біології та географії) , права, економіки тощо1 .

. Рукописна спадщина Б.Д. Грінченка репрезентована в значній кількості архівних та наукових установ України, проте найповніше вона збереглася в Інституті рукопису ЦНБ (дат ІР). У документах особового архіву Б.Д. Грінчгнка в ІР знайшли відображення творчість та особисте життя цієї людини, яка була письменником і істориком, етнографом х педагогом, книгознавцем і перекладачем, упорядником і редактором, бібліографом і видавцем, а саме; в автографах збереглися поезії та проза, літературно-критичні пращ, етнографічні та фольклорні здобутки, матеріали книгознавчої та видавничої роботи, суспільно-політичної та громадської діяльності, листування. Вивчення цих матеріалів, безумовно, може мати велике значення для поповнення персоно логічного ряду діячів української культури ще й тому, що чималий документальний пласт, який характеризує педагогічний та просвітницький рух. в Україні кін. XIX-поч. XX ст., знайшов у цьому архіві своє відображення.

Архівний фонд Б.Д. Грінченка складається з власне документів Бориса Дмитровича, архівів його дружини — ММ. Гршжнко та доньки

— А.Б. Грінченко, а також матеріалів різних діячів культури та просвіти того часу.

Оцінка творчої спадщини Б.Д. Грінченка й за його життя, й теля смерті була дуже неоднозначною й зазнавала значних коливань

— ыд алологетизуванші до вщент знищувальних висновків прискіпливо вивчався розвиток його світогляду, нар одно-демократичних і

1 Каталог фондів : Бібліотечні колекції. — Вип.1.: Б.Д. Грінченко / Підготували:. І.Г. Шовкопляс, М.А, Воробей, Г.Г.Дідківська. — К, 1988. — Книжкоеі фонди Центральної наукоїої бібліотеки ім. Б.І, Вернадського АН УРСР: Короткий огляд ! Підготували: І.Г. ЇПиЕхсшіяс. П.А. Сотниченко, М.А. Воробей. - К-; \9Ю. — С.73-71.

ліберальних поглядів. Багатопрофільну діяльність Б.Д. Грінченка свого часу розглядали І. Франко та М. Коцюбинський, М. Драгоманов та П. Грабовськпй, Л. С міланський та С. Рудниченко, М. Рильський та О. Білецькиа, І. Пільгух та Є. ІПабліовський, М. Гуменюк, В. Яременко, А. Погрібний, С. Болті вець, В. Слюсаренко, А. Тим-чик, 0. Киричук, Д. Чередниченко, А. Бурячок та ін. У своїх працях вони, переважно, спиралися на поодинокі архівні матеріали стосовно обраної для розгляду теми, внаслідок чого розгляд документальної спадщини Б.Д. Грінченка як фактора осмислення не лип* його творчого доробку, а й як джерела для вивчення історії просвітництва, бібліотечної та видавничої справи в Україні жвного горі оду завжди залишався поза межами досліджень. Те ж саме можна сказати й про такий конкретний аспект даної проблеми, як -джерелознавча та книгознавча розробка книжкового й архівного зібрання Б.Д. Грінченка з точки зору окремого явища історії та культури й об'єкта комплексного історих о -книгознавчого та історяко-джерелознавчого аналізу.

Актуальність обраної теми підтверджує й висновок академіка

0.1. Білецького, який, аналізуючи творчий доробок Б.Д. Грінченка, в своїй, на жаль, не закінченій, гюрерванін смерпо автора статті, пилю; “...художня творчість для Бориса Грінченка — сільського вчителя, видавця популярних книжок для народу, збирача народної творчості, упорядника і редактора першого за якістю українсько-російського словника — ніколи не здавалась головним у житті. Найголовніше — праця, просвітительська робота серед народу і інтелігенції, в якій треба пробудити почуття національної самосвідомості” 2.

Мета й завдяяяіг ттгедяження-

Головшно метою дослідження е визначення місця й ролі бібліотечної та архівної спадщини видатної особи, в даному разі —

2 Рад. літературознавство.—1963.—№ І.-С. 116.

5

Б.Д.Грщчгнка, а формуванні духовних основ суспільства. За формою, змістом та складом його документальна спаддцша, серед інших, особистих та особових архівів ІР ЦНБ та подібних, архівних і наукових. установ, найбільш повно й багато аспектно виявляє такі важливі напрями національна-духовного життя Украяикін. XIX - поч. XX ст., як розвиток української літератури, народної педагогіки та просвіти. Конкретні завдання дисертації полягали в тому, щоб: вивчиш історію, особливості формування, структуру, наповнення, склад документів та шляхи поповнення бібліотеки й особового архіву Б. Д. Грінчгнка;

проаналізувати книгознавчі аспекти формування бібліотеки, її склад, зміст та зв’язки з архівним фондом;

------скласти найбільш повний життєпис Б.ДГршчеЕка, який би відображав розмаїття діяльності і визначав належне йому місце в історії української культури;

розглянута книжково-рукописну спадщину Б.Д. Грінченка як окреме культурологічне явище й комплексне джерело вивчення історії просвіти в Україні кін. XIX - поч. XX ст.

