автореферат диссертации по архитектуре, 18.00.01, диссертация на тему:Архитектурно-пространственный уклад еврейских кварталов в городах и местечках Галичины конца XVIII - начала XX веков

Національний університет "Львівська політехніка"

БОЙКО Христина Степанівна

УДК 711. 424.

АРХІТЕКТУРНО-ПРОСТОРОВИЙ УКЛАД ЄВРЕЙСЬКИХ ДІЛЬНИЦЬ У МІСТАХ ТА МІСТЕЧКАХ ГАЛИЧИНИ У КІНЦІ ХУШ - НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТЬ

Спеціальність 18.00.01 Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури

Львів - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії та художніх основ архітектури Національного університі "Львівська політехніка".

Науковий керівник - кандидат архітектури, доцент Петришин Галина Петрівна кафедра історії та художніх основ архітектури Національний університет "Львівська політехніка"

Офіційні опоненти -

доктор архітектури, професор Кузьмич Орлянна Іванівна

Рівненський державний технічний університет, завідувач кафедрою міського будівництва і господарства

кандидат архітектури,

Білик Мирослав Степанович

Архітектурно-будівельна НПВ корпорація по комплексній організ; та регенерації середовища "ТЕРНО-КОРС" (м. Тернопіль), президеь

Провідна установа

Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування Державного комітету України у справах будівництва, архітектури і житлової політики (м. Київ)

Захист дисертації відбудеться 2000 року

,/о0О ■ ■ ■ ■

о /у годині на засіданні спеціалізованої ради К 35. 052.11. при Національному університеті "Львівська політехніка": м. Львів, вул. Ст. Бендери, 12 ауд.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету "Львівська політехніка" (м. Львів, вул. Професорська, 1).

Автореферат розісланий

^-7 ,■ і мс/идщд 2000 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Нові містобудівні чинники, які починають формуватись та діяти в Україні, значною впливають на розвиток міських поселень. Особлива інтенсивність цих процесів спостерігається у прикордонних районах Західної України. Поряд з цим, стан досліджень архітектурно-історичної спадщини міст Галичини є вкрай недостатнім для проведення їх реконструкцій чи розбудови.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена наступними чинниками: 1 -необхідністю збереження характерних проявів регіональної архітектури; 2 - потребою визначення впливу різних етносів на формування архітектурного середовища галицьких міст, у т.ч. виявлення :пецифіки архітектурно-просторового укладу єврейських дільниць у містах Галичини; 3 -незадовільним сучасним станом збереження пам'яток архітектури, що у цілому складають міське :ередовиіде; 4 - постійно зростаючим інтересом до єврейської культурної спадщини у Західній Європі та її недостатньою дослідженістю в Україні.

Для визначення мети та задач дисертаційного дослідження, зазначені чинники слід зозглянути окремо.

1. Ях відомо з історії, до часу утвердження української державності дослідження з єврейської тематики проводились дуже обмежено. Архітектура єврейських громад комплексно не зозглядалася у науковій літературі, обмежуючись традицією вивчення окремих пам'яток ірхітектури. Тому саме тепер, в умовах незалежності України, стало можливим виявлення та ібереження регіонального характеру міст та містечок Галичини.

2. У формуванні архітектурної спадщини України важливу роль відіграли численні іноземні ггнічні громади - поляків, німців, євреїв, вірмен, татар, угорців. Відповідно і розвиток зозпланугальної структури міста залежав не тільки від його функціонального призначення, а також і від етнічного складу його мешканців. Кожна із націй, яка тривалий час проживала у містах Галичини, внесла вагомий внесок у створення образу галицького міста, впродовж століть ггворюючи під впливом місцевих традицій свою етнічну містобудівну культуру.

У XVII ст. міграція на територію Галичини євреїв, які традиційно були міськими жителями, іабрала масового характеру, а традиції їх життєдіяльності суттєво впливали на формування ірхітектурного середовища тогочасних галицьких міст. Вже наприкінці XVII ст. єврейська -ромада Галичини стала найбільшою у світі, а у XIX ст. тут було сконцентровано 253 таких -ромади із відомих 559 в Австро-угорській імперії.

3. XX століття принесло масові руйнування єврейських дільниць. Перша світова війна, окрім іагального руйнування середмість, викликала погроми у єврейських дільницях. У міжвоєнний теріод відбувається відбудова єврейських дільниць із значною втратою їх специфічного :ередовища. Під час Другої світової війни єврейські дільниці були практично повністю іруйнованими, що призвело до втрати цілого пласту матеріальної культури євреїв, а через функціональну пристосованість навіть збережені пам'ятки зараз на грані зникнення.

4. У 90-тих роках у Західній та Центральній Європі стрімко почала зростати зацікавленість ■врейською культурою. В цей час проведено дослідження єврейських поселень, що викликало тотоки туризму і відповідно замовлень на проведення реставраційних робіт.

Зв'яюк роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у рамках наукової теми кафедри історії та художніх основ архітектури НУ "ЛП" -"Вивчення архітектурної спадщини та значення художніх дисциплін у формуванні творчого мислення архітектора".

Метою дослідження є виявлення характеристик архітектурно-просторового укладу єврейських дільниць у містах Галичини у кінці XVIII - на початку XX століть.

Відповідно до поставленої мети визначено основні задачі дисертаційного дослідження:

1. Узагальнити європейський досвід з вивчення формування архітектурно-просторового укладу єврейських дільниць та визначити стан його дослідженості у містах Галичини;

2. > Опрацювати методику виявлення єврейських дільниць та дослідження їх архітектурно-просторового укладу для історично-сформованих міст;

3. Охарактеризувати основні етапи формування єврейських дільниць у містах Галичини та виявити сукупність факторів, які сприяли їх утворенню;

4. Виявити характеристики архітектурно-просторового укладу єврейських дільниць у містах Галичини та визначити зміни у розпланувальній структурі міст під впливом фактору єврейського розселення;

5. Виявити еволюцію архітектурно-просторового укладу єврейських дільниць у містах до кінця XX століття та запропонувати шляхи збереження та подальшого використання архітектурної спадщини єврейських громад.

Об’єкт дослідження - міста Галичини, які володіли статусом міст у кінці XVIII - на початку XX століть (всього - 68 міських поселень1).

Предмет дослідження - місце та архітектурно-просторовий уклад єврейських дільниць у містах Галичини у кінці XVIII - на початку XX століть.

Методи дослідження - дослідження передбачає використання сукупності методичних підходів, зокрема, метод аналізу першоджерел дозволив виявити єврейські дільниці у містах; морфологічний метод застосовано для проведення аналізу розташування забудови та визначення розпланувально-просторових форм єврейських дільниць; застосування методу типологічної класифікації дозволило охарактеризувати величину єврейських дільниць, визначити типи територіального розподілу єврейського населення у містах та типологію міст за ступенем змін у їх історично сформованій розпланувальній структурі, викликаних територіальним розвитком єврейських дільниць; графоаналітичний метод та статистичне опрацювання даних використані для проведення порівняльного аналізу та об'єктивних характеристик єврейських дільниць; натурні обстеження виявляють сучасний стан збереженості архітектурної спадщини колишніх єврейських дільниць та обгрунтовують цінність з метою охорони та подальшого використання.

