автореферат диссертации по архитектуре, 18.00.01, диссертация на тему:Архитектура Переяславля Южного X - первой половины XIII вв. (по материалам архитектурно-археологических исследований)

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВА

РГ6 од

2 2 МАЙ 1505

На правах рукопису

ТРОФІМЕНКО ГЕНАДІЙ ВАЛЕРІЙОВИЧ

УДК 72.033 (477)

АРХІТЕКТУРА ПЕРЕЯСЛАВЛЯ ПІВДЕННОГО Х-ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIII СТОЛІТЬ

(за матеріалами архітектурно-археологічних досліджень)

18.00.01 — Теорія і історія архітектури та реставрація пам'яток архітектури

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури

Київ — 1995

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті археології Академії наук України

Науковий керівник: кандидат архітектури,

лауреат Державної премії України

V*А "О 7ТЛІЛ'ЛФ 13 і *л'п /■%і^і гт,^ г/»л» «ч тт ттг*і^ т>тттт «іл-і и1п.іир чла ^ Гь и сіп ,ц р и ¿31 і ч

/'«-Ь 4 т гЛтт ; і".гтлноитгті ■І ТГлт»тглг> о г\ V <т»Л гарі *гг\*я

^фіЦІІіГ.1 иііиПСПі»!. і. (ЦиЛАОр СЦУЛ а X “ Л.А $ ¥*^1

т▼ тт.лтт_г'ТУт\£ч/-»тт^ттттлттт Л»л»пттл»г< * І/от«/* \Ггру^^*гтг*

ть/ісп Ли*і-'сиііига!цУгіх ллсцсмі і иа^ п. ^л^аіті

професор

І/ОТ,Г МҐТЛТТї. Т/Т.Л^Г /“'лтп.гч ; т> ТТ» <т»гпгїг\т>т#тт ¿а іимгіцллигиі ос|;і ііч риапі'х

Т/,"}'У’їттт!Згп •'і »"» V ’ яч*^ і/»т тт?* аіЛЛ^І^ЦсіА. С^Л і А 5ГП.І У ухі.

І/Т ЯгіГЛГ'Г\ Пл«а і и'ллп'гтггт т/гттгчг} г»тт А.ІІ 1X1 іии'-, А/І Пі ¿шиАгіЧ

ҐТг\,-іті » тгт»п <*\ гітіпіт. плтті гг» Т7,-чтттг> гг <“і і / ■’ ггтг»/л*і*тотіЛ(ппп и^ттттИїтн ПТ- ■»

іі^ид л,цпа апюоціл. ц&піу ¿¿аМ ліпиопадиіі5а .исії иіилсціСпи г

. Академії наук і Українського товариства

охорони пам'яток історії та культури, м. Київ ’

Захист відбудеться " О? " Ч<2РЄ>нр 1995 р. на засіданні спеціалізованої ради К 01.62.01. при Української

академії мистецтва за адресою: 252053, м.Киїз, вул. Смирно-ва-Ласточкіна, 20.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці УАМ: м. Київ, вул. Сшрнова-Ласточкіка, 20.

Автореферат розісланий " °€> " лгр#є>Н$}__________1995 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченой ради, кандидат мистецтвознавства

Криволапов М. 0.

- 1 -

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

АКТУАЛьНІСТь ТЕЖ Древній Переяславль - столиця Переяславського князівства,третій за своїм потенціалам економічний, політичний і культурний центр півдня Київської Русі. Він знаходився на перехресті важливих торговельних шляхів, займаючії стратегічне положення на території Дніпровського Лівобережжя.

Архітектура древнього Переяславля - це одна з найперших сторінок історії українського зодчества. В Переяславлі зфор-мувадась унікальна архітектурна школа, котра внесла вагомий внесок в розвиток Києворуської архітектури. Переяславські майстри творчо осмислювали і застосовували кращі для того часу досягнення в галузі містобудівельного мистецтва і архітектури.

Дослідження, проведені в останні десятиліття, дозволили значно розширити уявлення про київоруське зодчество домонгольського періоду. Єдина архітектурна школа, яка до цього часу відома лише з самих загальних рисах - це переяславська: не визначені етапи з її розвитку, практично не під-

давалась серьйозному аналізу містобудівельна структура міста, його планування і забудова, не визначено місце переяславського зодчества серед інших архітектурних шкіл Київської Русі. Саме тому, виникла необхідність узагальнити, звести зоєдино і дати історіко-архітектурний аналіз всієї інформації, яку ми маємо на сьогодні стосовно проблем містобудування і архітектури цього древнього міста.

СТАН ВИВЧЕННЯ ПИТАННЯ. Тривалий час містобудівельна структура і архітектура Переяславля залишалась загадко» для вчених. Перші наукові публікації по Переяславлю були надруковані в другій пол. XIX ст. іі Максимовичем. Він вперше торкнувся проблеми виникнення міста, його фортифікаційних споруд. У 1887 р. вийшла книга В. Ляскоронського "История Переяславской земли с древнейших времен до половинь XII ст.". В книзі зібрані відомі на той час джерела і наукові розробки по даній темі. Але відсутність на той час археологічного материалу, привело до того, що розділ по Переяславлю вийшов доволі поверховим і мав описовий характер.

У XIX ст. вчені висвітлювали в основному' історію Переяславської землі, але їх дослідження носили переважно історіко-географічний і теологічний характер ( М Арцибашев, І. Ахматов, М. Барсов, С. Голубинський, П, Голубовський, М. Карамзін, А. Мальцев, К. Неволин, П. Погодін, В. Пассек, М. Павлищев,

М. Присьолков, П. Строев, В. Таті щез, Ф. Тернозський, 3. Хо-даковсысий, 0. Шафонський).