Предмет дослідження. Предметом дослідження е бібліотека та архів Б.Д. Грінченка як окреме історик о -культур о логічне явище, що відображає як об’єктивні та суб’єктивні фактори формування особистості, так і конкретні стадії розвитку культури. Документи й матеріали, що відклалися в архівному фонді та бібліотеці надають можливість об’єктивного аналізу та реконструкції реальних процесів становлення духовних тенденцій суспільства. У даному дослідженні розглядається розвиток української просвіти в один з найбільш складних для української історії часів кін. XIX - поч. XX ст.

Теоретико-методологічну основу складають основні, прийняті в різних наукових концепціях, загальні принципи науковості, об'єктивності й конкретності істини, що базуються на використанні всього

маету джерельної бази, її комплексного аналізу переважно методами книгознавчого (що видаляють прогрей створення, розповсюдження та використання книг) та джерелознавчого (що вивчають походження, атрибуцію, опік, структуру та зміст документальних джерел) аналізу й синтезу, класифікації та систематизації документів на базі сукупного за вадо-тематичними та типологічними ознаками джерельного масиву.

Історико-книгозкавчі та історико-джерелознавчі методики аналізу бібліотечного та архівного фонд}' Б.Д. Грінченка дають змог;,' не дише оцінити роль і місце видатних українських громадських діячів у культурно-просвітницькому житті України на перехресті століть, а й виявити провідні тенденції історико-культурного розвитку, глибше тзнатн продаси формування документальної спадщини України, яка

й нині служить джерелом духовності сласного суспільства._________

Джерельну базу дисертації становить комплекс бібліотечного зібрання та документальної спадщини Б.Д. Грінчєнка, що складається з матеріалів !Р ЦНБ ім. В.І.Вернадського НАН України, Центрального державного архіву-музею літератури та мистецтва України, рукописних фондів Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка та Інституту міктещ-вознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського, Центрального державного історичного архіву України в м. Кййеі та класифікується таким чином:

книжкове зібрання (власне бібліотека) Б.Д.Грінчєнка, яку він та його дружина збирали протягом свого жіптя; біографічні документи Б.Д. Грінчєнка;

тоорчі матеріали (художні, наукові та науково-популярні праці, переклади);

матеріали гр о и: адсьх о - пр осьі тнка к о ї діяльності; матеріали різних товариств, комісій, об'єднань, в яких Б.Д. Грін-ченко брав участь;

комплекси матеріалів інших видатних діячів культури й освіти, таких, як В.М. Доманицький, Т.А. Зіньківський, С.Д. Ніс, Ф.К. Вовк, П. Й. Капельгородський, А. Ю. Кримський, Панас Мирний та ін.;

листування.

До дослідження також залучалися інші архівні джерела стосовно цієї проб леми.

Наукова новизна й практичне значення дослідження полягає в тому, що ь ньому вперше зроблена спроба розглянути архів і бібліотеку видатного громадського та культурного діяча України як комплексне культ}рсі.шхічш явище, що, в свою чергу, дозволило проаналізувати бзгеїтасгиітний зв'язок-, особа — архів — суспільство та шляхи формування документальної спадщини України через діяльність її видатних людей в умовах реальних соціально-культурних процесів.

До наукового обігу' залучено багато нових архівних джерел про життя та науково-просвітницьку діяльність Б.Д. Грінчєнка, про середовище, в якому він жив і працював. Нові підходи до проблеми та методики комплексного аналізу можуть бути використані в наступних дослідженнях документальної спадщини видатних діячів історії та культури.

Апройятуя роботи. Основні положення дослідження апробовані на міжнародних та республіканських, конференціях: “Бібліотека — Інформатизація — Наука” Г К.,1991), “Дослідження фондів наукових бібліотек України. Сучасний стан та перспективи розвитку" і К.,1002); “Наукова бібліотека в сучасному соцюкультурному контексті” (К, 1993), а також у б-ти публікаціях, які відносяться як безпосередньо до розробки спадщини Б.Д. Гримких а, тах і до розробки хитань теоретик о-методичних асгккпв організації та опису комплексних архівних і бібліотечних фондів.

Автор бере участь у розробці методичних питань дескриптивного стандарту архівного опису рівня фонду та архівної колекції у

проекті Державного комітету України з питань науки та техноп-отй “Архівна та рукописна Україніка’', пов'язаного із напрямом Націо-кідьної архівноі інформаційної системи (НАІС).

Дисертація складається з вступу, трьох розділів ті висновків.

У встуш обгрунтовуються вибір теми дисертації, розкриваються її актуальність, стутакь вивчення, визначені мета та завдання дисертаційного дослідження, наукова кошзта, практичне значення.

