автореферат диссертации по документальной информации, 05.25.05, диссертация на тему:Компараторная идентификация лингвистических объектов

ал

■; М1Н1СТЕРСТВ0 КУЛЬ ТУРИ УКРАШИ ШК1ВСШЙ ДЕР2ЕАШИЙ 1НСТИТУТ КУЛЫУРИ

На правах рукопису

ШАРОНОВА Натал1Я Валер Гг'вна КОМПАРАТОРНА 1ДШТШКАЦШ

ЛШГВ1СПИННХ об'ектгв

Спец1альн1сть 05.25.05 - 1нформац1Йн1 системи I процеси

АВТОРЕФЕРАТ

дисертац11 на здобуття наукойого ступеня доктора техзПчних наук

Харк1В - 1994

Дисортац1ею е рукопис.

Робота виконана на кафедр! Програмного забезпечонпл ЕСМ Харк1Вського державного техщчного ун!верситету рагцоелектро]

Кауковш консультант - Заслукенкк Д1ЯЧ науки I тс:аПки -Укра1]

доктор техн1чних наук, прсуесор 1ШШДН0В-КУ1ШАРЕЯК0 Ю.П.

Оо ¡ц1ЙнI опоненти:

1. Член-корсспондент АН Укра'пш, доктор Й1зшш-математичних наук, професор ЩБНКО Катерина Логвшпвна

2. Доктор техн1чних наук, професор СЕНЧШКО Микола 1ванович.

3. Доктор техШчних наук, професор РОСЬ Анатолгй Олександрович.

Пров Iдна установа - Кшвськии университет 1ме1П Тараса Шевче Мастерства осв1ТИ Укра'1'ни, м.Кигв

у конферещзал1 Харк1Вського державного 1нституту куль тури на зас1данн1 спец1ал}зовано1 вменен ради Д 02.021.02 за эдресою: 310001, Харк1в, Бурсацькш узв1Э, 4.

3 дисертац1ею мо;ша озиайомитися у <НбЛ10тец1 Харк1вського державного Шституту куль тури за адросою: 310001, Харкгв, Бурсацькш узв1Э, 4.

Автореферат роз ¡слано " "_^_1994 р.

/Вчепий секретар

спсплал¡зонано1 вчоноУ ради, доктор техн. наутс

ЗАГМЬНЛ ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуатгьнiсть теми. Розробка i вшсористання новйх Шформа-•цШних технологгй в умовах всозростагочого потоку шрормацП' та безупшшого ускладаення керованих oö'gktib немислш1 зараз без включения до них елемент1в штучного Штелекту, забезпечення хх системами, якi розумпоть природну мову та реал1зують фуш<цii ¡нтелектуаяьног Д1Яльност1 людини. Над1Я на вирШення основних проблем ¡нформатики за рахуиок нарощування та удосконалення тех-iii4Hiix 3acoöiB, яка ¿снувала paHiiue, поступово змеилась розу-мШням значущост! семантичних метод iB, розробка яких вимагае серйозних дослгджень в галузi формалi3an;ii ¡нтелектуальних функ-цШ людини, перш за всо таких як розумпшя, усп1домлення й сприйняття.

На шляху широкого розповсюдженпя нових Шформац Шних технолог in та обчислгавально! технЛш взагал1 стоУть проблема ство-рення 1Ителектуального 1нтерфейсу, який забезпечуе для користу-вача максимально комфортаi умови сп1лкування з компмотером. Ви-користання природно!' мови (ПМ) в ¡нформацШних системах набувае надзвичайного значения в свiтл i сучасного уявлення про ¡нтелек-туальн} прикладнг программ, у широкому cmani цього слову, як людинно-машиннi системи, заснованг на базах знапь (БЗ) , одним з компонентiB яких б знания про БМ: вс1ляк1 словники, граматикк, правила побудови семантичних конструкций i T.i. Основний внесок в розробку тооретичних та прикладних питань автоматизацГ1 оброб-ки ПМ як ун¡нереального засобу опису дШсност1 й KoMyniKauii з обчислювалъною системою зробили вчен| Глушков В.М., Ляпунов 0.0., ГНотровський Р.Г., Перевозчикова О.Л., Поспелов Д.О., Попов Е.В., Виноград Т., Ф¡ллмор К., Хомський Н., Шенк Р., Ющенко К.Л. та багаго iH.

11ез1!;.1хак)чи на доспгне1п ссриози! усмпхп в теорЛ й практжи шТюрмацшпих систем (1С) , вопи, нротс, не задовольняють повести вимог широкого кола користувач1в через те, що, точно кажу-чи, не забезпечугатъ йому дШсно дружнього интерфейсу та глибоко-го смислового пророблення 1нформац11, яка вимагае моделювання здхбностсй до мгркуванш, розумгння, мислеши. Наука, яка вивчас мехшПзми природного Штелекту з метою використання пабутих знань для створення систем штучного ¡нтелекту (Ш1) , розробляеться дохе ¡лыса осташпх десятщич науковою школою професора Ю.П.Шабанова-Кушнаренка й називаеться теорию ¿нтелекту.

0дн1ею з основоподожних властивостей Штелектуалъно'1 Д1яль-ност1 б здапПсть людини П0р1внювати однI вщчуття з Пшшми, СПрИЙНЯТТЯ, душей, КОЛ 1РН1 В1ДЧУТТЯ, ОМОЦ11 Й Т.Ь, В1ДР13НЯЮЧИ IX одне В1Д одного, або ототожнюючи. Здатщсть людини поргвшова-ти м1ж собою суб'ективш В1дчуття I установлювати IX р1ВН1сть чи нер!вн1сть е глибинною як1стю особи, яка забезпечуе II едн1сть. Це в повнШ м|рI стосуеться зд1бност1 людини володгти мовою, сприймати та обробляти текстову ¿нформацгю. Установления збгшюс-Т1 чи р1зниц1 будь-яких двох суб'ективних стан}в людини дае реаль ну момив1Сть переходу в1д словесних опис1в до ф1зично В1рог1Д-ного об'ективного математичного опису {нтелектуалыгах функцгй випробуваного /далг ¡спитника/ Шд час проведения психоф1зичного експерименту, що становитъ суть методу компараторног гдентиф1-кац1I.

Метою дисертац1Йно! тюботи с досл1дження, розробка й розви-ток методу компараторноГ ¿дептифгкац!I в застосуванн1 до л1н-гв|стичних об'ект!в р13Ного Р1вня на осиов1 текст¡в росШсько1 1 укра1нсько'1 мов як бази знань про природпу мову та IX реал1-зац!я у вигляд1 прикладних програмно-ДпформаД1Йних систем авто-матиз ованог обробки текстовой гиформацI г.

Для досягнення поставлено! мети неосШдно виршити тши заедания;

1. ДОСЛ1ДИТИ ОСОбЛИВОСТ1 Л111ГВ1СТИЧНИХ Об'СКТ1В як об'ск-ту моделюваиш й сформулювати осповщ принципи IX ¡дентифПса-Д! I.

2. Розробити {нструменталыи засоби компараторно'1 гдонти-фШац1?, як1 иеобх1ДН1 для моделгавання лШгв1Стичних в1дносин. Розробити математичщ засоби опису ситуацШно-текстового предикату, його декомпозиц 11, опису фунсцШ сприйняття ситуац IУ та розуШння тексту.

3. Побудувати математичш мод ел I семантичних вШюсин морфологгчних й деривативних утворень, досуЛдити структуру м!ж-морфемних семантичних вгдносин.

4. Розробити систему одержання попереднъо'1 оцШки трудно-Щ1В машинного перекладу (МП) , використовуючи вимгр посл!вно1 несхожост1 паралельних текст1В. Запропонувати методику побудо-ви системи морфолог 1чного МП з рос }йсько1 мови на укра'шську к навпаки.

5. Сформулювати й досл1Дити найбьлъш важлив I задачI авто-матизовано'1 обробки текст ¡в росШсько'1 та укра'шськог мов, розробити оптимальн1 метода й алгоритми вщПшення цих задач I реа-л{зувати 1х у вигляд1 комплекса автоматизованих ¡нформацШних систем.

Наукова новизна та оснотП положен™, як! виносяться на захист. В робоТ1 обгрунтовано та вперше сформульовано концеп-ц¡ю нового паукового напряму в галуз! компчотерног л1нгв1стики I розробки Штелектуалышх систем, об'ектами доелгдження якого с розуМ1ННЯ й В1ДТВ0реННЯ Л1НГВ ¡СТИЧ1ШХ КОНСТруКЦШ Р13Н0Г0

Р1вня, основний метод математичпого опису - метод компараторно'1 ¡дсн'га|нкац}1. Особлшпстю дапого Щдходу е тс, що будь-як!

б Iдоглостг про мовну поведШку людини грунтуються т {лыси на Ф1-зичному, тобто суто об'активному, доелгдаешм поведшей гепит-ника П1Д час проведения л {третичного психоф1зичного експери-менту.

Розроблено ¡нструментальн; засоби компараторно'1 1дентгаТп-кац11: операц1'1 над предикатами, алгебри предикатних операцШ, досупджено властивост1 предиката екв1валентностг, пророблено подання загапьного виду б Шарних предикат ¡в, запропоновано кванторну алгебру скШченних предикат ¡в дов мьного порядку. Введения сигуацшно-текстового предикату та обгрунтуванвд об '— сктивностI Шдходу до опису семантики Ш дозволило зробити ма-тематичний опис ф!зично спостережених функц Ш сприйняття ситуа-цГг й розумппм тексту. Вперше доелдаено попереднг оцгнки труднощ1В машинного перекладу, запропоновано методику вим1ру посл1ВНо'1 несхожостг паралельних текст {в.

На захист виносяться:

- концепцгя застосуванкя методу компараторног гденти&гка-ц! х при вирШеши задач обробки текстово'1 ¿нформац1 I й Д0СЛ1Д-лсення мовног повед 1нки людини;

- класиф|кад1Я й узагальнення лексико-граматичних 1 се-мантичних В1даосин росШсько'1 та украгнськох мов на морфемному й м1жморфемному р1внях з метою побудови математичних моделей морфемних вгдносин;

- ШструментарШ компараторно! 1дентиф шац 11: алгебри предикатних операцШ, П|ДСтановочних операций, кванторна алгебра дов1льного порядку, засоби представления загального виду (Ннарних предикат1В, декомпозицIг ситуащйно-текстового предикату;

- принцили, оптимально метода й алгоритма вирШення ряду важпивих завдань автоматично! переробки тексту: машинний пере-

клад 13 попередньою оцЬпсою трудиощш, вшвлення та корегаия помилок, анал{з I синтез словоформ I т. и;

- комплекс програмних засобгв виршення логгчних р1вшшъ, програмнг засоби корскцГг помилок у текстах, програмний комплекс росШсько-украхнського морфалогхчного перекладу.