1 Досліджувані міста та містечка (сучасні назви):

Белз, Бережани, Берездівці, Бібрка, Богородчани, Болехів, Броди, Буськ, Бучач, Галій, Глиняни, Городенка, Городок, Гусятин, Добромиль, Долина, Дрогобич, Жидачів, Жовква, Заліщики, Заложці, Збараж, Золочів, Калуш, Кам'янка-Бузька, Коломия, Комарно, Косів, Кути, Львів, Маринопіль, Мельниця, Миколаїв, Микулинці, Мостиська, Нараїв, Нове Місто, Новий Яричів, Озеряни, Олссько, Перемншляни, Підгайці, Підкамінь, Поморяни, Рава-Руська, Рогатин, Рудки, Самбір, Скалат, Сколе, Снятин, Сокаль, Солотвино, Івано-Франківськ, Стара Сіль, Старий Самбір, Судова Вишня, Теребовля Тернопіль, Тисмениця, Скелівка, Хирів, Чортків, Щирець, Яворів, Язловець, Івано-Франкове.

Межі дослідження - часові межі дослідження охоплюють кінець XVIII - початок XX ст., тобто період входження Галичини у склад Австро-угорської імперії з особливим розглядом архітектурно-просторового укладу єврейських дільниць станом на середину XIX ст та окремими розвідками його еволюції у розпланувальній структурі міст до сучасного стану. Територіально досліджуваний регіон обмежується частиною історичної Галичини, яка належить Україні, у сучасних межах - Івано-Франківська, Львівська та Тернопільська області.

Наукова новизна одержанні результатів . 1. Вперше широко введено у науковий обіг України документальні плани міст Галичини

середини XIX ст. із виділенням у них територій розселення євреїв.

2. Вперше виявлено розташування, форму та величину єврейських дільниць у містах Г аличини.

3. Виявлено та досліджено характеристики архітектурно-просторового укладу єврейських дільниць у містах Галичини у кінці XVIII - на початку XX століть та проведено його композиційно

- розпланувальний аналіз.

4. Визначено внесок єврейських громад у формування архітектурної спадщини міст Г аличини.

Практичне значення одержаних результатів полягає у: розширенні тематики досліджень історичного розвитку міст Галичини та доповненні уявлення про архітектуру та урбаністику України у кінці XVIII - на початку XX століть; опрацюванні методики досліджені, розпланувальних структур міст з врахуванням етнічного фактору; обгрунтуванні необхідності проведення реставраційних робіт по відновленню пам'яток архітектури єврейських громад та постановці питання про їх охорону з метою активізації міжнародного туризму в Україні, відновленні історичної підоснови міст для проведення проектних робіт із врахуванням іх індивідуального регіонального характеру; спробі показати етнічну своєрідність архітектури міст Галичини як передумову для подальших досліджень у цій галузі. Окремі результати досліджень можуть бути використані дослідниками історії архітектури у історико-містобудівних, краєзнавчих, етнографічних, науково-популярних виданнях. Джерелознавча частина роботи може бути використана у якості довідково-інформативної бази для продовження досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації викладені і обговорені на українських та міжнародних конференціях та семінарах: Україно-австрійський науково-методичний семінар "Книга міст Галичини". - Львів, 23-24.10.1995; Наукові сесії Наукового Товариства ім. Шевченка (НТШ): УІІ-ма - Львів, 6-30.03.1996, УІП-ма - Львів, 322.06.1997; Україно-австрійський науковий семінар "Історія Галичини в Австро-угорський період". - Львів, 22-24.09.1997; Австрійсько-український семінар "Книга міст Галичини”. - м. Лейбніц / Австрія, 20-24.10.1997; Міжнародний науково-практичний семінар "Історична, мистецька та архітектурна спадщина Жовкви: проблеми охорони, реставрації та використання". -Жовква - Львів, 23-24.04.1998; Наукова конференція "Картографічна спадщина України". - Львів, 6-7.10.1998; Молодіжний науково - культурологічний семінар земельного товариства "Вісла-Варта" 20-22.1 1.1998 у м. Вісбаден / Німеччина; Звіт-доповідь про результати досліджень у

Гердер-Інституті 1-30.11.1998 та 2-30.06.2000 у м. Марбург / Німеччина); Науково-практична конференція "Проблеми малих міст України: розвиток самоврядування і реформування місцевого господарства в контексті національних традицій і світового досвіду". - Львів-Золочів, 2728.05.2000, Міжнародний науковий симпозіум "Європейське гетто - як урбанізований простір". -м. Відень/ Австрія, 7-9.11.2000.

Структура та об’єм дисертації. Дисертація складається із змісту, вступу, п'яти розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Основна текстова частина складається із 150 сторінок, включаючи ілюстративний матеріал на 31 сторінці, бібліографія кількістю 392 найменування на 33 сторінках та 9 додатків на 82 сторінках, куди включено: тлумачний словник термінів, примітки до методики дослідження, табличний та ілюстративний матеріал.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

РОЗДІЛ 1. СТАН ДОСЛІДЖЕННЯ ПОСЕЛЕНЬ ЄВРЕЙСЬКИХ ГРОМАД

Дослідженню АПУ2 єврейських поселень у європейських містах присвячено численні праці зарубіжних науковців. Важливими є грунтовні монографії3, які детально описують історію виникнення, особливості формування та існування єврейських поселень. У найновіших дослідженнях4 велика увага приділяється вивченню та грунтовному опрацюванню історії та топографії єврейських поселень у містах (від початків закладення до нашого часу), дослідженню основних міграційних процесів єврейського населення, розпланувальної структури та динаміки кількості поселень, величини та географії поширення громад, впливу єврейського населення на хід урбанізації у містах Європи5. На підставі історико-архітектурних досліджень 1994-1996 рр.6, було обгрунтовано і виконано проекти реконструкції окремих збережених єврейських кварталів Відня, Зальцбургу, Грацу, Марбургу, Радкерсбургу (Австрія), Регенсбургу (Німеччина), Нікольсбургу, Канітцу, Просніцу, Великого Межиріччя (Словаччина), Шопрону (Угорщина), Барселони (Іспанія). Особливий інтерес представляють вибрані матеріали до містознавства7, виконані для окремих країн Європи8, а саме методика опрацювання міст, що дозволяє скласти об'єктивну картину про місце кожної із націй в устрої міст. Належна увага приділена дослідженню та проблемам збереження та охорони архітектурної спадщини єврейських громад. Зарубіжні дослідники9 у своїх працях широко досліджують та відзначають урбаністичне, архітектурне,

2 АПУ - архітектурно-просторовий уклад u

3 Балабан М., Баутц Ф.Ю, Герцог Є., Гольдбсрг Ю., Зборовскі М., Канська М., Парік А., Штайн Й.

4 Judcn in dcr Stadt. Beitraege zur Geschichte der Staedte Mittclcuropas. - Lim/Donau, 1999. ^

^ Баркай A., bpvcp А., Влашер P., Гавекамп А., Гранах А., Кемляйн C., Ріхарц M., Tox M., Цівес Ф.-Й.

б Веннінгер М.И., Каталін Дж. Шенде, Кльсновскі Й, Льорманн К., Райсс Й., Рудольф К. Ф., Шмід Д.

^ Бсртольд Д., Гольдманн Ф., Деак Е., Йоганск П., Пікль О., Рауш В., Фейгель Г., Штооб Г.

* "Deutsches Stacdtcbuch...", "Oesterreichischcs Stacdtcbuch...", "Das Staedtewesen dcr Lacnder der ungarischen Krone..."

^Зянтковскі Л„ П'єхоткі M. і К., Хоєцка Е.

історичне та соціологічне значення пам'яток архітектури єврейських дільниць, у першу чергу синагог. ■

Загалом, у Галичині єврейські поселення є маловивченими, проте вони часто згадуються у дослідженнях, проведених у інших країнах, зокрема, у працях польських науковців10. Наприкінці XVIII - на початку XIX століть у популярній у цей час "подорожній літературі" до вивчення стану галицьких міст та їх мешканців вдаються німецькі автори11, які описують міське життя та специфіку тогочасного просторового укладу галицького міста, відзначаючи іх помітну різницю від західноєвропейських. У численних описах галицьких міст12 іноземцями було відмічено різницю в АЛУ різних етнічних дільниць.