Перший розділ “Бібліотека та архів Б.Д. Грінченка: історія, основні принципи формування, систематизації та класифікації документів" скяаяжться ? характеристика та істори&о-кнагогнаьчпго аналізу бібліотечного зібрання, а також архівно-археографічного аналізу документів та матеріалів, арий як комплексного багато-аспектного джерела з історії української культури і просвіти.

Убираючи свою бібліотеку все життя, Борис Дмитрович чріяв про те, щоб зберегти її в комплексі й зробити доступною для простого народу. За його-духовним заповітом бібліотека й архів, що складалися з ккижок, рукописів, гравюр тощо, переходили Марії Мнкола-ідаї Г'рінченкп, а по її смерті, з деякими застереженнями, — товариству “Просвіта” в Києві. Умови були такими: “Библиотека моя должна сохраняться как единое целое и не смешиваться с общей библиотекой “Просвіти”, а иметь отдельный каталог и отдельные шкафы с надписями: “Бібліотека Марії і Бориса Грінченків". Книги из нее не могут выдаваться на дом, а видаються безплатно лишь для пользования в самом читальном зале“ [ф. І, И“ 3167'iJ. У разі закриття “Просити''1 всі права переходили на тих самих умовах до Санкт-Петербурзьхого “Благотворительного общества для издания общепо-легтк. и дешевих книг”, а .якщо йце Т'оваряство закінчить своє існування, тат все повинно ііярейти у власність Товариства “! ірйсвітз'’ у '!ь»ові “... ні тих самих умовах, але місце відкриття інколи воно

О

аибирае за власник бажанням, а виховання проводити українською мовою згідно підручникам, що видані там же" [ф. І, N*31672].

Доля розпорядилася так, що бібліотека та основний пласт архівних матеріалів Бориса Дмитровича теля смерті Марії Михолаїь-нп & 1928 році залишилися в фондах ВУАН, і вже звідти на початку 30-х років потрапили до Всенародної бібліотеки України.

Г о ясенини джерелами вивчення складу й змісту бібліотечного зібраная Б.Д. Грінченка можна ьважати реестри, каталоги й покажчики книжок, які його дружина складала протягом всього життя. Це, зокрема; “Список літературних, праць творів Грінченка Бориса Дмитровича та Марії Миколаївни 1881-1892 рр.” (134- арк.) [ф.1, Я* 32271]; “Книжки, постачені сім’єю Грінченків. 1883-1915” [ф.1, И2 32234] “Бібліотечне зібрання Б.Д. і М.М.Грінчгнків” [ф.1, № 32233, 32235-32237]. Останній каталог був створений М.М. Гршченко після складання власного духовного заповіту в 1916 році, який повторює розпорядження заповіту Бориса Дмитровича. ~

Зібрання розділялося за двома методологічними принципами: власні твори Грінченків систематизувалася в окремий розділ бібліотеки за хронологією, а особиста бібліотека — за топографічними ознаками.

Власних творів Б ори: а Дмитровича в бібліотечному зібранні Грінченків на 1915 рік нараховувалося 310 найменувань; перекладів його видань різними мовами — 19; видань, що включали твори, до яких було написано музику, — 6; відповідно власних творів М.М. Грінченка було 69; власних творів, доньки Грінченків — Анастасії Борисівни —13 [ ф.1, Н4 32т].

Переліки власних творів, історію їх написання, цензурні митарства М.М. Грінченко подає в анотованих бібліографічних покажчиках. У системі коментарів М.М. Грінчвнко наводить дані, які дозволяють простежити долю кожного твору, а саме: історію написання,

10

дати УДІрЗІКІІ ДО цензури, ОТрИИаННЯ дсеьолу або Е1ДМОВИ, ВІДПраККИ ДО ИЩ’ВЦД ЧИ ЄН.З.З£НЩЇГЬа, ЦІшГна КШЖКІІ, кількість примірників, гонорар, ПереаНЛ'їНКЯ, даю Про тих, хто сприяв риданню тощо.

Бібліотека е спільним (хоча й переважно Бориса Дмитронича) зібранням сім’ї Гршченків. Це завжди підкреслював са« Борис Дмитрович. Сутая» поповнення біб лі «пеки було здійснене М.ГА Грінчен-ко теля його смерті.

Анатаз другої містячи біблоч’-ки *ое мкіьпгі^-іи? гтаченн« "не лише пл:і еії“Т*?ння рсеиітву світогляду Грінченка та наукової їУ.і.-л йот досліджені, а й допомагає зрозуміти взагалі склав, книжкової продукті, т акусізгоатася чсвоїй діяльності просвітні діячі України кін. ХІХ - тог XX ст. Відрадно констатувати, що книги бібліотеки Б.Д. Гршченка репрезентують практично повний персональний ряд української літератури від найдавміцих часів: письменників ті літературознавців, фольклористів, істориків, просвітників, релігійних письменників та філософів., правознавців, педагогів.

