автореферат диссертации по архитектуре, 18.00.04, диссертация на тему:Принципы градостроительного использования приречных территорий в условиях деградации реки

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА і АРХІТЕКТУРИ

РГ 6

УДК 711.55 (282)

ПРИНЦИПИ МІСТОБУДІВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ТЕРИТОРІЙ В УМОВАХ ДЕГРАДАЦІЇ РІЧКИ

18.00.04 - Містобудування та ландшафтна архітектура

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури

Київ - 2000

Робота виконана на кафедрі містобудування Київського національного університету будівництва і архітектури.

Науковий керівник - кандидат архітектури, професор,

КУШШРЕНКО Марія Марківна,

Київський національний університет будівництва

і архітектури, професор кафедри містобудування

Офіційні опоненти:

доктор архітектури, професор ПАНЧЕНКО Тамара Федотівна,

КиївНДІ Дмістобудування Державного комітету України у справах будівництва, архітектури та житлової політики, головний науковий співробітник

кандидат архітектури, доцент ВАДІМОВ Вадим Митрофанович,

Полтавський Державний технічний університет ім. Ю.Кондратюка міністерства освіти і науки України, доцент кафедри будівль та міського будівництва.

Провідна установа

Харківська Державна академія міського господарства міністерства освіти і науки України, Харків.

Захист відбудеться "26" жовтня 2000 р.оД годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.056.02 при Київському національному університеті будівництва і архітектури за адресою: 03037, Київ-37, Повітрофлот-ський просп., 31, ауд. 466.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету будівництва і архітектури за адресою: 03037, Київ, Повітрофлотський просп., 31.

Автореферат розісланий вересня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

САЗОНОВ К.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Річкова мережа є найбільш вразливим елементом природного ландшафту міста, а часи існування міст природні ландшафти річок зазнали значних змін та антропо-ешшх перетворень. На сучасному етапі розвитку стан річкової мережі та прирічкових ериторій більшості міст, особливо річок-припливів, наблизився до критичної межі. Іисертаційна робота присвячена дослідженню деградованих річок міста та їх приріч-:ових територій, розв'язанню проблем їх відродження і розробці принципів їх місто-іудівного використання для можливості залучення в архітектурно-планувальній стру-.турі міста. Актуальність теми обумовлена містобудівною політикою держави, яка юв'язана з вирішенням питань удосконалення функціонального зонування міста, нормування нових структурно-планувальних елементів на деградованих територіях ііста, визначення історико-культурологічного потенціалу міських територій, поліп-пення екології і естетичної якості деградованих прирічкових територій міста. Після дійснення відновних заходів ці території стануть джерелом погашення існуючого дефіциту міських земель. Розв'язання проблеми відродження деградованих прирічкових ериторій докорінно вплине на архітектурно-планувальну структуру міста та його (б'ємно-просторову організацію. Про актуальність теми дослідження свідчить досвід іроектування прирічкових територій в Західній Європі, країнах СНД та в Україні, ’озробка у 80-их роках у західноєвропейських країнах програми “Голубі стрічки Єв-юпи” з концептуальними проектами екологічного відродження головних річок Ду-іаю, Одера, Рейна, Ельби. У межах СРСР в кінці 80-х роках розроблялися варіанти іроекту відродження річки Волги. В 1991 р. Держбудом Україні був організований міжнародний конкурс “Дніпро-ХХГ для розробки конструктивної гіпотези еколого-лістобудівного розвитку Придніпров'я. Конкурс став підставою для розробок авторських колективів наукових і проектних інститутів щодо регулювання еколого-.іістобудівної ситуації на прирічкових територіях Дніпра від Києва до гирла ріки. Ре-іультаги конкурсу покладені в основу Національної програми екологічного оздоров-іення басейну Дніпра, прийнятої Верховною Радою в 1997 р. Вирішити проблеми від-юдження Дніпра не можливо без поліпшення стану всіх складових його басейну. Ві-юмо, що від режиму саме малих річок залежить збереження необхідного гідролого-жологічного режиму великих рік. Основний водний потенціал України становлять :аме малі річки, які покривають територію країни густою мережею, за винятком крайнього півдня, і складають кількісну більшість припливів великих рік. У басейнах магах річок проживає майже 70% міського населення країни. Тому значна частина басейнів малих річок належить містам, а більшість природних ландшафтів їх річок є ан-гропогеїшо-зміненими. Таким чином, можна констатувати, що деградовані прирічкові території міст України є актуальними, пріоритетними об'єктами містобудівної прак-

тики і теорії в сучасних соціально-економічних умовах розвитку населених пункт країни.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна рі бота виконана в руслі указу Президента України за № 422/97 від 13.05.97р. "Про прії ритетні завдання у сфері містобудування" та "Національної програми екологічної оздоровлення басейну Дніпра", прийнятої Верховною Радою 27.02.1997 р. № 123/9 Тема дисертаційного дослідження вов'язана з планами науково-дослідних і проектш робіт інститутів "Діпромісто", "Київпроект", НДІПмістобудування, "Укрпроектрест врація", Київського національного університету будівництва та архітектури. Поста) лена проблема узгоджується з Водним кодексом України, прийнятим у 1995 p., та законодавчими актами України останніх років, що визначають основні напрями прі родоохоронної і еколого-містобудівної політики.

