автореферат диссертации по архитектуре, 18.00.01, диссертация на тему:Особенности формирования архитектуры Кременчуга середины XVI - начала XX столетий.

НАУКОВО - ДОСЛІДНИИ ІНСТИТУТ

Теорії та історії архїтектури і містобудування

На правах рукопису ЛУШАКОВА АЛЛА МИКОЛАЇВНА

УДК 72,033 (477)

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ АРХІТЕКТУРИ КРЕМЕНЧУКА СЕРЕДИНИ ХУІ -ПОЧАТКУ XX СТОЛІТЬ

18.00.01 — Теорія і історія архітектури та

реставрація пам'яток архітектури

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Київ - 1996

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Науково-дослідному інституті теорії та історії архітектури і містобудування.

Науковий керівник:

доктор мистецтвознавства, дійсний член Української академії архітектури

ТИМОФІЄНКО Володимир Іванович

Офіційні опоненти;

Провідна установа:

1. Доктор мистецтвознавства, почесний член Української академії архітектури,

професор

САМОЙЛОВИЧ Віктор Петрович

2. Кандидат архітектури, професор

СКОРИК Лариса Павлівна

Київський державний технічний університет будівництва і архітектури

Захист відбудеться « 996 р, на

засіданні спеціалізованої ради К. 01. 62. 01 при Українській академії мистецтва за адресою: 252053, м. Київ, вул. Смирно-ва-Ласточкіна, 20,

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці УАМ: м, Київ, вул, Смирнова-Ласточкіна, 20,

Автореферат розісланий « _ 1996 р.

Вчений секретар ллі*У

спеціалізованої вченої ради,

кандидат мистецтвознавства ^ Криволапов М. О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Кременчук - місто обласного підпорядкування, районний центр Полтавщини, розташований на обох берегах Дніпра в його середній течії. У дожовтневі часи він незмінно входив до першого десятка найбільших торгово-промислових міст України. Розвитку Кременчука сприяло вигідне географічне положення на перехресті важливих водних і сухопутних торгових шляхів, які єднали Крим та Південну Україну з Лівобережжям, Центральною Росією, Білорусією і Литвою. Таке місцезнаходження позначилось не лише на адміністративному статусі, соціально-економічному розвитку, але й призвело до переплетіння на його теренах містобудівних традицій цих регіонів, що надавало Кременчуку рис самобутності. Регулярна розпланувальна структура, сформована серед перших старовинних українських міст наприкінці ХУІІІ ст., була одним з найяскравіших зразків вітчизняного містобудівного мистецтва доби класицизму. Вона збагачувалась ансамблевою забудовою, у створенні якої брали участь видатні зодчі І. Старов, Д. Кваренгі, Л. Руска, М. Амвросимов, А. Захаров, А. Карташевський та інші.

Однак, багатовікова історія містобудування та архітектури Кременчука досі не була об'єктом спеціального наукового дослідження. Це пояснюється недостатньою увагою, яку приділяла історико-архітектурна наука вивченню середніх міст України, негативним ставленням до архітектурної спадщини другої половини ХІХ-почат-ку XX ст. як занепадницької та малоцінної, а також слабким розвитком історії та теорії містобудування в цілому.

Значною мірою ускладнюють вивчення архітектурної спадщини Кременчука величезні втрати історичної забудови та загибель місцевих архівів під час другої світової війни. Відсутність історико-архітектурних напрацювань призвело до серйозних помилок у післявоєнній відбудові, а точніше, будівництві нового населеного пункту на місці Кременчука, що супроводжувалось невідтворними втратами історичного середовища.

Необхідність всебічного дослідження історії містобудування та архітектури Кременчука набуває гостроти та актуальності саме зараз. По-перше, здійснення його має науково-теоретичне значення: доповнить сторінки історії вітчизняного містобудування та архітектури. По-друге, для вирішення цілого комплексу практичних заходів

-З-

щодо збереження архітектурної спадщини, розробки проектів детального розпланування центральної частини Кременчука та істо-рико-опорного плану, що розпочались минулого року, вкрай важливо вивчення творчих здобутків попередніх поколінь, які необхідно зберегти для нащадків у оновленій містобудівній структурі та об'ємно-просторовій композиції міста.

Стан вивчення проблеми. Накопичення відомостей з історії містобудування та архітектури Кременчука відбувалось в архітектурних та мистецтвознавчих працях, а також в історичних, географічних, краєзнавчих виданнях. Професійний аналіз найвидатніших кременчуцьких пам'яток знаходимо в узагальнюючих роботах з історії вітчизняної архітектури, як дожовтневої доби - І. Грабар, Г. Лукомський, так і радянських часів. Згадки про окремі споруди міста зустрічаються в монографіях І. Ігнаткіна,

В. Ясієвича, В. Пилявського, М. Онищенката іншіх. Історія містобудування Кременчука започаткована в працях В. Тимофієнка, в яких вперше вводяться в науковий обіг плани Кременчука і Крюкова другої половини ХУІІІ ст.