У 1898 р. Е Лашкарьов вперше опубликував роботу присвя-

чену одній із архітектурних пам'яток Переяславля домок-гольського періоду. В кінці XIX - на початку XX ст. виходить з друку серія публікацій стосовно культової архітектури Переяславля XI - XIII ст. ( Е Гільденбрандт, М. Костомаров, 0. Маркевич, О. Стороженко). Ці роботи були присвячені опису історії декількох найбільш відомих і існуючих на той час переяславських храмів і монастирів.

У 1945 р. розпочалися планові археологічні дослідження Переяславля. Одночасно публікується серія статей, присвячених вивченню історії архітектури міста X - XIII ст. Архітектурним пам'яткам Переяславля домонгольського часу присвячені роботи Ю. Асєєва, М. Брайчевського, Г. Бузян, М. Карг ера, Е Раппопорта, Б. Рибакова, М. Сікорського, Е. Харламова, Р. Юри. Вчені звели в науковий обіг ряд архітектурно-археологічних об'єктів, ідентифікували деякі із згаданих у літописах будівель, уточнили питання історичної топографії міста.

У 1954 р. вийшла з друку книга "Переяслав-Хмельницкий. Архитектурно-исторический очерк", написана І. Грабовським і

І.Днєстровим. Ееликий період часу, а також обмежена джерелознавча база роботи не дозволила авторам дати достатньо глибокий аналіз архітектури Переяславля X - XIII ст.

Під час дослідження архітектури Переяславля використу-вались грунтовні монографії відомих українських істориків, таких як М. Грушевський, П. Голочко, И Ерайчевський. Ці роботи дать уявлення про зв' язки Переяславського зодчества з загальною культурою Русі, відкривають можливисть для дослідження Переяславського зодчества на тлі історичного процесу.

Окреміш проблемам, пов’язаним з виникненням міста, його історико-архітектурної топографії, а також пам'яткам переяславської архітектури присвячені роботи В. Богусевича, А. Брай-чевської, В. Гончарова, М.Гречини, В. Гурського, В. Зуммера, М. Кірпічнікова, М. Корінного, М. Кучери, Ю. Лашука, Н-Логвин, М. Малевської, П. Раппопорта, С. Махно, Д. Мачинського, ЕСікор-ського, М. Тверського, Ы. Тихомирова, В. Харламова.

У 1992 р. вийшла монографія М. Корінного присвячена питанням соціально-політичного, економічного і культурного розвитку Переяславської землі X - пер. пол. XIII ст. Б книзі була зроблена спроба виконати реконструкцію Переяславля XI -XII ст.

Важливе місце в роботі автора займають дослідження істориків архітектури - Г. Алфьорово ї, ¡0. Асєєва, Е Брунова, Г. Еаг-нера, М. Гуляницького, 0. Іоанісяна, 0. Комєча, М. Кудрявцева, Г. Логвина, Е Раппопорта, В. Харламова, Г. Ііїгендера, 0. Щенкова та інших, іх роботи дозволяють розглянути формування місто-

- з -

будівельної структури і архітектури Переясдавля на тлі розвитку архітектурного процесу в різних регіонах і містах Київської Русі і Візантії. '

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ - дослідити і реконструювати процес розвитку переяславської архітектури у містобудівельному, типологічному, конструктивно-технічному і художньому аспектах. .

ЗАВДАННЯМИ РОБОТИ Б:

- комплексний аналіз містобудівельної структури древнього Переяславля, характеру його планування і забудови;

- уточнення датувань архітектурних пам'яток, визначення конструктивних особливостей, еволюцію конструктивних прийомів І архітектурних форм, а також особливостей техніки і технології побудови кам'яних монументальних споруд Переяславля;

- визначення і характеристика основних архітектурно-будівельних етапів, їх місце в контексті загальної еволюції переяславського зодчества;

- визначення ролі архітектури Переяславля серед інших шкіл київоруського зодчества домонгольського часу, а також зв'язки переяславського зодчества з архітектурою Візантійської імперії;

- виконання реконструкцій окремих будізель, оборонних споруд і містобудівельних комплексів спираючись на аналіз містобудівельних, типологічних, конструктивних і художніх особливостей архітектури Переяславля.

ПРАКТИЧНА ДІННІСТь ДОСЛІДЖЕННЯ полягає в тому, ар воно може бути використано як навчальний посібник по одному з розділів історії київоруської архітектури і залучена спеціалістами архітектури, археологами, реставраторами при проведенні конкретній досліджень, створенні загальних праць з історії київоруського і українського зодчества. Великий археологі-чічний і архітектурно-археологічний матеріал, видабутий, зібраний і систематизований автором, є необхідною джерелознавчою базаю для подальшого історіко-архітектурного дослідження Переяславля X - пер. пол. XI11 сг.

НАУКОВА НОВИЗНА дослідження полягає в тому, ідо в роботі використані нові, ще не введені до наукового обігу, матеріали археологічних і архітектурно-археологічних досліджень, архівні матеріали, які стосуються архітектури древнього Переяславля. Де дозволило уточнити містобудівельну структуру міста, провести історико-архітектурний аналіз міського становища.

АПРОБАЦІЯ. Дисертація апробована з наукових публікаціях автора і доповідях на міжнародних, республіканських і регіональних наукових конференціях. По темі дисертації автором

опубліковано 10 друкованих робіт загадкою кількістю 3,7 друкованих сторінок. Матеріали і висновки дисертації використані під час створення відповідних розділів експозиції в Археологічному і Історичному музеях ШЩІКЗ.

В основу дослідження покладено МЕТОДОЛОГ ІЧИЇЙ принцип системного аналізу, який дозволяє з'ясувати структуроутворю-ючі зв'язки в організації середовищ та його складових.