Стан наукових досліджень за цією проблематикою визначається загальним рівне методології, територіального планування та проектування прибережних ландшафтні зон міста, заплавних та намивних територій, порушених земель. В Україні - робо’ НДІТАМ, НДІПмістобудування, інституту “Діпромісто”; в країнах СНД - робо-ЦНИИПградостроительства (Російська Федерація), БелНИИПградостроительства (Е лорусь). Технічні проекти відновлення річок України - Либіді, Віти, Десни, Стрижи що були розроблені НВО “Ріка” у 1991-96 pp., свідчать про відсутність вирішення п тань архітектурно-планувальної організації прирічкових територій після інженери технологічного відродження русла ріки. Дослідженню проблеми архітектури планувальної організації прирічкових територій міст за післявоєнні роки була присв чена значна кількість праць вітчизняних вчених. Загальнотеоретичні питання, пов'яз ні з розкриттям містоутворюючого потенціалу річкової мережі на різних територіал них рівнях, ролі річкової мережі в районному плануванні, її значення в структурі міс висвітлені в трудах Буніна О.В., Вергунова А.П., Владимирова В.В., Дьоміна МЛУ Іодо I.A., Лаврика Г.І., Макухіна В.Ф., Панченко Т.Ф., Родичкіна І.Д., Рудницьк гоА.М., Фільварова Г.Й., Фоміна І.О., Яргіної З.М. та інших. Взаємодії природних ' містобудівних факторів, функціонально-планувальній організації прирічкових терит рій міст присвячені роботи Бистрякова І.К., Буркіна В.П., Воробйова В.В., Генералов С.В., Зарецького В.І., Кушніренко М.М., Леонова О.В., Полякова Н.Х., Тімохіна В.< та інших. Найбільш близькими до теми дисертації є наукові роботи Лазаревої І.В., М євської В.Г., Лазаревої Н.В., Устенко Т.В. Так в дисертаційній роботі Лазаревої Н.1 “Архітектурно-ландшафтна організація долин малих річок (на прикладі малих мі< Московської області)”, 1990, розглянуті питання архітектурно-планувальної організ ції долини малої річки в місті. В цій дисертації розроблена архітектурно-екологічі методика організації долин малих річок в структурі тільки малих міст. В роботі Лаз ревої І.В., Маєвської В.Г. “Охорона територіальних ресурсів містобудування”, 198 розкрити проблеми відродження деградованих територій міст в умовах добувної прі

з

добувної промисловості. В роботі Устенко Т.В. “Урахування природних умов у вдосконаленні архітектурно-просторового середовища прибережної частини міст”, 1973, вивчались архітектурно-планувальні та об'ємно-просторові проблеми формування забудови та громадських центрів прибережних територій головної ріки. Але архітекіур-но-планувальні аспекти формування прирічкових територій припливів, загалом, залишались за межами більшості досліджень.

Викладені актуальність та стан вивченості обраної теми свідчать про необхідність розробки принципів відродження деградованих прирічкових територій міст як територіальних резервів подальшого розвитку міст України, розробки рекомендацій щодо їх комплексного містобудівного використання та положень щодо планування таких територій. Актуальність обраної теми відродження деградованих прирічкових земель міст обумовлює мету і задачі, вибір об'єктів дослідження.

Об'єктом дослідження є прирічкові території великих міст України - Києва, Чернігова, Кіровограда та Умані. Основна увага приділена прирічковим територіям рік-припливів, стан яких найбільш деградований у межах міста.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розробці науково обгрунтованих положень та методичних рекомендацій щодо містобудівного використання деградованих прирічкових територій міст. Відповідно до поставленої мети були визначені задачі дослідження: .

1. Вивчити і проаналізувати основні напрями дослідження річкової мережі та прирічкових територій у структурі міста та містобудівні методи їх оцінки;

2. Узагальнити зарубіжний та вітчизняний досвід проектування прирічкових територій міст;

3. Вивести спеціальні коефіцієнти деградації та виділити групи ознак, що характеризують стан та деградацію річки та її прирічкових територій в місті;

4. Визначити основні етапи історико-містобудівного освоєння та деградації прирічкових територій міст;

5. Сформулювати принципи комплексного містобудівного використання та розробити методичні положення щодо планування прирічкових територій;

6. Розробити методичні рекомендації щодо грошової оцінки прирічкових територій міст як важеля управління розвитком цих територій.

Методи дослідження: узагальнення літературних джерел, проектно-планувальної документації, обробка статистичних даних, картографічних і економічних матеріалів; систематизація, класифікація, структурний аналіз; натурні обстеження; структурно-планувальне моделювання; експериментальне проектування; а також методика грошової оцінки.

Наукова новизна роботи полягає у визначенні деградованих прирічкових територій міст як пріоритетних об'єктів містобудівного проектування, формуванні основ-

них положень комплексного містобудівного використати даних територій та розробц методичних рекомендацій щодо планування деградованих прирічкових територій міст,

Виходячи з цього, наукову новизну положень дисертаційної роботи, які безпосе редньо належать автору, складають:

1. виділені типи побудови річкової мережі великих міст України;

2. теоретично обгрунтовані групи природних і антропогенних ознак та спеціальні коефіцієнти деградації річки й прирічкових територій, які застосовують« для визначення стану річки в місті (життєздатна, деформована, вмираюча);

3. розроблені принципи та методичні положення щодо комплексного містобудівного використання та планування прирічкових територій в умовах їх деградації;

4. запропоновані та обгрунтовані методичні рекомендації щодо грошової оціни прирічкових територій міста, які розглядаються як єдиний структурно-територіальний елемент міста, на базі модифікації зональних і локальних коефіцієнтів.

Вірогідність та обгрунтованість наукових положень, висновків та рекомендацій грунтується на комплексному підході до розробки проблеми в цілому, застосуванні фундаментальних принципів та методів дослідження, впровадженні основних результатів дослідження в проектно-планувальну практику; підтверджується вивченням та систематизацією наукових та проектних робіт провідних інститутів: "Київпро-ект", "Діпромісто", НДІТАМ, НДІПмістобудування, "Укрпроектреставрація", Управління архітектури та містобудування Чернігова, а також профілюючих інститутів та центрів: "Укрдіпроводгосп", Державного комітету водного господарства, науково-виробничого центру "Ріка", наукового центру "Софт-Рейтинг". Наукові результати базуються на узагальненні літературних джерел, проектно-планувальної документації, обробці статистичних даних, картографічних і економічних матеріалів; систематизації, класифікації, структурному аналізі; натурних обстеженнях; типології річкової мережі міст; структурно-планувальному моделюванні; експериментальному проектуванні; а також методиці грошової оцінки.