У межах регіонального краєзнавства зосереджувався фактичний матеріал, що відтворював соціально-політичний, економічний та культурний розвиток міста. При цьому, в роботах краєзнавців дожовтневої доби - М. Арандаренка, П. Бодянського, В. Бучневича, Ф. Ніколайчика - складовою частиною загальної історії Кременчука, як правило, були окремі дані з історії його забудови та архітектури. Натомість, краєзнавчим дослідженням радянських часів властиве цілковите ігнорування цих проблем.

Лише в 1982 р. виходить туристичний путівник К. Гладиша "Архитектурные памятники Полтавщины", в якому декілька сторінок відводяться Кременчуку. Але вкрай популяризаторський виклад матеріалу, що рясніє фактичними помилками і бездоказовими твердженнями, знецінюють цю роботу.

Проаналізовані та узагальнені відомості з літератури засвідчують майже повну невивченість такої проблеми як історія містобудування, архітектури та забудови Кременчука. Власне, існують розрізнені фрагментарні відомості про окремі будівлі та популярні описи міста різних часів.

Джерельна база дисертації. Для заповнення білих плям та створення цілісної картини містобудівного і архітектурного розвитку Кременчука були залучені документальні матеріали. Чимало їх

опубліковано в "Записках Одесского общества истории и древностей", "Русском архиве", "Киевской старине".

Як документальні свідчення можна розглядати описи Кременчука сучасниками, серед яких повнотою та достовірністю відзначаються твори В. Зуева, Ж. Ромма, І. Долгорукого, О. Карнеліуса.

До опублікованих джерел належать праці інформаційного характеру та огляди, що видавались Центральним статистичним комітетом Міністерства внутрішніх справ Росії та Генеральним штабом російської армії, а також нариси Полтавського статистичного бюро, географічні довідники та путівники. Вагома інформація з питань будівельного законодавства, урядові розпорядження містяться в Повному зібранні законів Російської імперії.

Першорядного значення, за втрати місцевих архівів, набувають документи, що зберігаються в центральних архівах колишнього Радянського Союзу та України. Були досліджені графічні та текстові матеріали, виявлені в Російському державному військово-історичному архіві та Російському державному архіві давніх актів у Москві, Російському державному історичному архіві, Російському державному історичному архіві військово-морського флоту, державному історичному архіві Ленінградської області та архіві музею артилерії, інженерних військ та військ зв”язку в Санкт-Петербурзі, в Центральному державному історичному архіві України, а також іконографічні колекції Полтавського і Кременчуцького краєзнавчих музеїв.

Об’єктом дослідження є розпланування, забудова, благоустрій Кременчука і приєднаного до нього посада Крюкова з часу їх заснування у другій половині ХУІ ст. до 1917 р.

Головною метою проведення розшуків та досліджень є відтворення загальної цілісної картини містобудівного і архітектурного розвитку Кременчука, визначення художніх особливостей його розпланування та забудови. ..

Виходячи з поставленої мети, основними завданнями дисертації вважаються:

- характеристика стилістичних особливостей розпланування, забудови та вплив на їх формування природно-географічних умов, соціально-економічних факторів, панівних ідейно-естетичних концепцій;

- дослідження типологічної різноманітності та стилістичних особливостей громадського і промислового будівництва;

- визначення особливостей житлової забудови;

- аналіз композиційних елементів міста, його панорами і силуету;

- розшук та систематизація матеріалів щодо благоустрою та озеленення міста;

- виявлення цінної архітектурної спадщини, проведення її всебічного обстеження;

- збір відомостей про загиблі чи навмисне знищені пам'ятки архітектури;

- внесення деяких уточнень у питання атрибуції архітектурних пам'яток;

- характеристика творчості зодчих та інженерів-будівельників, які брали участь у забудові Кременчука.

історико- архітектурного дослідження; вивчення і систематизація літературних та архівних джерел, натурне візуальне обстеження, фотофіксація архітектурних пам'яток та історичної забудови і, як наслідок, аналіз процесів формування містобудівної структури та архітектурного обличчя міста.

історія містобудування та архітектури Кременчука, який у дожовтневі часи не лише посідав важливе місце в соціально-економічному житті України, але й відігравав помітну роль у процесах формування містобудівної культури та архітектури краю.

У роботі вперше аналізується сукупна дія природних та історичних чинників - географічне положення, адміністративний статус, соціальний та національний склад населення, стан промисловості, торгівлі, ремісництва, транспорту - як головних містоутворюю-чих факторів Кременчука впродовж його розвитку з часу заснування до 1917 р.

На основі відомих та виявлених в архівах планів міста середини ХУІИ-початку XX ст. встановлюються головні етапи містобудівного розвитку Кременчука, особливості та шляхи формування його розпланувальної структури, архітектурно-планувальної системи, громадського центру, вулиць, площ, панорами та силуету.