У багатьох історичних працях вітчизняних та зарубіжних авторів13 зустрічаються окремі згадки про єврейські громади чи дільниці без аналізу їх АПУ. Історико-мемуарні збірники та краєзнавчі нариси окремих міст та містечок містять фрагментарні дані про етнотопографію міст у XVIII ст. та про зміни у їх розпланувальній структурі у післявоєнний час14. Важливими є грунтовні монографії міжвоєнного періоду та сучасні дослідження, у яких детально описано :ередовище та наголошено на факторах, які впливали на особливості просторового укладу дільниць галицьких міст15. Для створення комплексної картини стану міст Галичини виявилось необхідним опрацювати праці з політичної та економічної ситуації у містах у XIX ст.16 Крім того, у загальній історії урбаністики України та регіону, в історико-містобудівельних нарисах міст зустрічаються окремі згадки про єврейські дільниці17. Сучасними авторами розглядається образ Єрусалиму як "граду Божого" та прототипу середньовічного або ж єврейського міста18 Окремими авторами19 розглядались питання збереження архітектурної спадщини єврейських громад Західної України. У Ізраїлі започаткована багатотомна серія історичних путівників по містах України20, в яких проживали значні єврейські громади. Подільським містам присвячений перший випуск, у якому вітчизняними та зарубіжними дослідниками21 виявляються пам'ятки архітектури та культури євреїв, розглядається питання впливу єврейських громад на формування

10 Карлінец Я., Мотилєвіч Є., ФрасЗ. и

11 Бредецкі С., Гаккет Б., Годль К., Деміан Ф.А., Коль Й. Дж., Кратгер Ф., Рорср Й., Траунпаур АГ..

Фойерабевд К., Шмідль А.

'2 Володиміров В., Головацький Я., Кельсієв В., Нємцсвіч Ю.

ІЗ Балінскі М., Баронч С., Богуцька М., Бравер А., Будзинські 3., Владіміреькнй-Буданов М., Вурм Д., Гольдберг Й., Горн М., Гульдон 3., Доманицький В., Дорфлєрувна А., Зіморовіч Б., Зубрицький Д., Ісаєвнч Я., Кірик Ф., Кучера А., Лссняк Ф., Ліпінскі Т., Логов Н., Мериновіч Т., Площанскш В., Полочкувна Н.. Пулчвіартек Й., Сокальскі Б., Ступніцкі Г., Сухояд Г., Токаж В., Шараисвич І., Янечек А.

'З Бевз М„ Бігуш Я., Дік І., Нєдзвєцкі М., Пастух Р., Пеленський Т., Созанський І.

^ Пгіеіпіса гус1о\\’зка, сЫс]с і гаЬуїкі.- Ь\\го\у, 1909; Евреи во Львове (XIII - первая половина XX в.). -

Львов, 1994.

16 Білецький С., Грушевський М., Ісасвич Я., Крип'якевич І., Кубійович В., Субтсльний О., Білецький С.

17 Бевз М., Білик М., Кузьмич О., Мих Р., Могитич I., Могитич Р., Петришин Г., Посацький Б..

Рудницький А., Тимофіаїко В., Трегубова Т., Черкес Б.

Кравцов С., Криворучко ГО., Олійник О.

^ Горський В., Пастух Р., Проскура О., Фільваров Т., Ходорковський Ю., Хонігсман Я.

20 Исторический путеводитель "100 еврейских местечек Украины" - Иерусалим - Санкт-Петербург. 1997.

21 Банчик М., Барер С., Гельстон Й., Гершт А., Дашевська О., Дворкін I., Димшиц В., Зельцер А., Кальницький М., Королева А., Кравцов С., Крайзман І., Левін В., Ліфшиц Ю., Лукін В., Меламед Е., Носоновський М., Оке В., Рохліна О., Соколова А., Тублі М., Хаеш А.. Хаецька С., Хаймович Б., Хейфец М., Ходорківський Ю., Шубинський В.

просторового середовища та архітектурного ландшафту містечок. Сучасні публікації'22 присвячені висвітленню історії, традицій та культури різних націй, що жили у містах Галичини. Традиція вивчення пам'яток архітектури єврейських громад23 нещодавно доповнилась у професійній літературі новими маловідомими матеріалами24. У 1988-1998 рр., архітекторами інституту "Укрзахідпроектреставрація"25 проводились обстеження, фіксація та паспортизація синагог на теренах України. Крім того, увага окремих дослідників26 присвячена також вивченню житлової архітектури єврейських дільниць та проблемам актуальності збереження спадщини єврейських громад Західної України. У якості джерел інформації використані різнорідні матеріали, у т.ч. статистичні дослідження27, література енциклопедичного характеру28, переписи населення Г аличини періоду Австро-угорської монархії29.

У сукупності опрацьована література стала важливою інформаційною базою для проведення даного дослідження. Аналіз публікацій попередників засвідчує, що, незважаючи на велику кількість опрацювань вітчизняних та зарубіжних авторів, єврейські дільниці як цілісність у містах Галичини не розглядались, аналіз їх АПУ не проводився.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ АРХІТЕКТУРНО-ПРОСТОРОВОГО УКЛАДУ ЄВРЕЙСЬКИХ ДІЛЬНИЦЬ

Дослідження АПУ єврейських дільниць та проведення їх композиційно-розпланувального аналізу базується на використанні та опрацюванні документальних архівних джерел. Дослідження передбачає використання сукупності методичних підходів:

- метод першоджерел - як базовий, в якому віддається перевага звертанню до оригіналів -архівних документів, а інші джерела приймаються лише як допоміжний матеріал Застосування цього методу дозволило провести історико-генетичний аналіз домоволодінь різних націй та на його основі виявити розташування єврейських дільниць у розпланувальній структурі міст;

- застосування методу типологічної класифікації дозволило охарактеризувати величин) єврейських дільниць, визначити типи територіального розподілу єврейського населення у міста?

22 часопис "Галицька брана". - Львів, 1997,-№ 10-11. - “Євреї Львова”. - автори: Байбула Л., Гельстон Й., Гранкін П., Вуйцик В. ^

2’ Геврик Т., Гельстон Й., Кравцов С., Ліфшиц Ю., П'єхоткі М. і К., Ходорковський Ю.

24 Синагоги України / / Вісник інституту “Укрзахідпроектреставрація”. - Львів, 1998.

25 Бакинська Л., Бойко О., Глинка С., Демцюх Е., Дмитрович Л., Могитич 1., Могитич P., Слободян В., Антонюк О., Горбач 3., Король М., Лагуш 3., Микитин Я., Михайлишин Р., Мосюк М., Пашина В., Пилип'кж А., Помазова Л., Процайло Т., Скепко Л, Сороколіт О., Фуголь 1., Хмилсвський П., Цимбалюк С., Чорний О., Чурилик Я., Чушак М. та інші.

26 Барер С., Рибчинський О., Соколова А. Фільваров Т., Ходорковський Ю.

27 Барвінський В., Бізінгер, Бредецкі С., Карпінец Я., Коль Й. Дж., Кордуба М., Краттер Ф., Кубійович В., Лютман Т., Марк Р.А., Миколаєвич Я., Охримович Я., Пілат Т., Рапацкі В., Рутовскі Т.

28 Slownikgeograficzny Krolcstwa Polskiego... (1880-1890 pp.); Еврейская энциклопедия... (1910-1913 pp.);

Історія місті сіл УРСР... (1960-1970 pp.) .

