автореферат диссертации по архитектуре, 18.00.01, диссертация на тему:Цели и средства колористического формообразования в архитектуре

0.1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ 'київський ДЕРІШНШ УНІВЕРСИТЕТ ■ БУДІВНИЦТВА ТА ШІТЕКТУШ

. На правах рукопису

• УД{ 72.017.4

КРАВЕЦЬ Володимир Йосипович

ЦІЛІ ТА ЗАСОБИ колористичного ФОРМОТВОРЕННЯ В АРХІТЕКТУРІ

18.00.01 - Теорія та.історія архітектури,

реставрація пда"яток архітектури

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття вченого ступеня доктора архітектури

Київ - 1995

дисертація е рукописом ; •

Робота виконана на кафедрі основ архітектури Харківського Державного техні'-'ного універектету будівництва та архітектур

Офіційні опоненти: доктор архітектури, професор •' • Лавркк Генадій Іванович

Провідна організація: Науково-досліднії інститут теорії та історії архітектури та містобудівництв ' м.ійїв

та архітектура /ІСДХУЕА/ - 252037, м.Кііїв, Повітрофлотськнй пр. ЗІ. яуд.5Т9 -

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці КДГУСА ■

Автореферат розіслано " сс " литого. - 1995 р.

Виенкй секретар спеціалізованої вченої рад»

доктор архітектури, професор Кршицький Сергій Д®;тролич

доктор архітектури, професор Макухін Віталій Федорович

Захист відбудеться " "З " бевзня___________199 Г р.

на засіданні спеціалізованої ради К.063.05.05 при ' Київському державному технічному університеті- будівництва

' Актуальність теми. Ейфорія раціональних радощів функціоналізму, що посгавлені на потік індустріальною могутністю сучасного суспільства, заполонила світ лавою паралелепіпедів "машин для дитла" та захлинулась. Бездуховність плоскої, рдао-шнірної функції гігантських "спален" для "гвинтиків" породила "плоску", "сіру" у прямому та переносному розумінні форму. Головням аргументом на користь активізації діяльності по реанімації духовності та краси штучного середовища е необхідність акгуалізації споконвічних складових частин архітектурного твору - культурного та емоційного шару у архітектурно-худоасньому образі. У цьому плані культурна, емоційна та ергономічна могутність кольору не має потреби в апології як найефективніший традиційний засіб боротьби із сіроств. Колористична проблематика в архітектурі загади викликала широкий інтерес до неї з боку як дослідників, так і практиків, вітчизняних /мається на увазі колишній СРСР/ та закордонних вчених, архітекторів та митців /Л.К.Абрамов, 1.А.Азізян, С.С.Алексеев, Є.Н.Беляева,

B.П,Беляков, В.Є.Бедеева, Н.П.Белова, Г.В.Воробйов, Н.Н.Вол-ков, А.В.Єфімов, В.М.Єлізаров, О.Н.Келезняк, В.А.Зернов, І.А.1змайлов, С.С.Нравков, Г.В.Каменська, В.Кандинський, Е.Ы.Лущеко, А.В.Луізов, Л.Н.Ніронова, А.Б.Матвеев, Є.С.Поно-марьова, В.М.Петров, Г.А<Летров, П.П.Ревдкін, Ю.Рагім-задв, Є.Н.Соколов, Н.Н.Огепанба, Б.М.Теплов, В.Устинов, Т.Ф.Гайдук,

C.К.Лемешев, Н.б.Трегуб, Ы.Альбер-Ванзль, І.Араухо, К.Ауер, І.Брозек, І.Дерібере, Е.Лелакруа, Д.Джадд, І'.В.Гете, Л.Ге-ріке, К.Вишецькі, З.Клеє, Ф.Куглер, В.Лассюсь, І.Ф.Ланнло, М.Дшар, Р.Івенс, І.іттєн, А.Немчич, К.Оствальд, Г.Фріллінг,

І.Філласье, Ф.Рієтті та ін./. Проте чималі позитивні знання, здобуті ними, мають фрагментарний характер, торкаючись самих різних боків складного явища - кольору та колористичної лі-

мльності. Системно освідомленої моделі об'єкту архітектурної колористики немає. Більш-менш значні публікації, присвячені саме практичним, в основному, проектним питанням засвоєння колористики,е"швидкою допомогою" у рятунку мешканців масової забудівлі від емоційної дистрофії. Бона с наслідком одного з багатьох наших дефіцитів - дефіциту виразності. Необхідно побудувати науково аргументовані засоби повернення середовищу багатобарвності, що зашди - генетично та історично - складала візуальну основу цього середовища, цілісний системний погляд на недослідденї фактично функції кольору у процесі формування архітектурного образу та об"екту.

Архітектурний простір та колір - поняття, що абсолютно неподільно зв"язані. Простір кольору та колір простору є проблема найважливіша як теоретично, так і практично. Симетричність понять цієї проблематики глибоко символічна, та її поетична метафоричність при всій емоційності цілком логічно відбиває детермінізм обох понять та об"єктів. 1 тут необхідно природно випливає вияв двох аспектів у предметному відбиванні суттє-вості взаємозв"язку об"єкгів, По-перше, простір кольору мно-гомірний у предметній багатомірності кольору як объекту пізнання. Багатомірність гносеологічного простору кольору формується фізичними, колориметричним, фізі о логічніша, психологічними, історичними, культурологічними, лінгвістичними, естетичними, філософськими та прикладними знаннями про нього. По-друге, колір простору не просто невід"ємна його властивість, але.це самий простір, це мова, на якій простір розповідає нам про себе, колір формує у свідомості об"єкти, що організують простір, створює емоційне тло, на якому театр архітектури грее свои історичну п"єсу. Ми відчуваємо /візуально/ простір як колір /на сенсорнім рівні/, а усвідомлюємо колір

2

■ як простір /на перцептивнім рівні/. Зміст цих головних понять в колористиці не з"ясован, його розкриття стане частиною змісте цього дослідження.

Метою даного дослідження е побудова гіпотетичної системної

• моделі архітектурної колористики на основі всебічного аналізу всіх предметних складових об"єкту - кольору: елементів, структурних зв"язків, функціонування в системі архітектурного оргар-нізму, зовнішніх впливів, генезісу та розвитку. У цій моделі повинен міститися системний синтез "знання, що поширюється".

• Аналіз проводився на базі досліджень у галузі теорії систем: Н.Т. Абрамове ї, І.С. Алексеева, В. Т. Афанасьева, І.Н.Блауберга, М.Ф.Веденова, А.Б.Воскобойникова, Л.О.Вальта, К.С.Готга,

О.С.Елькіної, А.А.Зинов"єва, Б.М,Кедрова, С.Б.Нримввкого, В.І.Крем"янського, І.В.Кузнецова, Г.І.Лаврика, В.А.Лектор-ського, А. А.Малиновського, С.Г.Иелвхіна, Н.Ф.Овчинникова, М.З.Омельянівського, Л.А.Детрушенко, В.Н.Садовського.В.І.Сві-дерського, М.І.Сетрова, В.С.Гюхтіна, АЛ.Уймова, К>.А.Урмаяце-'ва, А.Л.Урсула, В.А.Еігоффа, Г.П.Щедровицького, Е.Г.КЗдіна, Ле-ві-Огросса, Месоровича та ін. Встановлення структурних зв'язків предметних складових об"єкту - архітектурної колористики -найважливіший крок у рішенні завдань дослідження, бо "колористи роз"єднані по ... різних галузях" /0.Железняк, А.Во-роб"йов/. .

Рішення задач дослідження розкриє характер функцій кольору в згаданих вище двох протилежних напрямах процесів форму. ванвя архітектурного образу та об"єкту: у психічній діяльності по його засвоєнню у свідомості людини та у діяльності по ре&' лізації творчого задуму. Задачами дослідження тому е: І/ визначення функцій кольору на сенсорному та перцептивному рів-,нях формування образу архітектурного об"єкту, ідо сприймається, ’

£~??5 3

дослідження взаємодії багатошарних консервативних генетичних механізмів перцепції з пластом ісгорико-культурного змісту, детермінованого змінами соціуму із Його рухомими цінностними критеріями, визначення оптимальної палітри формування візуального образу, що зв"язаний з максимально комфортними умовами перцепції та володіє емоційною виразністю. Досліджується систе-мофорлуюча категорія кольорової гармонії. 2/ досліджуються функції кольору у сприйнятті традиційних граней архітектурного образу: функції, конструкції, форми. Досліджуються історико-культурні, знакові, символічні, семантично-змістовні, з одного боку, та сигнальні психофізіологічні, формальні, з іншого боку, функції кольору на різноманітних етапах формування перцептивного образу, що розкривають суттєвість архітектурного образу у взаємодії багаторазового зіткнення. З/ Визначення функцій колористики у процесі виховання проектного мислення, тобто фактично у педагогічному процесі. 4/ Виявлення цілей та засобів колористики у процесі проектування.•5/ Виявлення засобів колористики у процесі індустріально-технічного втілення задуму архітектурного образу. •

Методологія дослідження передбачає застосування як теоре-тико-системних /ОТС Урманцеаа/, так і експериментальних методів вивчення об"єктного матеріалу, як індуктивних засобів сходу від експерименту до абстрактних моделей, що зв"язані з фундаментальними закономірностями, гак і проведення дедуктивних операцій, що витікають із загальних фундаментальних та одержаних закономірностей. В експериментальному плані застосову- . валися колориметричний та спектральний аналіз колористичних взірців образотворчого та прикладного мистецтва, природи та архітектури на базі розроблених автором прикладної системи

колориметричних вимірів авторським колориметром візуального

4 : .

типу та анкетуванням. Більшість висновків дослідження перевірялася у рамках педагогічного процесу та експериментального проектування. Для обробки деяких експериментальних даних використовували ЕОМ.

На захист виноситься вперше запропонована модель функціонування кольору та архітектурної колористики у процесі формування архітектурного образу та об"єкгу. Системність моделі, що запропонована, - умовна, як пізнавальна модель вона відкрита та повинна розвинутися як за рахунок нових експериментальних

■ та фактичних даних, так і за рахунок теоретичного переосмислення запропонованої структури системи об"єкту. У запропонованій системі елементи е суттєвості, що лежать у різноманітних предметних якісних площинах. Природжені генетичні програми сприймання, що латать у психологічній площині, входять у систамі во взаємодію з історико-культурним шаром, що формується соціумом та складає тезарус, що лежить у площині ціннісних культурних категорій. Також різнопланові інші елементи системи. Але •"вкладає" їх в одну предметну площину "Ракурс" функціонування.