Знайдені фотографії, малюнки, проектні та обмірні кресленики дозволили відтворити характерні риси та особливості міської забудови, архітектурний вигляд провідних адміністративних,

включає положення, типові для

Вперше як об'єкт дослідження виступає

громадських, промислових та житлових споруд, виявити специфіку ії композиції, внутрішнього розпланування, історію будівництва, на основі чого простежити шляхи стилістичної еволюції архітектури міста в цілому.

Внесені уточнення в історію спорудження та атрибуцію споруд: так званого будиночка для спостереження за рухом по Дніпру, що є пам'яткою архітектури республіканського значення, подорожнього палацу Катерини II, ансамблю губернських присутствених місць, міської думи і магістрату, в'язниці, повітових училища і при-сутствія, “богоугодних закладів" та деяких інших, про які в спеціальній літературі побутують суперечливі чи помилкові твердження.

У науковий обіг вводяться нові документи, пов'язані з історією забудови міста: низка планів Кременчука та Крюкова, кресленики збройового і цукрового заводів, головного штабу інспектора резервної кавалерії та поселень, повітової пошти, гауптвахти, учбових закладів, залізничних вокзалів і мосту через Дніпро, провіантського депо, комісаріатської комісії та інших.

Схарактеризована творчість місцевих архітекторів та інженерів- будівельників, у науковий обіг вводяться імена і твори майстрів, що працювали в Кременчуці - Д. Ткаченка, О. Несвиць-кого, О. Фарафонтьєва, К, Кюнцеля, Г. Павловського та інших. Доповнені відомості про діяльність у місті Д. Кваренгі, Л. Руска,

І. Старова, А. Захарова, Ф. Шехтеля та інших визначних зодчих.

Практична цінність дослідження полягає у використанні його результатів для відтворення повної історіі містобудування та архітектури України. Вона сприяє вирішенню низки питань реконструкції історичної зони Кременчука,

Впровадження роботи. Матеріали дослідження використані при розробці історико-опорного плану та проекту детального розпланування центрального району міста, розпочатих інститутом "Укр-проектреставрація"; при складанні генерального плану 1992 р.

Згідно дослідженням автора під державну охорону взято близько 100 об'єктів. За замовленням Полтавського обласного управління архітектури і містобудування написано 34 статті про пам'ятки архітектури Кременчука до тому Зводу пам'яток України по Полтавській області, проведена їх паспортизація.

На основі дисертації розроблений курс лекцій "Історія містобудування, архітектури та забудови Кременчука", прочитаний автором для студентів Кременчуцького філіалу Харківського по-

літехнічного університету. Матеріали роботи покладені в основу декількох стаціонарних виставок, що експонувались у місцевому краєзнавчому музеї.

дільській науковій конференції з історичного краєзнавства та науково-практичній конференції Українського інституту туризму, І Полтавській обласній конференції з історичного краєзнавства та Кременчуцькій науково-практичній конференції, присвяченій 50-річчю звільнення України від фашистів, а також у публікаціях автора.

дань дослідження. Основним принципом висвітлення матеріалу є історико-хронологічний. Дисертація складається з вступу, трьох глав і висновків. Розподіл матеріалу по главах відбувається на основі виділених нами головних етапів містобудівного розвитку Кременчука, пов’язаних з соціально-економічним та політичним станом, адміністративно-територіальним підпорядкуванням, панівними естетичними теоріями та напрямками у вітчизняній архітектурі. Відповідно, до першої глави ввійшли 1-1571-1764 та II - 1764-1802 етапи, Ш - 1802- 1861 - склав зміст другої глави, ІУ - 1861-1917 - третьої. В межах кожного історичного етапу розглядаються містоутворюючі фактори, розпланувальна структура, провідні композиційні елементи міста, особливості забудови, озеленення та благоустрою, формування панорами і силуету. В кінці глав наводяться висновки, в яких стисло підсумовуються найголовніші особливості розвитку міста в означений період.

До основного тексту додається перелік посилань та приміток окремо по кожній главі, список використаної літератури, архівних джерел, анотований список архітекторів та інженерів-будівельників, які працювали в Кременчуці, список споруд, що є пам'ятками архітектури та історії, список загиблих та навмисне знищених пам'яток архітектури. Другий том - додаток, куди включено 295 ілюстрацій - фотокопії архівних документів, дожовтневих поштових листівок та фотографій, натурні знімки.