У процесі дослідження застосовані слідуючі МЕТОДИ: - комплексний аналіз та узагальнення літературних та архівних джерел, археологічних і архітектурно-археологічних матеріалів; - історіко-генетичний аналіз; - структурна та порівняльна оцінка; - натурне обстеження; - комплексна класифікаційна оцінка ретроспективної та існуючої ситуації;- прогнозування розвитку міського середовища по аналогам; - графоаналітичне моделювання та реконструкція.

ПРЕДМЕТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ роботи являється питання формування і розвитку містобудівельної структури і архітектури древнього Переяславля у X - пер. пол. XIII ст.

ОБ'ЄКТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ являється містобудівельна структура і архітектура Переяславля X - пер. пол. XIII ст.

ХРОНОЛОГІЧНІ РАМКИ дослідження визначаються X - пер. пол. XIII ст., тобто часом, на який припадає розквіт Переяславля, а також часом датування масових знахідок залишків дерев'яної і кам'яної архітектури, ремісничих виробів і т. ін.

ДЖЕРЕЛОЗНАВЧА ВАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ грунтується на вивченні широкого кола археологічних джерел. Залучення новітніх археологічних матеріалів значно розширило коло джерел. Використані літописні, літературні джерела, мініатюри давньоруських збірників і літописів, а також картографічний матеріал - плани

Переяславля XVIII - XX ст. з архівів Києва, Москви і Са-

нкт-Петербурга.

НА З.ШСТ ВШОСИТСЯ: - періодизація розвитку переяс-

лавського зодчества; - датування пам'яток; - еволюція типів будов; - особливості техніки, технології будування і архітектурні форми кам'яних монументальних споруд Переяславля.

СТРУКТУРА І ОБСЯГ РОБОТИ. Дисертація включає 223 с. тексту, 71 таблицю, список літератури, додаток. Текстова частина складається з вступу, трьох розділів і заключения. Стру-

ктура роботи обумовлена поставленими в ній завданнями.

ЗМІСТ РОБОТИ

ГЛАВА 1. МГСТОБУДІЗЕЛьНА СТРУКТУРА ПЕРЕЯСЛАВЛЯ. Переяславська земля входить до лісової зони, яка розмішується на схід від середньої течії Дніпра. Бона займала площу біля 8200 кв. км. Сприятливі макрогеографічні умови Переяславської

- Б -

землі були однією з причин інтенсивного освоєння цієї теріто-рії. .

Переяславль виник на лівому березі р. Трубеж, в 7 км від місця, де ця річка впадає в Дніпро. Місто було центром для навколишньої території Лівобережжя Дніпра. Близкість від Дніпра, по якому проходив головний торговельний шлях, який пов’язував південь з північчю, вигідне військово-стратегічне положення, а також важливе значення Переяславля для розповсюдження релегійного впливу на кочівників і слов’янське насіле-ння Степу були причинами, які висунули Переяславль на одне із важливих місць серед міст Київської Русі X - XI ст.

Топографія теріторії мала великий вплив на архітектурно-планову структуру міста. Вибір території для міста визначався з врахуванням розміщення всіх планувальних зон. Аналіз стратиграфії мисоеої ділянки при злитті р. Альти з р. Трубежем показує, що початково це була рівнинна, заболочена місцевість, денна поверхня якої була значно нижче сучасної. Освоєння території міста супроводжувалось штучним підняттям рівня денної поверхні. Де підтверджують матеріали археологічних досліджень.

Початкове освоєння територі ї, кр розглядається, зідно-ситься ще до черняхівського часу. Переяславль виник, вірогідно, як городище мисового типу. Спираючись на аналіз письмових джерел, можна Еважати, що Переяславль вже до 907 р. був великим економічним і торговим центром. Можна припустити, що він був закладений як один з форпостів Київської Русі, який органічно входив до системи укріплень Лівобережжя Дніпра. Пізніше він стаз військовим і організаційним центром оборони, місцем зосередження військ. Городище швидко розвивалось і до XI ст. перетворилось в феодальне місто, з великою концентрацією ремесла і торговлі.

Детинець. Початкове ядро містобудівельної структури Переяславля виникло в місці впадіння р. Альти до р. Трубеж. Боно має форм>' трапеції площею біля 12 га. У київоруський час на цьому місці знаходився переяславський детинець. Можливо припустити, що детинець зформувався не пізніше X - середини XI ст. Він відігравав роль суспільно-політичного центру, композиційного, функціонального ядра міста, являючись при цьому місто-утворюючим початком, навколо якого потім формувались інші частини міста. На цю частину міста приходиться будівництво найбільшої кількості кам’яних монументальних споруд культового призначення. В ньому були зосереджені інститути світської і духовної влади - резиденції (двори) переяславських князів і єпископів. Навколо них знаходились будівлі

- б -

адміністративного і суспільного призначення, житла переяславської феодальної верхівки, духовенства, княжої дружини. В детинці жили і працювали вотчинні ремісники, знаходились майстерні, пов'язані з будівельним виробництвом.

Територія детинця була обнесена кільцем оборонних укріплень. До системи укріплень детинця входило троє воріт. Основу вуличного планування детинця утворювала наскрізна магістраль, яка перетинала його територію з південого сходу на пізні чний захід. Її напрямок фіксувався двома воротами - Єпископськими і Княжими. Забудова переяславського детинця кам'яними монументальними спорудами була проведена в кінці XI ст. митрополитом Єфремом. Композиційним центром детинця був ансамбль кам'яних будівель єпископської резиденції. Головною спорудою був кафедральний Михайлівський собор. У центральній частіші детинця, вірогідно, знаходилась невилика площа, котра була центром планувальної структури всієї території. Від неї йшли вулиці у трьох основних напрямках. Можна припустити, що на ранніх етапах развитку Переяславля, площа детинця була місцем міської торгівлі. У XI - XIII ст. вона перетворилась в адміністратизко-політичкий, релігійний і військовий центр міста. Вірогідно вона виникла в результаті розширення магістралі, яка проходила через весь детинець від Єпископських до Княжих воріт, тобто відносилась до " прохідного" типу площ,

У кінці XI ст. будівельну діяльність в детинці продовжив князь Володимир Мономах. В своїй резиденції у північній частині детинця у 1098 р. Володимир Всеволодович збудував церкву Успення Богородиці. Княжий двір почав формуватися ще до часу князювання Есеволода Ярославича (1054/1055/-1073 рр. ).До комплексу споруд двору, вірогідно, входила, окрім Успенської Мономахової церкви, безстовпна капличка пер. пол. XII ст.