29 Statistische Uebersichten von Galizien... (1823); Statistiktabclle, Taffeln zur Statistic der oestcrreichischen Monarchic (1828, 1830,1857); Bevoelkchrung und Viehstand... (1869); Spccial-Orts-Repertorium von Galizien... (1880, 1890); Gemeindelexikon von Galizien ...(1900); Allgemeine Verzeichniss ...(1910); Die Ergebnissc der Volkszaehlung... (1910)

а типологію міст по ступеню змін у їх історично сформованій розпланувальній структурі, икликаних територіальним розвитком єврейських дільниць;

- метод морфологічного аналізу дозволив визначити форми АПУ єврейських дільниць, иявити їх еволюцію у розпланувальній структурі міст, знайти композиційні особливості;

- графоаналітичний метод (побудова графіків, діаграм) та статистичне опрацювання даннх кількість будинків, щільність забудови, густота та кількість населення) використані для роведення порівняльного аналізу об'єктивних характеристик єврейських дільниць;

- натурні обстеження використані при виявленні сучасного стану збереженості архітектурної падщини колишніх єврейських дільниць та обгрунтуванні її цінності з метою охорони та одальшого використання.

У результаті проведених у 1995-2000 рр. архівних пошуків для 68 міст Галичини віднайдено исленний картографічний та доповнюючий його описовий матеріал середини XIX ст., що озволило провести дослідження АПУ єврейських дільниць в одному часовому зрізі. Вищезгадані окументи були масово виконані у 1830-1860 рр. Крайовою земельною податковою комісією Ііністерства землеробства та аграрних реформ окремими томами для кожного населеного пункту метою їх оподаткування. Автором зроблено вибірку архівних документів окремо для кожного із осліджуваних міст. Повний комплект інструменту дослідження включав: а) "Кадастрові карти.. ": ІДІАУЛ30. фонд 186, опис 1, 4-10, 12-14, 16, 22, 23, всього - 56 одиниць зберігання; б) "Журнали бліку та плани земельних ділянок...; Польові ескізи...": ЦЦІАУЛ, ф. 186, оп. 1, 7, 13, 23, всього - 41 д. зб.; в) "Журнали обліку земельних ділянок із зазначенням власників...". ЦЦІАУЛ, ф. 186, оп. 1,

, всього - 28 од. зб.; г) “Картотеки, журнали, алфавітні покажчики та зведені переліки емлевласників...; Подвірні та зведені описи земельного майна. ЦЦІАУЛ, ф. 186, оп. 1, всього - 32 д. зб.

Застосування методу першоджерел дозволило виявити розташування єврейських дільниць у іістах та їх якісні і кількісні характеристики. Схеми визначення власності (карти нерухомостей) иконані методом співставлення нумерації будинків власників-євреїв, зазначеної у документах унктів в, г, з ідентичною нумерацією будинків, зазначеною у документах пунктів а, б. Утворені аким чином схеми стали основою для застосування решти методів дослідження, які у повній мірі озволяють розкрити специфіку та особливості формування АПУ єврейських дільниць. Проведені а описаною методикою дослідження дозволили підготувати варіанти гіпотетичних реконструкцій іб’ємно-просторового вирішення втраченої на сьогодні забудови єврейських дільниць.

В якості робочої гіпотези висунуто припущення, що довготривале проживання євреїв у пеціально виділених дільницях спричинилося до змін у розпланувальній структурі історично формованих міст Галичини. АПУ єврейських дільниць підпорядковувався певним акономірностям, зорієнтованим на етнічно-релігійні традиції євреїв. Таким чином, виникло пецифічне архітектурне середовище, яке вплинуло на формування архітектурного образу міст 'аличини.

ЦЦІАУЛ - Центральний державний історичний архів України у м. Львові

РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ ЗАБУДОВИ ЄВРЕЙСЬКИХ ДІЛЬНИЦЬ У МІСТАХ ТА МІСТЕЧКАХ ГАЛИЧИНИ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ КОНТЕКСТІ

Для Європи були характерними різні міграційні рухи, спричинені насамперед релігійними переслідуваннями. Релігійна нетерпимість до іудеїв продовжувалась тисячоліттями з періодами певної лібералізації та наступних обмежень.

З XI ст. починається єврейська міграція із Західної до Центральної Європи із закладенням перших поселень. На XV ст. припадає період масових міграцій у Східну Європу. Єврейські дільниці формувались тут на спеціально виділених територіях - гетто. З ростом чисельності єврейського населення у кінці XVI - та у XVII ст. у більшості європейських міст єврейські забудування з'являються поза межами визначених кварталів.

Від початку формування мережі міст в Україні в етнічному складі міського населення спостерігаються різні етнічні включення. Галицькі князі запрошували євреїв оселятися та брати активну участь у розбудові новозакладених міст, а після надання містам магдебурзького права сюди почало мігрувати єврейське населення із країн Західної та Центральної Європи, втікаючи від релігійних переслідувань. З кінця XIV ст. у західноукраїнські землі через Польщу емігрують євреї-ашкенази із Німеччини, Австрії та Богемії. Особливо інтенсивним їх переселення стає наприкінці XV ст., коли Польсько-литовська держава приймає до себе колоністів, стимулюючи економічний розвиток краю. У II пол. XVI сг., у період найактивнішого містоутворення у Галичині, у повоповсталих містах одразу з'являються нові єврейські громади. Євреї емігрують із королівських міст до нових поселень, отримуючи від їх власників торгові та промислові привілеї.

Магдебурзьке право передбачало роздільне проживання різних націй у містах. Міста отримують багатонаціональну структуру, де кожна етнічно-релігійна громада займає у розпланувальній структурі окремі вулиці чи квартали, керуючись власним управлінням, правами, використовуючи при цьому територію міста згідно етнічних містобудівельних традицій, У більшості новозакладених приватних міст нового часу територія міста міською владою відразу була поділена між національними громадами, проте окремі міста користувались привілеєм, який забороняв євреям поселятися у цих містах, наприклад: Дрогобич, Кам'янка-Бузька, Мостиська, Самбір, Стара Сіль, Старий Самбір. До кін XVI ст. у містах з'являються відокремлені вулиці, часто відділені мурами, ровами та брамами від решти частин міста.

У XVII ст. у містах поступово зникають обмеження щодо поселення євреїв, які прибували із Західної Європи. Найбільший приплив єврейського населення припадає на кінець XVII - початок

XVIII ст., коли у багатьох містах, знищених татарськими нападами, Північною війною та епідеміями, відбулося значне зменшення міського населення - Із ростом економічної кризи Речі Посполитої власники міст надавали євреям все більше прав та привілеїв.

На відміну від Західної Європи організація спеціально виділених територій для проживання євреїв - гетто у містах Галичини не була масовим явищем і мала місце лише в окремих містах (Наприклад: Львів, Самбір, Городок, Дрогобич). Входження євреїв у структуру міста було поступовим і відбувалося шляхом викупу, оренди або побудови нових будинків, причому колишні

власники переселялися на периферію міст або передміські території. Забудова єврейської дільниці формувалась та територіально розвивалась, як правило, довкола синагоги, яка традиційно була духовним та композиційним центром АПУ дільниці і мала багатофункціональне призначення. Формування єврейських дільниць залежало від: існування обмежень або привілеїв для проживання у місті, функціонального призначення міста, професійної діяльності євреїв, топографії території, виділеної для поселення, величини міста та єврейської громади.

З аналізу концентрації єврейських громад Галичини кінця XVIII ст. випливає, що у більшості міст євреї жили групами, що не перевищували 500 - 1000 осіб. У II половині XIX ст. їхня чисельність значно зросла і у великих містах єврейські громади нараховували 10-15 тис. осіб (Броди, Коломия, Львів31, Станіславів, Тернопіль), у середніх - 2-7 тис. осіб (Белз, Бережани, Бібрка, Глиняни, ГТідгайці, Рава-Руська, Яворів тощо), а у малих - у межах від 300 - до 2000 осіб (Мельниця, Мостиська, Хирів, Янів тощо). Друга половина XIX ст. характеризується зняттям у всіх містах обмежень на проживання євреїв поза межами виділених дільниць. Найбільш привабливими для заселення стали комерційно важливі шляхи та вузли.