Тому об'єктами дослідження є колір як елемент середовища та архітектурної композиції та колористика як елемент процесу творення архітектурного образу та об"єкту. .

Предметом дослідження є функціонування кольору у психічній, педагогічній, проектній, індустріально-технічній діяльності по створенню архітектурного образу та об"єкту. ^ '

Новина дослідження міститься в теоретичному плані:

І/ У вперте запропонованій моделі функціонування кольору у згадуваних процесах. 2/ У дослідженні структури та функцій

• вузлового елементу запропонованої системи - категорії кольорової гармонії в архітектурі, образотворчому, декоративно- ' .прикладному мистецтві, у природних елементах. З/ У дослід-2* ' 5 .

жєнні взаємозв'язку комфортних умов кольорової перцепції із структурою гармонії. В практичному плані: 4/ В розробці методики виховання колористів-архігекторів. 5/ В розробці методики колористичного проектування. 6/ У дослідженні принципів індустріально-технічних засобів впровадження поліхромії в архітек- ' турно-будівельну справу. '

Межі дослідження визначені предметними гранями запропонованої моделі досліджуваної проблеми, що відокремлюють у знаннях про об"єкти кольору та архітектури специфічні аспекти пси-'хічної діяльності по формуванню архітектурного образу у свідомості та соціальної діяльності по творенню архітектурного об"-єкту.

Вззультати дослідження упроваджені в колористичні рішення 14 проектних розробок УКБІІСТПРОЕКТу, ХІБІ, ХАШІВПРОЕКІУ, ГІПЇШІСТ /Москва/, КиївЗНДІЕПа, великих містобудівних утворень для Харкова, Кривого ІЬга, Старого Оскола, Ургалат-2 /БА!!/ та у навчальний процес викладання дисциплін "їивопис" та "Основи архітектурної композиції" для студентів спеціальності "Архітектура". Три проекти автора нагородаені першою премією Держбуду України та-золотою та срібною медалями ВДНГ СРСР. Вззультати досліджень апробовані на: -

І/ Міжнародному семінарі "Колористика міста" /травень 1990/; 2/ Всесоюзній конференції "Колір, матеріал, дизайн" /грудень 1987/; 3/ Всесоюзній конференції "Сучасна наука про колір" /листопад 1988/; 4/ Всесоюзній конференції "Соціалістичний образ життя та житло" /жовтень 1988/; 5/ На 4-х Все- . союзних конференціях кафедр архітектурно-будівельних вузів та 17 конференціях ХІБІ. .

Дисертація складається з двох частин. У першій частіші

у двох главах дослідження простежені функції кольору- у лан-

6 '

їлогкку поетапних актів впливу матеріальної форми архітектурного об”екту, розпочинаючи від психофізіологічного, через вплив змістовних знакових елементів, сходячи до зформованого цілісного, емоційного семантично насиченого історичним та особистим дослідом обновленого ідеального художнього образу у свідомості глядача. У першій главі розглянуті проблеми сигнальних функцій кольору, кольорової палітри відчуттів /сенсорний рівень/, ергономічні функції цієї палітри та принципи її комфортності для перцепції, кольорова гармонія та її інформаційна структура.

В другій главі досліджується участь кольору у сприйманні функціональної, тектонічної, композиційної та символічної граней архітектурного образу /перцептивний рівень/. Друга частина дисертації складається із трьох глав. В них простежується зворотній процес творення матеріального архітектурного об"єкту: від педагогічних зусиль по вихованню колористичної культури та мислення /3 глава/, методики колористичного проектування /4 глава/ до проблем індустріально-технічних засобів матеріалізації ідеального колористичного задуму /5 глава/;

І глава.. Направленість процесу дослідження повинна враховувати не тільки властивості самих об"єктів, але і закономірності їх сприймання, оскільки архітектурна композиція знаходить свої ціннісні властивості, тільки торкаючись із людиною /А.В.ІКОННІКОВ, Т.Степанов, І.Лежава, І.Ткачиков, А.Рап-попорт, Т.Майєр/. Для сприймання будь-якого об"екту його'КЄМ=* позиція - візуальна сигнальна структура, а субстанція ййіх візуальних сигналів - колірні промені. Вони - матеріальні не-сії інформації, відбиваючи структуру елементу ПрейивТИОРО вередо вища, володіють сигнальними властивостями і функЦІШі» що формують в результаті процесу сприймання іДОЄЯШій 8б$йЗ

■Ьб"єкгу. Цей образ дозволяє нам сприйнята їй бЦІИИТИ еуб»

' 7

станцію "речовинних" елементів середовища га не помітити субстанцію носія інформації, тобто колір - не тільки властивість "речовинного" середовища, але "посередник” мін людиною та ним.

З цієї точки зору колір ще не вивчався. Вивчався результат сприймання, адекватний об"єкту, або самий об"єкт. Сприймання простору та форми - це складна діяльність психіки, що виявляється у диференціації та інтеграції, аналізі та синтезі світлових та кольорових впливів. Перший етап впливу променів створює основу для формування зорового образу - перцепта - матрицю відчуттів. Сенсорний матеріал перцепції - чуттєва тканина образу. Етапи його формування наступні: сенсорний /відчуття/, перцептивной /сприймання/, апперцептивний /уявлення/ /В. Ананьев, Г. Леонтьев/. Рівень відчуттів відповідає накопиченню найважливішої первинної інформації про об"єкти. Первинність кольору у процесі формування образу підтверджують: І.А.Азізян, В.С.Тюхтін, У.Фащтон, В.М.Петров, Ф.Иігірінман. Досліди психологів показали, що основні первинні характеристики об"єктів,ср не зв"язені з подальшим, більш складним аналізом та обробкою візуальної інформації про об"єкти,- ' розміри, колір-та яскравість, тобто якраз -ті, що відбиті у сенсорній "проекції", викликають значно більш зацікавлення, а тому сприймаються емоційніше, ніж обсяжні та фактурні характеристики. Ці властивості об"єктів "прочитуються" у наступних, більш складних ета- -пах сприймання, що спираються на минулий досвід. Аналіз першого етапу сприймання у світлі поставленого завдання дозволив з"ясувати дві найважливіші функції кольору на цьому рівні: .

І/ Колір як елемент "сенсорного поля", "матриці відчуттів" є первинним та єдиним сигнальним елементом перцептивного образу об'єкту поза нас. 2/ Колір із самої першої миттєвості контакту з нервовим апаратом стає самостійним стимулом емоційної реак-

■ 8 •

ції, створює емоційне тло для подальшого процесу формування перцептивного образу. Багато дослідників феномену кольорового зору, колоризму в мистецтві різноманітних жанрів відзначають особливий стан палітри, котра створює образ об"єкту. із самостійною колористичною естетичною привабливістю", "самоцінністю", що зветься звичайно кольоровою гармонією.. Аж до останніх десятиріч дослідження у галузі гармонії не використовували кількісні методи, а тим більш не вивчали кількісні взаємозалежності в структурі гармонійних палітр. Утворення сучасного кількісного апарату виміру кольору допомогло дозволити вести дослідження в цьому плані. Проте і сьогодні зустрічаються суперечливі погляди не тільки на результати досліджень в цій галузі, що цілком природно, але і на право взагалі досліджувати це питання. Тому у дисертації доводиться право на дослідження цієї проблеми. Аналіз чималого пласту досліджень кольорової гармонії показав, цо необхідно: І/ Уточнення якісного складу палітри кольорової гармонії. 2/ З'ясування цілком не винченного раніше кількісного складу цієї палітри. З/ Дослідження просторових зв'язків елементів, гармонійної кольорової композиції. 4/ З'ясування характеру та міри впливу на оцінку сприйнятих кольорових параметрів ефекту кольорової індукції. Автор вважає ці питання вузловими в. моделі системи кольорової гармонії, 'ЩО пропонується ним. Рішення усіх цих задач'вимусило автора провести якомога більш глибокий аналіз достатньо великої кількості /564/ загальновизнаних колористичних щедеврів різноманітних епох та народів та різноманітних жанрів /архітектура, прикладне мистецтво, станковий живопис/. Експертною атестацією їх колористичної репутації є знаходження в експозиціях та запасниках музеїв і палітрах славетних пам"яток архітектури. Дослідженій первинного рівня інформації системи кольорових сигналів певної З* 9

просторової послідовності дозволяє займатися аналізом саме не образотворчої функції палітри, а функції, що її гармонізує.

Для цього необхідно звернутися до первинного рівня - палітри матриці відчуттів. Як відомо, взаємнооднозначної відповідності кольорності та спектрального складу немає. Це, з одного боку, щоб аналіз дав коректні результати, змушує проробити багато типів аналізу доданків сумарної кольорності, з іншого боку -дозволяє вибирати ті доданки, що можуть пролити світло на структуру кольорової гармонії. Автор доводить недосконалість відомих колориметричних трьохкоординатних систем, в яких практично неможливо вимірами виявити структуру кольорової гармонії.. Для проведення усіх дублюючих типів спектрального та колориметричного аналізів автором запропонована своя система виміру кольору, що дозволяє вести виміри та дати висновки у формі,, наочність якої допомоне далі не тільки аналізувати будь-які композиції, але і будувати їх. Крім того, запропоновано польовий колориметр візуального типу. Запропонована автором система, має координати: І/ і - величина, лінійно відповідна якісній зміні відчуття різниць кольорового тону/’Хв системі X , р ,

В . Одиниця їх виміру - один поріг кольоророзпізнавання,

2/р - насиченість - величина, відповідна р системи ^р>£>.