ХУІ-ХУІІІ століттях. Лівобережна частина міста - власне Кременчук - мдє завдячувати своїм виникненням вигідному географічному

Результати дослідження доповідались на ІУ По-

підпорядкована розкриттю мети і зав

ЗМІСТ РОБОТИ

положенню на старовинному дніпровському броді, через який спочатку монголо-татари, а згодом кримські татари і турки переправлялись з Дикого поля для пограбування України. Як вважають деякі дослідники, монголо-татари першими побудували тут земляний замок і дали йому назву "Кременчук", що в перекладі з тюркської означає "фортеця". '

Офіційною датою виникнення Кременчука вважається 1571р., коли за наказом польського короля Сигизмунда-Августа на лівому березі Дніпра засновується фортеця. У 1635 р. Г. Л. де Боплан склав проект ії реконструкції. В роки національно-визвольної війни та руїни кременчуцький замок неодноразово переходив від одних до других, що супроводжувалось його частковим руйнуванням та втратою первісного вигляду.

В середині ХУЛІ ст. напередодні російсько-турецьких воєн Кременчук, разом з іншими козацькими фортецями Лівобережжя, піддається модернізації. Нова фортеця, запроектована в 1748 р., мала отримати частково регулярні абриси і стати майже вдвічі більшою, ніж попередня. В середині фортеці зберігалось мальовниче розпланування та стихійна забудова.

Правобережна частина сучасного Кременчука - Крюків - виникла, на думку Д. Баталія, на місці одного із запорожських зимівників на початку ХУІІ ст. Походження назви пов'язують із Куруківським озером, що знаходилось неподалік.

Низка російсько-турецьких воєн, завоювання Російською імперією земель Північного Причорномор'я, Криму та їх наступна колонізація, знищення Запорожської Січі мали безпосередній вплив на долю Кременчука та Крюкова. Завдяки високому адміністративному статусу /в 1765-89 рр. Кременчук був центром Новоросійської губернії та Катеринославського намісництва/, за сприятливих військово-стратегічних та соціально-економічних факторів, чільне місце серёд яких належало торгівлі, відбулося його стрімке зростання. Кременчук посів на всеросійському ринку місце торгового посередника між Право-та Лівобережною Україною, Південною Україною і Кримом та Центральною Росією, Білорусією і Литвою. Визначається місце Крюкова як одного з важливих центрів чумацького промислу та соляної торгівлі.

Реконструкція українських міст на засадах регулярного містобудування розпочалася з Півдня України і Кременчук та Крюків, се-

ред перших старовинних українських міст, отримали регулярні плани, на основі яких відбувався їх подальший розвиток.

Розпланувальні структури Кременчука і Крюкова склались під дією соціально-економічних та військово-стратегічних чинників з урахуванням природно-географічних умов. Місцеположення Кременчука у закруті ріки на плоскій низині сприяло формуванню компактної структури, а розташування Крюкова на вузькому півострові диктувало лінійний характер його структури.

Вибір прямокутно-сітчастої архітектурно-планувальної системи для Кременчука і Крюкова обумовлювався, найперше, ідейно-естетичними концепціями класицизму, які розглядали ії як еталон регулярності. Для невеличкого Крюкова така система виявилась доречною і оптимальною, для Кременчука - досить одноманітною і сухою.

Регулярна мережа у Кременчуці складалась з вулиць одинако-вої ширини, значення головних набували три - Катеринівська, Петрівська, Базарна, що знаходились у безпосередній близькості від громадського центру. За винятком головних, кременчуцькі вулиці спрямовувались у бік Дніпра і мали розімкнені перспективи. У Крюкові чітко виділялись дві головні широкі поздовжні вулиці, які перетинались значно вужчими поперечними.

Розпланувальна система Кременчука збагачувалась за рахунок загальноміського громадського центру, композиція якого може бути охарактеризована як лінійно-розосереджена. До його складу входив адміністративний центр, розташований у фортеці, що з'єднувався головною вулицею з Торговим майданом, влаштованим у новому місті. У систему міських площ, що складалася, входили також Сінна, призначена для торгівлі громіздким товаром, та дві квадратні, розташовані симетрично від Торгової, для повсякденної роздрібної торгівлі.

У Крюкові складається компактний громадський центр на місці сербської п'ятибастіонної фортеці - прямокутна площа по-ліфункціонального призначення - торгова, адміністративна та культова. Зростання обсягів соляної торгівлі вело до утворення на стрілці Крюківського півострова спеціальної Соляної площі.

Значні зміни в соціально-економічному житті та адміністративному устрої краю викликали появу нових типів у громадському, промисловому та житловому будівництві. У дисертації розглядається історія спорудження та проводиться аналіз композиційних особливостей найбільш цікавих споруд: ансамб-

лю губернських присутствених місць, подорожнього палацу Катерини II, збройового та цукрового заводів.

Обмежена інформація про забудову міста означеного періоду не дає змоги провести узагальнення щодо ії стильової спрямованості. На підставі наявних даних можна заключите, що громадські будівлі зводились у перехідному від барокко до класицизму стилі; у промисловому будівництві переважали простота композиції та повна відсутність ордерного декору; рядова житлова забудова повторювала традиційні для народного житла Середнього Подніпров'я типи.