У XIX ст. сформувались три головні типи територіального розподілу єврейського населення у містах Галичини. Тип І - значне заселення середмістя (60% - 80%) виявлено у містах, які переживали економічне піднесення, або де від початку, не було обмежень до поселення у них євреїв. Вони володіли широкими правами щодо придбання нерухомостей, викупу або оренди будинків від інших міщан, побудови нових будинків (Белз, Болехів,. Броди, Буськ, Гусятин, Добромиль, Долина, Жовква, Заліщики, Золочів, Косів, Перемишляни, Підгайці, Тернопіль, Рава-Руська, Рогатин, Снятин, Сокаль, Стрий, Судова Вишня, Тисмениця, Чортків, Щирець32). Тип II -часткове заселення середмістя (30% - 60%) виявлено у містах, які в силу різних економічних та правових обмежень були малопривабливими для євреїв (Берездівці, Бібрка, Галич, Городенка, Заложці, Збараж, Калуш, Кам'янка-Бузька, Кути, Маріампіль, Мостиська, Нове Місто, Рудки, Скалат, Солотвино, Старий Самбір, Фельштин, Янів). Тип III - утворення особливого "єврейського міста" на передмісті виявлено у містах, де тривалий час існувала заборона поселення євреїв у середмісті (Городок, Дрогобич, Самбір), або коли єврейська громада великого міста була значною, а територія для проживання обмежувалась (Львів).

У територіальному розвитку єврейських дільниць (1772-1914 рр.) простежуються чотири характерні форми, зокрема: 1- локалізація єврейського населення в окремих кварталах у середмісті; 2 - принцип лінійного розвитку дільниці внаслідок заселення євреями приринкових дільниць шляхом викупу чи оренди нерухомості від інших міщан та побудови нових будинків; 3 -принцип оточення середмістя внаслідок поширення єврейської забудови вздовж торгових шляхів міста; 4 - принцип переносу дільниці спостерігається із виникненням нових центрів тяжіння -сакральних та громадських будівель єврейської громади. .

^1 Львів потребує особливого розгляду, оскільки згідно зі статистичними даними перепису населення станом на 1890 р. у місті проживало 36130 іудеїв.

32 Для типів 1, II приведені міста, для якігх віднайдено статистичні дані щодо розселення євреїв виключно у середмістя^; для решти міст ці дані включають також передмістя

Таким чином, наприкінці XVIII та у XIX століттях більшість приринкової забудови перейшла у власність міщан-євреїв. Отже, слід розрізняти еволюційно сформовані єврейські дільниці, де протягом тривалого часу формувались риси самобутнього АПУ і які були духовно-культурними центрами євреїв у містах та дільниці із новонабутою у XIX ст. житловою та торговою нерухомістю.

РОЗДІЛ 4. АРХІТЕКТУРНО-ПРОСТОРОВИЙ УКЛАД ЄВРЕЙСЬКИХ ДІЛЬНИЦЬ У МІСТАХ ТА МІСТЕЧКАХ ГАЛИЧИНИ У КШЦІ XVIII - Ш ПОЧАТКУ XX СТОЛІТЬ ТА ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКИ

Народи, які переселялись з інших країн на територію Галичини, несли з собою свок традиційну етнічну містобудівельну культуру, пов'язану із релігійними та етнографічним! особливостями. У формуванні АПУ єврейських дільниць спостерігається орієнтація на ідейниі образ "граду Божого", який визначав стійкі символічні форми, що виражались у композиційному поєднанні споруд.

Традиційна забудова єврейської дільниці у середніх та малих містах включала: 1) духовн інституції (синагогу, молитовні будинки); 2) соціальні інституції (доми науки, школи адміністративні будинки громади); 3) інституції громадського обслуговування (ритуальні лазн (одночасно як і духовна інституція), будівлі ритуальної різні тварин); 4) житлово-ремісничо торгову забудову. У більших містах комплекс традиційної забудови включав також будиної шпиталю, суду, ратуші, притулки для сиріт та перестарілих, цехові товариства (купців, лікарів адвокатів та ін.), гімназії, друкарні, театри, садибу рабина або цадика. У таких містах, окрії Великої синагоги, було декілька менших синагог, клойзів, молитовних будинків, цехови: божниць. Найважливішими композиційними домінантами АПУ дільниць були - синагога т цвинтар, які одночасно посідали провідну ідеологічну роль.

АПУ єврейських дільниць можна класифікувати морфологічно на: квартальний, де головь розпланувальні осі вулиць перетинаються; вуличний з однією-двома паралельними вулицям! розосереджений; а також по щільності на щільний та дисперсний. АПУ у зв'язку із притаманної йому дисперсією часто трансформувався і набував змішаних форм: вулично - квартально квартально - розосередженої, вулично - розосередженої та ін.

Особливістю АПУ єврейських дільниць були поздовжні розпланувально - композиційні ос Посередині головної осі, як правило, розташовувалась синагога. Головна вісь використовувал існуюче розпланування міста і спрямовувалась паралельно до однієї із сторін Ринку чи міськи мурів, водойм, рідше в бік розташування єврейського цвинтаря. Житлово-рємісничо-торгої забудова формувалась по паралельних та перпендикулярних, по відношенню до головної о другорядних осях навколо синагоги та комплексу громадських споруд. Таким чином, АП дільниць набував "веретеноподібного" вигляду.

Архітектурне вирішення забудови у середовищі єврейських дільниць перш за все залежах від майнового стану власників, впливів міського середовища та особливостей регіональн

архітектури. Саме тому у багатих єврейських дільницях великих міст сформувалася архітектура під впливом тогочасних архітектурних стилів з капітальною забудовою вищого стандарту, а у містечках переважала, як правило дерев'яна, менш якісна забудова. До характерних особливостей житлової архітектури єврейських дільниць слід віднести: 1) функціональні особливості, пов'язані із професійною діяльністю євреїв (поєднання житлових будинків із ремісничими будівлями, кошарними крамницями, торговими ятками, влаштування заїздів); 2) відображення релігійних особливостей (влаштування в конструкції даху розбірної прибудови для святкування ритуального куреню; обов'язкова наявність у кожному житловому будинку мезузи (футляру з текстами молитов, написаними на прямокутному куску пергаменту), прикріпленої до правого боку одвірку вхідних дверей будинку; наявність декоративної таблички із символічним зображенням та написом релігійного змісту на внутрішній східній стіні будинку); 3) релігійно-етнічні впливи (розппси інтер'єру з перевагою рослинного орнаменту, блакитний колір фасадів та інтер'єру).

Єврейське розселення у містах та містечках Галичини внесло зміни у розпланувальну організацію середмість, які залежали від категорії міст та величини єврейських громад. Структурній аналіз АПУ єврейських дільниць проведено за такими ознаками: величина дільниці, її структура та відмінність від історично сформованої розпланувальної структури середмістя, категорія міста, величина єврейської громади міста. Це дозволило виділити три основні типи та її підтипи:

Тип А - характеристики АПУ єврейських дільниць не внесли суттєвих змін у історично-сформовану розпланувальну структуру середмістя: А1 - виявлено у випадку утворення єврейської дільниці за межею середмістя: "Гнші" у Городку, "Лан" у Дрогобичі, Краківське передмістя у Львові, "Бліх" у Самборі. Площа таких дільниць складає 5-8 га; All - виявлено у випадку проживання у великому місті (10-30 тис. чол.) великої єврейської громади (10-15 тис. осіб). Наприклад33 : Броди, Коломия, Львів, Тернопіль. Площа такої дільниці складає 8 га; А1І1 -виявлено у випадку проживання у малому місті (1-4 тис. чол.) малої єврейської громади (300 -2000 осіб), яка не могла внести істотних змін у розпланувальну структуру міста. Наприклад: Богородчїни, Жидачів, Мостиська, Нараїв, Нове Місто, Рудки, Солотвино, Стара Сіль, Старий Самбір, Судова Вишня, Фельштин, Хирів, Щирець, Янів. Площа дільниці тут складає 3 га.