З/ Б - яскравість - відповідна В в системі X, р>&. В запропонованій "прикладній" рівноконтрастній системі міститься 108 порогів кольоророзпізнавання /у Мансела - 100/, що імітується /зрозуміло, приблизно, як і в системі Джадда/ кольор-ностями вітчизняних пігментів та їх сумішів. Координати їх . таур відповідні вимірам О.Шгейндлера, Л.Дконсом Лоуренса Райта, Джадда та Вишёцького, Дослідження шедеврів-взірців показало, що в цілому якісний склад гармонійних кольорових композицій проявляється активними, контрастними, або паоив-

10 ' ■ •

нм, нюансними різницями кольорностей. Аналіз дозволяв автору підтвердити встановлений Оствальдом факт рівного кроку зміни контрастних різниць відчуття кольорового тону по шкалі порогового виміру координати \, . Відстань мі» точками на локусі кольорностей системі, відповідними кольорам, що утворюють композицію взірця, постійна і дорівнює загальній довжині локуса /в порогових одиницях/, поділеній на ціле число " А " цих кольорів. Це число, не обмежене Оствальдом, но перевищує звичайно чотирьох: 1<п<5. І/ При П = 2 ми фактично маемо пару додаткових. 2/ При р = 3 - тріаду. З/ При ^ = 4 - дві пари додаткових.

При цьому різниця кольорового гону дорівняє: 1/д2-=5£~

= 108/2 пор. - 54 порога для пар; 2/а^= 2ТІ/3 = 108/3 пор. = 36 порогів для тріад; 3/лХ = 21^/4 = 108/4 пор. = 27 порогів для четвірок.

Основою композиції, сформованої такими кольорами, є гама, надалі пойменована контрастною гармонійно» гемою. Число "п," кольорностей гармонійної композиції співпадає із даними інже-'нерної псиіології, згідно з якими крайні пороги відчутності та перенасичення дорівнюють І дв. од. та 3.1 дв. од. інформації.зменшення нижнього рівня: кольорової інформації, призводить до інформаційного голоду, монохромності. Перевищення верхнього призводить до строкатості та хаосу. Одержане'число "п "лежить між цими двома кордонними числами. Ріений метричний крок зміни кольорносгі є явище переносу, частковий випадок загальної симетрії. Це явище виявляється в багатьох типах та жанрах мистецтва* дуже часто в досконалих творіннях природи, що враг-жають нас красою форми та барв /Г.Вєйль/. Аналіз довів також, що якісний склад нюансних гармонійних гам, визначається вибором тих значень, найбільша різниця якихд2-4 2Я-/5 = 21 пор. Результати були перевірені засобом опитування, що підтвердив 4-5-ЄРЗ II

надійність одержаних висновнів. Всього 10 кроків шкали кожного

із 108 кольорів до білого, сірого та чорного в запропонованій системі вимірів спроможні забезпечити 13500 двійок,4500000 тріад та 168750000 четвірок, тобто 178385000 найпримітивніших базових гармонійних: контрасти? палітр. Загальна закономірність формування структури гармонійної палітри ні в якому разі не обмежує різноманітності практично неосяжної кількості зовні цілком несхожих гармоній, спроможної забезпечити неповторність будь-яких національних, регіональних, соціальних, приватних та інших переваг та традицій. Це міркування повинно повністю зняти жах того, що автор вважає несуттєвими та неіснуючими перелічені специфічні неповторні особливості.

Колориметричний аналіз взірців переконує в існуванні глибокого зв"язку та залежності якісного та кількісного складу гармонії. Кількісне домінування однієї з кольорностей у композиції, чи то сконцентрована в одній, дуже насиченій локальній плямі, чи то явно або неявно присутнє в багатьох або в усіх плямах, в цілому визначає її загальний якісний колористичний устрій. Оптична сума компонентів гармонійної компози-

• ції може мати будь-яку кольорність. Загальний кольоровий устрій є потужним чинником художньої форми, що комплексно Із іншими, приймає участь в формуванні емоційної грані художнього образу. Деякі гами мають ахроматичну оптичну суму. їх будемо називати статичним гамти. Природньо, такими гамаш можуть бути лише контрастні, причому з повним набором компонентів. Присутність домінанти особливим чином діє на кольорності усіх локальних плям. Вони кількісно підлягають домінанті. Кількісне домінування кольору, присутнього в усіх інших локалнних плямах, що зменшуе їх насиченість та цим об"єднує усю композицію, називається колоритом. Встановлене в більшості замі-

ряних взірців домінування однієї з кольорностей узгоджується з теорією домінанти А.А.Ухо1 омського. Статична гармонія реалізує єдність кольорових протилежностей. Архітектор І.Араухо вважає її ідеальною гармонією. Колорит надає статичній контрастній гамі динаміку. Фактично нюансну гаму ми можемо в вакати за гаку, що їй надано велике кольорна прискорення послідовним збільшенням дози колорита. Якщо якісний склад гармонійної компози-' ції визначається гамою, кількісний склад її, відбитим кількіснім відношенням насиченосгей, визначається дозою колориту у -насиченостях всіх локальних плям. Освідомлення результатів аналізу дозволяє зробити принциповий висновок - колоризм вимагає: а/ у несхожих, якісно різноманітних елементах кольорової гармонії - пошук схожості, тобто зближення, що реалізується через дозу колориту; б/ у схожих, якісно близьких елементах -пошук відмін, віддалення, реалізується це як кількісною різноманітністю насиченостей, так і якісною зміною кольорності.Автор вважає ці два положення основними в колористиці. Узагальнення результатів аналізу показало, що графік кольорностей будь-якої, як. контрастної, так і нюансної гармонійної композиції можна уявити як суму деякої гармоніки - кривої, періоди якої рівні відмінам кольорностей статистичної контрастної гами, амплідуди якої відповідають рівним насиченостям їх компонентів, і кривої, що відповідає величині та кольоровому гону домінуючого колорита. Аналітичні вирази,що апроксимують обидві криві, мають вигляд: ■

І/для домінанти р —ркпе

де кількість основних кольорностей; рк. - середня доза домінуючої кольорності, тобто величина колорита; О - параметр, оберненопропорційний Д Ц колорита; 0 - рівень ахроматичносгі

4' ІЗ ‘

Ц/У. - кольоровий тон колорита.

2/ дііш кривої статичної контрастної гами:

ї,а)=%ітСІ-1.)г% + Сг

де максимальна р статичної контрастної гами; (,0 - зру-

шення гармоніки вздовж осі ^ , що визначає кольорний тон основних кольорностей цієї гами; ^ - рівень ахроматичності..

Зліною всіх наведених параметрів можна одержати криву, відповідну будь-якому типу величезної кількості гармонійних контрастних та нюансних палітр. Множина інформаційних гем /гар-монїк/ утворять кольоровий простір,-що є касою для гармоній.

Цей опорний кольоровий простір містить упорядковану, множину кольорностей, що ізоморфна групі. Це група симетрії кольорового простору, що відбиває стійкість, рівновагу, статичність, ’ контрастний розподіл упорядкованих неоднорідностей, ангіентро-пійність. Проте для розвитку та повного життя цієї статичної системи необхідний "рух", - поштовх. Цей поштовх надає кольорова домінанта-колорит, що об"єднуе, організує подібністю елементи, проникаючи в кожний з них. Наданий рух, порушуючи ' в деякій мірі ідеальність симетрії, має чіткий добре вивчений емоційний напрям. Таким чином, кольорова гармонія - це суворо організоване, наведене до єдності інформаційне багатство. Це, з одного боку - різноманітність інформації, з іншого - цілісність, організованість її. У цьому диалектичність її суттє-вості. Надлишок якісно різноманітної кольорової інформації, неорганізованої колоритом, призводить до виродження гармонії . в хаос, строкатість. Якщо колорит надмірно великий, об"єд-нання призводить, навпаки, до знищення якісних відносин, до ліквідації інформації, виродження гармонії у монотонність і одноманітність. Розглядаючи гармонійну палітну як суму інфор-

14 ' • ■ .

маціЯної гармоніки і колорита, що об"єднує, можна і будувати гармонійні палітри цим засобом, і перевіряти їх гармонійну репутацію опиту вашим, що і було проведено автором. Встановлено, що взаємозв'язок композиційної структури З' якісно-кількісним складом палітри активно сприяє вияву двох основних принципів кольорової гармонії: підтримка достатньо .високого рівня інформаційної насиченості і утримання всієї цієї різноманітної' кольорової інфорлації в рамках єдиної, цілісної, організованої системи. Клод Іїеішон назвав по організацій інформації для збільшення пропускних можливостей каналу зв"язку "упакуванням". Автор докладно досліджує різноманітні просторові варіанти побудови гармонійних композицій. Жорсткі, прості закономірні зв"язки елементів, повтор, використання метричних і ритмічних рядів - фактично загальної симетрії - основні просторові структурні закономірності кольорової гармонії в архітектурній композиції і в орнаментів І цим закономірностям підлягає часто гранично насичена кольорова інформація, навіть дисонансна палітра.

Цілком природно, що виміри колориметричних: параметрів,що відбивають об"єктиший якісний і кількісний склали композицій, потребують уточнення, бо активно впливає на сприймання цих параметрі в ^eкт_oд^oчacнoгo_Jcoльo£OEOгoJкмт£^тJ_. В зв"язку з тим, що величина і характер цих впливів при одночасному сприйманні ще недостатньо вивчені і дані протирічать одне одному /Бєццольд, Шельдеруп-Еббе, Келер, Кубасова, Кравков, Федоров, Юр"єв, Скляре бич, Юстова, Каменська/, автору довелось експериментальна уточнити залежність величини кольорової індукції від £/та р кольорової домінанти в композиції. Одержаний результат дозволив зробити дуже ваяливий для розуміння функцій кольорової індукції висновок: в гармонійній композиції величина колориту не менше величини насиченості кольору, наводе-

ного середньою насиченістю всієї композиції, щоб зорово не порушити єдність композиції. Головним в ефекті одночасного кольорового контрасту є його тещенція підсилювати відмінності оцінок в якісному і кількісному складі композиції. Гармонійні колірні палітри, досліджені в колористично досконалих творах архітектури, живопису, прикладного і декоративного мистецтва, становлять оптимальний варіант сенсорного колірного матеріалу /відчуттів/ для формування сприйманого образу /чи зображеного/, створеного як результат умисної діяльності. Структура колірної палітри об”ектів, що формують природне середовище, в якому ■ споконвічно знаходилась людина в минулому і все менше зараз -з розвитком урбанізації,також була досліджена автором. Автор вперше провів колориметричний аналіз складу і структури складу освітлення в різні часи року і доби, та кольорностей неба,землі, флори з урахуванням відстаней і орієнтації сприймання.