Наукове значення роботи полягає в грунтовному комплексному дослідженні проблеми містобудівного використання одного з елементів архітектурно-планувальної структури міста та його річкової мережі - прирічкових територій малих річок-припливів; етапів історико-містобудівного освоєння та закономірностей використання їх прирічкових територій; введенні спеціальних коефіцієнтів, що характеризують стан річки та прирічкових територій в місті, ступінь їх деградації; в розробці принципів та методичних рекомендацій щодо містобудівного використання деградованих прирічкових територій та їх грошової оцінки в сучасних соціально-економічних умовах розвитку міст України.

Практичне значення роботи полягає в розробці містобудівних пропозицій і заходів щодо використання та планування деградованих прирічкових територій Либіді та Віти у Києві, Стрижня в Чернігові, Сугоклії в Кіровограді та Кам'янки в Умані з урахуванням їх ландшафтних, функціонально-планувальних та історико-культурологічних особливостей, виходячи із специфіки їх розташування в місті. Наукові результати даного дослідження будуть корисні при організації та здійсненні робіт з планування прирічкових територій міст як цілісних містоформуючих комплексів у міських межах. Вони можуть бути використані як основа при проведеш грошової оцінки міських територій, об'єднаних єдиним просторовим природним або іншим елементом його структури (в рамках існуючої методики грошової оцінки територій населених пунктів), яка розглядається як економічний важіль управління їх розвитком. Отримані результати можуть бути використані при проектуванні прирічкових територій інших міст України.

Апробація роботи та впровадження результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи доповідались: на щорічних науково-практичних конференціях Київського національного університету будівництва та архітектури (1995-2000 рр.), науковій конференції "Бекетовські читання", м. Алушта, червень 1997 р., науково-практичній конференції "Регіональна політика України", м. Львів, травень 1998 р. Проектні розробки автора були відмічені дипломами: дипломний проект "Відновлення історико-культурного ландшафту річки Либідь у Києві", автори Рубан Л.І., Орфані О.І., дипломом І ступеню СА СРСР на конкурсі дипломних проектів 1993 р.; дипломом учасника Європейського конкурсу НЕЕСА ім. Генрі Форда за збереження довкілля та культурної спадщини в 1998 р.

Наукові результати впроваджені в такі науково-дослідні та проектні роботи :

1. Передпроекгні пропозиції по коригуванню генерального плану м. Чернігова, розроблені Управлінням архітектури та містобудування Чернігова в 1999 р., в частині перспективного містобудівного використання прирічкових територій Стрижня;

2. Коригування проектів історико-архітектурних опорних планів Києва, Чернігова, Кіровограду в роботі Державного спеціалізованого науково-реставраційного проектного інституту “Укрпроектреставрація” в 1998-99 рр., в частині визначення історико-культурологічного потенціалу прирічкових територій міст;

3. Грошова оцінка міських земель Чернігова, яка проведена Державним інститутом проектування міст “Діпромісто” в 1995-99 рр., в частині експериментальних розрахунків по оцінці прирічкових земель Стрижня;

4. В навчальний процес при читанні лекційних курсів: "Теорія містобудування / основи реконструкції міст", а також при підготовці курсу "Рекультивація та збагачення ландшафту" на кафедрі містобудування КНУБА, 1999-2000 рр.

Структура та об'єм роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділі списку використаних джерел, додатків. Результати дослідження викладені на 240 ст рінках, включаючи 147 сторінок тексту та 42 графічні ілюстрації, 11 сторінок списі використаних джерел (202 найменування), 5 додатків (на 40 сторінках), включаючи таблиць розрахунків.

ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. Сучасний стан науки і практики по проектуванню прирічкових тепиторі

міст

На основі порівняльного аналізу великої кількості робіт, до яких входять монс графії, дисертації та науково-дослідні роботи інститутів, в першому підрозділі визне чені основні напрями досліджень річкової мережі міста та районів: архітектурне планувальний, екологічний, історичний, інженерно-технічний, економічний та законе давчий. В архітектурно-планувальному напряму вивчались питання функціональног планування прирічкових територій міст, архітектурно-просторової та ландшафтної ор ганізації долин річок, розкриття естетичної ролі ріки в формуванні міського довкіллі В більшості досліджень вивчались річкова мережа міста в цілому та прирічкові терп торії головної річки, значно менше уваги приділялось дослідженню прирічкових терк торій припливів. Виявлено, що найменш дослідженими є прирічкові території дегра дованих річок.

В другому підрозділі розглянутий зарубіжний та вітчизняний досвід проектуванн прирічкових територій. Аналіз проектів архітектурно-планувальної організації приріч кових територій міст Західної Європи та країн СНД за останні ЗО років показав відно влення великого інтересу до проектування саме прирічкових територій та їх різнома нітного функціонального використання. Це проекти: урядового центру Берліна, рекон струкції промислових доків на Темзі - “Докленду” та житлової зони “Лі Веллі” в Лон доні, формування природно-містобудівних комплексів вздовж всієї річкової мереж міста в Мінську, розвиток центру Санкт-Петербургу по Неві, відновлення річки прі створенні торгівельного комплексу на Манежній площі у Москві. Українська школ містобудівного проектування має свої напрацьовані прийоми планувальної організаці прирічкових територій: формування водно-зеленого діаметру міста на його головніі водній артерії шляхом гідронамиву (Київ, Дніпропетровськ), зарегулювання русла си стемою ставків (Донецьк, Чернігів, Вінниця, Умань), створення водосховища (Жито мир, Кіровоград) і комплексний благоустрій русла по всій довжині (Сімферополь) Кожний з цих прийомів має позитивне і негативне значення у взаємодії річкової мере жі і планувальної організації міста. Аналіз містобудівної проектної практики свідчиті про необхідність розробки методичних положень щодо комплексного містобудівногі використання прирічкових територій в умовах деградації русла.