Особистии внесок. Дисертантов1 належитъ обгрунтування й формулювашш нового паукового напряму в галуз| компчотериог лгшлИстики, доелгдженпя мовно1 поведШки людини на основI методу компараторно'1 1дентиф1кац11, розробка математичних моделей мовних в¡дносин разного р1вня та вировадженш розроблених моделей при вир1шенн1 важливих завдань народного господарства, якI пов'язан1 31 створенням ¿пформадгйного, математичиого, про-грамного та л Нп?в1стачного забезпечення автоматизованих ¿нфор-мадШтах 1 {нтелектуалышх систем.

Методи досл1Джетн. В робот1 використап1 методи теорп ¡нформацГ1, {нженерно'1 лШгвгстшш, теорГ1 множин, теор11 гра-ф1В, оптю.11зац11, структур даних, подання знань, дискретно: математики, алгебри логхки та системного програмування.

ВГрогтдЩсть I обгрунтован¡сть теоретичних положень, вис-новк¡в I отриманих результат¿и визиачшоться в¡дпов¿дл{стю та узгодаен1Стю з результатами 1нших учених: ф1лолог1в, психологе , психоф1зик1В, математик1В,- в рамках проведених психоф1-зичних експеримент1В при дослхдженн1 Л1нгв1стичн01 поведхнки людини.

Практична новизна та реал1зад1Я результатгв робота. На основ} теоргг 1нтелекту, концепцП" та методгв, запропонованих I обгрунтованих в робот}, визначе1п перспектив)!} напрями в галу-з1 комп'ютерног переробки тскстово'1 1нформацГ1 машинних систем подання знань про мову та р¡зпих систем автоматично! обробки знань. Розроблено програмн! комплекси АССЛЗ /Автоматизована

система смислового алал1зу зобр&\кень/, компчотерного перекладу з роС1Йсько1 мови на унрагнську й навпаки, корекцГг помилок у текст!, система формуваши д^ювих документ1в украг'нсысою мо-вою, ¡нструментально-програший комплекс для розв'язання ргв-нянь алгебри предикатних вгдиосин.

Перст I чети системи впроваджен1 та використовуються для автоматизац11 наукових досл1,цжень 1 навчання мовь для форму-вання д1лово1 документамI в Харк1вському техн1Чному унгверси-тет1 рад1оелектрон{ки, Одесысому гнститутг народного государства, Кихвському державному економ1Чному ун1верситет1, в Управ-лпиП по с оц 1 аль н о-ек он ом I чн ому розвитку м.Одеси, в НВО "Хар-трон" м.Харкова, у вцровадницькШ науково-виробничШ фгрмг "Прогресивн1 технологГ1", м.Харк1в. 0триман1 в дисертац11 результата використовуються в учбовому процес I ХТУРЕ в курс1 "Логгчний аналхз" I в Харкгвському державному университетг в курс1 "Теор1я гнтелекту".

Результата, вшшаден1 в дисертащ I, одержано в рамках до-сл1джень I розробок, здШснюваних на кафедр1 Програмного забез-печення ЕШ факультету 0бчислювально1 техники Харк^вського державного техн|чного университету радхоелектронЛш в{дпов1,цно до плану науково-досл1Дних робгт: держбюдаетнI НДР "Розробка теор! гнтелекту та створення на 11 основ{ прогрмано-техн1чного забез-печення ЕСМ нових поксх/Шш" /& ДР 11021362/, НДР "Розробка ав-томатизованог системи смислово'1 обробки текстово'1 1нформацГ1 для розгЦзпавшпш образ {в I аналхзу зображень" /1991-1993 рр./, НДР "Розробка метод1В 1дентифшац11 процес ¡в штелектуалыюг д!Яльност1 та IX застосування для автоматизац11 ¡нформацШних процес¡в" /Державна програма, п.6 "¡нформатика, автоматизахия, приладобудування", П1 дрозд ¡л 6.2.2. Перспективы I шформацииН технолог|1 та системи, постанова Державного КомIтету з питань

науки та технологШ Украпга вгд 04.05.92 р., № 12/, а також за госпдогов¡рними НДР 13 НВО "Хартрон", Ш® "Прогрести I технолог! I", м.Харк1В.

Лпт>обац}я роботи. ОсновыI положения 1 результати дисерта-Ц1Йно1 роботи були представлен! й розглянут1 на: Друтому м1ж-народному сем1нар1 "Теор1я та застосування штучного ¡нтелскту", Болгар1Я, Созопол, 1989 р.; XI ВсесоюзнШ нарад1 "Проблеми управлШш 89", Ташкент, 1989 р.; IX симпоз!ум1 "Вфективн1сть, як ¡сть I паД1ЙН1Сть систем "людина - техниса11, Ворон ¡ж, 1990; 1У ВсесоюзнШ конферснцII "Математичн1 методи розпхзнавання образ ¡в", Рига, 1989; ЬНжнароднШ копференц11 з нових ¡нформацш-них технолог ¡и у навчанн1, Ки¥в, 1993; Мгжнароднш конферещг'1 Сх1д-3ах|д з нових гнформацШних технологШ в осв1Т1, Москва, 1992 р.; I ЩжнароднШ конферетШ з шформацШних технолог¡й I систем, Льв1в, 1993; ПершШ Всеукра'1нськШ конфереши I "06-робка сигпал1В I зображень та розп13навання образ1в", Кшв, 1992, а такоя на Всесоюзной шксоп-семПгар! "Психологична блинка" /Харк1В, 1986, 1988/ I "Б ¡он Пса ¡нтелекту" /Харк1в, 1987, 1989, 1991/, на ¡нших республ¡кансысих I зональних форумах.

Публ ткан \'{. За темою дисертац11 опубЛ1Ковано 52 прац1, з них монографш - I, статей - 20, депонованих рукопис1В - 12, тез доповщей - 19.

Структура роботи. ДисертадШна робота складаеться з вступу, 7 роздШв, зшинчення, списку л{тератури з 137 назв 1 додат-к!в. Загалъшш обсяг роботи становить 240 сторПюк.

ЗМ1СТ РОБОТИ

У вступовт обгрунтовапо актуалыПсть Д0СЛ1Джуваи01 проблеми, сформульовано мету I завдапня роботи, наведено основнI

положения, як! виносяться на захист, показано наукову новизну та практична ципПстъ отриманих результат.

У пернюму розл1Л1 дослужено основн1 походи до виршеиш задач ¡доптиТцкад!I л ¡пгв ¡стичних об'ект1В, визначено клас задач автоматизованоУ обробки текстовог {нформацп, проведений аиалгз IX розв'язання, досипджено наиб }льш важлив I особливост1 природно'1 мови як об'екту моделювання. Викладено концепцШ 1денти1)1кад11 Л1нгв1стичних об'екачв на основI методу компара-торно'1 1дентиф ¡кац I г.

•Показано, що центральною проблемою Ш1 е побудова формаль-пих моделей ¡нтслектуалыюг Д1Яльност1 людини, де одним з най-важливших напрямк1В е дослдаення И мовно'1 повед!нки. Анал13 л I тературних даних дозволяе зробити висновок, що при побудов1 комп'ютерних Л1нгв1стичних моделей розробники здебгльшого ор]-ентуються на ¡идуктшц й ¡ндуктивно-дедуктивн I методи, засновав на ретельному та цглеспрямованому вивченн1 статистично1 й 1Нформац1Йно-смислово'1 структури реальних текст1В ПМ, що складае суть в1дтворюючого моделювання л¡нгв1стичних об'ект1В 1 процес¡в.

Лнал1з стану доел даень в галуз I моделювання семантики показав, що шпочова проблема в галуз! моделювання Ш I викори-стання II в машинних системах - це розробка метод¡в, як1 б дозволили манииI "розум1Ти" смисл тексту. Це завдання дуже важке тому, що смисл тексту не е простим об'еднанням смислгв, як1 можна витягти з окремих частин тексту, оаилыси, зокрема, М1Ж речениями, В1дцаленими в текст1 невизначено далеко, можутъ ¡с-нувати зв'язки, ЯК1 змшоють IX ¡зольований смисл. Основн1 труднощг, як1 виникають при машинному анал131 смислу окремог фрази, зпачпою М1рою полягають в тому, що разом ¡з словами програм! треба подати велику кглыисть 1нформац11 про IX зпа-

чення. Трудность полягае не тьпыси d ретелыгому формальному описi значонь oniB, ало й в умпшi обробляти цю П1формацш.

Огляд р¡зних П1дход1В до побудови систем семантичного ана-лi3y прив1н до висновку, що здеб¡льшого шгаи!з в них заснову-етъся на особливостях текстib, якг розглядаються, i в той же час використовуетъся деяка кыгыпсть ¡нформахп i' про зовнШто дН1сн1сть, що М1ститься в семантичнюс словниках i таблицях. ОсташП, як правило, будуються шляхом визиачення деякого yni-версального семантичного алфав1ту, набору слементарних об'ек-TjB i пов'язуючих ix вгдносин так, що значения мовних одиниць можна подати за допомогою абстрактних В1дносин М1Ж комб{нац1Я-ми об'ект1В. На цей час iHTeiiciiBHi роботи в галузг розумШня текст|в продовжуються. Перспективними е p}3Hi схеми для пояснения семантики ПМ, як1 включшоть {нтенсиональну логхку, засновал i на Teopi'f ситуад1йно1 семантики, на моделюванн1 зв'язу-вального дискурсу та Д1алогу, особливо на прагматичних проблемах, таких як структура подii, фокус, анафора та багато in.

Протс сл1Д визнати, що реалгзован! за осташИ десять рок is проекта продсмонстрували нездекватн1сть моделей Ш, обмежених в основному структурою ¡зольованого речення. Виявилось, що для побудови сфективпих семантичних систем потр1бно б 1льш тонке вивчення cyTi розум1Пня. KpiM того, фундаментальною й недо-статпьо повно доел¿даеною проблемою, безпосередньо пов'язаною з розробкою знань про Ш та до виршення яко!" до цього часу немае единого системного походу, е проблема орган1зацГ1 лпн гв iстачного експерименту. Основною трущпстю тут е одержання об'сктивнох Шформацп про суб'ективн! вшчуття людани при до-слгджешН i"i ¡нтелектуальпо! Д1ялыюст1, зокрема, при доел¿д-жепн i ii mobiioi поведипки.