В основному виміри проводились на пейзажному матеріалі Карпат, Лівобережжя і Півдня України, та в Росії тими ж методами і приладами, що при дослідженні об'єктів мистецтва. Ці дослідження дозволили побачити дещо несподівану і разом з тим безперечну картину існування чіткої і закономірної структури природного колористичного середовища, суворої організації екологічної поліхромії: гармонії, що разюче органічно співпадала з структурами гармонійних палітр у мистецтві та архітектурі. Автором було також вперше проведено колористичне обстеження досить великої кількості досконалих творінь природи: квітів, метеликів, птахів, риб і мінералів /дорогоцінних і виробних ка- . менів/, що завжди викликали захоплення людини дивними палітрами. І всі вони проявляють беззастережне "слідування" тим же суворим і разом з » різноманітним законам колірної гармонії, що виявлені автором в мистецтві. Це не означає, що всі

16 •

■ без винятку елементи природного середовища являють собою ідеальні втілення гармонії. Проте кольоровості пейзажу, в найбільш характерних і стійких своїх станах і перелічених типів природних об"єктів, втілювали в собі принципи гармонії, притаманні, очевидно, природі взагалі, як і її фундаментальним законам загальної симетрії. Це, очевидно,.знайшло своє не-усвідомлене втілення в структурі форми творів мистецтва. Структури колірної гармонії в творах мистецтва і природи виявилися ідентичними незалежно від історичних і національних

• культурних впливів. Стійкість цих виявлених структур значною мірою визначає неминучу цінність як згаданих природних об'єктів, так і взірців естетичної діяльності людини, що не вмирають. Мистецтво виявляється єдиним продуктом діяльності,В ЯКІЙ людина відтворює і таку я власну структуру. Ця думка підтверджується позицією В.І.Вернадського, що глибоко проник в суть гармонійних зв"язків біосфери і ноосфери і вважав, що відчуття симетрії і реальний потяг виразити його в побуті і в житті ‘існувало в людині мільони років.

Переходячи в другої главі до дослідження функцій кольору в наступних після сенсорного етапу формування архітектурного образу, автор простежує роботу кольору в формуванні візуального образу взагалі. Автор детально аналізує -найбільш сучасні концепції акта перцепції за працями психологів: В.І.Зінченка, Г.Г.Вучетича, Л.І.Веккера, Н.Леонтьєва, А.Кормана, Г.Хаунс-фільда, Л.Н.Гордона, А.Д.Логвіненка, В.В.Століна, А.Запорсас-ця, Б.М.Величковського, В.Г.Ананьева, В.Д. Александрова, Н.Фанца, М.В.Гамезо, Б.Ф.Ломова, В.Ф.Рубахіна, виділивши основну схему процесу для вияву функцій кольору в послідовності його етапів. Процес цей призводить до синтезу первинних обраг-

• зів і накопичених уявлень, являючи собою цілісне інтегральне

і-*1 ■' 17 .

відображення дійсності, в якому одночасно предстшлені основні перцептивні категорії /простір, рух, час, колір, форма, фактура/. Око малює візерунки з нейронів в корі мозку /Н..Амосов/, ідеальніій архітектурний образ в свідомості природно має в основі образ психологічний, одержаний внаслідок пізнавального акьа сприймання. В цілому направленість пізнавального акта сприймання - від чутливості /сенсорний етап/ до цілісного константного ізоморфного ідеального образу світу, вирішує поетапно завдання: І/ знаходження, 2/ розрізнення, 3/ розпізнання.

На всіх етапах сходження від подразнення променем до образу відбувається поперемінна операція виявлення подібності га відмінності. Перцептивні образи і простір є винесена поза нас концептуальна модель, збудована на основі миттєвого сенсорного і підсумованого полімодального сенсорного і концептуального минулого досвіду. Важливо те, що механізми і структура процесу сприймання,, незважаючи на участь багатьох соціально-обу-мовлених дій і "навчань", носять консервативний, генетично. обумовлений характер..Пізнавальні процеси значною мірою існують "в ралках інстинктивної регуляції" /5.Кликс/. •

Архітектурний образ "ліпиться" елементами специфічної художньої мови, зливаючи свій зміст з механізмами сприймання. Автором була виявлена ще одна функція кольору в цьому процесі, що раніше не досліджувалась. Це функція конфортності перцепції, тобто відповідність певних колористичних параметрів сенсорної палітри сприйманню на різних його этапах. Ця функція мав ергономічну направленість, що впливає на успіш- . ність протікання процесу адекватного відбивання об"єкту в свідомості. .Ані в психологічних, ані тіш більше в архітектурних працях це питання не вивчалось. Експериментом було установлено, що. естетичний вплив палітри допомагає засвоєнню смислової ін-

18 .

формації, красота виявляється своєрідним каталізатором процесу сприймання /А, В.іконніков/. Автором вперше досліджені характеристики цього каталізатора. По-перше, було з"ясовано, що цими каталізаторами є структурні принципи організації палітри колірної гармонії. Порушення цих принципів сприяє руйнуванню цього образу, його цілісності, константності. Крім того в первинній композиції, де колір супроводжував в різноманітних комбінаціях обидва /або більше/ елементи початкового найважливішого /І.Лежава/ композиційного і психологічного інваріанта -"образ-фон", було виявлено, що максимальна ефективність основних перцептивних операцій відноситься до тієї дільниці співвідношень кольорностей "фону" і "образу", що є проявом найбільш характерних станів колірної гармонії. Це означає, що . крім того, що гармонійна колірна палітра напас будь-якій сформованій на ній сприйманням композиції особливу специфічну виразність, що завжди оцінювалася як естетично позитивна якість, ця якість є основою комфортності сприймання. Злиття емоційного фону сприймання виразності структури форли художнього образу і дуже складного соціально-культурного змісту, прочитаного за допомогою знань, що зберігаються в пем"яті, і дає складний неповторний сплав, феномен, - пойменований художнім образом. Головними аспектами змістовної інформації архітектурного образу, що наповнюють його справжньо художнім і культурним змістом, є його специфічні складові, до яких більшість дослідників зберігають традиційну схильність. Це елементи

■ вітрувіанська'і'тріади; функціональність, тектоніка і виразність форми. Тому дослідження наступного за сенсорним, заключного отапу формування перцептивного образу, виявило функціонування кольору в цих основних складових сприйманого архі-.тектурного образу: в функціональній в широкому значенні, тек-

6 -■ уп .

тонічній і в естетичній його організації. Участь кольору в функціональній організації архітектурної форми реалізується в двох аспектах самої функції і. в двох формах вплину самого кольору. Напрям участі кольору у вияві функціонального призначення архітектурного об"єкту повинен, природно, співпадати із його утілітарним і образнім напрямами. Цілком зрозуміло, що утілітарна функція кольору з даному випадку може бути реалізована його ергономічними можливостями. Ергономічні можливості розкриваються його псзхофізіологічним впливом. Численні дослідження однозначно визначають характер вибіркового впливу кольору на різноманітні системи і дії організму людини. Характер цієї вибірковості однозначний, стійкий і не залежить від расових, регіональних, соціальних і культурних чинників. Деякі корективи в цій чіткій картині інколи порушують омовлену однозначність. Другий рівень функціональної колірної організації архітектурної форми пов"язаний уже з образним виявленням функціонального призначення середовища - зі знаковими властивостями культурного змісту елементів архітектурної форми, в тому числі і з асоціативними та символічними властивостями- кольору. Культурна насиченість колірного образу розкривається розкоду-ванням символічного колірного шифру. Комплексний' вплив психофізіологічного і семантичного культурного ванелів, беручи участь в формуванні цілісного образу, надає йому неповторне специфічне "забарвлення". Воно як змістовне, так і емоційне, інтегрально бере участь в творенні "феноменологічної" сутності колірного впливу - тут проявляються асоціативні зв"яз- . ки колірного стимулу із словником семантичної функції колірних знаків. Значення окремих кольорів проявляються тільки в конкретній культурній і історичній ситуації, що їх сформува-. ли, і можуть набувати зовсім інший зміст .в іншому контексті.

' 2С •

Необхідно помітити, що ціннісні властивості кольору девальвують внаслідок розриву перманентного ходу роз витку культури, що обірвав зв"язки з традиційними культурами. Ціннісна значимість кольору як норма культурної життєдіяльності, відбиваючи перманентну сутність культурних процесів, намагається зберегти "гомеостатичне" етнічно ядро генетичних цінностей в динаміці історичних процесів /О.Калезняк/. Взаємозв"язок колірних ха-' рактеристик елементів архітектурної композиції із тектонічними е предметом вперше проведеного серйозного дослідження цього

■ практично не освітленого питання, яка становить чималий інтерес для архітектурної практики. Автор розглядав традиційні аспекти поняття "тектоніка": художній вияв фізико-механічних властивостей будівельних матеріалів, характеру роботи архітектурних конструкцій, тобто прихованих механічних процесів в них, а також засобів виготовлення будівельних елементів і зведення споруд. Це зумовлено принципами психологічного акту перцепції /сприймання/, де є потреба в завершеності, цілісності, "матеріальності" образу-гештальта, константність якого багато в чрму залежить від субстанції, матеріального втілення об"єкгу. Автор вватсає, що "прочитання" фізико-механіч-ного і будівельно-технічного змісту в процесах сприймання об"єкту і формування архітектурно-художнього -образу можливо в основному лише крізь образотворчі і знакові засоби "мови", зверненої до "словникового запасу" життєвого особистого і соціального досвіду суб"єкту, що сприймає. Експериментом був виявлений жорсткий взаємозв'язок колірних характеристик елементарних конструктивних блоків і механічних процесів "стиска" і "розтягу" як базових механічних процесів, що слід було виявити кольором максимально ефективно. Хоч одеряані висновки - поки що не мають точної кількісної характеристики, апе утке

'вперше одержана якісна картина взаемозв"язку колірних характеристик елементів конструкцій із прихованими механічними процесами, що протікають у них, дозволяє дам достатньо, надійні рекомендації. Авторові вперше вдалося крім того виявити характер впливу кольору на оцінку таких найважливіших фізичних характеристик як "вага", "легкість". Він докладно простежив зв"язок тональних і світлотних параметрів із ваговими. Досліджено, вплив кольору і на оцінку пар супротивних властивостей: "пух-кість-щільність", "жорсткість-текучість", "пружність-податли-'вість" і таке інше. Проведене дослідження, крім того, установило такий важливий факт: чим вище насиченість кольору елементу форми, тим важче сприймається фактура і ще важче - текстура матеріалу, що впливає на оцінку вгацеперелічених властивостей конструкцій і матеріалів. Автор розглядає і питання про колірне виявлення тектонічних властивостей традиційних і нових будівельних матеріалів. Засоби і метода виготовлення будівельних елементів також були піддані експериментальному вияву кольором, що дозволило знайти найбільш ефективний шлях цього виявлення. Технологія методів введення кольору в арх-ітектурно-будівельну форму може володіти великою художньою виразністю, її активне використання, вияв специфіки цих методів складає одне з завдань колористичної тектоніки,що також досліджується. Автор вперше докладно розбирає методи вияву кольором різноманітних типів архітектурних конструкцій.