В третьому підрозділі введене та розкрите поняття "деградація річки", теоретично узагальнені ознаки деградації річки та прирічкових територій, які розділені на дві групи: природні та антропогенні (рис. 1.1). Для оцінки ступеню деградації річки в межах міста автором запропоновані спеціальні коефіцієнти: коефіцієнт збереження (Кзб.)та коефіцієнт спотворення річки (К сп.), а для прирічкових територій - коефіцієнт їх невідповідного використання (Кн.в.), які розраховуються на базі використання мор-фометричних характеристик русла (довжина річки в межах міста, довжина штучного русла, площа басейну річки в межах міста тощо). Виділені три характерних стани існування річки міста: життєздатна, деформована та вмираюча. Граничні значення кожного коефіцієнту наведені в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Характеристика деградації річок та прирічкових територій

Ступінь деградації річки міста Коефіцієнт збереження річки Коефіцієнт спотворення річки Коефіцієнт невідповідного використання

Життєздатна 0,9<К<=1 0<=К<0,1 0<= К < 0,05

Деформована 0,8<=К <= 0,9 0,1<К<=0,2 0,05<=К <0,25

Вмираюча 0<= К < 0,8 0,2<К <=1 0,25<=К <=1

Методика вибору об'єктів дослідження складається з чотирьох блоків: причетності до основних природно-кліматичних зон, до басейнів великих річок; згідно чисельності міста та характеристики його річкової мережі.

Згідно цієї методики значна увага в дисертації була приділена розробці основних типів побудови річкової мережі великих міст. Проведений аналіз дозволив визначити п'ять типів побудови річкової мережі великих міст України: 1) розташування на одній річці, 2) на злитті декількох рівнозначних малих річок, 3) з контрастом головної річки та її припливів, 4) у верхів'ях річок і 5) між малими річками. Найбільш поширеним для г'мов України є річкова мережа міст з контрастним поєднанням головної річки і її пришив ів.

Обрані об'єкти дослідження - деградовані прирічкові території Либіді та М.-Віти / Києві, Стрижня в Чернігові, Сугоклії в Кіровограді та Кам'янки в Умані.

Розділ 2. Аналіз функпіонально-планувальної організапії дегоадованих прирічко-іих територій в структурі міста

В першому підрозділі проведений аналіз історико-містобудівного освоєння прирі-псових територій Києва, Чернігова, Кіровограда та Умані, що дозволило виявити характерні етапи деградації річкової мережі міст та функціонального використання при-зічкових територій. Порівняння темпів розвитку міст Києва, Чернігова, Кіровограда й /мані та етапів історико-містобудівного освоєння їх прирічкових територій дозволяє (робити висновок: чим більше місто й інтенсивніше його територіальне зростання, тим

РИС.

1.1

ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕГРАДАЦІЇ РІЧКИ ТА ПРИРІЧКОВИХ МІСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

більше змін зазнає його річкова мережа. Найбільші зміни річкової мережі, пов'язані зі скороченням кількості приток головної річки, характерні для найкрупнішого міста України - Києва. Менш значна деградація річкової мережі є у великих і середніх містах України, гцо пов'язано зі зникненням невеликих приток сезонного живлення. Головні притоки рік Десни, Інгула й Уманки залишилися елементами річкової мережі міст. Характеристика етапів історико-містобудівного освоєння прирічкових територій дозволила виявити загальну тенденцію, що на межі кінця ХІХ-початку XX ст.ст. відбулися докорінні зміни у функціональному використанні прирічкових територій та значна, суттєва деформація річкової мережі, що сприяло деградації річки і її прирічкових територій. Запропоновані автором коефіцієнти, що характеризують деградацію Либіді, становлять максимальні значення: К зб.=0,75; Ксп.=0,96 та Кн.в.=0,21. Річка М.Віта, що протікає на околиці міста, характеризується значно меншим ступенем деградації: Кзб.=1, Ксп.=0,17 та Кн.в.=0,09. Для річки Стрижень у Чернігові визначені наступні коефіцієнти деградації: Кзб.=0,80; Ксп.=0,35 та Кн.в.=0,09. Річка Сугоклія характеризується такими коефіцієнтами деградації: Кзб.=1; Ксп.=0,51 та Кн.в.=0,10. Річка Кам’янка зазнала найменших перетворень. Коефіцієнти її деградації мінімальні, їх значення дорівнює: К зб.=1; Ксп.=0,24 та Кн.в.=0,015. Проведений розрахунок коефіцієнтів деградації та виявленні ознаки деградації річок за природними характеристиками і за антропогенним перетворенням дають підставу визначити стан Либіді та її прирічкових територій у Києві як сильно деградовані - “вмираючі”, а річки М.-Віта у Києві, Стрижень у Чернігові, Сугоклія у Кіровограді та Кам'яка в Умані віднесені до сильно деформованих. Найбільшої деградації зазнала річка Либідь, що відбилося на її сучасному стані як природного водотоку, режимах експлуатації річки та використанні прирічкових територій.

В другому підрозділі проведений аналіз практики проектування прирічкових територій Либіді та М.Віти у Києві, Стрижня в Чернігові, Сугоклії в Кіровограді та Кам'янки в Умані. Аналіз генеральних планів міст за післявоєнний період показав, що, як правило, основна увага проектувальників приділялась головній річці, створенню на ній водно-зеленого діаметру міста, а малі річки-притоки залишалися мало досліджуваними і не охоплювалися проектною документацією. Значна частина прирічкових територій приток була віддана під розвиток промислових зон, будівництво залізниці та інших комунікацій, розміщення комунально-складських об'єктів, автогаражів, міських смітників, що призвело до деформації річкової мережі міста, диспропорції в розміщенні функціональних зон на прибережних територіях головної ріки та її існуючих приток, знищенню історичного, культурологічного і естетичного потенціалу припливів у структурі міста. Запропоновані заходи були націлені на докорінну зміну ландшафту річкових долин: головних річок у бік розмаїття, а приток - у бік спрощення: випрямлення русла, узяття в підземні труби, поглиблення і розчищення. Застосування таких засобів знищує природну самобутність річок, нівелює визначні ландшафтні па-

м'ятки, знижує здатність до самовідношіеніїя природних елементів. На жаль, проекти пропозиції по благоустрою прирічкових територій приток реалізувались частково Аналіз проектів за останні 60 років, які стосувалися організації річкової долини міст показав, що вони зосереджувались на плануванні окремих ділянок басейну ріки бе урахування всієї річкової долини. Комплексні інженерно-технічні проекти з екологіч ного відродження річки уздовж усього русла з'явилися тільки останніми роками. Ц технічні проекти характеризуються відсутністю пропозицій по архітектурно планувальної організації прибережних територій річок (НВО “Ріка”).