У першому роздШ сформульовано основн1 запдашш: дослгд-жсння, як1 передбачають доал1Дження особливостсй лп1гв1стичних об*ект1В з метою IX ¡дептифшацГ1 методом компаращ'1 додуктив-ним способом, виходячи вшоночно з ф13ИЧ1Ю спостер1гасмих фактов. Для цього ставляться завдання розробки математичпих засо-б1в опису ситуацШно-текстового предикату, його декомпозицII, опису функцШ сприйияття ситуад11 й розумЬгая тексту.

Другим роздтл присвячено розробгп проблемно-ор1ентованого 1нструмеытар1ю компараторпо'1 ¡дентиф{кац{1. Метод пор1внянш, або метод компараторпо'1 1дентиф1кац11, е основним у теорГ1 ¡н-телекту та дае можяшпсть викладати основн I положения теор11 ¡нтелекту дедуктивним способом, виходячи з фгзично спостер1гае-мих факт¡в. Суть методу полягае в тому, що ¡спитник у специально поставлених експериментах сво'х'ми в Iдпов щши формуе значения деяких предикат I в , ,..., . У цих експериментах ви-являються властивост1 предикат1в Р1 , Р^ , як1 формально

записуються у вигляд1 лог!чних р1внянь, зв'язуючих предиката! зм1НН1 X, , . Деякг з цих р ¡внянь використовуються

як аксхоми або вих1дн1 постулата теор{1 ¡нтелекту. 3 аксюм, як ¡з р¡внянь, знаходатъся значения предикатних змпших.Лу,

шс! е В1ДП0В1ДН0 предикатами Р, , Р2.....^ . ВнутрЬ

шня структура знайдених предикат¡в в Iдпов ¡дае тим чи ¡ншим механизмам ¡нтелекту людини.

При використанн1 методу компараторно!" ¡донтиф1каги1 доел¡д-ник впливас на органи чутт1в ¡спитника ф¡зимними сигналами /стимулами/ Х< , /2 ,...,Хп , як$ висл икаю ть в його св ¡домоет I певн1 суб'ективнг становища ^ , ^ ,..., ^. Якщо припустити, що становища ^ , ^ однозначно залежать В1Д в¡дпов¡д-

них 1м стимул ¡В , .....Хл , то ¡снують ФУНКЦ11

^ .•••» «/л (Хп)- в експериментах стимули. вибиршоться

з визначених дослгдником множил Л^, ^....., так що завжди

,...,хпеЛп. множини ^ (¿е [ 1,2,..., я}) вхдповхдають завданням, як1 ставить перед собою дослШшс. Пе-редбачаеться, що кожен з1 стимул1В € викликас досить

певний стаи . Миожина вегх значенъ функц11 ¿Д' - /{ (Х{),

яка задана на множил г , утворюз множину . Таким чином,

колша з функцШ /¿' уявляе собою сюр'екцпо, яка В1Дображуе Д на множину $4 . Фушщ11 /¿' характеризуюсь здатПсть 1спит-ника реагувати на зовп1ШН| предмета В1ДП0В1Дними до них суб'ек-тивними становищами.

У ходг л 1нгв ¡стачного експерименту доел¡дник формулюе ¡с-питников 1 завдання, яке той повинен виконати. У завданн} пока-зуеться деяке в1дношення Д , яке зв'язуе становища ^ , ^ , ..., , виникаючг в св1Домост1 ¡спитника внаслхдок пред'яв-лення йому В1дпов{дних стимул1В Х1, ,..., Х-п . Якщо.дая цих становищ вцщошення Ь виконуеться, то ¡спитиик повинен в гд-ПОВ1СТИ £ = 1, якщо не вшсонуеться, то £-0. П!д час вико-нання даного завдання гепитник реалпзуе предшеат - Ь (^, ^ , ..., ^ ) , який В1ДП0В1дае В1Дношенню Ь . Предшеат £ харак-теризуе Д1Ю мехшИзму св1домост1 ¡спитника, поргвиюючого сташ: ^ , ^.....В1ДП0В1ДН0 до одержаного завдання.

Предшеат Р(Х^ .....Хп ) = I ( & , (Хг) ,...,Щ

характеризус фгзично спостережену лшгвгетичпу повод1пку гепит-ншеа, що викопуе завдання доел щшеа та реагуе па стимули X* »

Хг,...,Хп в1дп0в1ддю ^ = Р(х, , хг.....Хп) • Задача моде-

люванш того чи Пшюго процесу полягае в тому, що з властивос-той предикату р , виявлясмих в експериментах з ¿спитником, Д1 стати внутрЬшо структуру сигнал¡в Х^, ... ,Хп ; , , ..., ул ; вид функцШ ^ , /п. та вид предикату £ . Ця

задача допускае узагальпення на випадок £ предшеат ¡в Р1 , Рг ,

Рг .У загадьному випадку при одержали г ¡сиитником завдаиь вШ гх виконус по чорзг для ргзних набор ¡в вхШшх сигналов.

Знайден1 законом{рпосп лшгв1стичп01 повод Шки ¡'спитника записуються у вигляд1 системи лог1Чних р ¡внянь

' »• • •» Х% ) = I >

$(Ъ,Х£,...,Хг)=1, (I)

якI зв'язують М1К собою предикатн1 змШИ ,Х2......

ТУ'г »I • • •» — предиката в }д предикат ¡в ОС1 , Х^ ,... •

Предикат >¿1.....(</£ {1,2,../г} ) задании

па декартовому добутку Л у х Л2: х...х Лпу' . Маеться на увазь що рпиення . Хг-гг »•••» Хг - Рц задовольняе

систем1 р¡внянь (I).

Значения аргумент¡в /1 , Хг ,...,ХЛ_ предшсат ¡в Л , , ..., Рг у експериментах виступшоть спочатку Як абстрактаI еле-менти, внутргшня структура яких неврома, вона може бути одержана дедуктивними прийомами з умов (I). 3 цих жо р1внянь здо-

буваеться внутрШия структура предикат {в Р1 , Рг..... . яка

складастъся ¡з внутр1Шньо1 структури сигнал ¿в , ... , функц 1Й , ^ /ду' I предикату ¿^ для кожного з предикат 1 в р- (Х1 , Хг...../у (Х() . ¿у(Хг)»• • •.

¿/Щ . уе/ .....

Задач! у такШ постанови 1 неможливо розв'язувати без до-статньо розвинуто1 математично'1 мови. Насамперед, иеобХ1ДН1 формал!зми для запису предиката, якг реал1зуе ¡спитиик у ходг експертюнту.. Дал1, треба мати мову для запису р1внянь, як! описуютъ властивост1 цих предикат {в. Кр1м того, 11006x1дно мати формальн! засоби для опису внутрШнъог структури стимул ¡в, що

пред'являються гспитпиксип, { стан {в, що викликаються ними, а також внутр1Шньо'1 структури предикат1В, ЯК1 реал1зуе Iслитник. Нарешт1, необх!дно мати математики засоби одержанш 13 власти-востей прсдшсат!В IX внутр1Шньо'1 структури.

Для математичного вираження предикат1В, ЯК1 решпзуються гепитником у ход1 експорименту, в робот1 вшсористовуеться спе-ц1альна формальна мова - алгебра предикатних операцш. Мовога алгебри предикат 1В можна залисати будь-шее сличение вхдношення I будь-яку ск5нченну фушсцШ. Для введения алгебри предикат1в вшсористовуеться алгебра логгки, яка с р1зновидом бульово'1 алгебри. Предикатом Р , задании на 1/п , називаеться будь-яка функц1Я ^ = Р (А , Х^ £п) , яка в1дображуе множину V1 у множину 5, ={о,1} . Зм!нн1 , при цьому нази-

ваються предметниш, а IX значения - предметами. Множила усгх й -арних предикатив, заданих на 1/а , на якШ визначен1 операцш диз'юнкц1 г, кои'юикцГ1 та заперечення предикат¡в, назива-сться алгеброю ¡1 -арних предшсат1В на V . При цьому операщ1 диз'юнкцГг, кон'юнщ11 та заперечення с базисними дал алгебри предика^в. Базисними предикатами для алгебри предикат1В с предиката виду

що називаються предикатами п1знавання предмету О. за змПшою

Ч

I, яйцо - С1 ,

О, якщо Хс Ф а , де ¿6 11,2..., /г), (2)

. Операд1Я Узнавания предикату Л за змпшою ....{ }) визначаеться таким чином:

V

СО

а будь-яку ¿-м1сцеву операц|ю Р над предикатами Р, , Рг , можна так виразити у вигля.Д1 суперпозиц11 операцШ,. як! уже -уведет:

Р(Р^Рг.....1/ВСЛ,Лг........Р/* ,

Л,, Уа М

де В(Л,,Лг.....Л^ ) = Р (Л, , Лг, • • •. Л 4 ) - ФШсований предикат, який являе собою значения операцГг Р па набор I предикатив Я1 , Л£,..., . Таким чином, система операций, яка складаеться з дизчошшл I, кон'юнкцГ1, Шзпавапъ всяких преди-кат1В за змПишми Р1 , Ре Р^ I ус[х константних операц1Й, повна. Щзнаваши кожного предикату Л за будь-якою з преди-катних змПших ^ (1,2,..., {) виражаеться у вигляд1 ось тако! супершзицгг кванторгв сп|лыюст!, операха'! ргвнозначнос-Т1 предиката I фпссованого предикату Р^' :

(Р^()СьХг1...>Кп)~'4(Х1,Ь,~;Хп)). (5) Багато уваги прщцлено використашпо кванторов сп1льност1 та ¡енування для предметних I предикатних змШних, введения яких у роботI е корисним фактором у арсенал} виразних засоб}в математичного апарату, що використовуеться.

Алгебри предикатних операгцй уводиться в робот! для опису властивостей предикат1в, як1 решпзуе ¡спитник у ходг експери-менту. Властивост1 предикат1В, з яких виводиться загалыши вид перетворепня / сигналу в об'ект доелдаення, називаються акс гомами предикату. Система акс {ом - це визначальн1 властивос-т1 предшсату. Якщо з1 системи аксIом можна вивести загальний вид предикату, вона е повнта. Система аксIом предшсату е неско-ротною, якщо жодну з них пеможливо вивести з решти акс10М системи. Сукушпсть тверджень про предикат, як1 можна вивести з аксIом предшсату, створюють теорПо даного предшсату.