Вперше проведені дослідження участі кольору в процесі формально-естетичної організації пластичного образу архітектурного об"єкту, докладно простежують формотворчу роботу кольору в функціонуванні всіх морфологічних категорій архітектурної композиції, що відбивають об'єктивні властивості ..елементів, їх емоційну виразність і засоби і прийоми есте-

22 .

тичної формальної організації. Під керівництвом автора Н.Є.Трегуб вперше були одержані достатньо надійні кількісні оцінки коректив, внесених кольором в процесі сприймання розмірів, геометричної характеристики і просторової локалізова-ності щодо спостерігача. -Були уточнені і поширені деякі дані А. В.Обмова щодо віддаленості форм і фактично кількісно досліджено кольороформотворения. Одержані також вперше дані, що відбивають характер зворотного впливу - віддаленості на сприймання кольорності об"єкту. Встановлено закономірний характер прямого і зворотного зв"язку простору і кольору. Автором було вперше докладно досліджено вплив кольору на сприймання таких важливих композиційних засобів формотворення як тотожність. нюанс, контраст, симетрія і асиметрія. Особливу увагу було приділено сумісному функціонуванню в композиційному формотворенні кольору і найважливішого засобу естетичної організа-ції-гармонізаціх: ритмічних і метричних рядів. Експериментом з"ясовано, що не менш активдому впливу кольору піддаються емоційно-оціночні характеристики властивостей форми: маси, динамічності і статичності. Автором встановлено, що модуль і колорит відіграють цілком ідентичну в пластичній і колористичній системах роль елементу подібності, спільності, що допомагає сприйняттю цілісності образу. Досліджено також участь кольору в успішному функціонуванні категорії масштабу і масштабності в системі архітектурної композиції. Пропорціонуван-ня, як одне з найгонкіших засобів гармонізації архітектурної форми, дуже обережно і. закономірно повинно супроводжуватися кольором, що активно /візуально/ змінює лінійні, плоскісні, об"ємні та просторові параметри елементів композиції. Випадкові зміни кольорностей можуть призвести до руйнування тонко .налагодженого механізму пропорціонування - тобто фактично

' 23

"проникаючої" схожісті і подібності в системі елементів /А.Тірш/. Об "єднаючий принцип подібності повинен пронизувати своєю гармонізуючою силою структури як пластичної, так і колористичної композиції. .

Дослідження ролі кольору в функціонуванні всіх категорій композиції значно розширило уявлення про місце колірної гармонії в системі засобів естетичної організації архітектурної .форми. В дисертації вперше проведений.порівняльний аналіз структур колірної гармонії і формальної об"емно-просторової ~ композиції і їх узловых елементів. Встановлено що всі методи, засоби, системи естетичної організації елементів будь-якої візуально сприйманої композиції фактично є проявом одного найважливішого принципу гармонізації:' побудови особливого співвідношення між подібністю і відмінністю, а в сприйманні в часі це знайоме і новизна. Гармонія, як діалектична едаість чіткої організації, спокою, знайомого, стійкості, статичності, симетрії, подібності і динамічності, що порушує точний порядок і вносить відмінностямиінформативність, новину, притаманна досконалим творам мистецтв, є структурним відбиванням такої(ж двоєдності в структурі складних систем, що самоуправляються, живих організмів, та й самої природи, в якій втілені ті ж принципи єдності стійкості, порядку і динаміки,волі, консерватизму і гнучкості, аналогічні принципам Ле-Шателье в фізиці і відповідним йому процесам, схожим на збереження стійкості шляхом саморегулювання. Всепроникаюча сила симетрії являє собой загальний принцип взаемооднозначної відповідності, детермінізму, стійкості, і надійності буття в усіх його формах і проявах. В гармонії мистецтва втілені найважливіші антиент-ропіАні принципи стійкості і динамізму життя. Красота - йак-тично візуально втілення бозсметря.

24

' Інформаційна теорія емоцій /Н.В.Симонов/ і осмислення дослідженої авюром структури колірної гармонії дозволили йому запропонувати гіпотетичну модель не дослідженого раніше явища інформаційного балансу чи інформаційної динамічної рівноваги, що докладно описано в дисертації, при якому наявність оціночного переживання при сприйманні художнього колористичного образу мав забезпечуватися таким чергування!.! гармонійного співвідношення знайомого і новини, що реалізрвувались бя ' як відхід від інформаційного балансу і повернення до нього.

Зміст архітектурного образу є феноменом історико-куль-турної природи. Образ є не тільки і не стільки сума складових вітрувіенської.тріади, а феномен, ідо інтегрував їх у собі, і представлений в певній новій'феноменальній якості.

І колористична його природа відіграє не останню роль в формуванні його феноменальності. '

Розгляд участі кольору в процесі формування образу встановив дослідженням функцій кольору в процесі сприймання /функції - засоби/ і функції кольору в процесі утворення /функції-цілі/ архітектурного образу. Функції - засоби: І/ Сигнальна функція реалізації візуального сприймання; 2/ Функція спрямованого впливу -колірного тону на емоційну сферу; 3/ Функція колірної гармонійності; 4/ Функція комфортності перцепції на їх етапах: знаходження, розрізнення, розпізнання; 5/ Функція вибіркового впливу на протікання психофізичних процесів;

6/ Функція корекції сприйманих метричних характеристик об'єктів; 7/ Функція корекції віддаленості;. 8/ Функція корекції геометричної форми; 9/ Функція корекції сприйманих фізичних властивостей об"єкту; 10/ Образотворча функція кольору;

II/ Знакова /символічна/ функція кольору. •

_ • Які ж функнії-цілі кольору?: І/ Функція кольору, зв"я-' • ‘ 25 '

зана з функцією архітектурного об"екту, 2/ Тектонічна функція, 3/ Формотворча функція,, ідо підсилює пластичну виразність; 4/ Функція.підсилення динаміки і цілісності архітектурних форм; 5/ Комфортна, близька по цілі до функціонально-ергономічної; б/ ирієнтаційна функція, що активізує знаходження; 7/ функція акцентування композиційних елементів; 8/ функція кодової "мар-кіровіш" кольором елементів композиції; 9/ Образно-ідейна функція. ,

Зміст трьох глав другої частини дослідження розкривав -суть функцій колористика в педагогічному, проектному і технічному аспектах архітектурної діяльності.

Автор вважає виховання колористичної культури, смаку та мислення невід"ємним етапом професійної підготовки і пропонує шляхи оптимального введення колористики в учбовий процес виховання архітектора /111 глава/. Автор разом із І.Г.Лежавош,

Н.Ф.Метленковим, Н.Н.Нечаєвшд вважає оптимальним в організації учбового процесу синтез навчання проектуванню шляхом рішення практичних проектних завдань і концентрації уваги студентів на "теорії справи", "теорії проектної діяльності архітектора".

Курс дисциплін худошіього циклу - засіб дня'здобуття цілі розвитку вільного від штампів творчого, мислення, що спирається на поважну культурну базу. Відповідно загальновідомим програмам цикл художніх дисциплін складається з малюнка, живопису та скульптури. Завдання них програм вирішуються в розвитку тих природних та одержаних в процесі учбової, художньої та взагалі життєдіяльності якостей,. що забезпечать таємниче горнило творчого.процесу ресурсами вмінь та навиків, якщо їх покласти на загадковий алгоритм цього процесу. Цими якостями е: І/ Володіння засадами образотворчої грамоти, сумою засобів та навиків, що забезпечать можливість створити адекват-

26

не чи то реальному, чи то в уяві об"єкгу зобрякення;

2/ просторове мислення, що становить специфіку важливішої грані професійного мислення; 3/ витончену композиційну чутливість, що допомагає гармонізації форми; 4/ оволодіння комбінаторним, тобто варіабельним мисленням, - "фантазією". Ця властивість багато в чому є притаманністю до нового, вона відкидає штампи; 5/ здібності до образного, тобто асоціативного мислення, що пов"язане в творчому мисленні з метафорою, символом, знаком. Вони накопичуються соціокультурним досвідом. Автором розроблена структура учбової програми за курсами "Малюнок", "Цивопис", "Скульптура" та їх зв"язку із викладанням пропедевтичного курсу архітектурної композиції та можливого зв"язку з проектуванням через запропоновані курси дисциплін, відповідно: "Архітектурна графіка", "Архітектурна колористика", "Моделювання та макетування". В значній мірі ці пропозиції втілені в учбовий процес на архітектурному факультеті ХІБІ. В запропонованій автором моделі учбового плану художніх дисциплін загальні завдання курса архітектурної колористики практично співпадають із переліченими завданнями,* рішення котрих як додатки загального вектору руху учбового процесу-допоможуть наблизитись до цілі - виховання колористично грамотних фахівців-архітекгорів, що творчо мислять, володіють багатою та емоційною палітрою професійних засобів.