В третьому підрозділі проведена класифікація містобудівних методів оціни прирічкових територій, розроблених з 1971 р. Існуючі містобудівні методи оціню прирічкових територій можна об'єднати в такі чотири групи: функціонально планувальну, архітектурно-естетичну, ландшафтно-екологічну та економіко математичну. Ступінь розробки тих або інших методик оцінки прирічкових території неоднаковий. Найбільша кількість методів оцінки розроблена в функціонально планувальній та ландшафтно-екологічній групах. Вони стосуються таких аспектії оцінки, як визначення зв'язку сельбшцних зон міста з озелененими просторами річко вої долини, розробки ландшафтно-екологічних критеріїв оцінки прирічкових зон у за гальній оціїщі всього ландшафту міста. В зв'язку з цим науково-проектним пропозиці ям подальшого упорядкування прирічкових територій притаманні галузевий характер одноманітна функціональна спрямованість. Для економічних методів оцінки території міст, які розробляються останніми роками, відзначається характерна однобокість і оцінці різноманітного потенціалу прирічкових територій у загальній методиці грошової оцінки земель населених пунктів та недоврахування містоутворюючого значенні єдиної системи прирічкових територій в структурі міста.

Розділ 3. Методичні рекомендації щодо комплексного містобудівного використання прирічкових територій в умовах деградації русла

В першому підрозділі викладені принципові положення комплексного містобудівного використання деградованих прирічкових територій, які дозволять науково обгрунтовано та цілеспрямовано приймати рішення на різних етапах та стадіях їх містобудівного проектування:

- принцип паритету в розподілі функціональних зон міста на прирічкових територіях головної річки та її припливів у поєднанні з жорстким містобудівник контролем за освоєнням територій;

- принцип ієрархічної організації прирічкових зон припливів у поєднанні з територіальною безперервністю відкритих просторів всіх прирічкових зон міста;

- принцип залучування ландшафту прирічкових територій припливів у формуванні об'ємно-просторової композиції міста.

Для реалізації принципів розроблені методичні положення щодо планування де-градованих прирічкових територій міста. Основні положення пов’язані з виявленням та визначенням містобудівного потенціалу деградоваїшх прирічкових територійз точки зору їх функціонально-планувального, ландшафтного та історико-культурологічного значення в структурі міста. Намічені заходи щодо нової функціонально-планувальної організації прирічкових територій стосуються пропозицій по функціональній переорієнтації існуючих функціональних зон, створення системи громадсько-рекреаційних центрів міського та районного значення, організації озеленених смуг та масивів, які з'єднують прирічкові території з головними елементами планувальної структури міста, утворення єдиної системи зелених просторів головної річки та припливів, винесення виробничих і комунально-складських зон, насичення прирічкових територій сельбшцними функціями тощо. Розроблені містобудівні заходи щодо виявлення цінності та пропозицій стосовно організації ландшафту прирічкових територій, які спрямовані на визначення ролі долини притоки в загальній макроструктурі ландшафту міста, пропозиції щодо використання ландшафту прирічкових територій в архітектурно-просторовій та планувальній організації міста тощо. Розроблені пропозиції щодо відновлення історичного і культурологічного потенціалу прирічкових територій приток, які спрямовані на розкриття історико-культурологічної спадщини річки, створення системи пам'ятних знаків збереження значення річки в міській структурі, що базуються на археологічних дослідженнях, аналізі історичних літописів і подій, відтворенні втрачених пам'яток архітектури, історії та культури, створенні урбанізо-заних та природіпіх охоронних міських зон з використанням історичних містобудів-їих прийомів. Основні інженерно-технологічні пропозиції грунтуються на існуючих технічних проектах відновлення річок, що були розроблені останніми роками провід-іими інститутами та профільними об'єднаннями (НВО “Ріка”). Реалізація розроблених містобудівних заходів призведе до якісно нового функціонального використання прирічкових територій, відродження їх містоформуючого потенціалу та підняття значення Піх земель у просторово-планувальній структурі міста, що має позитивно відбитися на х загальній вартості.

В другому підрозділі запропоновані методичні положення щодо планування прирічкових територій міста в умовах деградації річки, які були апробовані у містах-)б'єктах дослідження: Києві, Чернігові, Кіровограді та Умані. Для кожної річки ви-¡начені містобудівні вузли першочергового втручання та відновлення прирічкових те-шторій виходячи зі специфіки їх розташування в місті та ландшафтних особливостей: >ічка в щільній забудові центральних районів крупного міста (Либідь у Києві); річка геретинає місто від центру до периферійних районів (Стрижень в Чернігові та Сам'янка в Умані); річка розташована на межі міста (М.-Віта у Києві та Сугоклія в Кі-ювограді).