Системапеаіря книжок, зроблена ША Грнгико, була звичайною для бібліографічної традиції кін. ХК - поч. лл ст. До першого відділу входили богослів’я, філософія, психологи!, етика, педагогіка; крупш відділ складало “красне письменство”; третій — історіл, економіка, право (жззкшг*ний) і четвертий —різне (також івзжатеи^і.

По зтекційність цього зібраная нр шдлягяр сумніву ггтр й тичу, шг> «ежа кількість книжок має автографи.

Архівний фонд Б.Д. Гршченка розглядається в дисертгщі, спираючись на основи архівної організації фондів особового походження. При аналізі комшіексіь матеріалів всередині архіву й оскпв систематизації матеріалів. взагалі ьрахо^угалиея такі принципи: принцип рахаджензіл матеріали, шд лким мається на увазі псеатгл походження як джерела виникнення матеріалів, тобто персонального або колективного авторства; принцип еяношенхл, який вирхкаетьсд в

можливості групувати матеріали різного походження в групи стосовно до предмета або теми; та принцип спорідненості матеріалів як за походженням, так і за змістовими ознаками.

Архів умовно може бути розподілений на декілька частин.

Перш частин — це творчі матеріали Грняенка, що складаються з: комплексів творчих літературних матеріалів (автографи поетичних, прозових, драматичних творів, перекладів);

літературно-критичних праць і наукових та публіцистичних статей з педагогічних проблем, питань національного розвитку освіти в Украй, біографічних нарисів про Т. Шевченка, П. Куліша, М. Костомарова, С. Руданського, Є. Гребінку та інших рукописів і підготовчих матеріалів; .

матеріалів для створення українсько-російського словника, тлумачного словника української мови, літературно-біографічного словника, словника живої української мови;

етнографічні матеріали, які Б.Д. Грінченко збирав у Чернігівській та Харьківській губерніях.

До другої частини належать:

документи особистого походження (посвідчення, метричні виписи, довідки, документи службого характеру тощо);

документа бібліотечної та музейної діяльності, створення народних бібліотек;

книговидавничі матеріали та документи, що характеризують видавничу діяльність та цензурні справи;

офіційне та особисте листування Гршченкіь.

Третин розділ архіву;

— персональні груш матеріалів М.М. та А.Б. Грінченко. Сюди ж відносяться й частики власних архівів Т. Зіньківського, В. Дома-ницького, В. Дубровського, П. Дорошенка, листування М. Левиць-кого, О.Перебенді і А.Берло, 0. і П. Білозерських, деяких авторів

12

“Громадської думки”, “Ради” (Ол. Барюнеького, Л.Жебуньовз, С. Жеиховського тд ін.) та окремі документи (записи книжки й статті Д. Дорошенка за 1915-1916 рр., окремі матеріали Д. Яверннцьхого, П.К.улініа, М.Кропиьниціхогт,, О. Леннцького, С. Єфремова, Б. Віль-ховсікого та ін.) осіб, з лкііми Б. Д. Грінченхо спілхувавсл й співпрацював багато років. Сюди ж належать літературні, публіцистичні, науково-критичні, нартоьо-популярні праці багатьох персоніфікованих та анонімних авторів, що тами чи іншими шляхами потрапили до особового архіву Б.Д. Грінчвнха.

Четвертий розділ архіву — цз знаменитий "самввдав” Б.Д. Грін-чгнха — копійний матеріал творів різних авторів та складеш самим Боржом Дмитровичем саморобні посібники для навчання сільських дітей та власної доньки, що може сприйматися як рукописне продси-женнж бібліотечного зібрання родини Грінченків. -

У другому розділі ‘‘Життя і таорчість Б.Д.Грінченха на матеріалах бібліотечного зібрання та особових архівних фондів” розглянуто джерельну базу вивчення життєвого та творчого шляху Б.Д. Грінченка, сформульовано основні принципи джерелознавчого аналізу документів.

Підкреслюється, що персоно лотга дослідження е методом “олмднення” історичного процгсу, який не лише висвітлює приховані механізми історичних тенденцій і подій, а й сприяє формуванню сучасної національної культури. Але створення достовірної й об’єктивної біографії вченого та громадського діяча в хонтексті наукового, суспільно-політичного та особистого життя потребу® виконання умов джерелознавчого аналізу. Перш за все, передйачаетться залучення якнайбільшої кількості різнорідні« за походженням, видами, типами та змістом джерел; по-друге - встановлення вірогідності документів; по-трете — вивчення та зіставлення фактів із урахуванням контексту процесів, об’єктивних та суб’єктивних факторів, що впли-

вають на зміст та форму документів. Кратка тексту пвредбачае аналіз характеру висвітлювання факті» у документах з метою їх фіксування, інтерпретації або замовчування.