Цілі курсу колористики в процесі цього руху такі:

1/ Оволодіння основами.образотворчої грамоти в аспекті колористики в загальнохудожній культурі дисципліни "Ниволис". її специфічні образотворчі завдання - реалістична імітація обсягу, просторів, фактур, світла і т.інш. - досягаються' "кольороформотворєнням": палітрою і технічнішії можливостя-

27 '

ми живопису, 2/ Ва^виток об"шно-просторового мислення. Автор, опрацьовуючи засоби досягнення цієї цілі в ХІБІ в 1966-73 рр. спільно із О.А.Коренчук, курс.. об"ємно-просторової композиції супроводжував циклом вправ з "кольорофор-мотворення". Трохи пізніше в МАРХІ цей напрям було успішно розроблено і запроваджено в навчальний процес А.В.6фімовим і Я.П.Виноградовим; 3/ Розвиток власне композиційно-колористичного гармонійного чуття в усіх завданнях по курсу живопису, 4/ Розвиток хисту до фантазії, створювання і відбору варіантів. 5/ Образне мислення мусить розвиватися в колористичному аспекті обізнаністю з загальнолюдською і національними колірними культурами, з колірним символізмом, з метафоричним "поетичним" творчим мисленням. Головними е завдання з перекладу вербальних понятійних та емоційних тем-ідей в візуальний, емоційно сприймаємий по можливості адекватний пластичний колірний образ. Курс архітектурної колористики повинен будуватись на нерозривному зв"язку істори-кокульгурного пласту курсу історії мистецтв, практичного засвоєння культури живопису, сучасного наукового апарату колориметрії, колористичного образного формотворення на базі моделювання і макетування та передбачати вихід на проектування. Цикли практичних завдань з образотворчих мотивів-тем відбивають проблематику -.оцовних категорій архітектурної композиції, виявлених Н. А.Ладовським: "площина", обсяг", "простір" і "колір". Зростає роль простору в-завданнях від натюрмортів та інтер"єру і далі в екстер"ері: від'етюду архітектурної деталі, окремої споруди, ансамбля, вулиці - до етюду відкритої панорами, що розкриває кольором просторовий зв"язок міської структури, елементів природи і домінування

• необмеженого простору. Вперте передбачається і прийом гар-:

28

монізації дисонансного набору кольорностей, розрахований на сприймання через колірний "камертон", що викликає ефект одночасного колірного контрасту, уточнення величини якого було проведено автором спільно з аспірантом Ю.Бліновим. Передбачено знайомство з різноманітними техніками, проблемами синтезу з архітектурою декоративних мистецтв. '

Проблемам колористичного проектування присвячена четверта глава. Система масової одноманітної забудови, що агресивно розростається, вирішуючи кричущі соціальні проблеми житлового голоду, створює одночасно масу соціопсихологічних проблем своїм войовничим безкультур "ям. Природа і культура, що поставляють йісту фізичний і духовний кисень, - стиснуті сірими масивами'районі в індустрії і нічліжок, професійне архітектурне мислення ігнорує характер драматургії, а скоріше драми образу життя середньостатистичного мешканця великого міста - функціонуючого "гвинтика" у структурі міського механізму /не організму, а саме механізму/. Цей механізм приречує майже кожного городянина практично постійно гойдатись, як маятник, між житлом і роботою в ієрархічному лан-цвжку контактів ладини із предметно-просторовим середовищем. Починається цей контакт із предмету, речі. Далі ланцюжок утворює пульсуючу безперервність просторів: І.Інтимний простір. 2, Особовий /домашній чи виробничий/, простір, що психологічно традиційно вичленяється з наступного по величині і соціальному призначенню простору. 3. Кімната, де людина може мешкати сама, чи працювати із ким-небудь. 4. Квартира чи група приміщень на роботі. 5. Будинок, в якому живуть або працюють, б. Простір, традиційно пойменований "по-двір"ям". 7. Вулиця, магістраль чи площа. 8. Міський /єнте- ■ гральний/ простір. В сйлу свого соціального і психологічного

29 • ‘ .

функціонального призначення всі перелічені типологічні поняття просторів відповідають супротивним станем щоденного життєвого, "маятника", розведеним по двох полюсах життєдіяльності - житлу і роботі. Для більшості горожан ці полюси пов"язані транспортом.’ Городянин, фрагментарно виконавши свою частину функції кожного з цих просторів, пересікає, виконуючи свою "цілісну' сушу і сіру функцію "коливання маятника", ланцвяок просторів зі своєю цілісною функцією, що ніким не ораховуєгься як, цілісна система. Адже ж саме -врахування цієї просторової моделі поведінки, нездорової відсутності цілісності'життя, її роздвоєння повинно лежати в основі гуманістичного погляду фахового мислення. Цей погляд повинен формуватися дійсно "середовищним" підходом, що має в колористиці свою специфічну грань. Відродження можливого в місті повноцінного культурного.колірного просторового існування, повернення багатобарвності просторовому буттю лвдини природно має досягатися на основі норм етнокультури, що склалися. Збірний просторовий образ традиційного поселення мав принципово іншу структуру, утворюючи єдину систему просторів життєдіяльності, де кожне попереднє включалося в наступне: І. Особовий простір, що входив до інтер'єру народного житла. 2. Сімейний простір будинку. 3. Простір подвір"я. 4. Простір селітебної зони. 5. Простір сільськогосподарських територій навкруги селища. 6. Простір природної пейзажної панорами, що охоплює всі попередні.

В системі цих просторів реалізується їх гармонійний зв"язок, перетворюючи візуальне колірне середовище в стійку, а постійною динамікою сезонних змін, єдину функціонально-художню гармоніки?/ систему втілення справжньо середовищного підходу в організацій просторового буття людини. Поліхромія

природного компоненту виступала тут як одна з системотвор-чих основ, вона в прямому і переносному значеннях задавала І тон палітрі народної предметно-художньої творчості. Ця палітра практично повсюдно по відношенню до нього ставала контрастною складовою загальної гармонії колірного співіснувати людини і природи. Її контекстуальна самодостатність виключала які-небудь середовищні аномалії, що могли зруйнувати гармонійні зв"язки освіченої сторіччями етно-ландшафт-ної рівноваги в її колірній тканині. Стійкість, рівновага, консерватизм характеризують цю гармонійну, з алкнену систему і її натурально-господарські, етичні, культурні і просторові елементи. Б основі рівноваги лежить етнічна форма гармонії діяльності і середовища, що завойована практикою співіснування на протязі багатьох сторіч.. Увібравши найбільш стійкі, а тому і цінні, майие незмінні і найбільш зв"язані з рідною природою колірні традиції, сучасне містобудівництво змогло б відродити найбільш принципові елементи органічного зв"язку з природою. Під керівництвом автора проводилося вивчення етнічних традицій колористики України, Росії, Молдавії, Грузії, Сірії. Поставлене в дисертації завдання опрацювання методики колористичного рішення архітектурної композиції повинне передбачати образну і комфортну, організацію простору кольором, щоб "образне єдналося із раціональніш" ' /К.Лінч/. Розглянутий вище ланцюжок ієрархії просторів, що забезпечує "проксемічні" необхідні чотири його класи: 'інтимне, персональне, соціальне, транзитне при накладанні на ’ неї схеми функцій-засобів і функцій-цілей кольору дозволив авторові, спираючись на три найбільш характерні етапи візуального контакту з архітектурою, запропонувати концептуальну модель методики колористичного рішеній архітектурної

композиції. Запропонований метод рішення колористичного завдання може бути застосований на будь-якому етапі візуального кінетичного сприймання лвдиною зазначеної вище послідовності просторів, тому що фактично універсально описує будь-яку ситуацію сприймання архітектурного середовища. Колористичне рішення як будь-який художній продукт є результат феноменального акту творчого процесу, і тому засіб, що пропонується, повинен бути не алгоритмом.і регламентом творчої поведінки, але деяким орієнтиром, необхідність врахування якого забезпечить якщо не достатню художню ємність реальної тканини образу, то необхідний напрям вбік цього орієнтиру. Одним із цих орієнтирів є проксеміко-біологічна, психологічна і культурна обумовленість просторової поведінки людини. Інший орієнтир - середовищний підхід,що став затверджуватися в проектній культурі останніх років. І/ В основу пропонованого структурно-масштабного метод? лягає рішення трьох найбільш характерних проблемних ситуацій візуального контакту людини з архітектурними об'єктами і фактом виділення ' сприйняттям цілісного закінченого матеріально-речовинного образу об"єкту в середовищі, тобто в архітектурному просторі. Цей образ-об"єкт завжди фіксується .свідомістю як композиційний _цент£_на якомусь тлі. В основному гри ситуації сприймання з виділеними центрами описують найбільш характерні стійкі інваріантні стани уваги свідомості, коли ми послідовно виділяємо три типи композиційних закінчених центрів - всього закінченого силуету забудівлі на тлі природного та історичного оточення, конкретного запераіеннго окремого об"єму споруди на тлі забудівлі і, на каль, рідко зустрічаємо! у сучасній пасовій забудівлі закінченої кон-кпо?ної деталі на тлі спорули. Всі стани проміж ними дачний . 32 .