У X - XII ст. на північ від детинця формується око льне місто (посад). Воно з'явилось практично одночасово з детинцем. Лого плопр рівнялась близько 66 га. Посад був місцем зосередження вільного ремесла і торгівлі. Початково окольне місто обноситься оборонними укріпленнями вже в середині XI ст. Можливо, шр ці укріплення захитали лише частину (половину) території окольного міста, в межах сучасної вул. Б. Хмельницького. Процес формування проходив поетапно, окольне місто розросталося по мірі збільшення населення. В кінці XI -XII ст. воно було розширене до розмірів укріплень XVII -

XVIII ст.

Характер планування окольного міста свідчить про цільовий містобудівельний задум, шр відповідав традиціям візантійського і київоруського містобудівництва. Можливо при-

пустити знаходження в системі оборонних укріплень окольного міста існування по меньшій мірі трьох зоріт. Топографічно локалізована лише одна літописна Ковальська брама в північно-східній частині укріпленного посаду. В окольному місці існувала чітко простежена поперечна вісь (магістраль), яка йшла від Ковальської Орами з північного сходу на південний схід ,до переправи через р. Альту. Існувала і перпендекулярна вулиця, яка починалась від брами і прорізувала північно-західну ділянку оборонних укріплень з середній його частині. Ця брама зв'язувала окольне місто з передмістям. Звидси йшов головний міський шлях до Борисполя і Києва. Орієнтовне знаходження брами можна визначити по місцю сучасної Київобрамної вулиці. Від брами брала свій початок головна вулиця окольного міста, що вигиналась відповідно до характеру течії р. Альти і р. Трубезка. Вулиця проходила через середину окольного міста в південно-східному напрямку до Княжих воріт детинця.

Еезсумівно, що містобудівельники планували окольне місто Переяславля, виходячи з розробленої ще з античний час архітектурній системі, особливо з римській, при котрій дві головні вулиці ("кадро" і " декуманос") перетинаються в центрі під прямим кутом. Планування окольного міста було перехрест-но-рядовим. При цьому воно відступає від жорсткої геометичної сітки.

Місто перетину двох головних магістральних вулиць окольного міста, вірогідно, фіксувалась якоюсь архітектурною домінантою. На території окольного міста віязлено дві церкви, одна з яких могла входити до комплексу будівель літописного Іоанівського монастиря. Характер масової забудови посаду не був однорідним. В окольному місті Переяславля моглі знаходитись житлови споруди ремісникіз і купців, богаті садиби міської аристократії, житла вотчинних ремісників. Рядові жителі окольного міста намагались селитися безпосередньо поблизу від стін фортеці, міських брам, а міська аристократія

- біля головних міських магістралей, ближче до центру. Для міської структури характерна стабільність в плануванні кварталів.

Система передмість складалась із чотирьох частин: пе-

редмістя, розташованого перед укріпленням окольного міста, території правобережжя р. Альти (сучасне Заальтицьке передмістя), ділянок території на лівому березі Трубежу у заплаві (сучасні урочища "Оболонь", "Луг", "Остров") і на нагірному плато лівобережжя р. Трубеж (сучасне урочища "Гора" і район "Підворки"). Е планувальному відношенні зони прив'язувались ДО ріЧОК І ОСНОВНИХ ШЛЯХІВ. Археологічні дослідження ПІДТЕер-

джують присутність тут осідлого населення. Ці території належали до міської структури, і були і і складовими частинами.

Сумарна площа, яку займало місто - близько 150 га. Кількість жителів Переяславля на XII ст. - 20000 чоловік. Густота населення 100-150 чол./га, яка характерна для міст з садибним типом забудови.

У композиційній структурі древнього Переяславля можна простежити слідуючи композиційні закономірності:

- розподіл забудови на домінанти і фон; - домінанти створюють основу просторової структури міста; - просторовість /невелика густота/ забудови; - ярусність композиції; - планування не визначало однозначно просторову структуру міста, воно могло змінюватися не викризлзоючи надто сильно просторову основу; - виділення міського центру як функціонального І образного; - присутність концентричних зон (детинець -окольне містопередмістя).

Виразність композиції досягалась в результаті умілого вікористання топографії ділянки, врахування мікро- і макроге-ографічних умов, у містобудівельно точному виборі місця для будівництва церков, каплиць, міських монастирських комплексів та ін. Враховувався також і комплекс функціональних завдань.

Велике значення у плановій структурі і композиції київо-руського міста мали другорядні вулиці. Для Переяславля характерні вулиці-зв'язки, які складались з ламаних відносно прямих ділянок. Конкретний характер і трасування другорядних вулиць залежало від рельефу місцевості і умов землеволодіння. Вулиці-зв'язки в Переяславлі складалися з коротеньких вуличок, що йшли поміж повздожніми вулицями, які зв'язували південно-західну і північно-східну частини окольного міста.

ГЛАВА 2. ДОСЛИДЖЕННН ЕЛЕМЕНТІВ АРХІТЕКТУРНО-ІСТОРИЧНОГО СЕРЕДОВИЩА МІСТА. Територія Переяславля у XI - XIII ст. вбирала в себе дві укріплені частини - внутрішнє місто (детинець) і окольне, зовнішнє місто (посад). Оборонні укріплення детинця мали довжину біля 1300 м; окольного міста - біля 3000 м. Обидві укріплені частини були оточені ровами, які наповнювались водою річки Трубеж. Довжина рову перед укріпленнями детинця, зі сторни окольного міста - 1300 м.