Архівний фонд та бібліотечне зібрання в своїй сукупності шляхом джерелознавчої критяни джерел дозволяють реконструювати жоттеквй шлях дуже близьким до реального. Архів відображає лк прямі, так і напрямі дані в численних документах, виявляє суперечності, аагретн, адже тільки на великих масивах різних за походженням і видовою характеристикою джерел прагвгпня до істини може бути реалізоване в шййльш сприятливих умовах. Серед таких документів — автобіографії та матеріали до них, матеріали офіційної діяльності, біографічні нотатки різних осіб, що вивчала творчість Грінченка, записники, спогади родиш, друзів, некролога, відгуки, матеріали громадької діяльності, листування, що зберігаються не лише в особовому архіві, ану архівних матеріалах інших осіб.

Походження документа, встановлення аутентичності, зіставлення фактів та порівняння даних очзендціь і, нарешті, оцінка об’єктивної цінності джерела — основа використання інформації документа в дослідженні.

На засадах джерелознавчого дослідження архівних матеріалів і опублікованих джерел складена якнайповніша біографія ЕД.Гретн-ка та визначені основві етапи ного життя за принципом основних напрямів, змісту та характерних особливостей творчої й просвітницької діяльності. Пропонується така предметно-хронологічна періодизація його діяльності:

1. Період становлення світогляду н вибору життєвого шляху — дитинство та юність (Вільховий Яр - Долбіно - Харків): 180-1881 рр.

2. Період педагогічної діяльності (Введежьке - Сироватка -Олексіївна): 1882-1893 рр.

ї, Першд просвітницької діяяьиості (Чврнгів- Київ)! 18&4-1910рр.

14

Першим етапом розробки жпттешшсу, як уже згадувалося, є використання автобіографій та біографічних нарисів - опублікованих і не опублікованих. Певні аспекти жаття та творчості Б.Д. Трійчата висвітлювались у деяких прижиттєвих виданнях ного прози, поезій та перекладав, підготовлених за участю самого автора, та в посмертних виданнях і перевиданнях ного художніх творів літературознавцями, що вивчали ного класичну спадщину. Але всі ці нариси, як правило, відштовхувалася від автобіографічних нарисів Грінченка, написаних ним власноручно до видань.

Природно, що підготовка певного ваду видання авторських тао-рів завжди переДЗачае створення й біографічного нарису певного різновиду, до якого, як правило, входять лише загальні відомості про людину, — головним чином, висвітлюються шляхи формування світогляду особи, його творчих особливостей, а також додається матеріал про історію написання та літературно-критичні оцінки пропонованого твору. Серед таких типових публікацій про Б.Д. Грінчен-ка можна назвати прпзситтеззий біографічний нарис при публікації оповідання “Панько” видавніщгвом “Час” у 190? році без підпису. В його основу був покладаний автобіографічний рукопис самого Бориса Грпяежа, складений ним того ж року, але, за висновками В-В-Яреман-ка, — у вільному переказі фактів 3. Біографічні дані були опубліковані також у багатотомному виданні “Б. Грінченко. Твори.” (К, 192>.

— т. 1-Х), здійсненому після його смерті дружиною М. М. Грінченко.

Біографії Б.Д. Грінченка були присвячені й окремі літературно-критичні та біографічні нариси, які на сьогодні можуть бути охарактеризовані як найбільш повні. Три з них нині становлять бібліографічні раритети — критично-біографічні нариси Л. Смілявського й

З Грінченко Б, Твори; В 2 т. / Упоряд.: 1.1. Пільгуа, В.В. Яременко. -Киш, 1963—Т.1.-С.595.

Євг. Кирилюка, а також монографія С.О.Єфремова4. Серпй Єфремав, який близько був знайомий із родиною Грінченкіь, опублікував ще передае слово до книга Бориса Дмитровича “Сонце сходить" (1914} і статтю про Грінченка під назмио “Душа “Просвіта”?, а невеликі біографічно-літературознавчі етапі еро Бориса Дмитровича та Марію Миколаївну Грінчвшив, написані 192S року, до нас дійшли зовсім недавно, в 1993 році6 . До 50рияяз дня смерті Бориса Грінченка коротка біографічна статтл М.Ф. Раптаякого з відомостями про педагогічну діяльність була отубшивапа в журналі “Література в школі" 7.

Найбільш відомими для сучасників можна назвати літературно-критичні нариси І.І.Пільгука8, в яких автор пов'язав аналіз літературної спадщини діяча з основними етапами його життя, зробивши акірнт на очевидну біографічвість ного творчості. Там же, в примітках, В.В.Яременком опублікувано текст останньої прижиттєвої автобіографії БДГривка 1909 року, яка зараз зберігається в його особовому архіві в ІР ЦНБ?, але він доповнив її даними з чврпеткл автобіографії [фі, ЇР 32303] та інших двох маловідомих у ті часи публікацій автобіографічних нарисів, які були написані в попередні часи. Перший — для “Історії літератури руської” О.Огоновського10, яг й був надрукований в акторській редакції, Дфугий — пізтшг, в 1909

* Смілянський Л. Борис Грінчевко: Критично-біографічний нарис. — Харків, 1930. — 104- с.; Кирилюх Є. Борне Грінченко. — Література і мистецтво. - 1943. — № 17; Єфремоь С.О. Борис Грінченко: Про життя його та діла-— СПб., 1913.