Найбільш складні містобудівні заходи характерні для прирічкових територій Лі-біді як для найбільш деградованої річки. їх вибір обумовлений місцерозташувашія] річки в центральних районах найкрупнішого міста (Київ), ландшафт якої зазнав наї більш концентрованої форми антропогенного впливу. Для реалізації принципу зал) чення ландшафту прирічкових територій необхідно використати контрастну побудов берегів Либіді в формуванні об'ємно-просторової композиції внутрішних районів і ш норам міста. Для реалізації принципу паритету потрібно провести функціональну го реорієнтацію промислових і комунально-складських територій, модернізацію існук чої забудови, перепрофілізацію, зокрема території промзони “Теличка”, меблевої фаб рики ім. Боженка, автокооперативів тощо. На виявлених ділянках розмістити характї рні зони: сельбищну і рекреаційну, створити і розкрити на русло систему громадськи центрів районного та міського значення. Для відновлення історико-культурологічног потенціалу Либіді необхідно створення урбанізованих і природних охоронних зої Прирічкові території Либіді повинні стати невід'ємними елементами системи озелене них просторів Києва і використовуватися для введення озеленення дніпровських бере гів в глибинні райони міста.

Для забезпечення стійкості природного ландшафту прирічкових територій М, Віти до зростаючого антропогенного навантаження міста розроблені природоохороні заходи: організована система захисних смуг вздовж русла, виділенні зони можливог рекреаційного використання прирічкових територій, закріплені межі існуючих масиві зелені і запропоновані напрями їх введення в забудову міста, намічена організаці громадсько-рекреаційного і культово-релегійного центру існуючого мікрорайону Пи рогово-Чапаєвки.

Прирічкові території Стрижня розглядаються як природна вісь структури містг що пролягла від історико-громадського центру Чернігова до його периферійних райо нів. Пропозиції щодо містобудівного використання прирічкових територій Стрижн поєднують природоохоронні заходи з організацією рекреаційно-громадських зон. Не обхідно здійснити високий рівень благоустрою русла по всій довжині Стрижня як : центральних районах, так і на межі міста. Рекомендується перепрофілювання існую чих промислових і комунально-складських зон, модернізація забудови, створення ра йонів високо-щільної житлової забудови. Вздовж русла організовується озеленена во доохоронна зона з урахуванням можливостей рекреаційного використання, забезпечу єгься її поєднання з великими відкритими просторами ділянок верхньої течії Стрижн

- заповідного урочища Ялівщина та земель дачних кооперативів.

Для прирічкових територій Сугоклії у Кіровограді заходи щодо їх містобудівноп використання розроблені з урахуванням її місцерозташування на межі міста, ландша фту територій та існуючого функціонального використання: розкриття історичногі центру міста на південну міську рекреаційну зону, організація та благоустрій її цент-

ру, з'єднання озеленених просторів Сугоклії з зеленок» зоною Інгулу та організація те-расної ландшафтної паркової зони шляхом рекультивації гранітного кар'єру.

Містобудівне використання прирічкових територій Кам'янки в Умані спрямовано Еіа зниження рекреаційної навантаження на ландшафт дендропарку “Софіївка” та створення міської рекреаційної зони. Дім реалізації принципів залучення ландшафту га ієрархічної організації прирічкових територій Кам'янки необхідна організація озелененої прогулянкової зони вздовж русла за межами дендропарку, як перших складових системи відкритих озеленених просторів міста, що пропонується створити.

Третій підрозділ містить методичні рекомендації щодо грошової оцінки прирічкових територій міста. В сучасних соціально-економічних умовах важливими чинниками реалізації містобудівних пропозицій є економічні важелі управління розвитком головними структурними та територіальними елементами міста, до яких належать його прирічкові території. В межах даної роботи розроблені методичні пропозиції до грошової оцінки прирічкових територій на базі модифікації зональних і локальних коефіцієнтів. Методичні рекомендації розроблені з метою довести можливість та необ-сідність проведення економічного розрахунку земель міста з урахуванням просторових елементів його структури. Грошова оцінка прирічкових територій, яка є найбільш іктуальною з точки зору використання цих земель, базується на Методиці грошової рцінки земель сільськогосподарського призначення і населених пунктів, яка затвер-щена Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.95 р. № 213, і Порядку гронової оцінки цих земель, затвердженим загальним наказом Держкомзему України, Цержкоммістобудування України, Мінсільгосппроду Україїпі і Українською академі-:ю аграрних наук 15.04.97 №46/131/63/32. Діюча методика грошової оцінки базується га визначенні цілого ряду коефіцієнтів (регіонального, зонального, локального і фун-сціонального використання) по відношенню до середньої вартості 1 кв.м території. У іаній дисертаційній роботі зроблена модифікація методу грошової оцінки прирічко-¡их територій, яка знайшла відображення у визначенні зонального коефіцієнта, що розраховується, виходячи з планувальної структури всього міста для єдиного територіально-планувального елементу. Неоднорідність цих територій, їх різний містобудів-шй потенціал були враховані при визначенні локальних і функціональних коефіцієнта ділянок прирічкових територій. Розрахунок інтегрального локального коефіцієнту юповнений введенням локального коефіцієнту, якій відображає режим експлуатації :а благоустрій русла річки. Введення цих корегуючих, уточнюючих коефіцієнтів доводить провести грошову оцінку міських територій, що об'єднані єдиним природним лементом - руслом річки. Розроблені положення щодо планування та методика гронової оцінки дозволяють виявити різний містобудівний потенціал цих територій і їх іривабливість для інвесторів. Методика розрахунку була використана для грошової »цінки прирічкових територій міст Умані, Кіровограда, Чернігова та Києва й показала,

що рівні вартості ділянок збільшуються відповідно від 5 до 200 млн. грн. і найбільїш ми є для прирічкових територій найкрупнішого міста (Києва).

ВИСНОВКИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Науково структуровані першочергові об'єкти містобудівного проектування, акт альт на сучасному соціально-економічному етапі функціонування міських посели України - деградовані прирічкові території міст як структурно-територіальних резерв їх подальшого розвитку; розроблені принципи містобудівного використання деград ваних прирічкових міських територій та основні положення щодо їх планування з в: явленням ландшафтного, історико-культурологічного та функціонально-планувально] містобудівного потенціалу.