Вали детинця являли собою складну дерев'яно-земляну конструкцію з застосуванням сирцьевої цегли (плінфи). Перший етап будівництво може бути датований часом до середини XI ст. Не виключено також, що другий етап будівництва земляних укріплень детинця ( к. XI - ПОЧ. XII СТ. ) ВІДНОСИТЬСЯ ТІЛЬКИ до тієї ділянки, яка відділяла детинець від окольного міста.

Конструкція валів окольного міста вала була суто зем-

ляний. Можна припустити, ¡до оборонні укріплення окольного міста мали також два етапи будівельної історії. Перший етап датується серединою XI ст., а другий - XII ст.

Конструкція укріплень Переяславля складалась з дерев'яних зрубів. Верхня частина мала спеціальні оборонні конструкції - заборола.

По писемним джерелам нам відомі три брами. В детинці кам’яна Єпископська і Княжа брами. У окольному місці - Ковальська. Археологічно виявлена і локалізована тільки Єпископська брама, яка мала надбрамну церкву Федора. Ця брама була центральним в'їздом у Переяславль. Нові архівні матеріали дозволили уточнити і доповнити реконструкцію об'ємно-просторової структури брами.

Проведений аналіз літописного повідомлення про будівництво митрополитом Єфремом "града каменного", закладеиного "от церкве святаго мученика Феодора", дозволили відхилити думку

А. Кирпичи і коза, який вважав, що стіни кам'яного "города" у Переяславлі знаходились не всередині детинця, оточуючи резиденцію митрополита, а йшли по верху земляних залів.

Масова забудова Переяславля складалась, головним чином, із садиб рядових городян - ремісників, небагатих купців, дрібних торгівців і т. д. Основним будівельним матеріалом було дерево. На сьогодні на території міста і його околицях виявлено і досліджено більше 50 об'єкт із житлового і господарчого призначення. Хронологічно більшість будівель відноситься до кінця XI - XII ст., що свідчить про найкращий розквіт міста з цей період. Житлова і господарська архітектура представлена спорудами з каркасно-стовпово і конструкції стін. За своїми розмірами і архітектурними формами вони практично нічим не відрізнялись від житлової і господарської забудови,інших великих міст київоруеької доби.

Розглянуті матеріали, пов'язані з вивченням цивільної забудови кінця XI ст. , виявленої на території детинця поблизи від кафедрального Михайловського собору. На нашу думку пам'ятку можно атркбутувати як споруду палацового призначення. Не виключена можливість, що ця будівля функціонувала як трапезна, що входила до комплексу митрополиччої резиденції.

На території Переяславля було археологічно виявлено і вивчено 7 кам'яних храмів київоруського часу. Із них два знаходились на території колишнього окольного міста. Розглянута історія археологічного дослідження пам'яток.

РОЗДІЛ 3. КОЖОЗЩІЙШ-ТИПОІЮГІЧНІ. БУДІБЕЛьНО-ТЕХНІЧНІ І ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ АРХІТЕКТУРИ ПЕРЕЯСЛАВЛЯ. СПРОБА РЕКОНСТ-

РУКЦІЙ. Аналіз культового зодчества Переяславля показує, шр

особливості школи слід шукати в конструктивному рішенні перекрить пам'яток, а також в своєрідності їх об'ємно-просторової побудови. Вивчення цих особливостей, на нашу думку, є основним в розумінні всього композиційного і образного ладу переяславської архітектурно-будівельной школи.

Перша літописна згадка про будівництво у Переяславлі кам'яних храмів датовано 1008 р. Никонівський літопис повідомляє про будівництво церкви Боздвижения. В другій половині XI ст. в місті з'являються перші монастирі. Досить широко почалася будівельна діяльність у Переяславлі за митрополита Єфре-ма в кінці XI ст. Збудований на його замовлення соборний храм Михайла вважається програмною будово» Переяславля. Його сб'ємко-просторсга і планова структура не схожа на зідомі нам пам'ятки зодчества Київської Русі. М. Каргер шукав генезис форм Михайлівського собору у раннії візантійській архітектурі. М. Малєвськая, П. Раппопорт вбачали походження архітектурних форм собору в Константинопольському зодчестві XI ст. Ю. Асеев, В. Харламов і М. Сікорський відмічали також схожість плана собору до таких споруд константинопольської архітектурної школи, як храм Аттік-Джамі, церкви монастиря Ліпсі-Фенарі-Джамі, Ескі-Імарет-Джамі. З іншого боку у соборі помітні риси київської архітектури, зокрема які йшли від опрощенного типу Софіївського собору в Києві. У реконструкції

Н. Логвин з’явилися банні перекриття над галереями собору. Ми приходимо до висновку, що спроба реконструкції Н. Логвин не має достатніх підстав. Проведений аналіз дозволив відкинути думку К Логвин про ступінчатість завершення підпружних арок і перекрить рукавів архітектурно-просторового хреста

Найбільш близька типу Михайлівському собору церква Андрія. Для цієї пам'ятки характерний прямокутний в плані під-банний простір, що являє собою конструктивну особливість переяславської школи церковного зодчества. На нашу думку, конструкція перекрить прямокутних підбанних просторів переяславських храмів вирішувалась при допомозі системи арок, які підвищувались уступами до середини споруди і робили прямокутний простір за розмірами близьким до квадрата. Таку систему перекрить можна побачити у псковськім культовім зодчестві XIV

- XVI ст. Бона має великі трансформативні можливості. Можна припустити, що в рамках запропонованої системи, знайшло своє відображення широке використання дерев'яних конструкцій. Подібну систему застосували не тільки для Андріївської церкви, але і для більшости інших пам'яток переяславської архітектурно-будівельної школи.