Розпланувальна структура міст, орієнтована на дотримання певних санітарно-гігієнічних вимог та норм інсоляції і провітрювання вуличної мережі створювали передумови для подальшого розвитку їх благоустрою.

Провідну роль у силуеті та панорамі міста в цей час відігравали громадські та культові споруди, розташовані в прибережній зоні в фортеці. •

ГЛАВА^ІІ^АЕХиЕКІУЕНОлМІСШ5УАІВНИЙ_РОЗВКТОК КРЕМЕНЧУ-

чається повітовим центром знов створеної Полтавської губернії. В 1817 р. до нього приєднується посад Крюків. Новий адміністративний статус міста суттєво вплинув, особливо в першій чверті XIX ст„ на його формування. Та все ж значення, головних факторів у соціально-економічному та містобудівному розвитку Кременчука у цей час набувають торгівля, ремісництво, промисловість. У зв'язку з поглибленням товарного характеру сільськогосподарського виробництва України, зміцненням загальноросійського ринку, зростанням південних портів - Одеси, Херсона, які спеціалізувались на хлібному експорті, збільшувалось значення Кременчука як транзитного пункту для всієї України. Зростає роль Крюкова як одного з найважливіших осередків соляного торгу,

Розвиток торгівлі, промисловості обумовлювали збільшення міської території та населення. За матеріалами Першого загально-російського перепису Кременчук посів восьме місце серед міст України та перше - на Полтавщині. Економічний розвиток Кременчука і Крюкова, їх роль у системі внутрішньої торгівлі країни враховувались при розробці регулярних планів та розпланувальних заходів.

Розвиток Кременчука здійснювався на розпланувальній основі XVIII ст., зберігаючи компактну структуру на лівобережжі та лінійну-в Крюкові, і прямокутно-сітчасту систему членування міської території. Надбання попереднього етапу збагатились та доповнились здобутками класицизму початку XIX ст., що виявилось у посиленні містобудівних тенденцій та ансамблевості забудови.

Регулярне розпланування поширюється на територію старої фортеці, де влаштовується адміністративна площа. Еспланада забудовується, нове місто з'єднується з фортецею. Формуються архітектурні ансамблі Олександрівської, Торгової, Винної площ у Кременчуці та Центральної - в Крюкові.

Чіткіше, ніж у ХУІІІ ст. виділяється основна композиційна вісь

- вулиця Катеринівська. Більш яскравого характеру набуває функціональне зонування міської території: виділяється величезна зона па березі Дніпра для влаштування спеціалізованих торгових пристаней та спорудження комплексу будівель товарних складів і комор. На міські околиці виносяться промислові підприємства, різниці, цвинтарі. Розширюється та диференціюється міський торг: розплановуються Ярмаркові площі в Кременчуці та Крюкові, влаштовуються Кінна та Винна площі, регулярної форми набуває Соляна.

Подальшого розвитку та вдосконалення зазнають композиційні елементи Кременчука. У зв'язку з розташуванням міста на обох берегах Дніпра, кожна його частина мала свій загальноміський центр. Невеликий розмір Крюкова обумовлював збереження компактного громадського центру - Центральної площі. Новим змістом наповнилась лінійно-розосереджена композиція громадського центру в Кременчуці. На місці мальовничої земляної фортеці, яка відігравала впродовж ХУІІІ ст. роль адміністративно-громадського центру, створюється регулярна, архітектурно-довершена, стилістично-цілісна адміністративна площа, що виступала як парадний міський центр. Він доповнювався діловим центром - Торговою площею. Анфілада архітектурних ансамблів Олександрівської, Торгової та Ярмаркової площ збагачувалась розосередженою композицією площ загальноміського значення в різних його частинах.

Вдосконалюється та поширюється регулярна вулична мережа Кременчука і Крюкова. Більшість кременчуцьких вулиць зберігають розімкнені в бік Дніпра перспективи. Виняток складають Катеринівська, орієнтована на Успенський собор та Бульварна, спрямована на садибу “богоугодних закладів", Остаточно формується система місь-

ких майданів, яка нараховувала 8 - у Кременчуці та 3 - у Крюкові. Всі вони мали значні розміри, чітку композицію, правильну і просту

- прямокутну чи квадратну - конфігурацію і були строго диференційовані за своїм призначенням.

Ускладнення форм громадського життя викликало розширення типологічної структури забудови. Споруджуються повітові при-сутствені місця, училище, пошта, “богоугодні заклади", в’язниця, міська дума, храми. Адміністративні, громадські і військові будинки зводились за так званими зразковими проектами столичних та місцевих архітекторів А. Захарова, М. Амвросимова, А. Карташевського, Д. Ткаченка. Більшість їх належало до споруд нового типу, до того ж їх будівництво велось за затвердженими у Петербурзі проектами, а тому національні традиції і регіональні риси проявились тут недостатньо. Натомість, найчіткіше у громадському будівництві відбилися основні прийоми та принципи класицистичної архітектури з її тяжінням до простоти та чіткості планів, симетричності та центричності композиції, використання ордеру, стриманості декору. В той же час ордерна система вживалась, здебільшого, в переробленому варіанті. Зменшувалась висота антаблемента, спрощувались капітелі та карнизи. Обмежене, але вміле застосування колонних портиків виявляло громадське призначення споруд та підкреслювало їх роль у навколишній забудові. Своєрідною рисою класицизму, пов'язаною з місцевим кліматом та національними традиціями було переважно однокольорове біле пофарбування фасадів.