5 Просвітнянин. -1918. — № 1.

6 Єфремов С.О. Літературно-критичні статті. /Упоряд. Е.С.Соловей. -К., 1993.

? Вишвеьський М.Ф. Борис Грівченко (До 50-річчя з дад смерті) // Література в школі. —1960. — №3.— С.84-88.

З Пільгук 1.1. Борис Дмитрович Грінчгнко У/ Грівченко Б. Без хліба. - К.,1958.- С.3-8; Пільїук І.І. Класична спадщина Бориса Грінченка //Борис Грінченко: Твори: В2т-Київ, 1968.— Т.1. — С. V - ХІЛІІ.

9 Борис Грінченко. Твори: В 2 т. -М, 196ЙГ—Т.І.—С 595-®8.

10 Огоновськин 0. Історія літератури руської. — Львів, 1893.-Т.Ш, 2.

році при упорядкуванні збірника “Бік”, але надруковано було з цензурних дрцчид лише к 1910році у збірнику “Над могилою Е. Грія-чвнка” [К-, 1910]. Збірник статей зберігаться у нагляді рукопису в фондах ІР ЦНБ [ф.!, № 32307].

Загальні біографічні гагі подаються н у некрологах, найбільш докладним зякихе стаття В. Данилова в “Русской филологическом вестнике”, що«идавася у Віялам 11.Наішовтшавд#ірханехрологів та спогшв, газеїицх і журнальних статей зберігається в архівному фонді Б.Д. ГрінченкавІР ЦНБ {І, Н® 34500]. Прсгтягом191М9В рр. -вийшло декільва статей^ присвячених пам'яті Грінчекка: М-Сумцоаа, МЛ^учетка, І.Белоусова, ХАлчевської та іи. Найбільш відомі з них були ех лючені в бі&^ібтсграфчша словник “УкраЁгкп итьмсагаш'’12.

В останні роки інтерес до особа Бориса Грівганка надавдчайио зріс у зв’язку з розвитком дамокрапичнях чтаданцін у суспільстві, державотворчими процесами в Україні, відродженням духовної культури, поверненням в історію багатьох “забутах" імен. Розробки окремих біографічних сюжетів Грінчснка зуетрічанггьсл в багатьох істо-рико-щ€ліцистичнпх та наукових статтях, що стосуються творчості цієї вядаггаоі людини. Але повного біографічного дослідження, яке б охоплювало друковані та документальні джерела в максимально повному обсязі, досі ще вз було.

У другому розділі для освітлення основних життєвих подій Бориса Грінченка вперпв залучаються до наукового обігу спогади батька — Дмитра Яковича, дружини — Марії Миколаївни, діяча Чернігівської Громади А. Верзилова та інших, деякі офітрйиі документи, листування з особового та інших архівних фондів, що, враховучи прямі та непрямі лат, дозволяє уточнювати дати його

11 Русский филологический вестник. —19їй —Т. ©. —&п. 2.—С 371-37&.

12Українські письменники: біо-біблісграфічнин словник: У 5 т. — К, 19©.-Т.П.—С 242

життя. Нові біографічні матері ли іноді суттєво корегують офіційні біографічні й навіть автобіографічні дані. Для прикладу можна навести невідомі факти співпраці та стосунків Б.Д. Грінчгнка з Христиною Алчеьськоіо, істинні могти його шреЬду до Чернігова в 1893 році, що торкалися принципових, розбіжностей у розумінні народного й національного вихованая та освіта.

У процесі вивчення документальної спадщини Б.Д. Грінченка були виявлені нові фактографічні я™ про деякі невідомі сторінки життя письменника й просвітнього діяча стосовно, наприклад, його служби в чернігівському земстві, шкільної освіто, бібліотечної, музейної та видавничої справи, а саме: про підтримку чернігівської громадської земської бібліотеки, впорядкування музею В.В. Тартуського, віщання дешевих книжок для народу, просвітницьку діяль-ністі в Чернігівській Громаді. До речі, чернігівському періоду життя, який залишався практично маловідомим для біографів Грінченка, в роботі приділяється особлива увага.

Київський період проходив уже в умовах легалізації української мови, й тому нгяхі сторінки життя Грідоенків більш відомі, але суттєво доповнюються новими даними.

Початок нового етапу громадської діяльності Б.Д. Грінченка, як відомо, дов’язаний із Товариством “Просвіта” — українською громадською організацією для поширення звань у народа: він стає: її засновником і першим головою протягом 4 років. З мінімальними грошовими можливостями, за допомогою тільки маленького тісного гуртка однодумців Б.Д. Грінченко власною енергіио, силою глибокої віри ь Україну з'єднав навколо себе розрізнену інтелігенцію й згуртував її в одне товариство. Не вдаючись до безкінечних дискусій на тему, куди треба спрямовувати діяльність “Просвіти”, Грінченко прагнув деполітизувати її діяльність і сконцентруватися на реальній

справі — просвіті народу шодхои створення бібліотек та киданая шун ом -популярних книжок для простих людей.