Нехай Т - теор1я, V - ут^версум предмет1в цге!' теорГ1, К, , ,..., У/п~ цредметхП змШп теорГг У, М- множила ус IX предшеат ¡в Р (К1 ,.,.,/т) » визначеиих на простор I ит. Таким чююм, Л1 - це ун1версум продикат!В. Уведемо на

Л првдикдтн! зм1шн 4 , Лс^ у • • • 9 тс0р11 т. значениями яких е предиката, визначенг на Т7т. Множила Я1П - це преди-катний прост¡р, и™" - предметний прост1р. Елементами множили М!1 е предиката I пектори /набори/, елементами V - предмета I вектори. Будь-яка функщя У= 7 (Х1 Х/г) , яка В1Д0-

бражуе множину Л1 • у множину , називаеться предикатною опорац1ею. Якщо створити множину С} ус1х предшеатних операцт, то можна увести алгебру предикатних о'перацш над 0 .

У робот 1 доведено стверджепня, що бульова алгебра предикатних операцШ з базисом елементгв, який схеладаеться з усяких констант 1 усяких операцШ П1знавання предикату, повна. Алгебра, базис операцШ яко'г складаеться з диз'юнкцГ1 та кончошсц11, а базис елемент1В утворепий з усяких операцш П1знавань предикату, е повною, 1 називаеться диз'юнктшшо-кон'юнктивною алгеброю предшеатних операцШ. Доведено теорему про те, що будь-яка предикатна операцгя 5Г може бути виражена досконалою диз'юнктив-иою нормальною формою (ДВДф) за формулою

(6)

Доведено теореми про диз'юиктивно-кон'юпктивну алгебру преди-катиих операцШ, дослщжено IX властивость перел1чено П осиов-1П тотожность

У третьому поздШ продовжено розробку математичних засо-б1в компараторно'1 ¡денти$1кац11. Перший параграф присвячепий опису основиих властивостей предшеату екв1валептпост1, який В1Д1грае вакливу роль при вшеористашП методу пор{вняння. Уводиться визпачення предшеату екв1валентлост1 через його власти-востг рефлексшшост!, симетричност1 й транзитивность Доведено ряд теорем про предикат екв1валентност1 В. , як1 допомагають розкрити його осповнI властшосаЧ . 3 теоремами про предшеат

с1Ш1цалонт1юст| Т1Спо пов'язанс понятая ¿зоморф1зму екв¿валентностей. Винчено основн1 особливост1 ¡зоморф1Эму продикат1п,' доведено рид теорем про ¿зоморфп! предиката. Дано визиачопня йункгЦ опального предикату, сформульовано I доведено теорему про фушшлональний предикат, яка дозволяе переходити до предикату р1Впост1. Це е важливим результатом, оыплыси дана теорема дозволяе переходити в {д ¿зоморфпих предикат ¡в до спгвпадаю-чих, що значно спрощуе ошс.

Другий параграф трсьхго розд1лу присвячений одержаншо загального виду довьяьного 6 гпарного предикату. Для довгльного б ¿парного предикату Р , який заданий! на множин I Н< » одержане такс уявлення, в якому поргвняння значень двох в ¿дпо-В1дних до пього фупкцш ^ и /г здШснюеться за допомогою найпростшого в якомусь смисл1 предшеату, замШоючого предикат р1вност! у формул

}(#)), г?)

де множилаН2 » сюр'ективна фушед¿я £ : М^-^М^, предикат Р1Виост1 2) визначаються з точн1Стю до ¿зоморфних до них об'ект1в.

3 Ц1сю метою уводаться визначення порядку та узгодження предикат¿в. Доведено таи ствердження. ВШюшення порядку > , заданого на множин1 предикатив екв1валентност|, ши д1ють на

» е в ¿дношешмм часткового порядку. Те ж саме вщгошен-ня, задано па множинI предикат¿в, узгоджених з предикатом Р , який визначений на , е в ¿дношенням часткового по-

рядау. Доведено теорему про те, що предикат .< & т, л/1 > , визначений за допомогою формул (7) та поданих нижче:

V**, У2 (^А -Шу) (8)

узгоджений з предикатом ^ р , ^ у> .

Доведено таку теорему. Для будь-якого предикату < Р , 1 > предикат 0-т , виз начеши на /V/за допомогою формул (8) ,(9) та нижчеподаною:

вт(пип1)=Р(р1/п(п,)1 ^т(пг)), ПО)

е максимальним серед ус1Х узгоджених з Р , тобто &т> . НаслШсом дано'1 теореми о те, що з антисиметричност1 В1дношення > на $р виходитъ, що коли С > 0т , то Ор ¡зоморфшш до в-т . Тобто на множиШ Яр предикат1В, узгоджених 13 Р , максимальнии елемент визначений з точШстю до 13оморфних (г^ IX Р -обмежень. Таким чином, довьлышй б1нар-пий предикат Р , визначений на множшН хМг, можна предста-вити у вигляд I

Чк И, Р(х> 0 = & Ъ (п)

де : ^ -"^с - сюр'ективн1 фунвд11, /У^ -деяои множини,

(тП- б1нарний предшеат, визначений з точною до 13оморф13му на У, .

У психоф1зичних д0сл1дженнях, зокрема, у пов'язаних з при-родною мовога, часто доводиться розглядати предикат Р на мен-ших множинах М/ й за ть на яких В1Н реально визначенш . Тому природно ставити питания про те, наекгльки вичерпну 1к.Т)ор-мад1Ю про предикат можна одержати, доел ¡ддуючи його на мнолаип М} , I ЯК1 достатньо вибрати множини щоб мати достатню або всю ¡нформахию про предшеат Р .

Одержано представления для б парного предикату Р роз-Шэнавання дояких $1зичних об'скт1в , яке моделюе процес з'явления штелектуальних образ 1в ^ (Я'С) I функцШ IX роз-п}знаванпя , Дане представления мае власгаИстъ максималь-нос'ГI в тому смисл I, що недосяжна б1льш детальна 1деити(1)1кац 1Я Ф13ИЧНИХ Об'СКТ1В Х.1 . Розглянуто достатню умову для опису властивостен предикату Р , коли доелдаення проводиться на

обмежонШ облаетi ф1зичпих об'ект1В, mohuioi за область визна-чения предикату Р

Розгляиуто загалыН види iuiaciB рсфлексивиих, симетричпих, аптирефдексивних, антисиметричних i асиметричних предикат!в, представлопг з використашим вьпъного предикатного параметру. За допомогош предикат ¡в дов iJibiioro порядку та алгебра'1'чно1 сис-теми дая Yx формального опису подан { дсяк| лог1ЧН1 попяття й поняття Teopi'i в¡дношенъ. Розроблено кванторну алгебру скihmgii-них предикатiB другого порядку, доел даено i'i основыi власти-

BOCTi.

У скп1ченнш алгебр i квантор cniJibHocTi \/х Р (х) i квантор генування 3% Р(Х) для предикату Pfx) записусться так:

VxРСх) -- Р(di) лР(0г)л,., и РcaK)J (12)

3 х PC*) sPC<Hi)YPCat)v-v PC ак). (is)

При запису цих формул прийиято, що зм1нна К задана у екгнчен-Н1Й алгебр} на множив S- [ (Hi, Якщо скученна

алгебра розум1етъся як универсальна, це визначення KBatiTopiB стае неефоктивним, оск1Льки област1 завдань для змПших универсально! алгебри чгтко не окреслени Зв1дси npaBi частный формул (12) i (13) повиннi М1стити невизначено велику кглыпеть кон'-юнктивних i диз'юнктивних таен iB. Вфективне визначення кванто-piB дая ун1версалыю1 алгебри досягаеться уведенням фхксованог облаетi Jti я [ ^ , в^,... для зв'язано'1 зм!нно"1 X . 3 визначення приимаемо

Vx(X*Mapat))*Pfa)APOb)A».A Р(<5р), (141

3xCxeM*PW*Pfa) (is)

Мовою ун iBepcanbHoi алгебри та з використанням уведених визначень описанi попяття належност1 елемента множинi, перетин, об'еднання, pisinmn i симетрична рхзнкця множил; В1Дыошення ек-в1валеытност! виражаеться через породжуюче i'i розбивання. Роз-

глянуто предиката другого порядку прост ¡того виду Р (Х(X)) з областго задапш Л , що с сгмейством ус1Х одном ¡спих предикатив, заданих на СК1ИЧС1ШШ множилI л!тер ,..., . В1дп0вгд1ю до фбрмули для ДВДФ, будь-який предикат можпа подати у вигляд1

россю) = ухм*™.

РС% (*))=! (16)

В рамках диз'юшстивно-кон'юнктивноУ алгебри предшсати виду Х(х) с елементарними. Кванторною алгеброю ыинченних предикат ¡в другого порядку буде пазиватись алгебраУчна система, в рол1 елементарних предшсат1в якох виступають предшсати другого

порядку хм.хсщ.....ХМ, а в рол1 елементарних опо-

рацШ - заперечення, кон'юнкц1Я та диз'юнкц1Я предикатгв.

ОстаннШ параграф третьего роздьлу присЕячешш удоскопа-леншо алгоритмгв мШм1зац11 формул лог1ЧНо'1 алгебри. В ухПвер-салъпШ алгебр1 скшченних предикатгв дов!льного порядку ми по-збавлен1 можливост! вшсористовувати пршщип подвшност!, дпочий в алгебрI логхки, тому операнд I диз'юнкш1 та кончонкц}1 в унЬ версалыПй алгебр} не с р1Вноправлими. Через це методи кон'юп-1стивиоТ М11ПМ1зац11 потзшшг розглядатись спец1алышм чином.

У четвертому роздгл! розглянуте коло питань, пов'язаних з уведенням ситуацШно-текстового предикату. Основною ¡деего пер-шого параграфу в обгруитуванш об' ектшзност I походу до вивчен-ня семантшси природою I мови з використалиям методу компаратор-нох ¡делтифПсацГх. Уводиться робоч] визначення понять ситуацГ1 й тексту. Шд ситуацию розум1еться будь-який не дуже протяжлий у простор} й час1 фрагмент об'ективно1 реальность Щд текстом в робот I маеться на уваз1 правильно побудоване "осмислсно" роз-пов1Дне рочення. Будь-який текст повинен виражати цьпком певпу думку. Думка, яка е в текст!, назкласться смислом цього тексту.