Протягом означеного часу зводяться перші кам'яні культові споруди. Православні церкви були хрестово-купольними з двома різновидами композиції: храм знаходився окремо від дзвіниці та дзвіниця розташовувалась над нартексом. До зального типу належали єврейські синагоги, у зовнішньому вигляді яких класицистичні форми переплітались з традиційними.

Жорстка регламентація та контроль за житловим будівництвом з боку адміністрації зумовлювали широке застосування в забудові центральних районів "зразкових" проектів, розроблених у дусі класицизму, завдяки чому формувалась стильова єдність міста.

Впродовж першої половини XIX ст. розпочинається планомірне поступове брукування центральних вулиць та Олександрівської площі і осушення міської території. Значним недоліком продовжує залишатись майже повна відсутність зелені. . .

Після ліквідації фортеці головна роль у формуванні цікавої

панорами з боку Дніпра переходить до будинків, розташованих у прибережній зоні - ансамбль Олександрійської площі, головний штаб, церква Всіх святих на міському цвинтарі. Провідне місце у силуеті Кременчука займали адміністративні, торгові, культові споруди, зосереджені в районі громадського центру. їх звучання підсилювалось куполами та дзвіницями парафіяльних церков, що зводились над одноповерховими, переважно, міськими околицями, порушуючи їх монотонність,

У формуванні панорами та силуету Крюкова важливе значення мали розташовані на пагорбі Центральної площі п'ятивер-ха Покровська та триверха Хрестовоздвиженська церкви на березі Дніпра і масивний об'єм Кременчуцької комісаріатської комісії.

Глава Шж^ШїlaїBAXPJ^ДAШШAШ^яJKEEMEHнжi_зд_HACIB капіталізму. ./Друга половина.-ХІХ-ішнаюк XX століття/. Визначальну роль у соціально-економічному житті Кременчука в цей час відігравали фабрично-заводська промисловість, залізничний транспорт, торгівля. їх вплив на містобудівний розвиток мав суперечливі наслідки, 3 одного боку, сприяв зростанню кількості населення, збільшенню міської території, появі нових типів будинків, а з іншого - виявленню відчутних негативних тенденцій. Розростання величезної промислово-складської зони на березі Дніпра практично відрізало місто від води. Непродумане трасування залізниці призвело до невиправного руйнування архітектурно-планувальної системи та громадського центру в Крюкові. Промислові підприємства часто опинялись серед житлової забудови, що вело до погіршення санітарно-гігієнічних умов проживання.

Послаблення регламентуючої ролі держави негативно вплинуло на забудову Кременчука, Питання перспективного розвитку міста не розроблялись, плани лише фіксували наявний стан та розбивку кварталів на окремі ділянки. Забудова околиць взагалі здійснювалась без будь-яких планів, безсистемно і хаотично.

Не зважаючи на всі ці зміни, Кременчук зберігає властиву йому компактну структуру та громадський центр, що склалися історично. Розпланувальна прямокутно-сітчаста система старого міста доповнилась двома новими районами -Піщаною горою та Занасипом, в основі яких також лежала прямокутно-сітчаста система членування, але самі райони розташовувались під певним кутом до існуючої

вуличної мережі.

Поглиблюється соціальна диференціація міста, все більш відчутною стає різниця між центром та околицями. Стрімко зростають темпи та обсяги будівництва, особливо мурованого. Широко застосовується метал, лицева цегла, керамічна плитка, бетон, місцевий граніт. Характерна риса забудови - майже повна відсутність солом'яних покрівель, домінування залізних дахів.

Зростання промисловості, поява нових видів транспорту, розширення торгівлі вело до якісних змін у типологічній структурі будівництва. З'являються багатоповерхові корпуси тютюнових фабрик, млинів, залізничні вокзали, банки, учбові заклади, розважальні та лікувальні установи, різноманітне житло. Зростає роль та значення громадських споруд у забудові не лише центру, але й віддалених від нього районів. Зводились вони за індивідуальними проектами місцевих та столичних архітекторів і цивільних інженерів О. Нес-вицького, І. Саніна, С. Щелкунова, К. Кюнцеля, Г. Павловського та інших. У громадському будівництві спостерігається, прагнення до раціональної побудови плану, пошук нових засобів художньої виразності, просторової організації, максимальної відповідності призначення і архітектурного образу будинку, економічності рішень. Все це сприяло широкому розповсюдженню так званого цегельного стилю в різноманітних модифікаціях - романській, давньоруській, ренесансній, барочній. На початку XX ст. певної популярності набуває модерн та модернізована класика.