Київський серіол характеризувався активною иткничою дїяль-ністю Б.Д. Грінченка. У “Просвіті’’ були опубліковані найзнзчншл його твори — “Українська граматика”, "Каталог книжок. для народного читання", “Славсь української мови” у 4-х томах, етнографічні і фольклорні матеріали, прозові та юршовалі збірки, статті про шкільну освіту.

У Товаристві були організовані чотири комісії; видавнича, бібліотечна, артистична й пжі льтто-лекційна. ОбЧдауючя посади голови Тоаарнстаа та голови видавничої комісії, Грінченко склав програму тем для цілої серії народних видань. Активно працював він також і в шкільно-лекційній комісії, яка пропагувала популярні знання чїрез майже щоденну дехційну роботу.

У дисертації використовуються б документальні свія®вня еро останні місяціясягтя Григчанка в італійському місті Осгодалетгі.

У третьому розділі дисертації “Кшпккско-рукописна спадщина Є.ДЛ'рінчзнка як джерело вивчення історії бібліотечної та видавничої діяльності а Україні кін. XIX • поч. XX ст.” дається характеристика бібліотечного та архівного зібрання з точки зору основних напрямів, просвітницького руху, народної педагогіки, бібліотечно-

Головною в просвітницькій діяльності Бориса Дмитровича була теза: національна освіта через впровадження та розвиток мови як фундаменту духовного розвиту, що здійснюєтеся шляхом діяльнос-

ті неформальних просвітніх установ, бібліотек і пародпах^музеїв, таланти книг для народу українською мовою. Вона й впроваджувалася в життя через літературну, туково-редакторську, бібліотечно-архівну, кузейну, бібліографічну та видавничу діяльність Б.Д. Ґрін-

ченкА. Його архівне зібрання — переконлива ілюстрація до історії розмітку цім ідеї.

Окремо виділені в дисертації шляхи впровадження та розвитку ідеї моеи: воші здаиснюкигся через створення та публікацію творчих матеріалів самих Б.Д. та ЇЛ.М. Грінченків, сприяння талановитим діячам української культури. У бібліотеці та архіві зібрана колосальна кількість автографів і списки, літературних, публіцистичних, історичних, фольклортрс, етнографічних творів не лише родини Грінченків, а її багатьох народних просвітників того часу, які безпосередньо визначали реальний вплив мови та національної літератури на розвиток української свідомості. В дисертаційному дослідженні це надало можливість персоніфікувати просвітницький рух.

Усгаяоаїт основні напрями діяльності просвітницьких установ, відображені в документах Чермгікжої Громада та київської ■‘Просвіта”: а) видання книжок, газет та журналів українською мовою; б) створення бібліотек, читалень, здійснення торгівлі книгами; в) заснування музеїв, навчальних, жгераоурнк, наукових і і^оаатш£?*кихзах ладів.

Ідел створення народних бібліотек була апробована Б.Д.Грін-ченком, починаючи з періоду роботи в сільській школі. В умовах жорстокої цензури Гршченки визначили репертуар української сільської бібліотеки, самі ж “видали” й серію “саморобних” книжок для неї. Основні принципи бібліотечної роботи, набуті в невеличких шкільних зібраннях, лягли в основу діяльності Чернігівської громадської бібліотеки та української бібліотеки в Киги.

Бібліотечно-бібліографічна діяльність Грінченка знайшла відображення в створенні репертуару української популярної народної книжки, що спирався, в першу чергу, на українську класичну літературу. Ка його дуику, сама такі книжки кали складати основу дешевих гадань для народу». '

Колосальний книгознавчий іигерее становлять матеріали видавничої діяльності Б.Д. Грінченка в Чернігові та Києві, які виявляють не лише тернисті шляхи української книжки, а й становлять певний інтерес для книгознавців, дозволяючи встановити персональне коло вцдавців та видавництв України кін. XIX - поч. XX ет., соціальний склад читачів, тираж, ціни на книжки того часу тощо.

У висновках підводяться підсумки дослідження:

1. Особисте бібліотечне та архівне зібрання Бориса Дмитровича Грінченка ч комплексним культурно-історичним явищем, гцо має непересічне джерелознавче значення для вивчення історії просвіти в найширшому розумінні цього слова в Україні кін. XIX - поч. XX ст.

2. У дисертації створено кнпошішу на сьогодні, науково обгрунтовану біографію Бориса Дмитровича Грінченка. Незважаючи на те, що за теорією та архівно-бібліотечною практикою зібрання письменників оцінюються у відповідності до автографічною ті творів, а інші документи сприймаються ял допоміжні до вивчення життя та творчості особи, в даному випадку проблему категорійності та оцінки фондів перенесено в сферу історико-культуро логічної цінності матеріалів щодо соціальних процесів.