ГПд текстом розуШсться якиись ф¡зимний об'ект, а не суб'ек-тивний результат його сприймання або розумпшя ¡спитником. Мно-:шна текст!в, сформопана для проведения окснсримент!в з ¡спит-пиком, с якась, достатньо ч1тко окрослена, сукушпсть текст!в, формована досл1Дником зг1Дно з задачами вивчення ¡нтелекту ¡с-питника в даному експеримент I.

Таким чином, е множила ситуацШ ^ ,у= X, Д_ I

мпожина текст¡в , К = . 1П дай множили е ВХ1Д-

ними дая скспорименту, в ход! якого дослщшпс пред'являе ¡спит-1пжов1 р13Н1 пари (5,^) ,5. В!дпов!дь ¡спитни-ка на кожне запитання дослщпика можна трактувати як предикат Р^ (?,{)=£, до $ , "¿¿Т , i - номер !спитника, <5= [од]. В роботI уводиться визначення екв¡валентностI ситуац11 В1дносно ¡спитника ¿ . В результат! експерименту з р!зними ¿спитншсами I та С може статися, що Р(_ Рц ($)"£) . Дя

нер!вн!сть в!дображуе !ндив!дуалы1! в!дм!ни ¡спитшиив, оскш>-ки зрозум!ло, що, формуючи предикат Р{ , !спитник С оперуе не з ситуац!ею ^ як такою, а з 11 образом 6* О у сво-1й св!домост1, ! не з текстом ¿ , а з його образом I) ,

так що в дшсност1 реал!зуеться предикат П ($¡1) , = • Доведено теорему про те, що вдаюшспня екв {ва-

лентност! мгж ситуад!ями рефлексивне, симетричне.й тран-

зитивне. Доведено аналог|чну теорему про в!дношення ~Ь м!ж текстами.

В результат! вплипу ситуад1I 2 на органи почуття ¡спитника в його св!домоет1 виникае суб'ективний образ ц 1 с 1 ситуад!I, якш називасгься сприйняттям ситуад 11 $ . Покладаемо, що еггрийняття <о однозначно визначаеться ситуац!ею, яка його вшошеала. Фушщгя 6" називаеться фушщ 1 сю сприй-няття ситуад!'!, £ : ¡¡-+М , де $ - сукутисть усгх сприймань,

породжуваних ситуациями з мпожипи $ . Сприймаючи текст t , ро-зумпочи його, ¡спитпик дистас з пього uiJiKOM ncDHy думку яка с суб 'сктиштм образом тексту. Будсмо вважати, що думка Г однозначно визначасться текстом t , який и виклшсав. Фушснлю залежиосаЧ думки Т в 1Д тексту i Т = zf) назвсмо функцию розумШня тексту, (J : T-+/Z , до 4/ - множииа зпачспь фушс-Ui'f (j , тобто cyicyraiiCTb ycix думок, як1 породжлП текстами з множини Т .

Покладаемо, що В1ДП0В1ДЬ 1спитнмка £= P(Si"£) noBHicno визначасться сприйпяттям & - £ ситуацi i £ i смислом

"£) тексту £ . Зв ¿дои виходить, що icnye предикат £z L (6", V), рем iзусмий ¡спитншсом, який зветься предикатом уев 1домленпя. Bn6ip цього терм ¡ну обумовлений тим, що icmiTmuc формуi значения £6^0,1} предикату LfcV) в результатI усв|домлеиня В1ДП0В1ДН0СТ1 (S. - I") або невгдповшюст^ - 0) душей V сприйняттю . Предиката Р i L , ФУНКЦ1I / та змiннi S I i , 6* , С пов'язан! залешПстю

P(^)'-L(i(s),$(t))--L(%t). (17)

1снування предикату L , фущщш fig , i'x конкретний вигляд i взаемозв'язок, виражешш формулою (17) , можна установити, базуючжьвшелючно на ф13ичному спостереженШ поводi шеи icrait-ника, яка характеризуеться предшеатом P(S, ~t) .

Для зпаходження структури щ)едикату Р уводиться преда-кати Et(sust)*№e t), Ег М)* VseS

(P(s,t,)-PCs, Ъ)), Hiei однозначно визначаються предшеатом г . Предшеат Li заданий на множилi предшеат Ci - на

Предшеат £/ назвемо предшеатом метамipHocTi ситуацiii, предикат Е2 - TOTomiocTi текстiB. Предшсати £у i Ец рефлексишп, сшотричн1 и транзитивн1, що означае, що це предшсати eKBiBa-леитност!. Предикат £f визиачас розбиваиня $ множили S

на шари ситуацш. Ус1 ситуад i Y, як i налетать одному шаров i розбивання $ , метам ipni. Предикат визпачае розбивання G-множини Т на шари текстib. Yci тексти, Я1а належать одному шаровi розбивання, тотожнЬ

Предикати £f i Е% можна подати у вигляд1

де / - канон гчне воображения множини S1 на розбивання 3L , Cj - канон 1чне в ¿дображення множини Т на розбиванш £ ;

цредикат piBHOCTi на S * S , Z?^ _ предикат piBiiocTi на Т*Т. KnacoBi ycix ситуацШ S € S , метам1рних ситуа-

Ui'i cL€ $ , тобто сприйняттю, яке породжуеться у св¡домоетi ic-питника ситуац1ею S , в1дпов1дае предикат Е< (S,cL).

IOiacoBi Qp ft) ycix текстiB "t^T , тотошПх текстов! j2€T, тобто думц1, яка виникас у СВ1Д0М0СТ1 ¡спитника у в1дпов1ДЬ на пред'явленш йому текстаyS , в¡дпов¡дае предикат Qj)(i)=Ei('i,J). 3 урахуванням залежностей (18), отримаемо формули: (S) -- \/t е Г С PCS, ±)~ Р(°с, t)) j

Qjh (i) = VS€S(P(S,-t) ~ PCs,})), Cl9)

якi виражають суб'ективн1 за своею природою ецрийняття й думки гепитника через предикат Р , який В1Дображуе його об'ективно спостережепу поведПису.

Розглянутий cnoci6 визначення предикату уев ¡домленпя L . Такий предикат ¡снуе дяя будь-якого Р . Предикат L можна об-числити за В1Домим предикатом Р та В1д0мими фушец ¡ями / i g за такою формулою:

L fa?) =3S€$ BUT (PCs, t) / (S, v) $ (t t)). (20) 3 piBHOCTi (20) випливае також залежн1сть

Pfs.t)-- Set-M 3 t€tf(L (e, t) / (s, s)get r)), (21)

за допомогою яко! предикат P може бути обчислепий за в {до-

мим предикатом L i епдомими функцгями £ i (j .

П'ятии розллл дисертац11 присвячений компараторнШ 1деп-тифiкадii" лШипстичпих oö'gktib морфемного piBiui. Biäomo, що смисл похшюго слова в загальному випадку неможяиво описати як просту суму смисл¡в складаючих його морф ¡в. Для кращого ро-зумШня мехшНзму формувания смислу деривату Д0СЛ1Джен1 та описан i матсматично MimopcJeMHi семантичн| зв'язки, nici е в проце-ci деривац11 М1Ж преф ¡ксалъпими й кореневши морфемами, корене-вими й суфшсалъпими морфемами, а також мгж основами й зшинчсп-нями. Розглянуто ocnoBiii проблеми математичного моделзовалня Mix-морфемних семаптичних зв'язк1в г можливгсть застосувапня основ-них 3aco6iB методу компараторно'1 iдептиХ)гкацi 1 дая подалання цих проблем.

Нехай g множила П0Х1ДНИХ слгв, кожне з яких можна подати набором його морфов

л< *л... *л,*х* Cj ** (гг}

де Jli - про$1Ксалып морфи ( ¿=1,5) , К - коренева морфема, С^ - суфгксальнг морфи у суфйссалыюму лапцюжку (j = 1,5), Ок - закПгчення. Знак ' позначае, що м1ж цими морфами установлен! nenni семантичн1 зв'язки, як1 описуються математичпиш засобами. Пехай fi - множила морфем одного типу. На цШ мно-.танi уведем систему предикат ib {РС$)} так, щоб будь-який про-дикат PCtyi) обернувся в I на множивi морфем з якоюсь семантич-ною роллю fyi i дор1втовав 0 у противному разг. Таким чином, множил у предикатiB РСф) мояна з ¡ставити з множиною семангич-них ролей морфем даного типу.

Koraiiü морфемi М Н1дп0в1дае деякий предикат P^fä) ,

який дорЁвпюе I при постанови i семаптичних ролей морфеми tili . Отже, кожному слемонтов i взаемно однозначно в ¡дпов ¡дас

певний одном1сний Шдстановочнии продшеат, який задас множину

сомаптичних ролей даио'1 морфеми, поданоI у р1зних словах своши морфами. ОпераД1Я з'еднання двох морфем П1 1 т^ у виглядг композит? диох предикат ¡в Р1 (Ц*) сМ < I Р^ будо

характеризуватись узгоджонням певних /не ус ¡х/ семаитимних ролей дих морфем. Нас правд I, частина семантичних ролей морфем, як1 стоять поряд, не узгоджуються, тому опоращя з'еднання двох морфем запишоться таким чином:

Я (и * (Яг) (р> Я*)'Ш<) 'Р£ Ш. ( 23)

до лог1чшш добуток Р, • Р^СФг) описуе усх можлжН зв'язки М1Ж семаптичними ролями морфем /Л* I Щг , а предикат Л Сфофг) виключае Т1 зв'язки, ши в мов1 не реал1зуються.

Для зручностг математичного опису можна без огрубления задачI вватати, що множини М1 совпадать ¡з множинами усIX предикат!в, визначених В1дповщю на множинах 1 ^ • Тод] бульов1 алгебри предикат ¡в 1з мпожин М^ I е Шдаягеб-рами бульово'1 алгебри (Ннарних предикат¡в, заданих на .

Доведено теорему, яка дозволяе аксхоматично увести операцПо з'еднання морфем. Нехай е екгнчениа бульова алгебра М I ДО1 Шдалгебри Н<йМ, М1 Я Я.

Теорема. Пехай функц¡я задовольняе

властивостям:

№> # Щ)' ¡/г), (24)

тод1 У }/) можна цредставити у вигшШ де Л - фасований елемент з

м

. Навпаки, якщо £ (X, можна представитл у'вигляд1 (25) , то виконугатъея властивост1 (24].