Як і в соборі Михаїла, у Андріївськії церкві чітко виді-

лено широкий головний простір і вузькі бокові нефи-галереї. Якщр у Михайлівській церкві тільки почав вимальовиватися процес перевтілення бокових нефів п'ятинефного храму в самостійні галереї, то у Андріївській церкві він вже знайшов своє чітке відбиття. У храмі Андрія вже можна бачити ті риси, котрі стануть характерними для архітектури Переяславля 90-х рр. XI ст. .Помітне різке зменшення загальних розмірів будов, центральний об'єм споруди стає однонефним, а навантаження від бань передається, головним чином, на зовнішні стіни.

У 90-х рр. XI ст. набуває розповсюджений напрямок, який відзначається будівництвом невеликих храмів у вигляді вежи. Ці будівлі були, вірогідно, боярськими, княжиш вотчими храмами або партікулярними. На території Переяславля досліджено три таких церкви кінця XI - початку XII ст. Храм відкритий на майдані Еозз' єднання атрибутований як храм Успіння Богородиці на княжому дворі Володимира Мономаха. Ця церква була перехідним варіантом від чотирьохстозпного типу храму з хрестово-банною системою перекрить до безстовпної споруди вежового типу. Можливі два варіанти реконструкції Успенської церкви -з покарнізним і лопатковим завершенням покрівлі.

До типу малих храмів можна віднести залишки невеликої церкви на території окольного міста на перехресті вул. К Лібкнехта і Спаської, а також храму, шр знаходився л детинці по вул. Радянській.

У 30-і рр. XII ст. у Київській Русі почалася нова епоха безперервних княжих усобиць між ворогуючими династіями Ольговичів і Мономачовичів, що призвело до різкого зменшення будівництва монументальних споруд. Але в цей період починає динамічно розтинатися напрям, який бере свій початок від типу невеликого кам'яного храму княжої чи боярської вотчини. У 30-80 рр. XII ст. цей напрямок отримав у формальному відношенні найбільше відбиття.

Архітектура цього стиличного напрямку представлена невеликими безстовпними одноапсидними храмами з вежоподібною композицією. До цього напрямку належить і безстовпний храм-капличка виявлена під Успенською церквою XIX ст. Нами запропоновано варіант реконструкції каплиці з банею, яка не зсунута на захід, як у її. Лашкарьова, а розташована чітко по центру основного квадратового з плані приміщення споруди. Близькою аналогією переяславському храму є церква Іллі у Чернігові. Ступенчаті підпружні арки широко застосовивалися у архітектурі Близького Сходу і Закавказзя. Зустрічаються подібні форми і в Еізангійській провінційній архітектурі. Тип вежоподібного безстовпового храму отримав своє розповсюдження у X - XIІ ст.

і в архітектурі Болгари. Розвивався даний напрямок і в цілому ряді пам’яток Київської Русі - Чернігові, Полоцьку, Во-лодимиро-Еолинську, Галичі. Пізніеє цей тип храму розвивалися в однонефних спорудах псковської і новгородської архітектури.

У XIV-XYI ст. ступенчасті склепіння відомі на Україні. Але особливо розповсюджені вони були в архітектурі Молдавії XIV-XV ст. Саме розвиток конструктивних прийомів перекриття кам'яних храмів було основою для виникнення і розквіту кам’яної шатрової архітектури XVI-XVII ст. в Московії (Росії).

В процесі накопичення досвіду монументального будівництва у Переяслазлі вдосконалювалась будівельна техніка і технологія. Вся монументальна архітектура Переяславля виконувалась в основному на стрічкових підмурках. Внутрішня структура фіксувалась на ріені підмурків виключно повздовжніми чи поперечними стрічками, що було обумовлено особливостями планування храмів. Глибина закладання коливається від 0,5 до 1,75 м. Імовірна залежність глибини від рівня знаходження материкової основи. Різні глибини закладання фундаментів на одній будівлі пояснюєюься поетапністю їх будівництва. Ширина підмуркових рс-зів коливається від 0,45 до 2,0 м. Найбільш значні коливання розмірів підмурків у межах однієї будівлі характерні головним чином для ранніх пам’яток, пов’язаних з будівельною діяльносгю митролита Єфрема. Матеріалом для заповнення підмурок буз камінь, інколи разом з плінфою, чи просто на уламках плінфи. Зв’язуючим матеріалом був вапняний і вапняно-цем'ен-тівковий розчин. Дерев’яні субструкції ПІД ПІДОШВОЮ ПІДМУРКІВ виявлені тільки на двох пам’ятках - Михайлівському соборі і церкви Андрія. Підтвердженням, шр свідчить про місцеву школу є відсутність внутрішніх лопаток, а також обрізу підмурка в фундаментах пам’ яток.

Стіни монументальних будівель Переяславля виконувалися в двох системах - "ориз mixtum” і "ориз isodos". На більшості пам'яток простежена система "ориз mixtum". У переяславських пам’ятках середини XII ст. - каплиці під Успенською церквою

XIX ст. і церкві на перехресті вул. Леніна і Шевченка - кладка виконувалась у порядовій системі "opus isodos". Особливістю кладки Єпископських воріт є відсутність ділянок з утопленими рядами плінфи; в ній вживалась велика кількість каміння. Камінь з кладці І&іхайлівського собору був ломаний без ознак обробки, шр переконливо свідчить про києворуську будівельну традицію. У Єпископській брамі камінь навпаки дуже старанно колоті і має правильну форму. Цей спосіб близький до візантійської будівельної традиції північного Причорномор'я, особ-