Отримані наукові результати дисертаційної роботи конкретизовані в таких осно них висновках:

1. Аналіз напрямів дослідження річкової мережі міст та районів, досвід архітект рно-планувальної організації прирічкових територій міст Західної Європи, країн СН та України, а також сучасні тенденції соціально-економічнічного розвитку міст крап обумовили акіуальність, ефективність та перспективність відновлення деградовані прирічкових територій міст. Прийняті в Україні урядові постанови щодо головних н прямів природоохоронної та еколого-містобудівної політики країни, а також Програл відродження басейну Дніпра та всіх його складових створюють передумови, необхід для організації планування деградованих прирічкових міських територій. Прирічко території - додатковий ресурс територіальної і планувальної структури міста для ро міщення громадських центрів, нових сельбшцних районів, озеленення, з точки 30} збагачення його ландшафту, історії, можливості створення додаткових панорам міс тощо.

2. Введене та розкрите поняття "деградація річки", теоретично узагальнені її озн ки за природними та антропогенними перетворенням. Для оцінки ступеню деградаї річки в межах міста вперше запропоновані спеціальні коефіцієнти: коефіцієнт збер ження та коефіцієнт спотворення річки, а для прирічкових територій - коефіцієнт їх н відповідного використання. Наведені граничні значення кожного коефіцієнту. Виділе: три характерних стани існування річки міста: життєздатна, деформована та вмираюча

3. Проведена класифікація характерних типів річкової мережі великих міст Укра ни: 1) на одній річці, 2) на злитті декількох рівнозначних малих річок, 3) з контрасте головної річки та її припливів, 4) у верхів'ях річок і 5) між малими річками. Найбіль поширеним для умов України є тип з річковою мережею, що склався конграсним поє, нанням головної річки та її припливів.

4. Проаналізоване історико-містобудівное освоєння прирічкових територій Києв Чернігова, Кіровограда та Умані, що дозволило виявити характерні етапи деградаї річкової мережі міст та функціонального використання прирічкових територій. Наі

рільші зміни річкової мережі, пов'язані зі скороченням кількості приток головної річки, сарактерні для найкрупнішого міста України - Києва. Менш значні зміни в річковій .іережі спостерігаються у великих і середніх містах України (наприклад, Чернігові, Кіровограді, Умані) і обумовлені зникненням невеликих приток сезонного живлення. Го-товні притоки рік Десни, Інгулу й Уманки залишилися елементами річкової мережі ліст, внаслідок більш меншого антропогенпого впливу міста.

5. Практика містобудівного проектування прирічкових територій не забезпечує рішення проблеми планувальної організації прирічкових територій приток внаслідок територіальної та тимчасової роз'єднаності, відсутності ієрархічної співпідпорядкова-юсті природоохоронних робіт і взаємозв'язку проектних рішень на різних стадіях про-жтування. У результаті цього прирічкові зони припливів - цілісні природпо-лістобудівні комплекси - не стають об'єктами єдиного комплексного ландшафтно-лістобудівного плану.

6. Розроблені основні принципи містобудівного використання деградованих прирічкових територій міст: паритет у розподілі функціональних зон міста на прирічкових територіях головної річки та її припливів у поєднанні з жорстким містобудівним контролем за освоєнням територій; ієрархічна організація прирічкових зон припливів у по-днанні з територіальною безперервністю відкритих просторів всіх прирічкових зон «ста; залучення ландшафту деградованих прирічкових територій у формуванні рб'ємно-просторової композиції міста.

7. На підставі сформульованих принципів розроблені положення щодо містобуді-іного використання та планування деградованих прирічкових територій міст з визна-генням функціонально-планувальних, ландшафтних, історико-культурологічних особ-іивостей та виходячи зі специфіки їх розташування в місті. Дані положення апробова-

іі на прирічкових територіях міст - об'єктів дослідження: Либіді та Віти у Києві, Стрижня в Чернігові, Сугоклії в Кіровограді та Кам'янки в Умані.

8. Розроблені та обгрунтовані методичні рекомендації щодо грошової оцінки при-іічкових територій міст, які розглядаються як єдиний структурно-територіальний еле-іент міста, на базі модифікації зональних та локальних коефіцієнтів розрахунку для творення нових економічних умов інвестування заходів стосовно екологічного відро-ркення даних територій з оновленими планувальними проектами їх розвитку.

Викладені результати сприятимуть подальшому вдосконаленню містобудівного «користання прирічкових територій міст та можуть бути корисними провідним інсти-утам дослідження та проектування міст України, їх регіональним філіалам та представникам, а також законодавчим органам при розробці та прийнятті містобудівного ко-;ексу України, містобудівних статутів міст, законодавчих актів з екології, землекорис-ування, охорони пам'яток історії, археології, природи та культури.

ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Рубан Л.И. Город и притоки его главной реки, проблемы взаимодействия // Сучась проблеми архітектури та містобудування.- К.: КДТУБА. - 1997. - Вип. 1. - С. 17-19.

2. Рубан Л.І. Проблеми містобудівної оцінки прибережних територій в структурі міс // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. - К: КДТУБА. - 1997. - Вип. 2. С.82-86.

3. Рубан Л.І. Використання прирічкових територій в міській структурі // К.: Будівнк цгво України. - 1998. - №1 - С.10-12.

4. Рубан Л.І. Містобудівні проблеми організації територій в умовах деградованої рік // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. - К.: КЛУБА. - 1999. - Вип.4. С.84-87.

5. Рубан Л.І. Малі річки великого міста // К.: Будівництво України. - 1999. - № 1. С.31-34.

6. Рубан Л.И. Природоохранные принципы планирования прибрежных зон мали рек-притоков в структуре городов // Комунальне господарство міст. - К.:Техніка. 1997.-Вип. 10.-С. 208-211.

АНОТАЦІЯ

Рубан Л.І. Принципи містобудівного використання територій в умовах деградаці річки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітекіури за спеціальністю 18.00.04 - Містобудування та ландшафтна архітектура. - Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ, 2000.