3. Виявлено, що головною ідеко діяльності Б.Д. Грінченка на просвітянській нш була теза: національна освіта через впровадження та розвиток мови, що здійснюється шляхом діяльності різноманітних просвітницьких установ, бібліотек і народних музеїв, віщання книг для народу рідною мовою. Ця теза запроваджувалася в життя через літературну, науково-редакторську, бібліотечно-архівну, біб-чгіографічну та видавничу діяльність родини Грінченхів.

4. Визначено шляхи впровадження та розвитку Б.Д. Грінченком ідеї моьи через створення й публікацію власних творчих надбань, сприяння талановитим діячам української культури. В бібліотеці та архіві зібрана значна кількість автографів та списків літературних,

21

губ.ЕіріелгйЕіх, історичних, фольклорних, етнографічних творів не лише рсдаии ГрожЕякІЕ, а й багатьох народних просвітників того часу, які безпосередньо визначали реальний вплив мови та націоналиої літерзіурина розвиток української свідомості, що надало ножливість персоніфікувати в дисертаційному дослідженні лроевтшцысяй рух.

5. Встановлені основні напрями діяльності просвітницьких установ, що идобрйжйзя в документах Черюгіаожої Громади та кивсаюї “Просити”: а) віщання книжок, газет та журналіа ^рашською'моАою; б) створення бібліотек, читалень, здійснення торгівлі книгами; в) заснування музеїв, учЬиьих, лтЕрагуригс, наукових і іроситницьких зак ладів.

6. Висунуто тезу про те, що ідеї народних бібліотек були

апробовані, починаючи з періоду роботи в сільській школі. .

7. -Реконструйовано бібліографічний репертуар української народної книги та бібліографічних покажчиків.

Основш положенню .тудртапіі' ыге тіагакі в таких публікаціях:

1. Аннотированный указатель архивного фонда Б.Д.Гркнченко. Структура и принципи архе ографичгского описания J¡ Библиотека —

Информатизаций; — Наука: Тез. докл. и сообщ. республ. конф., 8-Ю октября 1991 г. Киев.. - K., 1991 — Вил.". - C. 62-63.

2. Усна народна творчість України у фондах інституту' рукопису //На\«.сва бібліотек а в сучасному ссг?окультурно!<у контексті: Між.нар. наук, конф., Київ, 12-15 жовіна 1993р.-Ч.П.-К., 1991-С.91-92.

3. Нарадрю-просютамфка дл льність Б.Д.Гпінченка Ц Рукописна та книжкова спадщина України. — K., 1994.— Вш.2. — С. 97-106.

4. Особовий архів М.Ф. Владимирського-Буданова // Рукописна та книжкова спадщина України. — K., 1994. — Вип.2. — С. 142-147. (У, співавторстві із А.Є. Гдйкалошм).

5.Б.Д. Гршчэнхо. Документи і матеріали з фондів Інституту рукопису ЦНБ їм. В.І.Вернадского НАН України: Покажчик / Упоряд.: Н. М. Зубкова. - Віш.1. Поезії. — Київ, 1994. — 244 с.

Зубкова Н. М. Библиотека и архив Б.Д. Гршгкнко как источник по истории народного просвещения на Украине кон. XIX- нач. XX к..

Джсертация на соискание ученой стегани кандидата исторических наук по специальности 05.25.04 — книговедение, Центральная научная библиотека им. В.И.Вернадского НАН Украины, Киев, 1994.

Основная идея диссертационной работы заключается в книговедческом и источниковедческом исследовании библиотеки и архива украинского писателя, просветителя, историка, этнографа, фольклориста и языковеда Б.Д. Гринчвнко как комплэксного явления просветительского движения Украины кон. XIX - нач. XX

в. Установлена основная просветительская идея Б.Д. Гринченхо -национальное образование через развитие языка как основы духовного развития народа, проанализировано ее вошющгнпе в деятельность просветительских обществ, библиотек, народных музеев, истории издания дешевых книг для народа на украинском языке.

B.D. Grinchenko's Library and Archives as the Source of History of People Education in Ukraine at the end of 19th - early 20th Centuries by Natalia M. Zubkova

Dissertation for Master's Degree in the field 05.25.04 — Book Science — V.I. Vernadsky Central Scientific Library of the Academy of Science of the Ukraine, 1994.

This dissertation ?ork researches boobs and documents in the library and archives of the Ukrainian vriter, educator, historian, athrtographen, folklore specialist and linguist B.D. Grinchenko as a comprehensive heritage of educational movement in Ukraine at tie end. of 19th axil early 20th centuries.

It proves the major edycational idea of B.D. Grinchenko — national education through language development as the basis of people’s spiritual growth and amlyzas tbs embodiment of this idea in the activities of educational zocieties.libraries, people history museums, publishing for people of inexpensive books m the Ukrainian language.

Ключові слова; просвіта, народна освіта, бібліотека, архів, бібліографія, видавнича діяльність, українська книга.