У рсгб<п'1 побудован'о математич1п модсуп семантично1 взасмо-д 11 префпипв у складл праТнксальиого лапцюжка /мал. I/, пре-фгксгв I корсн1В, суф1ксалышх морфем у суфШсальних ланцюжках

i взасмодГ/ cyiJiKciu i зшинчепь y cjioBi. 11аив1Псть або в}д-cyTiiicTb узгодженш mï:k модемами визначаеться п1д час окспери-моиту над icmiTiiiiKoM з використанпям методу компараторно! ¡деи-тифпсацП. Для математичпо: модел1 префПссалыю! семантики, яка про¡люстровапа мал. I, наведемо значения предикатïb fiftt),

Ъа<) л ( i„ it) -- if v t* & , ifi ф V

v tf">t&v i/< vtf'°t/és P< (Q --i*' vtf* vif* vif'v yîï'vif'vif'vif*; (26)

Taica модель добре в^ображае явища chiiohîmîï, як1 представлен! сполученнями семаптичних ролей: , ^ю> •

Таким чипом, у п'ятому роздьл1 дисертацГ1 розроблено мате-матичну модель семаитично'г взаемодП' двох морф1В, ши стоять поруч у слов i, у вигляд1 jiori4iioro добутку предикат ïb, описую-чих множили семаптичних ролей пари морфем. Уведений cneuianb-ний предикат, в¡дс¡вгючии нереалisoBani зв'язки mïk морфемами, доел¡длсено його властивостЬ Описане застосування методу компа-раторно'1 1дентиф1кац1"1 при математичному моделювашП семантики мор$1В, М1шорфемних утворень на префпссальних i суфиссалыгах ланцюжках, па стиках морфем. Проведено узагальненнл методу ма-тематичного опису мгжморфемних вгдносин, доел1джено властивост! предикату узгодженш семаптичних ролей морфем.

Шостии роздал дисертац1Йно'1 роботи присвячений приклащп-ш аспектам компараторно'1 }дентиф1кад1'1 й висв^тлюе коло задач, що пов'язшп з використапням методу при розв'язанн1 задач i машинного перекладу, одержання попередньо'1 ouïhkh трудноипв машинного перегладу, BHMipy nocjxiBiioï несхожост1 паралслышх текст ïb при пер оклад i, побудови морфолог i4HOÏ системи для рос iii-сько-укра'/иського i украпгсысо-рос Шського компмотерпого перекладу, моделювалш деривативних в ¡дносин для укра'пюько! мови,

Мал. I. Семантична сполучувшИсть прсфйссальних морфем

а також описано побудову математичнюс моделей сомантичних за-копом1рпостей процесу терм1Нолог1зацГ1 в кольоропозначешй англ гйсько! мови. Таким чипом, шостий роздуг шострус використап-ня методу, яким пропонусться, у розв'язани! р131шх л1нгв1стич-них задач.

Машинний переклад сьогодення в б1льшш М1Р1 В1ДП0В1дас ¡нформацШнШ реальность нгж колишп проекта високояхисного МП будь-яких текст1в без редагування, оск{льки стало очевидним, що р1зн1 тексти в р1знШ М1р! придатап для МП, I скопомгчна до-Ц1льи1сть МП залежить як вгд типу текста, так I вгд типу пере-1сладу. Виходячи з цього, критерГ1 ефективност} МП I оцшки складность як1 уводиться, в бгльшШ М1Р1 залетать В1Д зазна-чоних задач. В робот1 проанал1зовано переклада просто! худож-ньо1 прози на Ш1сть европейських мов з точки зору вимгру поел ¡вно1 иесхожост! переклад1В. Було запропоновано таку методику вимгру посл1вно¥ несхожост1 переклад1В двох паралельних текстгв % I Т2 : тексти пред'являються експертов I, який переглядае IX речения, ¡гноруючи в ¡дмпшостI, ЯК1 виникли з причини граматич-них В1ДМ1Н або через використання стандартно'1 фразеолог11, пропускают поел ¡шп зб12шост1 I накопичуючи число значущих сл ¡в у л ¡чильниках ¿у I ^ Д®1 текст ¡в 75 1 Тг вгдпов1ДНо. По закш-чешП текст ¡б обчислюеться мгра посл1Вно'1 несхожост1 с1 по форС, +Сг

" ШЩ13 (27)

до1711 11^1 означають число''значущих сл}в у текстах .

3 вшсористашим описано? методшеи птдраховано иплыпеть. посл1Вних розб1Жностей с[ для ус1Х пар з текст¡в сьома мовами: Л - апглШсысою, Р - росШською, П - польською, I - ¡спапською, У - украпгсысою, Н - И1мецькою, Ф - фрашдузысою, для результа-т1в П1драхунку побудовано симетричиу матрица. 3 анализу одержа-

4

них даних 1ШД1Ю, що цЦльн¡сть посл{вних розб¡жностей и ссрсд-ньому дорЛлпое 0,20 I дисперс1Я не дуже велика. У генотично близько спор ¡днених мовах иплыПсть розб¡жностей не менш сород-ньо1, а сама бШ>ша розница с1 = 0,41 спостер1гаеться на росШ-сысо-польсъкШ парь

Факт, що М1ра посл1Вно'1 пссхожост1 у спор¡днених мовах та-ка велика, пштверджуеться доел ¡дженнями, проведеними на пара-лельних текстах однIсI й тгег ж мови, тобто у випадку. коли роз-глядагаться порсклади р1зних пере1сладач1В з оригиналу на одну мову. В цьому випадку виявилось, що М1ра с1 зиачно б¡льша за ссредню. Одержан} результата дозволяють провести попередшо пе-рев]рку складност1 МП заяежно в1д типу текста 1 задачI, яка ви-Р1шусться.

Побудовано програмну систему дия морфолог¡чного перекладу з росШсько1 мови на укра'пюьку й навпаки. Система морфолог }ч-ного МП не претендуе па повноту й високоя1С1СН1Сть перекладу в гцлому, однак мае переваги перед ¡снутачими шцЦбгаши системами рос Шсько-укра1нського перекладу в област1 морфолог1Чно'1 оброб-ки текст1В. Розв'язання задач морфолог¡чного ашШзу та синтезу базуеться на понятт1 словозмппю1 парадигми, представлеио'г таблицями I р¡вняннями, ЯК1 пов'язують значения перемшних сло-возмШних ознак. Сукушпсть таких таблиць 1 р1внянь утворюе моррологгчнш словник. Використання методу компараторног ¡ден-тифгкацГг на отап1 формування морфолог¡много словника дозволяе записати ¡нформац^о в найбглъш компактна! формк

В роботI проведено математичне моделювання деривативиих вшюсин дач укра'п1Сько1 мови, дано пор{вняльний анал13 деривативиих систем двох мов на матер¡алI ¡менншив } д{ссл!в укра-1НСЫС01 $ росШськог мов. Побудовано дерево семантичних ролей суфШсалышх морфем укра'пюькот мови, вщЦлено ¡стотП ознаки,

111дмIниI от озпак, як1 уведенI для рос1Йсъко1 деривацГг.

Розроблено математич1п модел1 семантичних законом ¡рност-ей процесу терм¡полог¡зац11 в кольоропозпачонн1 англ|йсько1 мови. Шд процесом тэрм1Нолог1зац11 розум1Стьсн сукутПстъ семантичних I структурних люхан13М1В, як! сдрияють цШспрямованШ зм1-Н1, в першу чергу, плану зм1сту лексично'/ одипиц}, II семантич-но1 структуры. Уведено й обгрунтовано повпу, несуперечливу I нескоротну систему озпак, адекватно в ¡добрагкугачу зв'язки й в{д-ношення у доел¡джуван ому пронес ¡. Побудовано математичну модель процесу терм ¡полог ¡зац11 у колъоропозпачетМ англШськог мови у вигляд1 систоми р1внянь алгебри предикат{в I предикатних операций /мал. 2/.

Мал. 2. Фрагмент семантичного дерева для модел! процесу терм ¡пол оггзацЛ

У сьомому тюзлтлт розглянуто практичхМ застосувания результата доел ¡даепня та дано рекомендацП' у папрямках можли-вого використання розроблеиих методiB, моделей й алгоритм1в. Математич1П модел1 р ¡зних природномовпих процесхв являють собою системи piBiWHb, розв'язати hki можна при постанови! pia-них початкових умов. Шд час розвитку осиовних положень Teopi'i гнтелекту та i'x пршетичного використання було розроблепо де-icijibica вир1шувач1в лог1Чпих piBiwub, кожен з яких мав безпереч-Hi переваги над попередПми, проте мав i свох недолШи. У робо-Ti дано nopiBHHJXbinm анализ розроблепих програглних систем роз-в'язання лог1чних рхвнянь, в розробц1 шеих автор брав участь.

Ун 1версальною 1фоцедурою при розв'язаннх систем р1внянь алгебри предикат}в е зведеиня предикату, що заданий вихгдною системою piBHfiiib i певними початковими значениями деяких 3MiH— них ознак, до ДЦНФ або до яко'1-небудь з туШкових ДО. Кожна слементарна кон'юнкцхя визначае вхдразу клас ршень: значения зм1нних, яхс1 входать до не!', визначенх, а остатИ 3MiHHi можуть приймати будь-iiKi значения i3 cboix областей визначення. При розв'язати реальних Л1игв1стичних рхвнянь виявилось, що ско-ристуватись процедурою одержання ДВДФ або Д1Ф не с можливим, оск гльки для розв'язапня таких задач потр1бсн великий обсяг оперативно!' пам'ят1 для зберхгання промхжпих результат}в i великий час л1чШня. Як один з можливих пхдходхв до подолання цих трудиощiB було запропоновано овристичний алгоритм, який моде-люс Д11 людини при розв 'язанщ под1бних систем pimiHHb.

Принцип Д11 евристичного алгоритму такий. Системи jinrcic-ТИЧ1ШХ piBlUIUb ЯВЛЯЮТЬ собою КОИЧОНКЦПО велико'1 1С1ЛЫСОСТ1 111Д-носно коротких рхвнянь, кожне з яких мае невелико число змппшх ilicuio одно з рхвнянь системи пгсля постановки зиайдоних npoMi;;;-них зпачещ. зимних i вшшочепня констант обертаеться в I, його

можна вшслючнти при подальшому розв'язаш1 системи. Шало ргв-1иши обсртаеться у бульов О, цс значить, що система песумгсна з початковиыи умовами, I розв'язання не ¡снуе. Процес розв'я-зашш ггродовжусться до того часу, коли п1сля постановки у р1в-няння систсми пром1Жних зпачонь дояког ЗМ1НН01 нових значень зиайти не удасться.