Серед житлової забудови за сукупністю ознак виділяється кілька типів. Українська на дві половини чи однобічна хата побутувала серед селян та козаків. Казарми, бараки слугували житлом для робітників. Міщанські будинки, які були найбільш чисельними, також розподілялись на низку підтипів. Невеличкі на 3-5 вікон дерев'яні чи муровані будинки з головним входом у дерев'яній веранді належали незаможним міщанам та кваліфікованим робітникам. Муровані чи дерев'яні будинки на 7-9 вікон з боку фасаду споруджували міщани середнього достатку. Дво - чи півтораповерхові будинки, в яких нижній поверх займала майстерня або крамниця, а нагорі мешкала родина, зводили ремісники та дрібні торговці. Для квартиронаймачів різного достатку існували прибуткові, переважно, двоповерхові секційні чи-особнякового типу будинки. Найцікавішими в архітектурному відношенні були особняки місцевої знаті.

У житловому будівництві найчастіше зустрічалась, так зва-

на позастильова еклектика, коли оздоблення фасадів являло собою суміш різноманітних декоративних деталей, які в своїй сукупності не асоціювали з жодним із конкретних стилів минулого.

Фабрично-заводські корпуси відзначались значним об'ємом та підвищеною поверховістю. їх фасади були підкреслено прості, скромні і являли собою один із різновидів цегельного стилю.

В цілому, архітектура міста в повній мірі відображала процес еволюції зодчества України, Фасади будинків відбивали всі основні напрями стильових пошуків тих часів: еклектики, модерну, модернізованої класики, неоросійського та інших. Цегельні, здебільшого, неотиньковані споруди, прикрашені деталями різноманітних стилів минулого, досить швидко розчинили в своїй масі класично-строгі центрально-осьові побудови попереднього періоду, внаслідок чого місто втрачає архітектурну цілісність та єдність, властиві йому за часів класицизму.

Суперечливий характер благоустрою, при якому всі досягнення комунального господарства - водогін, електроосвітлення, озеленення, бруківка - зосереджувались у центрі, поглиблював соціальну диференціацію міста та закріплював розподіл його на дві частини: впорядкований центр та позбавлені будь-яких зручностей околиці і передмістя.

Одноманітні багатоповерхові ледве розчленовані об'єми фабрично-заводських корпусів, димові та водонапірні вежі, що хаотично зводились над малоповерховою забудовою, надавали силуету міста індустріальних рис і, в той же час, вступаючи в суперництво з куполами та дзвіницями церков, вносили разлад та дисонанс в його архітектурний вигляд.

ВИСНОВКИ

Вивчення історії містобудування та архітектури Кременчука дожовтневого періоду становить не лише історико-архітектурний інтерес, але й дозволяє сформулювати загальні положення, які, на нашу думку, є суттєвими при вирішенні питань подальшого розвитку міста.

1. Розпланувальна структура Кременчука, сформована наприкінці ХУИІ- на початку XIX ст., що мала такі позитивні якості як доцільне використання природного середовища, чітке функціональне зонування території, дотримування вимог інсоляції та провітрювання вуличної мережі, ансамблевість забудови, розімкнені в бік

Дніпра перспективи вулиць, не втратили свого значення і сьогодні.

2. Дослідження розпланувальної структури, архітектурно-планувальної системи, просторової композиції дозволяють встановити охоронну зону та зону регульованої забудови при розробці нового генерального плану та плану детального планування центрального району міста. Як охоронну зону доцільно виділити територію в межах сучасної вулиці Шевченка, як зону регульованої забудови - в межах міста початку XX ст., тобто до сучасної Переяславської вулиці.

3. У зв'язку з розгортанням роботи над історико-опорним пла-

ном та проектом детального планування міста повчальний досвід створення архітектурних ансамблів адміністративного та торгового центрів міста, а також формування міського силуету та панорами за часів класицизму. '

4. Величезні втрати архітектурної спадщини та історичної забудови під час другої світової війни зумовлюють необхідність охорони не лише найвидатніших чи найвідоміших споруд, а й скромніших за своїм виглядом, але унікальних або найтиповіших для міста. Із будівель, взятих на державний облік як пам'ятки місцевого значення, - головний штаб інспектора резервної кавалерії та поселень, Кременчуцька комісаріатська комісія, Олександрівське реальне училище потребують вищого статусу охорони. Із списку втрачених пам’яток архітектури, враховуючи високі художні якості споруд та сучасну містобудівну ситуацію, доцільно порушити клопотання про відбудову Успенського собору і Троїцької церкви.

5. Розпланування і забудова Кременчука дожовтневої доби є важливою складовою частиною містобудівної культури держави і має зайняти належне місце у фундаментальній історії містобудування і архітектури України, робота над створенням якої зараз почалась.