диво до херсонської школи. Переяславська цегла-гід і нфа виготовлялась з строкатих місцевих порід глини. Частина цегли виготовлялась з привезеної каолінової глини, яка при випалюванні мала рожевий або світло-жовтий кольори. Переяславську будівельну школу відрізняють характерні паралельні прямі чи хвилясті смужки, нанесені на пастелистий бік цегли. На сьогодні подібні смуги-"розчьоси" внайдені на плінфі із пам'яток у Еолодимиро-Еолинському, з храму Успіння Богородиці Пирощі у Києві, а також в більш пізніх храмах кінця XII -початку XIII ст. - Великого храму Зарубського монатиря, церкви Апостолів у Еілгородці, церкви Гнилецького монастиря і муруванні стін виконаної під час ремонтування трапезної Києво-Печерського монастиря. Вивчення цих пам'яток показує, щр під час їх будівництва чи ремонту в работі брали участь майстри переяславської будівельної артілі. Крівля монументальних споруд Переяславля виконувалась з листового свинцю, інколи з черепиці.

Оформлення інтер'єру. Зодчі велику увагу приділяли декоруванню стін і підлоги, а також предметам церковного вжитку. Підлоги вимощувались а шиферних плит з мозаїчними вставками, а також а поливних керамічних плиток. У Михайлівському храмі художнє оформлення підлоги виконували візантійські майстри, але при цьому вони використовували місцевий матеріал - рожевий шифер і частково виготовлену на місці смальту. У храмах кінця X - XII ст. мозаїчні підлоги повсюди заміняються підлогами з керамічних (глиняних) плиток, вкритих кольоровою поливою. Стіни храмів і палаців прикрашались мозаїкою і фресковим розписом. Мозаїка використовувалась тільки у ранніх переяславських пам'ятках. Для внутрішнього оформлення церков віко-ристовувався мармур. З нього виготовляли колони, капітелі, передвівтарні перепони. В Переяславль привозили не тільки один мармур-матеріал, але і виготовлені уже цілісні архітектурні вироби.

У формуванні і розвитку переяславської архітектурно-будівельної школи можна виділити чотире етапу. • 1 етап -це час виникнення кам'яного монументального будівництва в Пе-реяславлі - кінець X - початок XI ст. (літописна церква Еозд-иження Чесного Хреста (1008 р.) та Переяславський монастир, який згадується у Лаврентіївському літопису під 1072 р.). _2_ етап пов'язаний з будівництвом митрополита Єфрема - 80-ті роки XI ст. до 1095 р. Час появи в місті візантійських майстрів та формування декількох будівничіх артелей. У цей період будується катедральний Михайлівській собор, церква Андрія, "строенье баньное", брама з надбрамною церквою Федора,

кам’яний мур резиденці ї митрополита. З етап пов' язаний з будівничога діяльністю Володимира Мономаха (1096-1113 рр.). У 1098 р. будується церква Богородиці, храм по вул.Радянської, церква на розі вул. К Лібкнехта та Спаської. Переяславські майстри зводять невеликий храм в Острі (с.Старгорока). З 1113 по 1142 рр. будівництво в Переславлі перервалося. У цей час майстри працюють у Києві (церква Спаса на Берестові та Богородиці Пирогощі). 4 етап пов'язаний з поверненням до Переяславля князя Ізяслава Мстиславича у 1142 р. Будівництво у місті поновлюється. У детииці будується капличка (під Успенською церквою XIX ст.) та храм на розі сучасних вулиць Леніна та Шэвченка. У 1154 р. Мстислав Ізяславич забирає переяславських майстрів на Еолинь, і за їх участю зводяться декілька храмів (Еолодимир-Волинський). У 1167 р. князь Мстислав повернувся до Києва. Вірогідно він взяв з собою і переяславських майстрів. Тоді буде зрозумілим, чому особливості переяславської архітектурно-будівельної школи знову з'являються на цілій серії споруд кінця XII - початку XIII ст. -Великому храмі Зарубського монастиря, у церкві Апостолів у Богородиці, храмі Гниленького монастиря на Церковщині поблизу Києва.

' ОСНОВНІ ВИСНОВКИ

1.Зібрані археологічні матеріали дозволили вперше скласти найбільш повну археологічну карту Переяславля.

2. Дослідження містобудівельної структури показали, щр

процес формування і розвитку міста проходив у загальному руслі київоруського містобудівніщтва, але при цьому, він мав свої особливості. На виникнення і розквіт Переяславля як міста великий вплив мали сприятливі макрогеографічні і мікролан-дшафтні умови території, етнічні і соціально-політичні фак-

тори.

3. Процес генезісу Переяславля почався ще у черня-хівський час, і остаточно завершився в кінці X - початку XI ст. В кінці XI ст. місто досягає свого найбільшого розквиту і суперничає з Києвом і Черніговом.

4. У XI - пер. пол. XIII ст. містобудівельна.структура Переяславля складалась з двох укріплених частин, навколо яких з Армувалась система передмість і околиць.

5. Аналіз планувальної структури міста показав, щр для нього характерна цілісність архітектурного задуму, шр відповідало кращим традиціям’візантійського і київоруського містобудівельного мистецтва. При всій різноманітності архітектури Переяславля вдалося виявити закономірності містобудівельних прийомів. В основі цих закономірностей покладено синтез міс-

- 15 -

тобудівельних традицій та свідома творча діяльність зодчих.

6. Композиційно-містобудівельний аналіз Переяславля виявив, шр виразність композиції міської забудови досягалась в результаті вмілого використання топографії місцевості, урахування її особливостей, як слідство, містобудівельно точному вибиранні місця для ставлення архітектурних домінант і елементів рядової забудови. Враховувався також і комплекс функціональних вимог до міської структури.

7. Аналіз матеріалів дозволяє говорити про поетапність будівництва не тільки оборонних споруд, але і окремих частин міста.