Наступний програмно реал13.ованш метод розв'язання систем Р1внянь, в розробц! якого автор брав участь в рамках викоиання держбгаджетно1 тематики,- це метод 1терац1Йного знаходження Д1Ф через лог1Шпы1 добуток ргвнянъ системи. При цьому будуеться де-ревовидний грггф рвения, у вузлах якого розташовшП предиката, а .дуги позначають входаення <Нльш в!ддалених вгд кореня дерева предикат ¡в у менш В1дцален1. На в¡дм¡ну вгд евристичного, дапий метод дозволяв знайти будь-який коргнь системи, але на практик виникагать труднощI з великою кШжгстга обчислень для розв'язання великих систем р1внянь. Для ¡стотного скорочеиня часу розв'язання систем р1внянь виявилось ефективним попереднс зведення системи до псвного виду, що дозволило одержати розв'язання системи за прийпятнш час /0,5-1 с/. За таку попередшо обробку був запропопованш процес розв'язання системи ргвнянь без задания початкових значень змпших, в результат! якого знаходиться дся-ка множина корен1В систсми. Оскмьки при розв'язанн1 систем р1внянь без задания початкових умов ¡стотно зростас число оперший, був запропонований метод розв'язанш, якии реал1зус наи-менше число операщй.

Одним з найбьлыи перспективних способ¡в розв'язання систем лог1Чних р1внянь з використанням програмних засоб1В е спроба розпаралелюванш розв'язання систем предикатних р!вшшь методами повного перебору й вшшоченш змПших. При проиедсшп анал1-зу офективност! методгв ргшоння уведен! так! к!льк!сн! характе-

ристики /часов i й просторов i/: % - час обчислоння при виконан-иi ycix дш поел1довно, дорiвнюе об'ему обчислень методу або загальному числу операцШ для знаходасенпя рвения; Та - час обчислепш при максимально паралельпому вмконаннi ycix дШ на заданому piBiii паралслгзму, завади дор¡внюс o6'gmobí обчислень и одн 1й з вщплених парад ельних в i ток; Щи - максимально число паралельних в i ток при часу обчислення Тсо ; _ прискоретш обчислень при "Wu паралельних BiTicax у nopiBiwimi з посупдов-ним обчислснням: пг ; - иЦлыНсть обчислень у

¡и)

BiTicax: <= ' ' - = JaL . X/ii характеризуе можливу ефек-Wuj Ты Wu>

тивн ¡сть використапня V/uj паралельних процес}в для реал1зацГг обчислень у паралЕльних BiTKax.

Розглянут1 метода й алгоритми розв'язання систем Л1НГВ1С-тичних рíBiiiiiEb дозводяють пШбрати иеобХ1ДН1 nporpaMHi засоби для розв'язання конкретних задач, оск¡льки волод1Ють як перевагами, Taie i недол1ками, як i корелюютв i3 складаИстю й типом задач1.

1шшм цпсавим додатсом, описании у сьомому роздШ, е роз-робка семантично'1 структури пайменувань xímí4iihx сполучень, що е дуже важливим при формуванп i бази знань експертних систем у xiMi4Hiñ галуз i. Ддя побудови математично'1 модел i були доел i д-kchí вшюшеппя па мнгжинах: Mi - назви сполучe\TbtM¿ - структура назв, тобто складов! елементи xímí4hhx назв: cyipíkch, пре-ф1кси, корен i, цифров1 правкой;

А, - множила xiMi4HHx формул /ïx структурно представления, яке прийняте у xímí'í/; - мно-дипа структур![их складових xii.i {шшх формул. Дослшсено семан-THMiii рол! префикс in, cytTiiKciu i корен íb, як i беруть участь в утворешп назв xímímhhx сполучонь. Наприклад, piniuimin

огшсус optan 1 чне сполучоння мотан, яке налегать до групп iiaii-

прост¡ших орган1чних рсчовип, волод¡с пластиностями пасичепос-Т1 або граннчпост!, складасться з одного атому вуглецю I 4 ато-м'щ подаю, предикат ^^ 0ШСУС вшюшеши М1Ж коренем мота-I суфиссом -аи.

Розглянуто ЗВ'ЯЗКИ М1Ж ПрсфПССаЛЬНОЮ, корснсвою I суфПс-сальною морфемами. Наприклад, зв'язки ми: префиксальною морфемою Д1-, коренем мета-, лсоренем ста-, а такой коренем пропа- I суфПссом -ьл запишуться ргвпянням:

А., ** (и. ад ■

Задаючи 1м чи 1111111 початков! умови в подгбних ргвняннях, ми можемо одержати Р1зу Шформацгю, необХ1Дпу при розв'язанщ конкретно! задач1: шукапня шщЧбного Х1М[Чного найменуваиня, побудова в¡дпов¡дног Х1м1чно¥ формули, анал13 структурних скла-дових формули або шукання Х1М1Чного екв1валенту.

Валошвим практичним результатом роботи е програмна реал1-занля двошароио'1 декомпозицП ситуацНшо-текстового предикату. Оск 1льки будь-як1 текстов} вщюшення молена представити у витая Д1 В1ДП0В1ДНих предшсат1В, а Гфиродна мова ещцзвичайно склад-ним об'ектом, текстов 1 В1даошення описуються складного виду предикатами, виникае необхШПсть спростити опис, тобто пред-ставляти /бажано автоматично/ у виглядг кон'ющщ11 61'льш прос-тих предикатив, тобто утворювати декомпозицпо предикатив. Нехаи дсяке б 1 парно вгдношення X Р^ описуеться предикатом Р(Х,^) . Його можна представити у виглядг

= О (28)

до -и = ^Сх) , 1Г = - деяк 1 шгасиф ¡куюч 1 функц11, предикат

0Ю описус зв'язок м¡ж цими футпсц1ями. Метод двошарово? докомпозиц1! предикат¡в розд1ЛЯС ¥х як би на два шара - нижней, представлений функцтями £(%) I О(ч) , 1 верхнШ, предсталзлс-

mail предикатом Q(u,ü). Викопаипя методу двошарово'1 дскомпози-ц i i предикат i в дав можлив íctl здгйснгавати схемпу реал ¡зацпо сиетеми piuiuniL.

Розроблопа програма РНЕд призначона для автоматичного здШснеппя диошарово! декомпозиц11 öiiiapnux предикат íb, скла-дасться з основного модулю i 9 процедур, реал13 0вана на ПЕСМ типу Ш PC/AT nifl керуванням oncpaniiiiioi системи MSDÖS 5.0. HoTpiönm об'см оперативно! naM'HTi - 64 К, час Л1чби контрольного прикладу - 1,5 с, написана програма на mobí pasca£ . ца вихши дай i накладаються таге i обмеження: число змйших преди-icaTiB не повинно персвищувати 2, потужи i с ть облает i визначення Koaaioi 3MiHHo3f S" 80. В робот i наведений загальний алгоритм про-грами PREd , результата П роботи.

У дисортацШнш робот i проведено анал13 можливих напрям-KiB практичного використапия розроблених моделей i алгоритм ¡в, позначено коло задач, до використовуеться або може використову-ватись метод компараторно!" ¡дептиф шац11, вироблеио практичп i рекомендац11 з використання одержаних результат íb. Найбьльш цЬ кавими задачами автоматизовапо1 обробки текстов о i 1Нформац11 с задач i, иои'язшп з розумппшм тексту: анотування й реферу-вання, машинний переклад, розШзпавання образ íb за текстом, формувапня баз знань i3 семантичною 1птсрпретац1ею, робота з Г1Портекстами.

У додатках наведено документи, як i пгдтвердаують впровад-ження й використання результат i в дисертац1Йно'1 роботи, а також приклади роботи програм i результата обчислювалыюго окспери-менту.

0СН0ВН1 РЕЗУЛЬТАТА I ВИСНОВКИ Головним результатом цисертац1йно1 робота е розробка основ методологг! компараторно1 1.центиф1кащ1 як нового напрямку в до-сл1.цженн1 та моделюваннг мовно1 поведЫки людини з метою викори-станнл розроблених математкчних моделей при побудов1 штелекту-альних 1нформац1йних систем. За матер1алами виконано! дисертацН можна сформулювати так1 основн1 висновки й результати.

I. Сформульовано концепщю застосування методу компарацх! при дослхцженн1 та мо.целюванш мовно! поведгнки людини. Установления зб1жност1 або р1знищ будь-яких двох суб'ективних сташв людини дае реальну можливхсть перехо.цу В1.д словесних опис1в до ф13ично в1рог1.цного об'ективного математичного опису 1нтелекту-альних функщй хспитника п1,д час проведения психоф1зичного Л1НГ-вхстичного експерименту.

2. Дослхджено особливост1 Л1нгвхстичних об'ект1в рхзного р1в-ня I сформульовано основн1 принципи 1дентиф1кащ1 морфем 1 М1ж-морфемних вхцносин у слов1 на баз1 украЯнсько* та рос1йсько1 мор-фолог11 й дериващ!, англ1йсько! терм1нолог1защ I у кольоропозна-ченн1.

3. Розроблено 1нструментальн1 засоби компараторно! 1.дентиф1-кащI, необх1дш для моделювання Л1нгв1стичних вхцносин: алгебри предикатних операщй, гпдстановочних операщй, кванторна алгебра ск1нченних предикат!в дов1льного порядку, засоби представления загального вицу бхнарних предикатхв, методи мгн1м1защ1 формул алгебри ск1нченних предикатхв дов1льного порядку, спос1б двошаро-воК декомпозицг! бшарних лредикатхв.

4. Побудовано математичн! модел1 семантичних вхцносин морфо-лог1чних I деривативних утворень, досл1.цжено структуру м1жморфем-них семантичних В1.цносин.

5. Запропоновано методику побудови ефективно! системи морфо-лог1чного машинного перекладу з pociticbKoï мови на украКнську й навпаки. Уперше розроблено методику оцержання попередньо! ощнки складност1 машинного перекладу, проведено вим1р посл1вно! несхо-жост1 паралельних текст!в для основних европейських мов.