Тип Б - єврейські дільниці охоплюють близько 1/4 площі всього середмістя. їх АПУ носить певні рисї самобутності, які відрізняються від попередньої розпланувальної структури середмістя. До типу 5 зараховані окремі великі та переважно середні міста (4-10 тис. чол.) із єврейськими громадами середньої величини (2-7 тис. осіб). Наприклад: Белз, Бережани, Бібрка, Болехів, Буськ, Глиняни, Жовква, Золочів, Маріампіль, Підгайці, Рава-Руська, Сірий, Яворів. Площа єврейської дільниці складає 5 га.

Тип В - єврейські дільниці охоплюють близько 1/2 площі середмістя, включаючи ринкову площу таприринкові парцелі. Характеристики АПУ єврейських дільниць значно відрізняються від попередньої розпланувальної структури середмістя. До цього типу належать окремі середні та в

33 для типів All, АІІІ, Б, В в основному тексті дисертації приведені міста, для яких у достатній для проведенні композиційно-розпланувального аналізу кількості віднайдено інструменти дослідження (статистичні матеріали та архівні документи)

більшості малі міста із єврейськими громадами переважно середньої величини. Наприклад. Берездівці, Городенка, Калуш, Микулинці, Озеряни, Перемишляни, Скалат, Сокаль, Чортків, Язловець. Площа таких дільниць складає 3 -5 га.

Зміни у етнічному складі міста викликають утворення етнічних дільниць на основі відмінних факторів, які суттєво впливають на його попередню історично сформовану розпланувальну структуру. Так, наприклад: зводиться велика споруда синагоги - як композиційний центр АНУ єврейської дільниці; змінюється функціональне вирішення будинків (напр., рядова житлова забудова присадибного типу змінюється на заїзди із влаштуванням великих наскрізних проїздів); влаштовується нова вулична структура, змінюється трасування вулиць та провулків, виникнення коротких, вузьких вуличок та проходів без чітко вираженого напрямку, змінюється їх форма та ширина шляхом поступового зсуву будинків у глибину кварталу та навпаки; використання будівельних парцел та внутрішнього простору кварталів (повністю відсутня парцеляція та загосподарювання ділянок (городів), будинки виходять як торцевими так і поздовжніми фасадами на головні вулиці, наявність значної кількості хаотичних тимчасових прибудов без фіксації ліній забудови (особливо на затиллі), спостерігається дрібнення та ущільнення забудови шляхом переділу будинків на кількох власників, міжбудинкові проходи або дуже вузькі (1-3 м),' або надто широкі (на ширину 1-2 будинків), житлові будинки відрізняються розмірами, орієнтацією та якістю забудови (у великих містах переважають 2-4 поверхові капітальні будинки, у малих та середніх 1-2 поверхові, у більшості - дерев'яні), виникають загальні дворові простори, додаткові локальні площі різної форми, членування міського простору на квартали укрупнюється або подрібнюється до міні-кварталів із 5-6 будинків); наявність посередринкової забудови, розташованої тісними рядами, яка виконує торгові функції; перетворення регулярної забудови на дисперсну;

В окремих містах перепланування торкалось і ринкової площі. Спостерігаються наступні зміни: фронт ринкової забудови збережений (щільний або з утворенням додаткових проходів до ринку); 2) фронт ринкової забудови частково втрачений (на ширину 1 будинку), 2) змінене функціональне вирішення будинків (виникнення заїздів) та їх постановка (як торцевими так і поздовжніми фасадами); 4) влаштування додаткових проходів та проїздів у внутріквартальному просторі: від ринку у глибину дільниці та паралельно до сторін ринку; 5) організація додаткових площ з новими центрами тяжіння у приринковій забудові (сакральні споруди єврейських громад) та наявність посередринкової забудови, яка виконує торгові функції.

РОЗДІЛ 5. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗАБУДОВИ КОЛИШНІХ ЄВРЕЙСЬКИХ ДІЛЬНИЦЬ

У кінці XIX ст. просторовий розвиток єврейських дільниць припиняється внаслідок чергових міграцій єврейського населення, а їх композиційно-просторові характеристики зазнають певних змін. Початком втрати своєрідності АПУ стало впровадження у 1880-1890 рр. у всій Австро-

Угорщині будівельного права, яке почало вводити типове будівництво. Проводиться планомірна забудова міст згідно червоних ліній, особливо після частих пожеж. Подальша еволюція єврейських дільниць поділяється на три етапи. .

I етап (1918-1939 (41) рр.). На територіях єврейських дільниць проводиться часткове впорядкування території: заміна дерев'яної забудови мурованою, впорядкування вуличної мережі, проведення благоустрою. Проводиться укрупнення домоволодінь, дрібна забудова скуповується з метою зносу, а на викуплених ділянках зводяться нові великі будівлі.

II етап (1939-1945 рр ). Під час Другої світової війни, як правило, в єврейських частинах міст були влаштовані гетто, в яких планомірно після знищення єврейського населення знищувались окремі будинки, вулиці та цілі міські квартали. У значній мірі території єврейських дільниць були перетворені на руїни та пустки.

III етап (1945-1990 рр.). Єврейські дільниці як зруйновані, пустуючі території в найбільшій мірі відобразили процеси просторово-територіального розвитку західноукраїнських міст. У 194555 рр. - проектування регулярних рівновеликих кварталів; 1956-80 рр. - впровадження великопанельної, типової забудови, внаслідок чого відбулися зміни просторових масштабів цих дільниць. У результаті території колишніх єврейських дільниць були повністю переплановані, втрачено структуру вулиць і провулків, своєрідність та специфіку просторового укладу міст. У 1981-90 рр. у зв'язку із динамічним ростом обласних центрів відбувається занепад малих міст. Проявляються тенденції відродити регіональну архітектуру типовими формами та відновити роль історико-архітектурної спадщини в міському просторі, проте території колишніх єврейських дільниць залишаються поза увагою.

Таким чином, єврейські житлові дільниці у містах Галичини із своїм традиційним АЛУ у більшості втрачені. Житлова забудова колишніх єврейських дільниць існує тепер поодинокими пам'ятками. До сьогодні на теренах Західної України збереглися окремі найцільніші комплекси житлової забудови єврейських дільниць Буська, Бучача, Варяжа, Кам'янки-Бузької, Краківця, Нижанкович, Яворова. Розпорошено збережені ансамблі забудови єврейських дільниць у Бродах, Добромші, Дрогобичі, Журавно, Коломиї, Кременці, Львові, Скалі Подільській, Скалаті, Стрию, Підгайцях, Підкамені, Хирові. Цінність архітектурного середовища єврейських дільниць полягає в організації архітектурного простору, у якому створений комфортний масштаб об'ємів внаслідок: невеликої поверховості; розкриття простору назовні (влаштування затишних галерей, відкритих ганків, веранд, аркад, мансард, виступаючого об'єму вхідного вузла); гармонії силуетів забудови із місцевим ландшафтом, що надає історичному середовищу міст неповторної своєрідності.