час при русі зберігають константність, цілісність компози-' ційних центрів, потім гублять їх і губляться в пошуку нових, поки не знаходяться. Організувати ці пошуки кольором, зробити їх легкими, успішними, означає багато в чому вирішити завдання колористичної організації простору. Динамічність проміжних станів повинна бути скерована на підвищення ефективності пошуку нових композиційних узлів і центрів, спроможних знову стабілізувати увагу на їх сприйманні. В змі—

. ні таких стабільних, відносно статичних основних станів сприйманої композиції, із динамічними, проміжними, автор бачить основу просторового колірного структуруЕання архітектурної композиції. Всі виділені етапи найбільа характерних співвідношень композиційного інваріанта "образ-тло" описують практично безупинно акт сприймання композиції при будь-якому графіку руху. Цілком зрозуміло, що метод дозволяє визначити послідовність рішення завдання. 2/ Другим основним принципом методу, що пропонується, є вибір палітри, в основу якої по- ' кладена колірна гармонія. Ідея архітектурного твору має певний колірний "знак", що повинен бути елементом палітри. Виявлена просторово-планувальна структура забудівлі, організована закладеними композиційними вузлз-ш-центрами в запропонованій послідовності, повинна набути гармонійні кольорнос-ті, відповідні ідеї образу, зв"язаного з природним і істо-.ричнкм контекстом і міфологієи національної і місцевої колірної культур. Рішення колористичного завдання в структурі об"ємно-просгорової композиції реалізується на будь-якому з етапів проектної роботи вибором гармонійних: до фону коль-орностєй гами: спочатку сумарної кольорності забудівлі, після цього сумарної і-конкретної кольорності будови чи. окремого елементу забудівлі, далі кольорності деталі. Коло-

33

риг весь час диктується складом освітлення, частково коректується орієнтацією та повітряною перспективою, проте по мірі наближення до забудівлі і окремих будов вона губить цю . роль. Конкретність колірного рішення на І етапі реалізується вибором загальної кольоровості. гармонійної до різноманітних сезонних і погодних змін природних кольорностей, з поправкою на повітряну перспективу, на 2 і 3 - вибором конкретних будівельних і оздоблювальних матеріалів певної коль-орності. Вибір якісних 'значень шуканих кольорностей, що є чисто колористичне гармонійне рішення в композиції типу "образ-фон", дає безмежну палітру відтінків постійних колірних тонів і перемінних значень насиченостей і освітленості. Необхідно відзначити, що знаходження колористичного рішення має проводитись саме .від загального до часткового, щоб будь-яка частина загального, приймана при будь-якому графіку руху і будь-якому масштабі сприймання, становила досконалу гармонійну колірну об"ємно-просторову композицію. З/ Биког ристання пропонованої методики повинно забезпечити і реалізацію ергономічних функцій колористики відповідно до.свдна-рім функціональної дралатургії містобудівного елементу колористичнім зонуванням, зв"язаного із функціональніш зонуванням. Врахування функціональних чинників призводить до формування, наприклад, в мікрорайоні, колористичних зон,

В кожній із зон, що склалися, повинні домінувати колірні елементи гармонійних палітр, що зможуть створити максимально конфортний для певних функціональних зон колірний клімат. 4/ Рішення завдання має задовольнити ще одній найважливішій умові, - необхідності утворення всіма зазначеними засобами "яскравого" колористичного художнього образу, що забезпечує розвиток архітектурного образу, що надає останньому цілком ' 34

специфічний, неповторний "колорит". Він повинен бути емоційним, в ньому повинна бути укладена певна інтрига, закодоватна в метафорі. Коди колірних метафор, творячи лексику колірної регіональної чи національної культури, створюють опору генетичної фундаментальності колористичного рішення. Чш різноманітніше букет асоціацій, закладений в образ автором, тим більше "слів" колірного словника будуть переведені глядачем в їх змістовне переживання. Ці асоціації і метафори є ...стрижнем колористичного образу, надаючи архітектурному образу певну сцєнографічність, театральність. А саме театральність перетворює функціональний простір в художній. Звичайно, колористичний задум може бути підтриманий опрацюванням в тому ж напрямі загальної ідеї елементів благоустрою, малих форм, монументального мистецтва. Комплексне рішення колористики і дизайна середовища спроможне перетворити сірі стандартні масиви неминучо растучої житлової забудівлі, на неповторні утворення, що набувають "теплий", людяний вигляд.

Одним з найважливіших аспектів архітектурної колористики е її індустріально-технічна грань /5 глава/. Вона розкривається в бпіввідношенні полярних категорій: бажаного і дійсного, засобів і цілей; співвідношення необмеженої художньої волі архітектора,’ будь-який задум якого зобов"яза-на реалізувати будівельна база, і її технічних реальностей.

Б теоретичному плані віднопення до.технічної грані мови архітектурного образу зазнає більш або менш швидкі зміни. Причому, сплески і спади,технологічної ейфорії в шкалі естетичних цінностей не співпадають в часі у нас і за кордоном. Ми запізнюємося. Поетизація технологій і машинної естетики була частиною культури епохи нової, архітектури, що не могла ігнорувати мові виразні мешздасгі революційної індустрії.

' 35 ' ' .

Фактично засіб став естетичною ціллю. Проте, ностальнічні "витівки" постмодерну розгорнули компас нових цінностей останніх десятиліть в напрямі реанімації розтрощених святинь, і художні примхи стали самодостатніми ознаками відродженого пріоритету творчого духу над технологічними буденнос-тями звиклого до індустріальних новацій гголіття. Компас критеріїв і моди в погляді на співвідношення засобу і цілі в структурі образу і процесі його формування цілком природно коливається; розв"язання суперечності не однозначне. Час покаже. В цьому руві очевидно і є теоретичний зміст співвідношення творчої волі і засобів її реалізації. Тому автор вважав безпредметним давати однозначну відповідь і пропонує розглянути практичний аспект взаємовідносин творчих задумів архітектора в плані колористичного осмислення .композиційної структури і індустріально-технічного механізму реалізації, що напевне не завадить творчому пошуку при будь-якому підході. Реальна звична конфронтація будівельника і архітектора. Проте, позиції можна явно зблизити, перетворивши супротивників у партнерів, якщо осмислити можливості композиційного.освоєння індустріально технічних засобів архітектурної колористики. Завдання вирішується дослідженням .зони оптимальних втрат на шляху до їх взаємного зближення. Жорстка схема "життєдіяльності" ББК є вдалим полігоном для дослідження в рамках завдання, що сформулювалося, пошуків "консенсунса"' максимальних можливостей /тобто та ^варіантів/ введення поліхромії в арсенал архітектурних засобів житлобудівництва, обмежених жорсткою технологією. Це дозволить із більшою певністю вимагати від партнерів того, що вони напевне можуть дати. Таке завдання вперше вирішила під керівництвом автора архітектор Т.Ф.ГаГщук п дисертації "Композиційні мокливості

36

поліхромії в індустріальному домобудівництві УРСР". Розгляд обох граней поставленого питання виявляє крім природного зв"язку художніх і технічних проблем, що протистоять, взаємозєлейності і інших аспектів архітекгурноколористичної проблематики. Так, наприклад, сутичка в вивченні будівельної бази з проблемою місцевих сировинних ресурсів, тобто з проблемами регіону, неминуча, а це в свою чергу призводить до виходу на місцеву і національну культуру. Регіональний аспект досліджень у галузі архітектурної колористики особливо актуальний для Україна із її багатими національними традиціями застосування кольору в архітектурі і просторою матеріальною базою будівельної індустрії. Рішення поставленого завдання вияву потенційних естетичних можлийостей в структурі технологічного потоку, дозволило номітити шляхи удосконалення естетики масового індустріально споруджуваного житла без істотної перебудови заводської технології в умовах поточної реконструкції підприємств, тим більше, що соціальне завдання забезпечення дешевим доступним житлом не знімається і буде вирішуватися не без участі засобів індустріального будівництва. Під керівництвом автора Т.Ф.Гайдук були виявлені потенційні'композиційні можливості сучасної технології індустріального домобудівництва в реалізації колірних рішень в межах загальної структури технологічного потоку виробництва і монтаку елементів збірних будов і існуючих засобів індустріального колірного оздоблення елементів збірних будов в системі масової індустріально-спорудаувєної житлової забудівлі для умов України на основі комплексного аналізу умов індустріального домобудівництва України. Зона оптимальності розумного компромісу-, між архітектором та. його антитезою - аскетичною дієтою індустріального диктату

була досліджена шляхом моделювання на ЕОМ. Реалізація одержаних Т.Ф.Гайдук наукових результатів дозволила перетворити систему обмежень, що виходять від технічних засобів, в джерело нових засобів художньої виразності. Метою завдання, що вирішується на ЕОМ, було поставлено одержання результатів композиційного."виходу" кольорів, закладених в умовний ритм роботи посту колірного г.идоблення на фасади серії при мінімальному втручанні в природний хід технологічного потоку. Математична обробка результатів моделювання показала принципову можливість утворення з загального наяшого на складі запасу різноманітно зафарблених елементів колірних плям різного масштабу і характеру відповідно до розміщення будови в загальній містобудівній ситуації. Різноманітні схеми колірної комбінації фасадів можуть бути реалізовані закономірним "виходом" пропорцій кольору, закладених первісно в ритм роботи посту оздоблення, на ці фасади різноманітними метро-ритмічними прямовисними і горизонтальними рядами, східчастими і симетрично-східчастими композиціями. За допомогою ЕОМ були виявлені найбільш легко реалізовані кольоро-композпцїйні прийоми, виходячи з ? різноманітних кольоро-композиційних варіантів в межах однієї серії. З'ясовано, що колірні рішення, в основі яких лежить точна метрична закономірність, легше реалізуються в будівольних умовах. Б процесі заводського виробництва елементів будов легко реалізуються рішення, в основі яких лежить колірне оздоблення тільки певних марок виробів. Такі рішення підкреслюють конструктивне членування форми - сходові, клітки, що виступають а площини фасаду, западаючі лоджії, торці будов і т. інш.', що допомагає активізувати пластику форми, часто знівельованої ахроматичним рішенням фасаду. Все це дозволило порівняно вогко визначити

ЗС

оптимальні масштаби кроків назустріч одне одному бажаного і реального. Рішення завдання оптимізації не може стояти перед архітекторами і будівельниками в умовах перевищення пропозиції перед попитом при нормальних ринкових умовах, коли можливості обох сторін необмежені. Різноманітність як чинник . технічної досяжності необмежена. Проте питання композиції в усіх її ієрархічних рівнях не знімається. Справді, якими б численними не були технічні можливості, їх каса, вірніше в повному значенні палітра, застосування більш широкої палітри можливостей на невеликих одиницях композиційних утворень /будинок, житлова група/ природно призводить до уніфікації Зільш великих утворень /райони, міста, тим більше регіони/, ііяий же рівень розмаїтості /в даноь(у випадку колористичної/ повинен відповідати різноманітнім рівням і масштабам архітектурних об'єктів? Систему розмаїтості слід будувати за принципом підмножеств,- що пересікаються. Це надає велику «лькість варіантів, що забезпечують розмаїтість, але з глєментами подібності.. Для системи національної і регіональні архітектурної колористики найбільш важливим принципом є :лідувданя традиціям колірної культури, що склалися детермі-іованими різноманітними чинниками. Серед інших не останніми і засоби забезпечення колірного комфорту відповідно до міс-(евих природнокліматичних умов і регіональної колірної сн-їобини. Природно, що при врахуванні таких чинників найваяли-іішим у забезпеченні розмаїтості повинен стати чинник мій-іегіональних відмінностей, що забезпечують динаміку колір-®с регіональних культур. Додержання цього принципу дозво-ить одночасно забезпечити активні відмінності між велики- ‘ и регіональними системами і цілісність всередині них. Цей ринцпп було розглянуто на рівні регіону, міста, мікрорайо-.