Основні висновки і положення дисертації відображені в публікаціях автора: . ’

1. Планування Кременчука у ХУШ столітті // Євселевсь-кий А. І. Кременчуччина з давніх часів до XIX століття. - Полтава: Криниця, 1995. - С.73-75.

2. Соціалістична перебудова міського господарства Кременчука в довоєнні роки // Перша Полтавська наукова конференція з історичного краєзнавства: Тези доповідей і повідомлень. - Полтава, 1989. - С,88-89.

3. З історії Кременчуцького збройового заводу // П'ята Все-

українська конференція "Розвиток історичного краєзнавства в контексті національного і культурного відродження України": Тези доповідей та повідомлень. - К., Кам‘янець-Подільський,1991.-

С.213-215. -

4. З історії будинку для спостереження за рухом по Дніпру // Всеукраїнська науково-практична конференція ‘‘Туризм і завдання національно-культурного відродження України": Тези доповідей і повідомлень. - К., Черкаси, 1992. - С.119-120.

5. Відбудова Кременчука (1943-1955) // Науково-практична конференція до 50-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників. - Кременчук, 1994. - С.66-72.

6. Улицами старого города: К 425-летию Кременчуга, - Кременчук 1996. - 120 с. (співавтор Л.Євселевський, в друці).

7. Історіографія архітектури і містобудування Кременчука // Архітектурна спадщина України. - 1996. - Вип.З, част.1. (1,8 авт.арк., в друці).

8. "Аврора", “Більшовик": Головку А, В. меморіальна дошка; Діївський ліс; "Дніпровські зорі"; "Жовтневий сквер"; Кінотеатр ім. М. Л. Кропивницького; Комсомольський парк; Корабліній А. В. меморіальна дошка; “Космос"; Кременчука парки і сквери; Кременчуцький історико-краєзнавчий музей; Кременчуцький міський палац культури; Кременчуцького автомобільного заводу палац культури; "Кремінь”; Кременчуцького нафтопереробного заводу палац культури; Крюківського вагонобудівного заводу парк культури і відпочинку; Міжнародного юнацького дня /МЮДу/ парк; Омель-яненку К. В. меморіальна дошка; Придніпровський міський парк; Приходьку П. С. меморіальна дошка: Пушкіну О. С. пам'ятник; Тка-ченку І. І. меморіальна дошка; Халаменюку О. Я. меморіальна дошка; Шістдесятиріччя Жовтня парк культури і відпочинку; “Ювілейний" - Полтавщина: Енциклопедичний довідник. - К. : Гол. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1992,- Сс.28.65, 192-193, 247, 250, 272, 344, 375, 379, 384, 404, 416, 417; 423-424, 435, 555, 613, 807-808, 809, 906, 938, 990, 996 /заг.обсягом 0,5 друк.арк,/.

А. N. Lushakova. Architecture Formation Features of Krernenchug in the Period from the Middle of the XVIth Century till the Rerirmmg of the XXth Century.

The thesis is submitted for an Art critic's degree in 18.00.01 speciality: Theory, History of Architecture and Restoration of Architectural Monuments, Ukrainian Academy of Art, Kiev, 1996.

The subject of the thesis is the history of building and architecture of Kremenchug and Krukov settlement, which had been made a part of it, from the time of their foundation in the second half of the XVIth Century till 1917.

It is established that the formation and development of the town had common features with the Ukrainian architecture in general but for all that they had their own pecularitles. There are four stages in the history of Kremenchug development within the limits of which the town building factors, the processes of planning structure formation, architec-tural-planning system, main compositional elements of public centres, streets, squares, panorama and silhouette are considered. The features of public, domestic and industrial architecture are studied.

Лушакова A. H, Особенности формирования архитектуры Кременчуга середины XYI - начала XX столетий.

Диссертация защищается в виде рукописи на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 18.00.01

- теория, история архитектуры и реставрация памятников архитектуры, Украинская академия искусства, Киев, 1996. •

В диссертации исследуется история градостроительства и архитектуры города Кременчуга и присоединенного к нему посада Крюкова с момента их возникновения во второй половине XYI ст, до 1917 г, Установлено, что формирование и развитие города проходило в общем русле украинского зодчества, но при этом имело свои особенности. В градостроительной истории Кременчуга выделяются 4 этапа, в пределах которых рассматриваются градостроительные факторы, процессы формирования планировочной структуры, архитектурно-планировочной системы, основных композиционных > элементов-общественных центров, улиц, площадей, панорамы и силуэта. Изучаются особенности общественной, жилой и промышленной архитектуры города.

Ключові слова;

містобудівна структура, архітектурно-планувальна система, громадський центр, панорама, силует, громадська, житлова та промислова архітектура.

Тираж - 70, г. Кременчуг,

АО «КВСЗ», ОТД '