Визначені основні напрями дослідження річкової мережі міст та районів. Уз гальнений зарубіжний та вітчизняний досвід архітектурно-планувальної організаг прирічкових територій міст. Розроблені ознаки деградації річки - природні та антрі погенні; вперше введені спеціальні коефіцієнти деградації. Визначені три характері стани річки в місті. Визначені етапи історико-містобудівного освоєння та проаналізі вана практика проектування прирічкових територій міст. Проведена класифікація мі тобудівних методів оцінки прирічкових територій. Розроблені принципи містобуді ного використання деградованих прирічкових територій з метою їх активного вкль чення в структуру міста, розроблені основні положення щодо планування цих терит рій виходячи зі специфіки їх розташування в місті та ландшафтних особливостей. Ро роблені методичні рекомендації щодо грошової оцінки прирічкових територій у стру турі міст, які розглядаються як єдиний структурно-територіальний елемент міста.

Ключові слова: ознаки та коефіцієнти деградації річки та прирічкових територі деградовані прирічкові територій міста, функціонально-плапувальний, історик

сультурологічний та ландшафтний потенціал прирічкових територій, грошова оцінка ірирічкових територій міста.

АННОТАЦИЯ

Рубан Л.И. Принципы градостроительного использования приречных территорий і условиях деградации реки. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата архитектуры по специаль-юсти 18.00.04 - Градостроительство и ландшафтная архитекіура. - Киевский нацио-іальньш университет строительства и архитектуры, Киев, 2000.

Анализ зарубежного и отечественного опыта архитектурно-планировочной орга-гизации приречных территорий городов свидетельствует, что проектирование при->ечных территорий и их разнообразное функциональное использование в структуре орода является актуальной проектной задачей. В современных социально-кономических условиях деградированные приречные территории городов необходи-ю рассматривать как дополнительный территориальный резерв их дальнейшего раз-іития. Именно поэтому деградированные приречные территории должны стать при-ритетными объектами первоочередного градостроительного проектирования. Выде-[ены признаки деградации реки в городе, которые разделены на две группы: природ-іьіе и антропогенные. Впервые введены специальные коэффициенты деградации реки [ приречных территорий: сохранения, искажения и несоответствующего использова-[ия, указаны их пороговые значеній. Выявлены три характерных состояния существо-ания реки в городе: жизнеспособная, существующая в деформированном состоянии и ■мирающая. Проведен анализ историко-градостроительного освоения приречных тер-іиторий городов, выявлены характерные этапы деградации их речной сети и приреч-[ых территорий, а также сложившейся практики проектирования выделенных терри-орий по выбранным объектам исследования: городам Киеву, Чернигову, Кировограду [ Умани. Проведена характеристика основных градостроительных методов оценки риречных территорий городов. Сформулированы основополагающие принципы ком-¡лексного градостроительного использования деградированных приречных террито-ий (иерархичной организации, паритета в распределении функциональных зон и вос-ребованности ландшафта в формировании объемно-пространственной композиции орода). Разработаны основные положения планировки деградированных приречных ерриторий Лыбиди и М.-Виты в Киеве, Стрижня в Чернигове, Сутоклеи в Кировогра-;е и Каменки в Умани как единых структурно-градостроительных комплексов с выяв-ением функционально-планировочных, ландшафтных и историко-культу-ологических особенностей с учетом специфики их расположения в структуре города, 'азработаны методические рекомендации по стоимостной оценке приречных террито-ий города на основе модификации зональных и локальных коэффициентов. В работе

интегральный зональный коэффициент рассчитывается для всего русла реки как еда ного пространственного элемента структуры города. На уровне локальных коэффищ ентов введен коэффициент, учитывающий режим эксплуатации и благоустройства р; ела реки. Стоимостная оценка приречных территорий рассматривается как экономич! с кий инструмент управления развитием главными структурными и территориальным элементами города, к которым относятся и его приречные территории. Результаты р; боты полезны: ведущим институтам исследования и проектирования городов Укра! ны, их региональным филиалам и представителям, а также законодательным органа при разработке и принятии градостроительного кодекса Украины, градостроительнь: уставов городов, законодательных актов по экологии, землепользованию, охране п; мяток истории, археологии, природы и культуры.

Ключевые слова: признаки и коэффициенты деградации реки и приречных терр] торий, деградированные приречные территории города, функционалыи планировочный, ландшафтный и историко-культурологический потенциал приречнк территорий, стоимостная оценка приречных территорий города.

ANNOTATION

L.I.Ruban. The Principles of town-planning use of territories under conditions of degraded rivers. Typescript.

A thesis to obtain the academic degree of a Candidate of Architecture, the specialty:

18.00.04 Town planning and Landscaping. Kyiv National University of Civil Engineering and Architecture. Kyiv, 2000.

The basic directions of town and region river network research are defined in the thesi The foreign and domestic experience of architectural planning organization of river-side te ritories of cities is generalized. The signs of river degradation (natural and human-causei are developed; special degradation coefficients and degree are shown out. The three ma: states of a river in a city are determined. The historical town-planning mastering stages ai the planning practice of the river-side flow zones are analyzed in the thesis. The classific; tion of town-planning methods of valuation of river territories is accomplished. The researc of possibilities of the town-planning reclamation of degraded river flows in cities for ti purpose of their active inclusion into town-planning structure is performed. The main statu for planning of these territories in accordance with their specific layout and landscape fe; tures are developed. The methodical recommendations for pecuniary valuation of river te ritories in city, as a single whole city structure element were developed.

Kev words: sign degree and degradation coefficients of the river and river's territorie: degraded river-side territories in cities, functional-planning, landscape and historical-cultun potential of river-side territories, pecuniary valuation of river flows in cities.

В р. КАМ'ЯНКА

ПРИКЛАДИ МІСТОБУДІВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ВІДНОВЛЕНИХ ПРИРІЧКОВИХ ТЕРИТОРІЙ ЧЕРНІГОВА (А), КІРОВОГРАДА (Б) ТА УМАНІ (В)