6. Проведений порхвняльний анал1з розроблених за участю автора програмних систем для розв'язання р1внянь алгебри ск1нченних

предикаив р1зних типгв, описаш можливг методи розв'язання спе-щальних Л1нгв1стичних р1внянь.

7. В$ективн1сть використання методу компараторно! хдентифгка-UÏÏ пхдтвердл^еться виршенням ряду важливих задач автоматизовано! обробки текстовоХ iHjopMaqiï. Побудовано й програмно реал!зовано математичну модель семантично! структури найменувань х1м!чних спо-лучень. Зд1йснено програмну реал1защю мето.цу двошарово! декомпо-зиц11 ситуащйно-текстового предикату.Розглянуто коло задач, по-в'язаних з роэумхнням тексту.

8. СформульоваН1 та дослхпден! найб1льш важлив1 задш1 авто-матизовано! обробки текстово! 1н|юрмац11£, пов'язан1 з розумЫням тексту: анотування, реферування, пошук 1н£ормащ1 в базах даних, корекщя помилок тощо. Розглянуто ochobhi проблеми створення 6iб-л1отечних 1н£ормащйних систем, вироблено практичн1 рекомендавд! з використання одержаних результат1в.

0CH0BHÎ ПРАЦ1 ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦН

1. Шабанов-Кушнаренко Ю.П., Шаронова Н.В. Компараторная идентификация лингвистических объектов. - Монография .- Киев: институт системных исследований образования Украины, 1993.-116с.

2. Бонцаренко М.Ф., Шаронова Н.В. О математическом описании процессов словообразования. Проблемы бионики, Харьков, Вища школа, 1981, вып. 27, с. 83-88.

3. Бондаренко М.Ф., Шаронова H.B. Задача фрагментации cytj)— фиксов имен существительных. Проблемы бионики, Харьков, Вища школа, 1981, вып. 27, с. 79-83.

4. Бондаренко М.Ф., Буркова Н.М., Шаронова Н.В. Математическое описание суффиксального словообразования глаголов. Проблемы бионики, Харьков, Вища школа, 1982, вып. 28, с. 8-13.

5. Осыка А.Ф., Буркова Н.М., Шаронова Н.В. Математическая модель фрагментированных суффиксов глаголов русского языка. -Проблемы бионики, Харьков, Вища школа, вып. 29, 1982, с. 12-19.

6. Шаронова Н.В. Формализация распределения мор|юв в морфеме. Проблемы бионики, Харьков, Вища школа, вып. 30, с. 29-33.

7. Шаронова Н.В., Бузницкая Э.М. 0 структуре системы признаков при моделировании словообразования. Проблемы бионики, Харьков, Вища школа, вып. 31, 1983, с. 12-19.

8. Иванова O.A., Шаронова Н.В. Моделирование семантических связей в русских деминутивах. Проблемы бионики, Харьков, Вища школа, вып. 39, 1987, с. 34-39.

9. Левицкий A.C., Шаронова Н.В., Бузницкая Э.М. Использование лингвистического регистра при решении задач анализа и синтеза русского текста. Проблемы бионики, Харьков, Вища школа, вып. 38, 1987, с. 12-19.

10. Рябова Н.В., Шаронова Н.В. О математическом моделировании отсубстантивных имен существительных русского языка. Проблемы бионики, Харьков, Вища школа, вып. 34, 1985, с. 30-34.

11. Шабанов-Кушнаренко С.Ю., Шаронова Н.В. 0 кванторной алгебре конечных предикатов произвольного порядка. Проблемы бионики, Харьков, Вища школа, вып. 40, 1988, с. 35-41.

12. Романовская H.H., Шаронова Н.В. Математическое моделиро-

иание семантических закономерностей процесса терминологизации /на материале лексических единиц цветообозначения английского язы-ла/.- Проблемы бионики, Харьков, Вища школа, вып. 40, 1988, с.31-35.

13. Шабанов-Кушнаренко С.Ю., Шаронова Н.В., Шубин И.Ю. О некоторых алгоритмах канонической конъюнктивной минимизации формул алгебры конечных предикатов. Проблемы бионики, Харьков, Вища школа, вып. 42, 1989, с. 50-55.

14. Шабанов-Кушнаренко С.Ю., Шаронова Н.В., Шубин И.Ю.,Алгоритмы канонической дизъюнктивной минимизации формул алгебры конечных предикатов. Проблемы бионики, Харьков, Вища школа, вып. 43, 1989, с. 39-44.

15. уи. P. Shabanov-Kushnarenko, л/. Sharon ova.

Dei/eiopment of InteLligtnce theory /or Systems of. Semantic Image Processing. - Pattern Recognition and Image Analysis, do 2, mi, p. 220-222.

16. Бондаренко M.S., Ситников Д.Э., Шаронова H.B., Евтушенко E.B. О математическом описании межморфемных отношений. - Проблемы бионики, Харьков, "Основа", вып. 47, 1991, с. 135-139.

17. Булкин В.И., Ситников Д.Э., Шабанов-Кушнаренко Ю.П., Шаронова Н.В. Математические модели межморфемных связей на множестве полисемантичных производящих основ и словообразовательных суффиксов. - Проблемы бионики, Харьков, "Основа", вып. 47, 1991, с. 3-8.

18. Рублинсцкий В.И., Шабанов-Кушнаренко Ю.П., Шаронова Н.В. Объективный подход к изучению семантики естественного языка. Сообщение I.- "АСУ и приборы автоматики", Харьков, "Основа", вып. 99, 1993, с. 35-39, Сообщение 2.-е. 40-43.

19. Ицков Ф.Э., Шабанов-Кушнаренко Ю.П., Шаронова Н.В. 06 основных свойствах предиката эквивалентности и его использовании в теории интеллекта. - Научно-практический сборник "Методы анализа и синтеза систем", Сеиеродонецк, 1992, с. 22-27.

20. Булкин В.И., Кравец O.A., Шаронова Н.В. Математическое моделирование межбуквенных отношений.- "АСУ и приборы автоматики", Харьков, "Основа", 1994, вып. 104, с. 18-22.

21. Ковалев Ю.В., Лихачева O.A., Шаронова Н.В. Вычленение простейших отношений в алгебре конечных предикатов. - Деп. в УкрНИИНШ, 1988, № 1019 - Ук88, 23 с.

22. Ковалев Ю.В., Лихачева O.A., Шаронова Н.В. Об одном методе декомпозиции уравнений алгебры конечных предикатов. - Деп. в УкрНИИНТИ, 1988, № 515 - Ук88, II с.

23. Левицкий A.C., Рябова Н.В., Шаронова Н.В. О математическом моделировании деривативного анализа суффиксальных существительных со значением лица. - Деп. в УкрНИИНТИ, 1988, № 1574-Ук88, 16 с.

24. Булкин В.И., Кравец O.A., Ситников Д.Э., Шаронова Н.В. Разработка математических моделей межморфемных семантических отношений на множестве префиксальных морфем. - Деп. в УкрИНТЭИ,

№ 1742 - Ук92, 1992, 10 с.

25. Дюкарев М.Ю., Шабанов-Кушнаренко Ю.П., Шаронова Н.В. , Бузницкая Э.М. Формальное описание типов графов, маршрутов и связности на языке алгебры идей. - Деп. в УкрИНТЭИ, № 1488 -Ук92, 1992, 8 с.

26. Дюкарев М.Ю., Шабанов-Кушнаренко Ю.П., Шаронова Н.В. Использование алгебры идей для формального представления понятий теории графов. - Деп. в УкрИНТЭИ, № 159 - Ук93, 7 с.

27. Дюкарев М.Ю., Шабанов-Кушнаренко Ю.П., Шаронова Н.В. Использование алгебры конечных предикатов в формальном представ-

лении градов и семантических сетей. - Деп. в УкрИНТЭИ, № 160 -Ук93, 1993, 10 с.

28. Ситников Д.Э., Шабанов-Кушнаренко Ю.П., Шаронова Н.В.

О представлении общих видов классов бинарных предикатов с помощью свободного параметра. - Деп. в УкрИНТЭИ, № 138 - Ук92, 6 с.

29. Ситников Д.Э., Шабанов-Кушнаренко Ю.П., Шаронова Н.В. О решении логических уравнений с двумя переменными. - Деп. в УкрИНТЭИ, № 134 - Ук92, 1992, 12 с.

Sharonova II.V. comparator Identification of Linguistic Objects

The present thesis is a manuscript to compete for earning a doctoral degree in technical sciences, the speciality 05. 25. 05 - the Information systems and Processes, KharKov State Institute of Culture, KharKov, 1994. 52 scientific worKs and 1 monography, contalnlnlng a theoretical generalization of the comparator Identification methodology when studying and simulating the human linguistic behaviour with a view to apply the models in the intelligence systems creation, are defended. It has been established that the given method Elves the possibility to create the natural language relations models, it is efficient in solving the most important problems of the computer-aided processing of the texts especially those connected with the problem of the texts' sense comprehension. The program complexes for solving a member of Russian, UKralnlan. English texts processing problems are offered, the data on efficiency of their introduction are cited.

Шаронова Н.В. Компараторная идентификация лингвистических объектов .

Диссертация является рукописью на соискание ученой степени доктора технических наук по специальности 05.25.05 - информационные системы и процессы, Харьковский государственный институт культуры, Харьков, 1994 .

Защищается монография и 52 научные работы, которые содержат теоретическое обобщение методологии компараторной идентификации при исследовании и моделировании языкового поведения человека с целью использования моделей при построении интеллектуальных систем. Установлено, что предлагаемый метод дает возможность построения адекватных моделей естественноязыковых отношений, эффективен при решении важных задач автоматизированной обработки текстов, особенно связанных с проблемой понимания смысла текстов. Предложены программные комплексы для решения ряда задач обработки текстов русского, украинского, английского языков, приводятся данные об эффективности их внедрения.

Ключовх слова:

компараторна 1центиф1кащя, моделювання мовно! поведгнки людини, природномовнг в1дношення, автоматазована обробка текстгв, розумгння.

Вгпповгдальний за випуск А .Ф.Воловик

Шцписано до др.уку 3.10.94. Формат 60хВ4 1/16Д1агир для мн.ап.

Друк аре. Ум. арк. 2,Ьб. 0блгк.-пипч. арк. 2,0. Зам. ?Г _

Тираж 100 прим.

Ротапринт Харкхвського державного гнетитуту культури

310003, Харк1о - 3, Ьурсацький узвх.ч, 4