Найбільш збереженими є будівлі синагог, хоча внаслідок реконструкцій післявоєнного періоду вони втратили стильові ознаки сакральних споруд, внутрішнє планування та архітектурний вистрій інтер'єру змінено. Так, у 51 місті Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей обстежено 72 синагоги34. З них: 11 - знаходяться в руїні або перебувають у занедбаному стані, 55 - перебудовані, реконструйовані, пристосовані для інших потреб, лише 6 -добре збережені. Давні єврейські цвинтарі із надгробними стелами найбільше збереглись у Бродах,

34 натурні обстеження синагог проведені інститутом "Укрзахідпроектреставрація" у 1988-98 рр.

Підгайцях, Косові, Бурштині, Збаражі, Роздолі, хоча більшість із них перебувас у незадовільному стані; у вигляді пустих просторів - у Самборі, Золочеві, Сасові тощо.

Автентичні єврейські дільниці практично у всіх містах Галичини безповоротно втрачені. Насамперед необхідно провести роботи по виявленню та фіксації усіх вцілілих цінних пам'яток архітектури євреїв. Перед початком проведення реставраційних робіт необхідно враховувати первинні функції забудови і можливість споруди виконувати сучасні функції. У випадку, коли споруда пристосовується під іншу функцію, рекомендується зберігати архітектурно-естетичний образ будівлі з відтворенням первинних фрагментів та збереженням різночасових прибудов та перебудов. У випадку великого історико-архітектурного значення споруди рекомендовано пристосувати її під музейні функції. Якщо споруда знаходиться в руїні - необхідно здійснити її консервацію. Належне значення потрібно надати збереженню спадковості композиційних засад дільниць. Для цього найбільш збереженим територіям колишніх єврейських дільниць потрібно надати статус пам'ятково - охоронних зон, як, наприклад, у Белзі (центрі хасидської релігії), Вижниці, що сприятиме пожвавленню міжнародного туризму в Україні.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. У європейській науці опрацьовано особливості формування єврейських поселень, найбільша увага приділена дослідженню окремих пам'яток єврейської архітектури, у першу чергу синагог. На підставі історико-архітектурних досліджень науковцями було обгрунтовано і виконано ряд проектів для реконструкції окремих найбільш збережених єврейських кварталів міст.

Виявлено, що єврейські поселення були масово поширені у містах Галичини, найбільше з усіх європейських країн. Комплексне вивчення внеску єврейських громад у формуванні архітектурної спадщини міст Галичини в Україні не проводилось Традиційно вивчаються окремі пам'ятки архітектури євреїв, проводиться паспортизація збережених споруд синагог. Загалом інші типи забудови недостатньо досліджені, не приділена увага дослідженню єврейських дільниць в цілому, а їх АПУ зовсім не опрацьований. Цс створює проблеми у виявленні історико-містобудівних особливостей архітектурної спадщини міст Західної України та її збереження.

2. В основу опрацювання методики дослідження покладено ' аналіз документальних картографічних та письмових архівних джерел, що дозволило виявити розташування єврейських дільниць в історично-сформованих містах Галичини, провести аналіз їх забудови та виконати варіанти гіпотетичних реконструкцій об'ємно-просторового вирішення втрачених на сьогодні єврейських дільниць.

3. Виявлено, що на міграцію євреїв до Галичини суттєвий вплив мали політичні та економічні чинники, змінні по своїй дії у різні історичні періоди. Наймасовішим із всіх іноземних було єврейське розселення, в результаті якого у містах Галичини сформувалась забудова єврейських дільниць. У територіальному розвитку цих дільниць простежується утворення чотирьох характерних принципів: - локалізації єврейського населення в окремих кварталах у середмісті; - лінійного розвитку дільниці, - оточення середмістя; - переносу дільниці.

4. У формуванні АПУ єврейських дільниць відобразились традиційна етнічна містобудівна культура євреїв, пов'язана із релігійними та етнографічними особливостями. Головна ідея творення єврейської дільниці полягала в локалізації її забудови навколо головної сакральної споруди - синагоги, яка була композиційною домінантою та центром просторового устрою дільниці. її спорудження було початком формування та подальшого територіального розвитку єврейських дільниць.

5. Досліджено, що АПУ єврейських дільниць морфологічно можна класифікувати на: квартальну, вуличну та розосереджену структуру, а також по щільності на: щільну та дисперсну. Виявлено, що дисперсна вулично-квартальна форма АПУ єврейських дільниць була найпоширенішою. Визначено, що особливістю АПУ єврейських дільниць було творення у історично-сформованому міському організмі головної розпланувально - композиційної осі дільниці. Посередині головної осі, як правило, на площі розташовувалась синагога. Житлово-торгово-реміснича забудова формувалась по другорядних осях, які відходили від головної, а навколо площі формувався духовно-громадський центр дільниці.

6. Виявлено, що у великих містах із великими громадами (тип А) завдяки інвестиціям єврейського капіталу, утворились дільниці із забудовою високої якості, які практично не внесли істотних змін у розпланувальну структуру середмість. АПУ єврейських дільниць у середніх (тип Б) та особливо у малих містах та містечках (тип В) змішоє первісні планові закладення міст регулярного характеру. У ряді міст під впливом фактору єврейського розселення відбувся суттєвий вплив на їх попередню історично-сформовану розпланувальну структуру: змінене функціональне призначення будинків, використання будівельних парцел та внутрішнього простору кварталів. Перепланування торкалось також і ринкових площ: змінена постановка будинків; влаштовано додаткові проїзди та проходи, організовано додаткові площі.

7. З II пол. XIX - до поч. XX ст. просторовий розвиток єврейських дільниць припиняється у зв'язку із значною еміграцією євреїв на Захід. Композиційно-просторові характеристики єврейських дільниць зазнають певних змін під впливом т.зв. "будівельного права", яке жорстко регламентувало норми забудови, передусім у більших містах. У цей період проводилась лише часткова перебудова, заміна дерев'яної забудови мурованою, впорядкування вуличної мережі. Ці тенденції є властивими і для І пол. XX ст. Під час Другої світової війни єврейські дільниці у Галичині були практично повністю зруйнованими. У післявоєнний період із впровадженням на території, колишньої УРСР типового будівництва на місці зруйнованих єврейських дільниць виникли нові житлові мікрорайони чи громадські центри. Просторовий уклад та регіональний характер забудови більшості міст був значно спотворений, а в окремих містах втрачений остаточно.

8. Система нових чинників та сформовані потоки релігійного туризму євреїв у Галичині зумовлюють опрацювання системи заходів по охороні територій колишніх єврейських дільниць. У першу чергу необхідно провести роботи по паспортизації уцілілих цінних пам'яток архітектури євреїв. Введення будь-яких містобудівних вирішень повинно опиратись на аналіз цінності міської території, тому територіям колишніх єврейських дільниць необхідно надати статус пам'ятково -

охоронних зон. Території колишніх єврейських дільниць потрібно розглядати не відокремлено, а у системі архітектурно-історичної експозиції міста. Реалізація таких заходів, у першу чергу, у містах типів Б, В дозволить перетворити окремі міста-історичні осередки єврейських поселень у регіональні центри міжнародного культурного та релігійного туризму в Україні, що, у сучасних умовах, матиме без сумніву окрім ідеологічного, важливе економічне значення.

Публікації автора за основними результатами та положеннями дисертації:

Статті у наукових виданнях

1. Бойко X. Вплив етнічної структури міст на зміни їх планування в XIX столітті// Вісник ДУ "Львівська політехніка". Архітектура. № 358. -Львів, 1998. - С. 126-133.

2. Бойко Х.С. Єврейський квартал у планувальній структурі середмістя Кам'янки-Бузької у

XIX столітті // Вісник ДУ "Львівська політехніка". Архітектура. № 375. - Львів, 1999. - С. 217-220.

3. Бойко X. Етнічно-релігійна структура населення міст Галичини (1772-1918) та її відображення у розпланувальному укладі міст// Вісник ДУ "Львівська політехніка". Архітектура. № 379. Спеціальний випуск: "Книга міст Галичини". Міждисциплінарні дослідження у містознавстві. -Львів, 1999. -С. 146-158.