39 ' ' '

ну, будинку. Забезпечення оптимального рівня розмаїтості колірних рішень може проводилися в межах, освоєних на виробництві серій з урахуванням їх типологічних особливостей і потенційних композиційних функцій. З переходом до індустріальних методів будівництва утворився істотний розрив в ланцюзі безупинного розвитку багатих традицій колористики нит-ла України. Подальші напрямки розвитку національної і регіональної колористичної стилістики України повинні визначатися не використанням чисто зовнішніх, декоративних "народних мотивів" в архітектурі, а іти по шляху спадкоємності більш грунтовних, глибинних зв'язків прийомів архітектурної колористики з матеріалом, конструкцією, архітектурно-планувальним рішенням, природно-кліматичними умовами, образним мисленням, ..

В дисертаційній роботі автором: 1/. вперше запропонована гіпотетична модель функціонування кольору як сигнально-інформаційної основи освоєння сприйманням візуального середовища в системі "людина-середовище". 2/ На основі цього підходу вперше досліджена інформаційна структура колірної палітри середовища як візуальної системи і колористичного генезиса її стійких генетичних характеристик. Вони є базисним: для системотворчої 'структури колірної гармонії як основи ком фортності середовища і позитивної естетичної оцінки колірної палітри досконалих взірців мистецтва, архітектури і природи. Вперше встановлена адекватність структур палітр з цих об"єктах. З/ Вперше визначені функції кольору на сенсорному і перцептивному рівні формування'візуального образу сприйманого архітектурного об"єкту на основі дослідження взаємодії консервативних генетичних механізмів перцепції з семая-гичними пластами історико-кульгурного змісту, обумовленого

40

мінливим соціумом із його рухомими цінносними критеріями.

4/ Досліджений вияв кольором в образно-відобракальних і ' емоційно-оціночних діях сприймання функціональної, тектонічної, морфологічної і образно-символічної граней архітектурного ббразу. 5/ Автором вперше досліджені оптимальні комфортні колористичні умовк сприймання і цим встановлено взаємозв'язок між ергономічними характеристиками і естетичними оцінками об"єктів сприймання. 6/ Вперше запропоновані загальні принципи інформаційної організації візуального колористичного середовища і гіпотеза інформаційного балансу.

7/ Проведеними дослідженнями зазначених проблем були виявлені засоби колористичного формотворення. його цілі були також докладно досліджені автором ‘і розроблені теоретичні обгрунтування і практичні пропозиції; 8/ в педагогічному аспекті по методиці виховання колористів-архітекторів.9/ 'в проектному аспекті по методиці колористичного рішення архітектурної композиції і Ю/ в індустріально-технічному аспекті по принципам реалізації колористичних рішень в умовах сучасної будівельної індустрії.

Запропоновані автором пізнавальні моделі систем функціонування кольору в процесі формування архітектурного образу в сприйманні і об"єкту в архітектурно-будівельній діяльності є відкритими і можуть бути поширені і переструктуйовані за рахунок одержання нових знань і їх осмислення. В теоретичному і практичному плані запропонована дисертація є узагальненням цілого фронту досліджень феномену кольору і колористичного формотворення в архітектурі як цілісного напряму'в теорії архітектурної форми і системою методики, що зможе допомогти в діяльності по поверненню середовищу життєдіяльності завжди притаманної їй барвистості.

■ . ‘ 41 ' '

Список публікацій по темі дисертації

1. Колористическое формообразование в архитектуре: Монография. - Харьков: Выша шк., Изд-во при Харьк. ун-те, 1987.

2. Эстетическая организация обьемно-пространственной струк-

■ туры // Основы архитектурной композиции и проектирования*. Учебник / Под чзД'А.А.Тица. - Киев: Выша шк., 1976.

3. функция цвета в композиции городской застррйки // Архитектура СССР. - 1976. - И. .

4. Народное искусство и экология. Что общего меаду иглу эскимоса, саклей дагестанца и навесом аборигена // Декоративное иск-во. - 1967. - № 2. /соавт. С.Лемешев/.

5. Методика колористического решения массовой застройки н

Строительство и архитектура. - 1987. - # 4 /соавт. Т.Гай-дук/. . . '

6. Структура и функции цветовой гармонии в системе обьемно-пространственной композиции // Эргономика и художественное конструирование: Харьков: ВНИИТЭ, 1972.

7. Реальное, перцептивное и концептуальное цветовое пространство // РЖ ВШИС Госстроя СССР. - Сер.01. - 1983; -Вып.З.

8. Цветовая гармония как проявление закона комфортного цве-

тового баланса. - М., 1984. - 4 с. Деп. в ВНИИС Госстроя СССР: Библиогр. указат. - Вьіп.І. . .

9. Корректирующая роль цвета в восприятии параметров архитектурных форм // Там же /соавт.Н.Трегуб/. .

10. Сравнительный анализ функций доминанты в колористической

и обьемно-пространственной композициях. - М.; 1984. -

3 с. Деп. в ЦІШ Гос граждан строя: Указатель. - № 10 /соавт. Ю.Блинов/. ■

11. Комфортные условия цветового восприятия целостного об-

раза архитектурной'формы // РЖ "Архитектура. Районная планировка. Градостроительство" ЩТИ Госгражданстрой. -1987. - » I. '

12. Исследование характера и меры влияния цветовых параметров на восприятие метрических и пространственных характеристик простейших архитектурных форы // Там же.

13. Не ремесленник - художник // Архитектура. - 1968. - № 9.

14. Да будет цвет // Taw же. - # 19.

15. Формула гармонии // Там же. - 1987. - )? 22.

16. Корректирующая функция цвета в архитектурной среда И

Изв. вузов. Строительство и архитектура. - IS88. - № 8 /соавт. Н.Трегуб/. . .

17. Информация в композиции 1/ Прапор. - 1963. - № 9.

18. Колористическое решение композиции жилой застройки. - М.:

СтроПиздат, 1975.

19. Методические пособия по яизописи. - Харьков: ХИСИ, 1965

/соэвт. С.Блгаюв/. \ •

20. Методическое пособие по летней учебной практике по рисун-

ку и живописи для студентов П курса специальности “Архитектура*. - Харьков: ХИСИ, 1976. '

21. Соотношение исторического наследия и современности в.цветовом решении городского центра // Цвет и строительство: Материалы докл. мекдународ. конгресса. - Дрезден, 1962.

22. Выразительность цвета в архитектуре старого и нового в городском центре // Цвет и отделка фасадов: Материалы докладов меіщунароц. конгресса. - Франкфурт / Озер, 1964.

23. Пространство цвета и цвет пространства // Колористика го-

рода: Материалы международ. семинара. - М.: Стройиздат, 1990. ' ■

24. Гармония - основа визуального комфорта цветовых компози-

43

ций // Тез. докл. всесоюз. семинара. - и.: ВНИИ1Э, 1967.

25. Культурологический аспект.развития двух цветовых систем

пространства кизнедеятельн ости /города и села/ // Образ жизни и хилая среда в условиях социализма: Материалы Всесоюз. на^ч, конф. - М.: ВНШТЗ, 1968. '

26. Цветовая гармония и закон симметрии // Современная наука о цвете и проблемы цветового проектирования: Материалы конф. - М.: Стройиздат, 1988..

27. Корреляция эстетического к экологического а цветовой гармонии // Цвет, материалы, дизайн: Материалы конф. - М.:

. Стройиздат, 1989.

28. Рисунок, живопись, скульптура в системе архитектурного

. образования. Задачи художественных дисциплин в профессио-

. нальной подготовке архитектора // Начальный этап ввсшего

. архитектурного образования: Тез. докл. всесовз. конф. -

’ Ы.: МАРХИ, 1989.

29. Сигналы и знаки в анализе архитектурной формы // Повышение эффективности строительства: Тез. докл. 43-й науч.-

техн. конф. - Киев: Ду.цивэльнык, 1993 /соавт. 0.Фоменко/.

30. К вопросу гармонии цветовых решений // Материалы Ш обь-единенной науч.конф. по вопр. архитектуры. - Харьков: Изд-во Харьк. ун-та, 1967.

■31. Взаимосвязь восприятия композиционного и цветового решения // Материалы 1У межвуз. науч. конф. кафедр архитектуры. - Харьков: Изд-во Харьк. ун-та, 1967. •

32. Измерение насыщенности пигментов в прикладной системе. Вопросы архитектуры // Материалы У нзуч. конф. по архитектуре. - Харьков: Изд-во Харьк. ^н-та, 1969.

. 33. функции элементов и структур в композиции. Вопросы ар-

• хитектуры // Там же /соавт. О.Коренчук/.

' Kravets U.T. Піше:; and Heans of Colournus

forsiaoulding in Architecture.

Thesis for presentation of Doctor's degree in

architecture, speciality 10,00.Oi.Kiev State Technical University of Building and Architecture. Kiev - 1934 Here is a Scientific work which contains theoretical

research of dins and seans of colmirous fnreamilding in architecture. For the first tine here the functions of -colours and colourouS harnony in visual perception of architectural iuage and functions Df colourist.ics in реііл['«М!іга1, design and building activities are thoroughly studied. This uork proves that colourous harnony for«s the

coafort of perceptional act. The results of this research

have been investigntod in the studing' and educational process in aany universities and research institutes of

our country.

Кравец В.И. Цели и средства колористического формообразования в архитектуре. Диссертация на соискание ученой степени доктора архитенту -ры по специальности 13.00.01. Киевский государственный технический университет строительства и архитектура. Киев

- i'm. . • '•

Защищается научная работа,- содержащая теоретическое исследование целей и средств колористического формообразования в архитектуре. Впервые изучаются функции цвета и цветовой гармонии в восприятии архитектурного образа и колористики в педагогической, проектной и строительной деятельности. Установлено, что цветовая гармония формирует комфорт акта восприятия. Осуществлено внедрение результатов исследования в учебннй процесс в ХГПСД ив |4 проектах в !1ГСП,

хйрькпппроше,' хисч. . • ' ; .■

Кличеві слона: колір, архітектура, гармонія,; сприймання,

будівництво. ' ■ '