3. Дослідження масової житлової забудови показали, ідо хронологічно більшість споруд відноситься Від КІНЦЯ XI до кінця XII ст., підтверджуючи тезу про найбільший розквіт міста саме в цей період. Дослідження дозволили зробити висновок про те, шр забудова Переяславля проводилась за чітко визначеними законами і правилами.

9. Зрсблен аналіз розвитку будівельної діяльності у місті. Було з'ясовано, що архітектура Переяславля відрізнялась експерементальним, новаторським характером. В своєму розвитку вона пройшла чотире етапа.

10. Розглянутий матеріал дозволив нам підійти і до питання об'ємної і середовиїдної реконструкції елементів містобудівельної структури і архітектури Переяславля за допомогою моделювання, і, такім чином, наблизити уявлення про архітектуру міста домонгольського періоду, ідо автор спробував зробити у наведених в додатку до дисертаційної роботи реконструкціях.

11. У роботі зроблена проектна пропозиція по охоронним зонам міста. Найбільш важливим завданням становить включення до охоронної зони археологічного культурного шару територій давніх передмість і околиць (сучасне урочище "Забашта", "За-альтицьке", "Підворки", "Луг", "Оболонь", "Гора"). При проведенні археологічних досліджень детинця і окольного міста найбільш перспективними, на нашу думку, є проведення розкопок на великих за розмірами дялянках території, шр дозволяє більш детально вивчити характер планувальної структури і забудови стародавнього міста.

ОСНОВНІ ОПУБЛІКОВАНІ РОБОТИ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Архитектура древнего Переяславля //СиА. - К.: "Буди-

вельник", 1990. - N 9/436/. - С. 20 - 21, рис. ,( співавтор

В. 0. Харламов).

2. Будівельна техніка древнього Переяслава // Архітекту-

ра України. - K.: "Укрархбудінформ", 1991. - M 6/445/. - C. 41 - 42, рис., (співавтор В. О.Харламов). .

3. Устройство перекритий в культовой архитектуре древнего Переяславля // У зб.: Вопросы исследования и реставрации памятников архитектура. - К. , 1992. - С. 100 - 114, рис.

4. Нові дослідження Еоскресенської церкви в Переяслав і -Хмельницькому // Археологія. - K.: Наукова думка, 1992.

- N 3. - С. 123 - 138, рис. ,( співавтор В, 0. Харламов).

5. "Малая" архитектура XII в. Чернигова и Переяславля // У зб.: Архітектурні та археологічні старожитності Чернігівщини. - Чернігів, "Сіверянська думка", 1992. - С. 78-83.

6. Храми Переяслава часів Гетьманщини // У зб.: Археологічні дослідження пам'яток українського козацтва. - K., 1993.

- С. 79 - 83.

7. Дослідження переяславського детинця в 1991 році // У

зб.: Археологічні дослідження з Україні 1991 року. - Луцьк,

"Надстир'я", 1993. - С. 128 - 130, (співавтор В. 0. Харламов).

8. Новые исследования переяславского детинца // У зб.: Слов'яни і Русь у науковій спадщині Д. Я. Самоквасова / Матеріали історико-археологічяого семінару, присвяченого 150-річ-чю зід дня народження Д. Я. Самоквасоза, /14 - 16 вересня 1993 р., м. Новгород-Сіверський/. - Чернігів, "Сіверянська думка", 1993. - С. 55 - 55.

9. Розвиток містобудівельної структури Переяславля X -першої половини XIII ст. //'Тези Всеукраїнсько і наукової конференції "Переяславська земля та її місце в розвитку української нації, державності й культури". / Переяслав- Хмельницький, 21 - 23 вересня 1992 р. /. - Пер. -Хм. , 1992.

- С. 44-45.

10. Конструктивное и объемно-пространственное решение перекритий в культовом зодчестве Переяславля // У зб.: Проблеми вивчення та охорони пам'яток археології Київщини / Тези доповідей першої науково-практично і обласної конференції, присвяченої 140-річчю з дня народження В. Е. Хвойки/, с. Білгорока, 1991 р. /. - К. , 1991. - С. 91 - 93.

G.Trofimenlco. The Architecture of Pereyaslavl Yuzhny from the Xth Century to the 1st Half of the XHlth Century (After the Materials of Architectural and Archeological Researches).

The thesis is defended as. a manuscript for a candidate degree in speciality 18.00.01 "Theory and history, of architecture, and restoration of architectural monuments'', Ukrainian Academy of Arts, Kyiv, 1995.

The thesis investigates and recovers the process of development of Pereyaslavl architecture from the points of city construction, typology, constructive technics and art. It is determined, that while forming and development of the town went on within the general streamline of Kiev Rus city construction, they had their ота . special features. Four construction periods in Pereyaslavl architecture are pointed out. The peculiarity of Pereyaslavl architectural construction school is revealed.

■ The most complete architectural and archeological map of the town is also presented. •

Трофименко P. Б. Архитектура Переяславля Южного X - первой половины XIII вв. (по материалам архитектурно-археологических исследований).

Диссертация защищается в виде рукописи на соискание ученой степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.01.

- теория, история архитектуры и реставрация памятников архитектуры, Украинская академия искусства, Киев, 1995.

В диссертации исследуется и реконструируется процесс развития переяславской архитектуры в градостроительном, типологическом, конструктивно-техническом и художественном аспектах. Установлено, что формирование и развитие города проходило в общем русле киеворусского градостроительства, но, при этом , имело свои особенности. В архитектуре Переяславля выделено 4 строительньх периода. Енявлены особенности местной архитектурно-строительной школы. Составлена архитектурно-археологическая карта города.

Ключові слова:

містобудівельна структура, архітектурно-будівельна школа, будівельна техніка, об'ємно-просторове рішення.

Тираж 100. Зам.

УІРГЗ, Киев-150, а/я782