' 4. Бойко Х.С. Архітектурно-планувальні трансформації міської забудови від середини XIX -

до кінця XX століть (на прикладі м. Бережани)// Науково-технічний збірник КНУБА: "Містобудування та територіальне планування". Випуск № 3. - Київ, 1999. - С. 135-137.

5. Бойко Х.С. Особливості розпланувально-архітектурної організації єврейських кварталів міст Галичини у XIX столітті// Науково-технічний збірник КНУБА: "Містобудування та територіальне планування". Випуск № 4. - Київ, 1999. - С. 35-41.

6. Бойко X. Методика дослідження планувальних структур міських поселень Галичини з врахуванням етнічного фактора// "Картографія та історія України": Збірник наукових праць: -Львів - Київ - Нью-Йорк: Вид-во Коць М.П., 2000. - С. 89 - 100.

Матеріали конференцій

7. Бойко X. Характеристика етнічного складу мешканців м. Жовкви (на основі австрійських переписів) та його вплив на формування культурного середовища міста// Збірник матеріалів українсько-польського науково-практичного семінару "Історична, мистецька та архітектурна спадщина Жовкви: проблеми охорони, реставрації та використання”. -Жовква - Львів, 1998. - С. 142-148.

Газетні публікації

8. Бойко X. Галицькі міста та містечка у поштівках кінця XIX - початку XX століть// Тижневик "Міст". - Торонто (Канада), 11-17. 06. 1999. - С. 28.

Бойко Христина Степанівна. "Архітектурно-просторовий уклад єврейських дільниць у містах та містечках Галичини у кінці XVIII - на початку XX століть". - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 -Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури. - Національний університет "Львівська політехніка". Львів, 2000.

Дисертацію присвячено виявленню характеристик архітектурно-просторового укладу єврейських дільниць у містах та містечках Галичини у кінці XVIII - на початку XX століть. У дисертації визначено та досліджено особливості просторового укладу єврейських дільниць та проведено їх композиційно-розпланувальний аналіз. Визначено типологію архітектурно-просторових характеристик єврейських дільниць підпорядковано до історичної розпланувальної структури міст на підставі виявлення типів територіального розподілу єврейського населення у містах. Висновки роботи можуть бути використані як основа для постановки питання про охорону історичних територій колишніх єврейських дільниць та опрацювання можливостей сучасного використання пам'яток архітектури. -

Ключові слова: місто, середмістя, Галичина, єврейська громада, єврейська дільниця, архітектурно-просторовий уклад, етнічна містобудівельна культура, забудова, розпланування міст

Бойхо Кристина Степановна. “Архитектурно-пространственный уклад еврейских кварталов в городах и местечках Галичины конца XVIII - начала XX веков". - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.01 - Теория архитектуры, реставрация памятников архитектуры. - Национальный университет "Львивська политехника". Львов, 2000.

Диссертация посвящена выявлению характеристик архитектурно-пространственного уклада еврейских кварталов в городах и местечках Галичины конца XVIII - начала XX вв. В диссертации определены и исследованы особенности пространственного уклада еврейских кварталов и проведен их композиционно-планировочный анализ. Определена типология архитектурнопространственных характеристик еврейских кварталов относительно исторической планировочной структуры городов на основании определения типов территориального распределения еврейского населения в городах. Выводы работы могут быть использованы в качестве основы для рассмотрения вопроса об охране исторических территорий бывших еврейских кварталов и возможностей современного использования памятников архитектуры.

Ключевые слова: город, центральная часть города, Галичина, еврейская община, еврейский квартал, архитектурно-планировочный уклад, этническая градостроительная культура, застройка, планировка городов.

Christina S. Boyko.

"Architectural Spacial Arrangement of Jewish Districts in the Cities and Towns of Galicia at the End of the XVIII Century - the Beginning of the XX Century." - Manuscript.

Thesis for obtaining the Ph.D. degree in architecture, programme code 18.00.01 - The theory of architecture, restoration of architectural monuments. - The National University "Lvivska Politechnika". Lviv, 2000.

The topical interest in the theme is defined by: the necessity to preserve particular manifestations of regional architecture; the need to identify the place of various ethnical groups in creating the architectural environment of Galician towns, detecting the distinctive peculiarities of the architectural spacial arrangement (ASA) of Jewish districts in Galicias towns; the presently unsatisfactory way of preserving architectural monuments constituting the urban environment at large; the continually growing interest in the Jewish cultural heritage in Western Europe and the insufficiency of its study in Ukraine.

The scientific novelty of the results obtained involves: introducing documentary plans of mid XIX century Galician towns into academic use, as well as designating the sites of Jewish settlements in them; featuring the location, shape and size of Jewish districts in the towns of Galicia; identifying and examining the characteristics of the Jewish district ASA in the towns of Galicia of the latter part of the XVIII - the beginning of the XX centuries, as well as performing compositional and lay-out analyses; assessing the scope of Jewish communities contribution to the Galician towns architectural legacy. Chapters:

First: "The State of the Research of the Jewish Communities Settlements (the later XVIII - the beginning of the XX centurys)", the ways of Jewish districts (ghettos) formation, their topography, spacial arrangement, as well as architectural solution are defined. The analysis of relevant publications denotes that neither complex research, nor the compositional and layout examination of the Jewish districts ASA in the towns of Galicia have ever been conducted. The study of international publications not only has contributed to the process of accumulating information, but also has confirmed the timeliness of this study.

Second: "The Methods of Researching the ASA of Jewish Districts", the selection of research course is explained. Also, research methods are described. Moreover, the research foresees the application of combined approaches: the method of typological classification, the morphological and graphoanalytical methods, statistical analysis, natural examination. The scientific research hypothesis assumes that the Jewish districts ASA conformed to certain laws oriented toward the ethnical and religious traditions of the Jewish people. This, consequently, entailed the origin of a specific architectural environment which had an impact on the formation of the architectural image of towns in Galicia.

Third: "The Formation of Jewish Districts", factors contributing to the rise of Jewish districts in the towns of Galicia are characterized, and the major stages of their formation from the XII to the end of the XVIII centuries are identified. It has been discovered that since the second half of the XVII century, the largest from among all of the foreign settlements in the towns of Galicia proved to be Jewish ones. These communities, to varied degrees (300-15th Persons), influenced the historically formed layout structure of the towns.

Fourth: "The Peculiarities of the ASA of Jewish Districts in the Cities and Towns of Galicia at the

End of the XVIII - the Beginning of the XX Centuries", describes the traditional building system of a Jewish district. It includes: theological institutions: a synagogue, houses of prayer; social: a house of study, school, an administrative house; servicing: ritual bath-houses, houses of a ritual animal slaughtering;

- residential, craft and commercial building systems. In larger cities, the complex of traditional building system also included a hospital, a court of justice, a town hall, an orphanage, as well as nursing homes, shop societies, a grammar school, printing- houses, theatres, rabbi residences. The synagogue and the cemetery which linked both the spiritual and social aspects and exerted a powerful influence on the ASA development, predominated compositionally. ASA-Forms: streets, blocks, dispersed.

Fifth: "The Current State and Problems of Former Jewish Districts Building System Preservation", the major stages of Jewish districts and territorial changes are described (1918-1939(41); 1941-44; 19451990). The current state of Jewish districts architectural environment preservation is defined. The European experience of Jewish communities architectural heritage preservation has been examined and the problems of their protection in Ukraine have been outlined. The ways of protection and further usage have been suggested, which, will contribute to reviving the international cultural and religious tourism in Ukraine, etc.

Key words: town, downtown, Galicia, Jewish community, Jewish district, architectural spacial arrangement, ethnic town-building culture, building system, town layout system.